14 липня 2025 року м. Рівне №460/8706/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., за участю секретаря судового засідання Осташевської І.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивач або його представник в судове засідання не прибули,
представника відповідач Курилас В.В.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинення певних дій,
1. Стислий виклад позицій учасників справи.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Рівненської митниці (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2025/000138 і №UA204020/2025/000190 та визнати протиправними скасувати рішення про корегування митної вартості №UA204020/2025/000013/2 від 04.03.2025 та №UA204020/2025/000020/2 від 04.04.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з метою митного оформлення ввезених товарів позивачем подано до митного органу митні декларації, в яких визначено митну вартість товарів за основним методом - ціною договору (контракту). На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано митному органу документи, що відповідають переліку, визначеному у статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України). Позивач вважає, що вказані документи чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою митною вартістю товарів та безпідставно прийняв рішення про наявність підстав для коригування митної вартості із застосування резервного методу. Окрім того зауважує, що відповідачем в оскаржуваних рішеннях не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. З огляду на вказане просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду відзиви, в якому виклав свої заперечення проти позову та просить відмовити у його задоволенні повністю. В обґрунтування заперечень на позов відповідач зазначає, що відповідно до положень пункту 2 частини 2 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов'язані подавати органу доходів і зборів (митниці) достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Вказує, що декларантом не надано повного переліку додаткових документів, витребуваних митним органом на підставі частини 3 статті 53 МК України, а документи, надані декларантом на підставі частини 2 статті 53 МК України в якості підтвердження числових значень складових задекларованої митної вартості товарів, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Відтак, у митного органу відсутні підстави для визнання митної вартості оцінюваних товарів, заявленої декларантом за основним методом. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.
Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив, в якій вказав на необґрунтованість наведених відповідачем аргументів, які не спростовують суті позовних вимог. Також зазначає, що виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана позивачем до суду 16.05.2025 у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 19.05.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 26.05.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановив відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав 06.06.2025 до суду відзив, в якому виклав свої заперечення проти позову, а також 06.06.2025 відповідач подав клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою від 09.06.2025 суд вирішив перейти до розгляду справи №460/8706/25 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 03 липня 2025 року о 16:00 год
Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив та подав 09.06.2025 до суду відповідь на відзив, в якій заперечував щодо доводів наведених відповідачем у відзиві.
У підготовче засідання призначене на 03.07.2025 до суду прибув уповноважений представник відповідача, позивач у судове засідання не прибув, однак звернувся з клопотанням про розгляд справи без його участі. Протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 14.07.2025.
У судове засідання 14.07.2025 до суду прибув уповноважений представник відповідача, позивач у судове засідання не прибув, однак звернувся з клопотанням про розгляд справи без його участі. У судовому засіданні 14.07.2025 з участю уповноваженого представника відповідача суд розглянувши по суті спір, проголосив вступну та резолютивну частини цього судового рішення.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
11.05.2014 року між позивачем (як покупцем) та «Dikabo GMBH» (Німеччина) (як продавцем) укладено зовнішньоекономічний договір №GMBH-0102 від 11.05.2014, відповідно до умов якого продавець відвантажує, а покупець приймає та оплачує вантажні шини, що були у вжитку, придатні для подальшого використання, у кількості та по цінам, вказаним у Інвойсах, що є невід'ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Євро за одиницю товару та вказана у Інвойс, умови поставки визначаються на умовах FCA (Spelle) Інкотермс 2010. Сторони договору узгодили поставку товару партіями.
Перша партія товару була поставлена відповідно до інвойсу №34841 від 26.02.2025, продавцем та покупцем була узгоджена номенклатура, ціна та кількість товару. Загальна кількість товару складає - 355 штук, загальна вартість товару на умовах FCA (Spelle) - 11892,50 євро.
Позивач здійснив оплату за поставлений товар банківським платіжним документом №281 від 24.04.2025.
