Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
17 липня 2025 р. № 520/12517/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61024 ЄДРПОУ 43316700), за участи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Другого територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (пров. Куряжанський, буд. 1-Ж, м. Харків, 61098 ЄДРПОУ 34755741) про визнання протиправним та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Баранової Яни про закінчення виконавчого провадження від 10.03.2025 року по ВП №77356648.
- зобов'язати державного виконавця поновити виконавче провадження №77356648 та здійснити заходи по примусовому виконанню рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 року по справі №520/32520/23 в частині проведення оподаткування по нарахованим та виплаченим сумам за правилами оподаткування як військовослужбовцю, а саме в частині сплати боржником єдиного соціального внеску з нарахованих та виплачених сум.
В обґрунтування вказаних позовних вимог зазначено, що відповідачем безпідставно та передчасно прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, чим порушено право позивача на судовий захист, оскільки рішення суду залишається невиконаним.
Ухвалою суду від 21.05.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в зазначеній справі. Заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку - задоволено. Визнано поважними причини пропуску процесуального строку та поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом.
Представником відповідача до суду подано відзив, в якому останній проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості, оскільки державним виконавцем в межах виконавчого провадження були вжиті всі заходи примусового виконання рішення, які, наразі, передбачені чинним законодавством у межах наданої компетенції. Окрім того, відповідачем отримано підтвердження про фактичне виконання рішення суду, що слугувало підставою для закінчення виконавчого провадження. У задоволенні позовних вимог представник відповідача просить суд відмовити повністю.
Представником третьої особи надано до суду письмові пояснення, в яких зазначено, що Другим територіальним вузлом урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України належним чином виконано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року у справі № 520/32520/23 залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року, відтак виконавче провадження закінчене за його заявою правомірно.
Представником позивача до суду надано додаткові пояснення з яких вбачається, що позивач позов підтримує та повністю заперечує проти пояснень відповідача та представника третьої особи, щодо правомірності закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним фактичним виконанням судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року у справі №520/32520/23 залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до 2 територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.02.2020 по 24.03.2023, одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.15 Закону №2011-XII у зв'язку із звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день звільнення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки (80 календарних днів) за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки для учасників бойових дій (126 кал. днів) за період з 2015 по 2023 рік, з визначенням посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (2102,00 грн.), Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (2270,00 грн.), Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (2481,00 грн.), Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2684,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів №704 від 30.08.2017. Зобов'язано 2 територіальний вузол урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.02.2020 по 24.03.2023 з визначенням посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (2102,00 грн.), Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (2270,00 грн.), Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (2481,00 грн.), Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2684,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів №704 від 30.08.2017 з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів як для військовослужбовців. Зобов'язано 2 територіальний вузол урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.15 Закону №2011-XII у зв'язку із звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день звільнення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки (80 календарних днів) за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки для учасників бойових дій (126 кал. днів) за період з 2015 по 2023 рік, з визначенням посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2023 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2684,00 грн.) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів №704 від 30.08.2017 з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів як для військовослужбовців.
29.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до 2 територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, в якому просив суд: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови здійснити оплату єдиного соціального внеску при проведенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виплати донарахованих сум грошового забезпечення з 01.02.2020 року по 24.03.2023 року, одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.15 Закону N 2011-ХІІ у зв'язку із звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день звільнення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки (80 календарних днів) за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки для учасників бойових дій (126 кал. днів) за період з 2015 по 2023 рік по рішенню Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 року по справі №520/32520/23 та Постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024 року по справі №520/32520/23;
- зобов'язати 2 територіальний вузол урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України здійснити нарахування та сплату єдиного соціального внеску з донарахованих сум грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.02.2020 року по 24.03.2023 року, одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.15 Закону N 2011-ХІІ у зв'язку із звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день звільнення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки (80 календарних днів) за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки для учасників бойових дій (126 кал. днів) за період з 2015 по 2023 рік по рішенню Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 року по справі №520/32520/23 та Постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024 року по справі №520/32520/23;
- зобов'язати 2 територіальний вузол урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України після сплати єдиного соціального внеску підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновлену довідку про розмір основних та додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні 24 місяці перед його звільненням та оновлений грошовий атестат з зазначенням перерахованих сум вищезазначених видів грошового забезпечення відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 року по справі №520/32520/23 та Постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024 року по справі №520/32520/23 для здійснення перерахунку пенсії позивача з моменту її призначення.
