Справа № 500/3463/25
17 липня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Заводський районний суд міста Кам'янського Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Качур Семен Васильович, звернувся до суду із позовом до Тернопільського відділу Державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач) у якому просить ухвалити рішення, яким:
визнати протиправними дії державного виконавця (т.в.о начальника відділу) з відмови в закінченні виконавчого провадження № 77447863 за п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" та зобов'язати державного виконавця закінчити виконавче провадження № 77447863 з примусового виконання постанови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у справі № 208/12070/24 (провадження №3/208/3577/24) від 06.12.2024 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження»;
визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 77447863 від 10.03.2025 року з примусового виконання постанови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у справі № 208/12070/24 (провадження № 3/208/3577/24) від 06.12.2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконанні у Тернопільському відділі державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 77447863 (ідентифікатор: 6Б0БГ75Б9ВГ8), відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягувачем - Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ: 02890771). Підставою для відкриття виконавчого провадження була постанова Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у справі № 208/12070/24. (провадження № 3/208/3577/24) від 06.12.2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3, ст. 172-20 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень. Однак, самої постанови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у справі № 208/12070/24 позивач не отримував.
Разом з тим, 28.01.2025 року ОСОБА_1 здійснено сплату штрафу в сумі 17 000 гривень на рахунок UA858999980313010106000019751, що належить Головному управлінню Державної казначейської служби України у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 37977599) з відповідним призначенням, у якому зокрема вказаний номер провадження "3/208/3577/24", що підтверджується квитанцією.
Враховуючи, що штраф було сплачено добровільно у встановлені законодавством строки, вимога суду фактично виконана, а тому у відповідача були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження.
При цьому помилкова сплата штрафу до загального фонду Державного бюджету на рахунок іншого суду, однак за єдиним кодом класифікації доходів бюджету 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції", на думку позивача є належним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення.
Представник позивача звертався до відповідача із клопотання про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із повним фактичним виконанням, однак у задоволенні клопотання відмовлено.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідач, подав відзив на позов, у якому просить у задоволенні адміністративного позову відмовити. Заперечуючи позовні вимоги, вказує, що постанова суду у справах про адміністративні правопорушення є виконавчим документом, а тому державний виконавець у зв'язку із надходженням до нього постанови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 06.12.2024 у справі №208/12070/24 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу зобов'язаний був відкрити виконавче провадження.
Згідно інформації, яка міститься на сайті "Судова влада України" Заводським районним судом м. Дніпродзержинська зазначено наступний рахунок для сплати адміністративних штрафів: Отримувач: ГУК у Дн-кій обл/м.Кам'янське/21081100, Код отримувача(ЄДРПОУ): 37988155, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку: UA618999980313070106000004573, Код класифікації доходів бюджету: 21081100 Найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи та інші санкції.
Відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №10 від 28.01.2025 платіж здійснено в розмірі 17000 грн. на рахунок: Отримувач коштів: ГУК у Терноп.обл./тг.м.Терноп./21081100, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37977599, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA858999980313010106000019751, Код класифікації доходів бюджету: 21081100.
Враховуючи, що відповідно до частини п'ятої статті 47 Закону не допускається зокрема, виплата стягнутих коштів іншим особам, які не є стягувачами, державний виконавець позбавлений права приймати рішення, щодо можливості зарахування платежу на рахунок, відмінний від рахунку зазначеного на офіційному сайті "Судова влада України".
З огляду на зазначене, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Третя особа правом на подання пояснень не скористалась.
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 17.06.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Одночасно із відкриттям провадження судом зобов'язано відповідача надати належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження.
України (далі - КАС України) та витребувано матеріали виконавчого провадження.
На виконання ухвали суду про відкриття провадження 20.06.2025 відповідачем надано до суду матеріали виконавчого провадження.