Для здійснення митного оформлення першої партії товару позивачем була подана до Рівненської митниці електронна митна декларація №25UA204020004941U7 від 04.03.2025. Вказана декларація була подана разом з пакетом супровідних документів, а саме: пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 26.02.2025; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 34841 від 26.02.2025; автотранспортна накладна (Road consignment note) Б/Н від 26.02.2025; декларацiя про походження товару (Declaration of origin) 34841 від 26.02.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 01-03 від 04.03.2025; прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 26.02.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) GMBH-0102 від 11.05.2014; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Б/Н від 30.12.2023; договір (контракт) про перевезення 58 від 24.02.2025; інші некласифіковані документи (Витяг з реєстру)15703/24 від 06.08.2024; копія митної декларації країни відправлення 25DE535654240266B0 від 26.02.2025.
У поданій декларації №25UA204020004941U7 від 04.03.2025 митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні від 35,93 до 37,68 євро / шт. в залежності від ваги (розміру) шини (або 0,62 євро/ кг. нетто).
04.03.2025 на підставі вимоги митного органу про надання додаткових документів, позивачем були надані додаткові документи, зокрема, лист пояснення б/н від 04.03.2025.
Відповідачем за результатами опрацювання поданої МД та документів винесена картка відмови у прийнятті митної декларації №UA204020/2025/000138 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA204020/2025/000013/2 від 04.03.2025, яким митну вартість товару визначено за резервним (6) методом на рівні від 51,18 до 87,9933 євро /шт. в залежності від ваги (розміру) шини (або 1,17 євро / кг. нетто). У вказаному рішенні про коригування митної вартості зазначено такі підстави для коригування:
І. Митна вартість імпортованого товару №1-7 не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:
1) В графі 44 МД зазначено документ за кодом « 3014» Прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 26.02.2025 №б/н, проте за усіма товарами в МД не зазначено інформацію про виробників товару, разом з тим прайс-лист від 26.02.2025 №б/н видано компанією Dikabo GMBH, що не є виробником товарів. Отже зазначене ставить під сумнів дійсність документу за кодом « 3014» Прейскурант (прайс-лист) виробника товару;
2) До митного оформлення надано прайс-лист від 26.02.2025 №б/н без терміну дії ціни пропозиції. При цьому, у прайсі відображено усі позиції товару за поданим інвойсом від 26.02.2025 №34841, що наштовхує на спеціальну ціну для конкретного підприємства, а саме імпортера за поданим інвойсом;
3) Митна декларація країни відправлення від 26.02.2025 №25DE535654240266B0 не містить жодних відміток митниці відправлення;
4) Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МКУ документами, що підтверджують митну вартість товарів є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно положень пункту 5 частини 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари , додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Поряд з тим, відповідно до графи 20 Розділу ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Однак до митного оформлення жодного з перерахованих вище документів не надано, а подана до митного оформлення довідка про транспорті витрати від 04.03.2025 №01-03.
ІІ. Відповідно до статті 64 Митного кодексу України Рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості подібного товару, митне оформлення якого здійснено за митними деклараціям:
товар 1 - МД від 12.02.2025 №25UA205030001920U9 - 1,22 дол. США/кг ;
товар 2 - МД від 20.01.2025 №25UA100180500456U6 - 1,41 дол. США/кг;
товар 3 - МД від 27.01.2025 №25UA400040001647U0 - 1,41 дол. США/кг;
товар 4 - МД від 10.02.2025 №25UA100180501290U9- 1,41 дол. США/кг;
товар 5 - МД від 20.01.2025 №25UA100180500456U6 - 1,41 дол. США/кг;
товар 6 - МД від 26.12.2024 №24UA100180015438U9 - 1,41 дол. США/кг;
товар 7 - МД від 17.02.2025 №25UA400040003258U2 - 1,41 дол. США/кг.
ІІІ. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів згідно з переліком: 1) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 2) виписку з бухгалтерської документації продавця; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) копію митної декларації країни відправлення з відмітками митниці, якою здійснювався випуск оцінюваного товару на експорт; 5) документи в межах положень наказу МФУ від 24.05.2012 №599 щодо витрат на транспортування. У відповідності до частини 6 статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
ІV. За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв'язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних товарів (статі 59 - 61 Митного кодексу України), достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України. Митну вартість товарів №1-7 визначено на підставі інформації щодо визнаної митними органами митної вартості товарів з подібними характеристики, митне оформлення яких здійснено за вищезазначеними митними деклараціями.
