Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
17 липня 2025 р. справа №520/11922/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Григорова Д.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: відсутній; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, 3 під.2 пов.,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ:14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив :
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області по перерахунку пенсії ОСОБА_1 у розмірі 77% грошового забезпечення з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення встановлених на 01.01.2003 року у розмірі 100% суми підвищення пенсії, визначеного з 01.01.2023 року згідно оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 16.05.2024 № 528, наданої Управлінням Служби безпеки України в Харківській області з обмеженням максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати з 01.02.2023 р. ОСОБА_1 пенсію у розмірі 77 % грошового забезпечення з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення, які діяли з 01.01.2003 року і мали постійний характер, відповідно до вимог статей 43, 51, 63 Закону України №2262-ХІІ у розмірі 100% суми підвищення пенсії, визначеного з 01.02.2023 року згідно оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 16.05.2024 № 528, наданої Управлінням Служби безпеки України в Харківській області без обмеження перерахунку максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.02.2023 р. перерахунок призначеної йому пенсії за вислугу років згідно за чинним законодавством України, у розмірі 77% грошового забезпечення з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення у розмірі 100% суми підвищення пенсії, визначеного з 01.01.2023 року, без обмеження перерахунку максимальним розміром, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.02.2023 р.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем протиправно обмежено пенсію позивача максимальним розміром, у зв'язку з чим порушено право позивача на отримання пенсії в належному розмірі.
Ухвалою суду від 19.05.2025р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Відповідачем було подано відзив на адміністративний позов, у якому останній зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
З урахуванням викладеного суд вважає можливим розгляд та вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, які є достатніми та належними.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсії за вислугою років, відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 по справі № 520/24291/24 головним управлінням проведено перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023р. у розмірі 77% грошового забезпечення згідно оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 16.05.2024р. №528, наданої Управлінням Служби безпеки України в Харківській області.
В подальшому після проведення вищевказаного перерахунку пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області обмежило пенсію ОСОБА_1 максимальним розміром, що підтверджується протоколом перерахунку пенсії за пенсійною справою №N/A4019-СБУ з 01.02.2023р.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011 року.
Відповідно до положень ст. 2 Закону № 3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України № 2262-ХІІ, не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас, Законом № 3668-VI внесені зміни у ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з п. 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016 року.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, яким визнав таким, що не відповідає ст. 17 Конституції України, положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, виходив із того, що норми-принципи ч. 5 ст. 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у ст. 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII та положення ч. 1 ст. 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ) прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає ст. 17 Конституції України положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення ст. 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, тобто є одно предметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, та Законом № 3668-VI у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення ст. 2 Закону № 3668-VI .
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019 року, ухваленій Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Таким чином, суд доходить висновку, що обмеження максимальним розміром пенсії порушує право позивача на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ та є протиправним.
Вище вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постановах: від 20.07.2022 року у справі № 340/2476/21, від 08.09.2022 року у справі № 380/6429/20, від 23.05.2023 року у справі № 380/24477/21, від 14.12.2023 року у справі № 640/15298/20, які враховуються судом в силу положень ч. 5 ст. 242 КАС України.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими.
За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову частково.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 9, 243-246, 291, 293, 295-296 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області по перерахунку пенсії ОСОБА_1 у розмірі 77% грошового забезпечення з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення встановлених на 01.01.2003 року у розмірі 100% суми підвищення пенсії, визначеного з 01.01.2023 року згідно оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 16.05.2024 № 528, наданої Управлінням Служби безпеки України в Харківській області з обмеженням максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати з 01.02.2023 року ОСОБА_1 пенсію у розмірі 77 % грошового забезпечення з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення, які діяли з 01.01.2003 року і мали постійний характер, відповідно до вимог статей 43, 51, 63 Закону України №2262-ХІІ у розмірі 100% суми підвищення пенсії, визначеного з 01.02.2023 року згідно оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 16.05.2024 № 528, наданої Управлінням Служби безпеки України в Харківській області без обмеження перерахунку максимальним розміром, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.02.2023р.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 сплачений судовий збір в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім гривень) 96 коп.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.В. Григоров