17 липня 2025 року Справа № 480/10350/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Осіпової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/10350/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просить (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 27.01.2025):
1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року відповідно до Закону України від 06.02.2003 №491 - IV «Про індексацію грошових доходів населення» та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (зі змінами).
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та нарахувати індексацію у сумі 83625,23 (вісімдесят три тисячі шістсот двадцять п'ять гривень 23 коп) та виплатити належну суму до видачі (з утриманням податків).
4. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не застосування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року.
5. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року до 18 липня 2022 року із застосуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та нарахувати різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу, яка складає 3739,80 грн (три тисячі сімсот тридцять дев'ять гривень 80 копійок) за кожен місяць у період з 01 березня 2018 року до 18 липня 2022 року та виплатити належну суму до видачі (з утриманням податків).
Свої вимоги мотивує тим, що у період із 01 січня 2016 року до березня 2018 року індексація грошового забезпечення не нараховувалася, оскільки при розрахунку індексації відповідачем протиправно враховувався січень 2015 року як місяць, за яким здійснюється обчислення (базовий місяць), на підставі Постанови КМУ № 1013 від 09.12.2015р. «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно - правових актів» (далі - Постанова № 1013), якою передбачено підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), яка набрала чинності 01 січня 2008 року. Тобто січень 2008 року є місяцем підвищенням тарифних ставок (посадових окладів), а тому є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовцям, у тому числі для новоприйнятих або переведених на інші посади.
Не застосування відповідачем з 01.01.2016р. до 28.02.2018р. базового місяця індексації січень 2008 року, на думку позивача, є протиправним, оскільки порушує вимоги абзаців 1, 2 пункту 5 та пункту 102 Постанови № 1078, якими визначено, що таким місяцем повинен бути місяць підвищення тарифних ставок (окладів) та посадові оклади військовослужбовців за посадами з 01 січня 2008 року до 28 лютого 2018 року були незмінними.
Що стосується нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 18 липня 2022 року, то індексація нараховувалась та виплачувалась, з урахуванням березня 2018 року, як місяця, за яким здійснювалось обчислення індексу споживчих цін.
Зазначає, що не є спірним між сторонами нарахована та виплачена відповідачем індексація у зв'язку з перевищенням індексом споживчих цін порогу індексації 103 %, який стався з жовтня 2018 року.
Водночас, у цей період спірним між сторонами є виплата суми індексації у разі настання обставин, передбачених абзацами 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, які відповідачами були повністю проігноровані.
Підвищення тарифних ставок (окладів) та прийняття значення індексу споживчих цін у цьому місяці за 1 або 100 відсотків, а також не перевищення наростаючого індексу споживчих для цін порогу індексації 103 відсотка, не є безумовною підставою не виплачувати індексацію грошового забезпечення.
Тобто, підвищення посадового окладу у певному місяці не має наслідком безумовне припинення виплати індексації у подальших періодах, оскільки лише за умови, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, індексація не нараховується, що не враховано відповідачем.
За підрахунками позивача розмір підвищення грошового доходу складає 397,17 грн. (відповідно до Картки особового рахунку військовослужбовця №659 за 2018 рік, наданої військовою частиною НОМЕР_1 , усього нараховано (колонка 20) грошового доходу за березень - 7945,92грн. а за квітень - 8343,09грн.).
Сума індексації до підвищення посадових окладів - 4258,75.
Отже, різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу складає 3861,58грн.
ОСОБА_1 вказує, що повноваження військової частини НОМЕР_1 не є дискреційними, адже вона не може застосовувати будь-які інші базові місяці для розрахунку індексації грошового забезпечення, як не місяці підвищення тарифної ставки (окладу) за посадами у військовослужбовців згідно з рішеннями Уряду, оскільки таке не буде відповідати вимогам абзаців 1-2 пункту 5 та пункту 10 Постанови №1078, якими визначено, що базовим місяцем повинен бути місяць підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою згідно рішень Уряду і такими місяцями є січень 2008 року та березень 2018 року, а встановлення іншого базового місяця є протиправним.
Крім того, не може відповідач у випадку, коли підвищення грошового доходу внаслідок підвищення посадових окладів не перевищило суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, не розраховувати індексацію грошового забезпечення, як різницю між сумою індексації і розміром підвищення грошових доходів, оскільки це буде порушенням вимог абзаців 4,5,6 пункту 5 Постанови №1078 та виплата буде здійснюватися в значно менших розмірах.
Ухвалою від 06.12.2024р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с42-51), в якому у задоволенні позову просив відмовити, оскільки із прийняттям Постанови № 1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015 та включно до 01.03.2018, посадові оклади військовослужбовців не змінювались.