Позивач подав до митного органу нову МД №25UA204020005009U0 від 04.03.2025 за якою товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання відповідно до розділу Х Митного кодексу України.
Друга партія товару була поставлена відповідно до інвойсу №34998 від 31.03.2025, продавцем та покупцем була узгоджена номенклатура, ціна та кількість товару. Загальна кількість товару складає - 288 штук, загальна вартість товару умовах FCA (Spelle) 9648,00 євро.
Позивач здійснив оплату за поставлений товар на підставі банківського платіжного документу №283 від 15.05.2025.
Для здійснення митного оформлення другої партії товару позивачем була подана до Рівненської митниці електронна митна декларація №25UA204020007627U1 від 03.04.2025. Вказана декларація була подана разом з пакетом супровідних документів, а саме: пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 31.03.2025; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 34998 від 31.03.2025; автотранспортна накладна (Road consignment note) Б/Н від 31.03.2025; декларацiя про походження товару (Declaration of origin) 34998 від 31.03.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №01-04 від 03.04.2025; прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 31.03.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №GMBH-0102 від 11.05.2014; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Б/Н від 30.12.2023; договір (контракт) про перевезення 78 від 27.03.2025; інші некласифіковані документи (Витяг з реєстру) 15703/24 від 06.08.2024; копія митної декларації країни відправлення №25DE535656777711B4 від 31.03.2025.
У поданій МД №25UA204020007627U1 від 03.04.2025 митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні від 35,61 до 38,91 євро / шт. в залежності від ваги (розміру) шини (або 0,61 євро/ кг. нетто).
03.04.2025 на підставі вимоги митного органу про надання додаткових документів, позивачем були надані додаткові документи, зокрема, лист пояснення бн від 03.04.2025.
Відповідачем за результатами опрацювання поданої МД та документів винесена картка відмови у прийнятті митної декларації №UA204020/2025/000190 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA204020/2025/000020/2 від 04.04.2025, яким митну вартість товару визначено за резервним (6) методом на рівні від 35,61 до 93,9739 євро /шт. в залежності від ваги (розміру) шини (або 1,17 євро/ кг. нетто). У рішенні про коригування митної вартості зазначено, що підставою для коригування стали:
І. Митна вартість імпортованого товару №1-10 не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки: 1) декларантом не подано всіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VІІ ГАТТ/СОТ від 1994 р. подані до митного оформлення документи містять неточності:
1) В графі 44 МД зазначено документ за кодом « 3014» Прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 31.03.2025 б/н, проте за усіма товарами в МД не зазначено інформацію про виробників товару, разом з тим прайс-лист від 31.03.2025 б/н видано компанією Dikabo GMBH, що не є виробником товарів. Отже зазначене ставить під сумнів дійсність документу за кодом « 3014» Прейскурант (прайс-лист) виробника товару;
2) До митного оформлення надано прайс-лист від 31.03.2025 б/н без терміну дії ціни пропозиції. При цьому, у прайсі відображено усі позиції товару за поданим інвойсом від 31.03.2025 №34998, що наштовхує на спеціальну ціну для конкретного підприємства, а саме імпортера за поданим інвойсом;
3) У поданій копії експортної МД країни Німеччини від 31.03.2025 №25DE535656777711B4 відсутні відомості про умови поставки та пункт відправлення товару;
4) Митна декларація країни відправлення від 31.03.2025 №2525DE575653017291B7 не містить жодних відміток митниці відправлення;
5) Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МКУ документами, що підтверджують митну вартість товарів є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно положень пункту 5 частини 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари , додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Поряд з тим, відповідно до графи 20 Розділу ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Однак до митного оформлення жодного з перерахованих вище документів не надано, а подана до митного оформлення довідка про транспорті витрати від 03.04.2025 №01-04.