Заявлені вимоги обґрунтовувалися тим, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 року по справі №520/32520/23 відповідачем проведено розрахунок сум, що підлягають виплаті за вищевказаним рішенням суду, яким було визначено суму в розмірі 764780,84 грн. 11.10.2024 на адресу відповідача було направлено адвокатський запит з проханням надати інформацію у вигляді довідки про розмір та складові основних та додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні 24 календарних місяці перед звільненням з урахуванням рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/32520/23 від 17.05.2024 року. Надати оновлений грошовий атестат з урахуванням рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/32520/23 від 17.05.2024 року. Метою отримання даної інформацію було направлення довідки з оновленими цифрами грошового забезпечення за останні 24 місяці перед звільненням для проведення перерахунку пенсії з моменту її призначення. Проте, відповідач по справі надіслав довідку про розмір та складові грошового забезпечення без урахування його перерахунку за рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/32520/23 від 17.05.2024 року, мотивуючи свої дії, тим що з донарахованого грошового забезпечення не було сплачено єдиний соціальний внесок, отже, нові цифрові показники не можуть бути внесені в довідку про розмір та складові грошового забезпечення для проведення перерахунку пенсії. В видачі оновленого грошового атестату також було відмовлено, оскільки діючими правовими нормами не передбачена така можливість.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 у справі №520/32836/24 відмовлено у відкритті провадження. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2025 у справі №520/32836/24 ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 по справі № 520/32836/24 залишено без змін.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі та задоволенні апеляційної скарги позивача, суди виходили з такого.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах. Колегія суддів зазначила, що у даній справі предметом спору є встановлення неправомірності дій відповідача саме під час виконання рішення суду. При цьому, вказані дії, як встановлено з матеріалів позову, стосуються невиконання саме відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 по справі № 520/32520/23. Відтак, спірні правовідносини виникли у зв'язку із невиконанням або неналежним виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 по справі № 520/32520/23, що набрало законної сили. При цьому, позивач у своїй позовній заяві та в своїх позовних вимогах безпосередньо зазначає, що передумовою виникнення даного позову є невиконання відповідачем рішення суду. Отже, спір між сторонами виник на стадії виконання судового рішення. Проте, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні за новим позовом розгляду не підлягають.
Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. З огляду на вищенаведене, якщо особа вважає, що рішення суду виконано не в повному обсязі, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Колегія суддів зазначила, що обраний позивачем у цій справі спосіб захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача по суті є способом виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 по справі № 520/32520/23. Якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов. Вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заявлені позивачем вимоги, які спрямовані на фактичне забезпечення виконання уже існуючого судового рішення, яке набрало законної сили, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому у відкритті провадження у справі необхідно відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України. За викладених обставин, колегія суддів підтримала висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у згаданій справі.
Позивач 21.02.2024 позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву про відкриття виконавчого провадження для примусового виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року у справі № 520/32520/23 залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року та оригінал виконавчого листа від 17.05.2024 року по справі №520/32520/23, виданого 23.07.2024 року Харківським окружним адміністративним судом.
03.03.2025 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Барановою Яною відкрито виконавче провадження №77356648 від 03.03.2025 року.
За виконавчим листом по виконавчому провадженню №77356648 примусовому виконанню підлягало рішення суду в частині :
«Зобов'язання Другого територіального вузлу урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.02.2020 року по 24.03.2023 року з визначенням посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (2102,00 грн.), Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (2270,00 грн.), Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (2481,00 грн.), Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2684,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів №704 від 30.08.2017 року з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів як для військовослужбовців».
Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Барановою Яною 10.03.2025 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №77356648.
Підставою закінчення виконавчого провадження зазначено: « 2 територіальний вузол урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України листом від 06.03.2025 за вих. № 53/09-20/2025 повідомив про виконання рішення суду, згідно з виконавчим документом (здійснено перерахунок та виплату ОСОБА_1 , платіжна інструкція № 849 від 30.07.2024 сплачено 01.08.2024 в розмірі 615 648,58 грн.) Рішення виконано фактично, в повному обсязі, згідно з виконавчим документом, до відкриття виконавчого провадження».
Не погоджуючись з діями відповідача позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд виходив з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України Конституції суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України встановлено, що до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Згідно з ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом №1404-VІІІ.
Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII).
За приписами п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Частиною 3 ст. 39 Закону №1404-VIII, у свою чергу, встановлено, що у випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14-19 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Предметом переданого на вирішення суду спору є правомірність постанови про закінчення виконавчого провадження, яка прийнята державним виконавцем на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 та статті 40 Закону №1404-VIII, у зв'язку з заявою боржника про фактичне виконання судового рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач наголошує на тому, що судове рішення не було належним чином виконане, оскільки при нарахуванні та виплаті перерахованого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року у справі № 520/32520/23 залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року Другим територіальним вузлом урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, у супереч зобов'язання здійснити виплату заборгованості з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів як для військовослужбовців, не нараховано та не утримано, як роботодавцем, єдиний соціальний внесок за основним місцем обліку платника єдиного соціального внеску з сум перерахованого позивачу грошового забезпечення.
Надаючи оцінку спірному рішенню органу виконавчої служби, суд зазначає таке.
Єдиний внесок, відповідно до положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 єдиний соціальний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється роботодавцями на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону №2464 нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно абзацу сьомому пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є, зокрема роботодавці: підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб.