Тобто підвищення грошового забезпечення військовослужбовців відбулося шляхом підвищення премій, а не за рахунок збільшення посадових окладів, оскільки ця вимога щодо підвищення розмірів посадових окладів, передбачена пунктом 3 Постанови КМУ від 09.12.2015р. №1013, не стосувалася військовослужбовців.
Тобто, Постановою № 1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015, але й визначено базовий місяць (грудень 2015 року), з якого в подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації.
Також представник відповідача вважає необґрунтованими позовні вимоги в частині зобов'язання здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. до 18.07.2022р., оскільки за його підрахунками сума збільшення доходу позивача перевищує суму можливої індексації на 2858,86 грн. (3376,89грн (сума збільшення розміру грошового забезпечення ОСОБА_2 ) - 518,03 грн (сума можливої індексації) = 2747,52 грн).
Отже, підстави для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, в період з 01.03.2018р. до 18.07.2022р. відсутні.
Крім того, індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації в грудні 2018 року і становив 3,7%.
Тобто, право військовослужбовців на індексацію грошового забезпечення настало лише в грудні 2018 року за індексом 3,7 %, тобто індексації підлягають доходи в межах прожиткового мінімуму (у грудні 2018 - 1 921 грн).
Представником позивача подано відповідь на відзив (а.с.66), згідно з якою ОСОБА_2 при розрахунку різниці між сумою індексації та розміром підвищення під час визначення суми грошового доходу до підвищення тарифних розрядів не враховувалася така складова як «щомісячна додаткова грошова винагорода», оскільки вона є складовою грошового забезпечення військовослужбовців та є складовою місячного грошового забезпечення.
Ухвалою від 31.01.2025р. у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991р. №1282-XII (далі - Закон №1282-XII).
Відповідно до ст.1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі ст.2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Відповідно до ч.2 ст.5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Згідно ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000р. №2017-III законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Таким чином, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).
Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз.8 п.4 Порядку №1078).
Відповідно до п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015р. №1013 (далі - Постанова №1013) п.5 Порядку №1078 викладено в новій редакції:
« 5. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку».
Отже, починаючи з 09.12.2015р. обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі військовослужбовець.
Пунктом 1 Постанови №1013 внесено зміни до Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, що призвело до збільшення посадових окладів працівників, заробітна плата яких обчислюється за вказаною тарифною сіткою.
Відповідно до п.3 Постанови №1013 міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів доручено вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (Офіційний вісник України, 2003р., №29, ст.1471).
Виходячи з системного аналізу п.1-3 Постанови №1013, базовий місяць січень 2016 року застосовується для подальшої індексації заробітної плати за посадами, оклади (тарифні ставки) за якими підвищилися в грудні 2015 року у зв'язку з прийняттям Постанови №1013, що відповідає положенням п.5 Порядку №1078 в редакції з 09.12.2015р.
В свою чергу, Порядок №1078 пов'язує обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації зі зміною окладів (тарифних ставок), тому базовий місяць індексації грошового забезпечення (заробітної плати) змінюється виключно у разі підвищення посадових окладів (тарифних ставок).
Станом на час виникнення спірних правовідносин тарифні ставки (оклади) військовослужбовців обчислювалися відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007р. №1294, яка набрала чинності 01.01.2008р.
Зміна тарифних ставок (окладів) військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018р. у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Таким чином, суд погоджується із доводами представника позивача про те, що індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016р. до 28.02.2018р. підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто січня 2008 року.
Тому суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року відповідно до Закону України від 06.02.2003 № 491- IV «Про індексацію грошових доходів населення» та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (зі змінами), а також про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року ОСОБА_1 та про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення позивача за цей період.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у сумі 83625,23грн. та виплатити належну суму до видачі (з утриманням податків) суд зазначає, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеній, зокрема, в постанові у справі №320/8554/21 від 20.04.2023р., постанові у справі №400/3826/21 від 23.03.2023р. у цьому випадку суд має дослідити питання обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку суми індексації грошового забезпечення та вказати у судовому рішенні конкретні суми, на які позивач має право та які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити.
Втім, як встановлено вище, у цій правовій ситуації відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію за спірний період та не вирішував питання щодо наявності у позивача права не цей вид індексації.
За таких обставин, позовні вимоги про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 виплатити індексацію грошового забезпечення у конкретно визначеній твердій сумі задоволенню не підлягають, оскільки визначення розміру та конкретного обрахунку індексації грошового забезпечення належить до повноважень відповідача.
Отже, суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку за його наявності в матеріалах справи у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини, тому у вказаній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Що ж до позовних вимог ОСОБА_1 , заявлених за період з 01.03.2018р. до 18.07.2022р., суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
30.08.2017р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.