Ухвалою суду від 03.07.2025 залучено до участі у справі № 500/3463/25в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Заводський районний суд міста Камянського та продовжено строк процесуальний строк розгляду справи на 20 днів.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (перейменовано на Заводський районний суд міста Кам'янського) у справі № 208/12070/24 (провадження № 3/208/3577/24) від 06.12.2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень (а.с.40-42).
На підставі вказаної постанови суду, постановою державного виконавця від 10.03.2025 року ВП №77447863 Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Баляк Оленою Борисівною відкрито виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 34 000 грн. штрафу (а.с.43).
09.04.2025 представником позивача подано державному виконавцю клопотання про закінчення виконавчого провадження №77447863 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.48-50).
До вказаного клопотання долучено квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №10 від 28.01.2025 про сплату Шажком С.В. 17000 грн. на рахунок: Отримувач коштів: ГУК у Терноп.обл./тг.м.Терноп./21081100, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37977599, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA858999980313010106000019751, Код класифікації доходів бюджету: 21081100 (а.с. 51).
Як слідує з листа Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області від 25.04.2025 №5-06-06/2259 Головним управлінням підтверджено надходження коштів від ОСОБА_1 в сумі 17 000 грн., які перераховано платіжною інструкцією від 28.01.2025 №53818763SB (призначенням платежу: 2584001676; провадження 3/208/3577/24, Шажко Сергій Вікторович) зараховано до загального фонду державного бюджету по територіальній громаді м.Тернопіль на рахунок UA858999980313010106000019751, код класифікації доходів бюджету 21081100 "Адміністративні штрафи та санкції" (а.с. 56).
Листом Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області від 30.05.2025 №89525 відмовлено у задоволенні клопотання про закінчення виконавчого провадження №77447863, оскільки згідно інформації, яка міститься на сайті "Судова влада України" Заводським районним судом м. Дніпродзержинська зазначено наступний рахунок для сплати адміністративних штрафів: Отримувач: ГУК у Дн-кій обл/м.Кам'янське/21081100, Код отримувача(ЄДРПОУ): 37988155, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку: UA618999980313070106000004573, Код класифікації доходів бюджету: 21081100 Найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи та інші санкції (а.с. 60-63).
Мотивувальна частина
Предметом спору у даній справі по суті є постанова державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Баляк О.Б. про відкриття виконавчого провадження від 10.03.2025 року ВП №77447863 щодо стягнення з ОСОБА_1 34 000 грн. штрафу та дії відповідача щодо відмови у закінченні виконавчого провадження.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, в цій справі суд має надати оцінку оскаржуваній постанові на предмет її правомірності, оцінивши її через призму верховенства права та критеріїв законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які наведені в частині другій статті 2 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб'єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.
Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон №1404-VIII.
Відповідно до статті 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 6 частини першої статі 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов судів у справах про адміністративні правопорушення.
Статтею 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII установлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Як унормовано частиною п'ятою вказаної статті, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За змістом постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.03.2025 №77447863 примусовому виконанню підлягає постанова Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (перейменовано на Заводський районний суд міста Кам'янського) у справі № 208/12070/24 (провадження № 3/208/3577/24) від 06.12.2024 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у сумі 17000,00 грн.
Доказів того, що постанова Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у справі № 208/12070/24 (провадження № 3/208/3577/24) від 06.12.2024 була оскаржена у встановлено законом порядку матеріали справи не містять.
Зважаючи на те, що означена постанова суду відповідає вимогам до виконавчого документа, то державний виконавець зобов'язаний був розпочати примусове виконання рішення та винести постанову про відкриття виконавчого провадження відповідно до приписів статті 26 Закону №1404-VIII,.
З огляду на зазначене, суд вважає, що оскаржена у даній справі постанова про відкриття виконавчого провадження №77447863 від 10.03.2025 року є правомірною, а тому не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання її протиправною та скасування.
Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (частина третя статті 39 Закону №1404-VIII).