ІІ. Відповідно до статті 64 Митного кодексу України, Рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості подібного товару, митне оформлення якого здійснено за митними деклараціям:
товар 1 від 08.02.2025 №25UA205030001715U5 - 1,22 дол. США/кг (товар за МД від 08.02.2025 №25UA205030001715U5: Шини пневматичні гумові, що використовувалися - 16480 кг);
товар 2 від 20.01.2025 №25UA100180500456U6 - 1,41 дол. США/кг (товар за МД від 20.01.2025 №25UA100180500456U6: Шини пневматичні гумові, що використовувалися - 200 кг);
товар 3 від 18.03.2025 №25UA400040006074U1 - 1,41 дол. США/кг (товар за МД від 18.03.2025 №25UA400040006074U1 Шини пневматичні гумові, що використовувалися - 65 кг);
товар 4 від 26.12.2024 №24UA100180015438U9 - 1,41 дол. США/кг (товар за МД від 26.12.2024 №24UA100180015438U9: Шини пневматичні гумові, що використовувалися - 390 кг);
товар 5 від 18.03.2025 №25UA400040006074U1 - 1,41 дол. США/кг (товар за МД від 18.03.2025 №25UA400040006074U1: Шини пневматичні гумові, що використовувалися - 650 кг).
товар 7 від 17.02.2025 №25UA400040003258U2 - 1,41 дол. США/кг (товар за МД від 17.02.2025 №25UA400040003258U2: Шини пневматичні гумові, що використовувалися - 195 кг).
товар 8 від 18.03.2025 №25UA400040006074U1 - 1,41 дол. США/кг (товар за МД від 18.03.2025 №25UA400040001647U0: Шини пневматичні гумові, що використовувалися - 65 кг).
товар 9 від 31.03.2025 №25UA100180503188U7 - 1,41 дол. США/кг (товар за МД від 31.03.2025 №25UA100180503188U7: Шини пневматичні гумові, що використовувалися - 195 кг).
ІІІ. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів згідно з переліком: 1) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 2) виписку з бухгалтерської документації продавця; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) копію митної декларації країни відправлення з відмітками митниці, якою здійснювався випуск оцінюваного товару на експорт; 5) документи в межах положень наказу МФУ від 24.05.2012 №599 щодо витрат на транспортування. У відповідності до частини 6 статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
ІV. За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв'язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних товарів (статі 59 - 61 Митного кодексу України), достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України. Митну вартість товарів №1,2,3,4,5,7,8,9 визначено на підставі інформації щодо визнаної митними органами митної вартості товарів з подібними характеристики, митне оформлення яких здійснено за вищезазначеними митними деклараціями.
Позивач подав до Митниці нову МД №25UA204020007744U0 від 04.04.2025 за якою товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання відповідно до розділу Х Митного кодексу України.
Вважаючи протиправними такі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з цим позовом до суду з наведеними вище позовними вимогами.
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини 1 статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частинами першою-другою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення;8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В силу вимог частини 5 статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 54 МК України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частиною 1 статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
При цьому частиною 1 статті 57 МК України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
В силу вимог частини другої-третьої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (частина четверта статті 57 Митного кодексу України).
Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.
Разом з тим, з урахуванням положень частини 3 статті 318 МК України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.
Відповідно до частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з частиною п'ятою цієї статті ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 10 статті 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Частиною 11 статті 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.
Частиною 9 статті 58 МК України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
В силу вимог частини 2 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
З аналізу наведених вище норм права вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові. Але при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли: надані декларантом документи містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари або наявні ознаки підробки.
Так, наведені норми законодавства зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Не зазначення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 січня 2019 року у справі №815/6827/17.
Так, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.
При цьому позиція митного органу полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних (наявність неточностей) необхідних для визначення митної вартості, у зв'язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи, та оскільки декларантом не надано необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості, митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації наявної в митниці по розмитненню подібного товару.