Зазначена постанова набрала чинності з 01.03.2018р.
Згідно із абз.2 п.5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації (фіксованої суми індексації) до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку №1078.
Так, відповідно до абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Насамперед слід зауважити, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).
Щодо «фіксованої» суми індексації, то дійсно Закон №1282-ХІІ і Порядок №1078 такого поняття не містять.
Цей термін згадувався у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте, постановою Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави дійти висновку, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд доходить висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5,10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу ОСОБА_3 , за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави зробити висновок, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, військова частина НОМЕР_1 не нараховувала і не виплачувала позивачу цей вид індексації за період з 01.03.2018р. до 01.12.2018р., а з грудня 2018р. до лютого 2019р. вона була нарахована та виплачена у розмірі 71,08грн., у березні-червні 2019р. - у розмірі 134,47грн., у липні-вересні 2019р. - у розмірі 206,72грн., у листопаді та грудні 2019р. - у розмірі 206,72грн., у січні-липні 2020р. - у розмірі 216,51грн., у серпні-грудні 2020р. - у розмірі 226,29грн., у січні 2021р. - у розмірі 233,81грн., у лютому-квітні 2021р. - у розмірі 331,42грн., у травні 2021р. - липні 2021р. - у розмірі 415,41грн.., у серпні-грудні 2021р. - у розмірі 540,03грн., у січні - лютому 2022р. - у розмірі 563,19грн., у березні 2022р. - травні 2022 року- у розмірі 672,35 грн., у червні 2022 року - у розмірі 913,01грн., у липні 2002р. - у розмірі 1017,21грн. (а.с.17-21).
Суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування врахуванню підлягає: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року; сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року; чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Висновки суду у цій справі узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 березня 2023 року по справі №400/3826/21, від 06 квітня 2023 року по справі №420/11424/21 та від 09 травня 2023 року по справі №400/12702/21.
Як стверджує позивач, її грошовий дохід у березні 2018 року порівняно із квітнем 2018 року збільшився на суму 384,38 грн.
Водночас, як вбачається із картки особового рахунка військовослужбовця №659 за 2018 рік (а.с.24), сума збільшення розміру окладу за військовим званням позивача становить 760грн. (810 грн.(розмір відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704) - 50,00 грн.ё сума збільшення розміру посадового окладу -2265 грн. (2910 грн. (розмір відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704) - 645 грн. (розмір відповідно до постанови КМУ від 07.11.2007 № 1294), сума збільшення розміру надбавки за вислугу років - 977грн. (1116грн. (розмір відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 грн.) - 139грн. (розмір відповідно до постанови КМУ від 07.11.2007 № 1294 грн.), сума збільшення розміру надбавки за особливості проходження служби - 66,60грн. (483,60грн. (розмір відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 грн.) - 417грн. (розмір відповідно до постанови КМУ від 07.11.2007 № 1294 грн.), натомість, розмір щомісячної премії зменшився на 691,71грн. (розмір відповідно до постанови КМУ від 07.11.2007 № 1294 - 3715,20грн., а відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 - 3023,49грн.).
Відповідно до п.2 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Отже, такі види основних виплат як оклад за військовим званням, посадовий оклад та надбавка за вислугу років, які є складовими грошового забезпечення та мають постійний характер, та додаткові види грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби військовослужбовцями, щомісячної премії та надбавки за таємність (якщо такі встановлено)), які не мають разового характеру, враховуються в суму розміру підвищення доходу в березні 2018 року, який визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
Тому розмір підвищення грошового забезпечення позивача повинен рахуватися як 3376,89грн. (8343,09грн. (загальний розмір грошового забезпечення відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704) - 4966,20грн. (загальний розмір грошового забезпечення постанови КМУ від 07.11.2007 № 1294).
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1 762,00 грн., величина приросту індексу споживчих цін 253,30% (з урахуванням підвищення посадового окладу з січня 2008 року), про що зазначено в листі Міністерства соціальної політики України від 28.09.2021р. №5211/0/290-21/51.
Як вже зазначалося, відповідно до абз.5 п.4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018р. помножений на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100, а саме: 1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.
Відповідно до абз.4 п.5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, у цьому випадку: 4463,15 грн. - 3376,89грн.= 1086,26грн.