Згідно п.п. 1 пункту 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
Вказівка про обов'язок роботодавця провести виплати за рішенням суду з утриманням належних податків і зборів чітко та однозначно викладена у резолютивній частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року у справі № 520/32520/23 залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2025 у справі №520/32836/24 також наголошено, що неправомірність несплати єдиного соціального внеску боржником у справі віднесено до питань належного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року у справі №520/32520/23 і не є предметом окремого судового спору.
Боржником на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року здійснено перерахунок грошового забезпечення позивача за період проходження ним служби.
Зменшення нарахованої суми коштів на суму обов'язкових податків та зборів узгоджується з правовими висновками постанов Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19, від 16 листопада 2020 року у справі № 607/3509/17, від 23 грудня 2021 року у справі № 607/1429/17, де указано, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми заробітної плати і середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми заробітної плати і середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.
Як вбачається з відомості на виплату від 30.07.2024 №8-ф наданою боржником державному виконавцю на підтвердження виконання судового рішення, боржником при нараховані загальної суми заборгованості за рішенням суду були утримані: військовий збір у розмірі 11471,71 грн та податок з доходів фізичних осіб у розмірі 137660,55 грн. Єдиний соціальний внесок боржником не нараховано та не утримано із нарахованої загальної суми заборгованості.
Щодо посилань відповідача на лист Державної податкової служби України від 30.08.2024 № 4253/ІПК/99-00-24-03-03, в якому зазначено, що оскільки дохід у вигляді перерахунку грошового забезпечення з 01.02.2020 по 24.03.2023 за час проходження військової служби, одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні відпустки, виплачується на підставі рішення суду звільненому військовослужбовцю, то сума такого доходу включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, без урахування положень п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України, суд зазначає таке.
Як вбачається з Даних Єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій індивідуальна податкова консультація від 30.08.2024 № 4253/ІПК/99-00-24-03-03 стосувалась питання компенсації суми утриманого податку на доходи фізичних осіб колишньому військовослужбовцю за періоди проходження ним військової служби за рішенням суду, а не щодо утримання Єдиного соціального внеску за основним місцем обліку платника єдиного соціального внеску з сум перерахованого позивачу грошового забезпечення.
Відповідно до положень статті 14 Податкового кодексу України, індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій. Пунктом 52.2. ПК України також зазначено, що Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Відтак, суд зазначає, що правовідносини висвітлені в рамках зазначеної індивідуальної податкової консультації не є тотожними до обставин справи №520/12517/25, податок на доходи та єдиний соціальний внесок - різні за своєю правовою природою та цільовим спрямуванням платежі, тому посилання на ІПК від 30.08.2024 № 4253/ІПК/99-00-24-03-03 відповідачем є помилковим.
Також суд наголошує, що перерахунок грошового забезпечення та утримання податків та зборів охоплюють саме період проходження позивачем служби в особовому складі Другого територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України. Саме внаслідок неправомірних дій роботодавця, щодо неналежного розрахунку грошового забезпечення позивач вимушений був звернутись за захистом своїх прав до суду, тому працівник не має нести відповідальність за неналежне виконання роботодавцем своїх обов'язків. Сплата сдиного соціального внеску за робітника є обов'язком роботодавця як його податкового агента.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що боржником не виконано у повному обсязі рішення суду, а саме у частині зобов'язання боржника здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, зокрема, з утриманням належних податків та зборів як для військовослужбовців, оскільки не нараховано та не утримано єдиний соціальний внесок, як один з обов'язкових платежів, тягар сплати якого за робітника покладено на роботодавця, з загальної суми грошового забезпечення нарахованого на виконання рішення суду, відтак підстави для закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII відсутні.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про протиправність постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №77356648 від 10.03.2025 як такої, що винесена передчасно, за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Варто зазначити, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Так Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправною постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.03.2025 року № №77356648.
Відповідно до статті 41 ЗУ "Про виконавче провадження", у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Відтак, позовні вимоги в частині зобов'язання державного виконавця поновити виконавче провадження не підлягають задоволенню, оскільки поновлення виконавчого провадження, як наслідок скасування судом постанови про закінчення виконавчого провадження, прямо передбачене ЗУ "Про виконавче провадження".
Також суд зазначає, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити заходи по примусовому виконанню рішення суду є передчасними, оскільки наразі відсутні підстави вважати, що після поновлення виконавчого провадження відповідачем не буде вжито всіх необхідних заходів з метою забезпечення належного виконання боржником судового рішення від 17.05.2024 року по справі №520/32520/23, а відтак дана частина позовних вимог не підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 287, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61024 ЄДРПОУ 43316700), за участи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Другого територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (пров. Куряжанський, буд. 1-Ж, м. Харків, 61098 ЄДРПОУ 34755741) про визнання протиправним та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Баранової Яни про закінчення виконавчого провадження від 10.03.2025 року № №77356648.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.