Як з'ясовано судом, обґрунтовуючи спірні рішення про коригування митної вартості від 04.03.2025 та від 04.04.2025 відповідач зазначає:
1) в графі 44 МД зазначено документ за кодом « 3014» Прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 26.02.2025 №б/н, проте за усіма товарами в МД не зазначено інформацію про виробників товару, разом з тим прайс-лист від 26.02.2025 №б/н видано компанією Dikabo GMBH, що не є виробником товарів. Отже зазначене ставить під сумнів дійсність документу за кодом « 3014» Прейскурант (прайс-лист) виробника товару. До митного оформлення надано прайс-лист від 26.02.2025 №б/н без терміну дії ціни пропозиції. При цьому, у прайсі відображено усі позиції товару за поданим інвойсом від 26.02.2025 №34841, що наштовхує на спеціальну ціну для конкретного підприємства, а саме імпортера за поданим інвойсом;
2) в графі 44 МД зазначено документ за кодом « 3014» Прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 31.03.2025 б/н, проте за усіма товарами в МД не зазначено інформацію про виробників товару, разом з тим прайс-лист від 31.03.2025 б/н видано компанією Dikabo GMBH, що не є виробником товарів. Отже зазначене ставить під сумнів дійсність документу за кодом « 3014» Прейскурант (прайс-лист) виробника товару. До митного оформлення надано прайс-лист від 31.03.2025 б/н без терміну дії ціни пропозиції. При цьому, у прайсі відображено усі позиції товару за поданим інвойсом від 31.03.2025 №34998, що наштовхує на спеціальну ціну для конкретного підприємства, а саме імпортера за поданим інвойсом.
З цього приводу слід зауважити, що до митного оформлення були надані прайс-листи б/н від 25.02.2025, б/н від 31.03.2025, які видані компанією «Dikabo GMBH», яка є продавцем за зовнішньоекономічним договором №GMBH-0102 від 11.05.2014 укладеного із позивачем. При цьому відображена у прайс-листах вартість товарів, в повній мірі відповідає тій вартості, що визначена у інвойсах №34841 від 26.02.2025 та №34998 від 31.03.2025.
Прайс-листи містять комерційну пропозицію постачальника необмеженому колу заінтересованих покупців. Однак відповідачем не зазначено, яким чином надання позивачем прайс-листів виданих саме експортером (не виробником), ставить під сумнів достовірність визначеної ним митної вартості товару за умови, що відображена у прайс-листах інформація щодо вартості одиниці товару відповідає вартості, що визначена у інвойсах.
На переконання суду, сам факт надання позивачем прайс-листів не є підставою для визначення числового значення вартості товару і жодним чином не впливає на митну вартість товару, зокрема не свідчить про її заниження та не є підставою для коригування митної вартості.
Слід також зазначити, що сторони самостійно вправі визначати форму, зміст договору та комерційних документів. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності та на принцип свободи договору, митним органам заборонено втручатися у діяльність сторін зовнішньоекономічного договору шляхом неврахування наданих до митного оформлення відомостей у якості інвойсу (специфікацій) з причин наявності чи відсутності у них певних відомостей та реквізитів чи неналежної їх форми складення.
Положеннями пункту 4 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.
Отже з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності, наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів) не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі умови поставки. Крім того прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який безпосередньо адресований покупцю, та є лише пропозицією щодо вартості товару, а його конкретна ціна, порядок її сплати визначаються сторонами та обумовлюються відповідним інвойсом, відтак суд дійшов висновку, що така неповнота чи обмеженість відомостей прайс-листа не є обґрунтованою підставою як для витребування в декларанта додаткових документів, так і коригування з цієї причини митної вартості.
Верховний суд у постанові від 24.01.2019 у справі №826/2277/16 зазначив, що прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви.
Разом з тим прайс-лист не є тим обов'язковим документом, який підтверджує митну вартість товарів. Обов'язкове подання прайс-листа частиною 2 статті 53 Митного кодексу України не передбачено. Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного суду від 08.07.2019 у справі №804/6217/15 та від 25.06.2020 у справі №П/811/687/16.
Відповідач приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості від 04.03.2025 та від 04.04.2025 як на підставу винесення таких рішень, серед іншого, посилається на відсутність належних підтверджуючих документів про вартість перевезення товарів, зокрема:
1) в рішенні відповідача від 04.03.2025 зазначається, що відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МКУ документами, що підтверджують митну вартість товарів є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно положень пункту 5 частини 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари , додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Поряд з тим, відповідно до графи 20 Розділу ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Однак до митного оформлення жодного з перерахованих вище документів не надано, а подана до митного оформлення довідка про транспорті витрати від 04.03.2025 №01-03;
2) в рішенні відповідача від 04.04.2025 зазначається така ж підстава для коригування митної вартості, що і в рішенні від 04.03.2025, зокрема те, що до митного оформлення жодного з перерахованих документів в частині другій статті 53 Кодексу позивачем не надано.