Оскільки у цьому випадку розмір підвищення доходу позивача (33376,89грн.) не перевищує суму індексації за березень 2018 року (4463,15 грн.), тому ОСОБА_1 набула права на виплату індексації-різниці з урахуванням пункту 5 Порядку №1078.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що право позивача на належний розмір індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. до 18.07.2022р. порушено військовою частиною НОМЕР_1 , внаслідок чого наявні підстави для задоволення поданого нею позову в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не застосування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року до 18 липня 2022 року, а також про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення позивача з 01 березня 2018 року до 30 липня 2022 року із застосуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та нарахувати різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу, яка складає за кожен місяць 1086 (одна тисяча вісімдесят шість) грн. 26 (двадцять шість) коп. у період з 01 березня 2018 року до 18 липня 2022 року та виплатити належну суму до видачі (з утриманням податків).
Водночас, з приводу розрахованої представником позивача різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, яка, за його підрахунками, складає 3739,80грн. внаслідок врахування до розміру підвищеного доходу суми нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 індексації у березні 2018 року у сумі 2979,72грн. суд вважає необхідним відмітити, що при визначенні суми фіксованої індексації для новопризначеного грошового забезпечення не враховується індексація, нарахована на попередній розмір грошового забезпечення.
Індексація нараховується на новий розмір грошового забезпечення з урахуванням вимог Порядку № 1078.
Таким чином, при визначенні фіксованої індексації для підвищеного грошового забезпечення індексацію, що нараховувалась на попередній розмір, враховувати не потрібно згідно з пунктом 5 Порядку № 1078, оскільки в інакшому випадку відбулося би нарахування індексації «на індексацію», чого нормами чинного законодавства не передбачено.
Тому позовні вимоги у цій частині не можуть бути задоволені.
Отже, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Підстави для стягнення судового збору відсутні, оскільки такий не був сплачений позивачем як військовослужбовцем у справі, пов'язаній із виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків (п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір»).
Щодо клопотання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., вказаного у пункті 6 заяви про зменшення позовних вимог (а.с.72), суд вважає необхідним відмітити, що відповідно до ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч.3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст. 134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).
Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) вказав, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, п. 30). У пункті 269 рішення у цій справі Судом зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Отже, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до ст.30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Верховний Суд неодноразово викладав позицію про те, що можуть бути відшкодовані судові витрати на професійну правову допомогу після розгляду справи судом та подання відповідних доказів у строки, встановлені процесуальним законодавством.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем подано: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.14), ордер на надання правничої допомоги від 28.10.2024р. №1253645 (а.с.15), договір про надання правничої допомоги №130-КС від 28.10.2024р. (а.с.32-33), згідно з п.3.2 якого вартість послуг адвоката (гонорар) становить 5000грн., розрахунок витрат на правничу допомогу (а.с.36) та копію квитанції прибуткового касового ордеру на суму 5000грн. (а.с.37).
Відповідно до розрахунку витрат на правничу допомогу (а.с.36) надані адвокатом послуги полягали у: вивченні поданих документів - 1 год. , вартість 1000грн.; підготовці позовної заяви до суду - 2год., вартість 2000грн., складання відповіді на відзив - 1 год., вартість 1000грн., представництво інтересів клієнта у суді - вартість 1000грн., а разом всього 5000грн.
Судом встановлено, що витрати на професійну правничу допомогу у цій справі позивачем та його представником оцінено у розмірі 5000 грн. 00 коп.
У поданому відзиві на позовну заяву (а.с.50-51) представник відповідача заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, оскільки, на його думку, у разі розподілу таких витрат у заявленому позивачем необґрунтованому та завищеному розмірі військова частина НОМЕР_1 буде нести несправедливо непомірний тягар до неї.
З огляду на ч.3 ст.139 КАС України, оскільки позовні вимоги було задоволено частково (на 80%), а також на те, що справа розглядалася в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення сторін, що виключає необхідність такого окремого виду правової допомоги як «представництво інтересів клієнта у суді», вказаного у пункті 4 розрахунку витрат на правничу допомогу, у розмірі 1000грн., суд вважає, що слід стягнути за рахунок державних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3200грн. (80% від 4000грн. (5000грн., сплачених під час звернення із позовом до суду в якості оплати послуг адвоката - 1000 грн., сплачених за представництво інтересів клієнта у суді, яке фактично не здійснювалося внаслідок призначення справи до розгляду в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення сторін =4000грн.).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року відповідно до Закону України від 06.02.2003 № 491 - IV «Про індексацію грошових доходів населення» та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (зі змінами).
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року ОСОБА_1 .
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не застосування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року до 18 липня 2022 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) за період з 01 березня 2018 року до 18 липня 2022 року із застосуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та нарахувати різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу, яка складає1086 (одна тисяча вісімдесят шість) грн. 26 (двадцять шість) коп., за кожен місяць у період з 01 березня 2018 року до 18 липня 2022 року та виплатити належну суму до видачі (з утриманням податків).
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3200 (три тисячі двісті) грн.00коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Осіпова