Частиною другою статті 39 Закону №1404-VIII встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Згідно з частинами першою та другою статті 40 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Тобто, для закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавець має пересвідчитися про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Спірним у цій справі є питання фактичного виконання виконавчого документа як підстави для закінчення виконавчого провадження, тому суд має з'ясувати, чи виконана ОСОБА_1 постанова Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (перейменовано на Заводський районний суд міста Кам'янського) у справі № 208/12070/24 (провадження № 3/208/3577/24) від 06.12.2024 в повному обсязі.
Згідно з частиною другою статті 29 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) до доходів загального фонду Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), серед іншого, належать: кошти від санкцій (штрафи, пеня тощо), що застосовуються відповідно до закону (крім штрафів, визначених пунктами 6-3, 6-4, 6-9, і 13-5 частини третьої цієї статті, пунктами 37-39 частини першої статті 64, пунктом 13 частини першої статті 64-1 та пунктами 26 і 27 частини першої статті 66 цього Кодексу) (п.23).
Відповідно до частини другої статті 45 БК України казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Частинами четвертою та сьомою статті 45 БК України визначено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Перелік податків і зборів та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінетом Міністрів України від 16 лютого 2011 р. № 106 установлено, що перелік податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету визначається відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, згідно з додатком (Суди, ДСА 21081100, 22030000, 22030100, 22030200).
Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 затверджено бюджетну класифікацію, відповідно до якої доходам від сплати адміністративних штрафів "Адміністративні штрафи та інші санкції" присвоєно код 21081100.
З наведених норм законодавства слідує, що штрафи у справах про адміністративні правопорушення, які стягуються на користь держави, належать до доходів Державного бюджету України та зараховуються до загального фонду за кодом бюджетної класифікації 21081100.
Водночас, такі кошти не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а саме судів та ДСА.
Судом встановлено, що згідно платіжної інструкції на переказ готівки №10 від 28.01.2025 позивачем ОСОБА_1 сплачено 17000 грн., а в призначенні платежу чітко визначено платника та номер судового провадження - 3/208/3577/24.
Зазначені кошти зараховано до загального фонду державного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 21081100, що підтверджується листом Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області від 25.04.2025 №5-06-06/2259.
За таких обставин, суд приходить до висновку про фактичне виконання в повному обсязі постанови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у справі № 208/12070/24 (провадження №3/208/3577/24) від 06.12.2024. При цьому, помилка у рахунку не має самостійного значення, оскільки вказані кошти не можуть акумулюватися на рахунку суду.
Наведене дає підстави суду для висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови в закінченні виконавчого провадження №77447863 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України", заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі "Кудла проти Польщі", заява №30210/96, п.158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України", заява № 20390/07).
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов'язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.
З метою повного та ефективного захисту прав позивача необхідно зобов'язати відповідача закінчити виконавче провадження № 77447863 з примусового виконання постанови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у справі № 208/12070/24 (провадження №3/208/3577/24) від 06.12.2024 року на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Суд також зазначає, що інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, як і позивач не в повній мірі довів обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає до часткового задоволення.
При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.
Судові витрати
Згідно частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1937,92 грн, що підтверджується квитанцією від 06.06.2025 №2272-2869-9340-4212.
У зв'язку із тим, що цей позов задоволено частково, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно до задоволених вимог у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн за рахунок його бюджетних асигнувань.
Доказів понесення інших витрат суду надано не було.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Тернопільського відділу Державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Тернопільського відділу Державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо відмови у закінченні виконавчого провадження №77447863.
Зобов'язати Тернопільський відділ Державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції закінчити виконавче провадження № 77447863 з примусового виконання постанови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у справі № 208/12070/24 (провадження №3/208/3577/24) від 06.12.2024 року на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського відділу Державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 17 липня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: вул. Острозького князя, 14, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46006 код ЄДРПОУ 45000236);
третя особа:
- Заводський районний суд міста Кам'янського Дніпропетровської області (місцезнаходження: вул. Ігнатія Ясуковича, 5, м. Кам'янське, Кам'янський р-н, Дніпропетровська обл., 51925 код ЄДРПОУ 02890771) .
Головуючий суддя Юзьків М.І.