Вирішуючи спір в даній частині слід зазначити, що згідно вимог Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України №984/21296 від 18.06.2012, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Відповідно до підпункту 6 частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Що стосується першої партії відправки товару, то з наявної в матеріалах справи довідки від 04.03.2025 вих. №01-03 виданої ФОП ОСОБА_2 судом встановлено, що така довідка містить дані про вартість транспортних витрат з перевезення вантажу та загалом становить 117475,11 гривень та містить інформацію про маршрут з зазначенням номеру автотранспортного засобу, яким було здійснено перевезення ( НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ). Страхування вантажу не проводилось. Вказана інформація також підтверджується з наявного в матеріалах справи разового договору №58 від 24.02.2025.
Окрім того судом встановлено, що відповідно до рахунку на оплату №01-03 від 05.03.2025 та акту надання послуг №01-03 від 05.03.2025 загальна вартість перевезення становить 117475,11 грн, яка сплачена позивачем відповідно до платіжної інструкції №11869 від 07.03.2025.
Суд зазначає, що довідка про транспортні витрати №01-03 від 04.03.2025 та разовий договір №58 від 24.02.2025 були надані позивачем до митного оформлення, тобто вказані документи були наявними у відповідача на дату винесення оскаржуваного рішення від 04.03.2025.
Під час митного оформлення другої партії товару митному органу також була надана інформація про транспортні витрати на перевезення вантажу, які складають 125504,40 грн та маршрут з зазначенням номеру автомобільного транспорту, яким здійснювалось перевезення, яка міститься в довідці від 03.04.2025 №01-04 та видана ФОП ОСОБА_2 .
Також, вказана інформація підтверджується наявним в матеріалах справи разовим договором №78 від 27.03.2025 та рахунком на оплату №01-04 від 07.04.2025.
Відповідно до вказаного договору №78, рахунку на оплату №01-04 від 07.04.2025 та акту надання послуг №01-04 від 07.04.2025 загальна вартість транспортних послуг складає 125504,40 грн, яка сплачена позивачем відповідно до платіжної інструкції №11955 від 09.04.2025.
Судом встановлено, що під час митного оформлення другої партії товарів позивачем надавались довідка про транспортні витрати №01-04 від 03.04.2025 та разовий договір №78 від 27.03.2025, отже у відповідача під час винесення рішення про коригування митної вартості від 04.04.2025 були наявні документи щодо перевезення вантажу та вартості такого перевезення.
Суд також враховує пояснення позивача щодо того, що рахунок на оплату послуг №01-03 від 05.03.2025, акт надання послуг №01-03 від 05.03.2025, платіжне доручення про оплату послуг перевезення №11869 від 07.03.2025, рахунок на оплату послуг №01-04 від 07.04.2025, акт надання послуг №01-04 від 07.04.2025, платіжне доручення про оплату послуг перевезення №11955 від 09.04.2025 були оформлені після завершення митного оформлення товарів згідно з умовами договору та ведення позивачем господарської діяльності, а їх оформлення не залежало від самого позивача та з об'єктивних причин зазначені документи не могли бути подані до митного оформлення.
Водночас суд зазначає, що МК України не визначив вид доказів якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічна правова позиція наведена в рішеннях Верховного Суду у від 31.05.2019 у справі №804/16553/14; від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, від 31.01.2018 у справі №810/2839/17, від 21.11.2019 у справі №804/9754/15, від 07.05.2020 у справі №400/2922/18, від 13.01.2022 у справі №520/11061/2020, яка відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом.
Інших витрат пов'язаних з транспортуванням, навантаженням, обробкою позивачем не понесено. Отже, якщо за твердженням декларанта додаткових витрат пов'язаних з транспортуванням, навантаженням, обробкою не було, то декларант не повинен доводити цей факт. Декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митний орган стверджує що додаткові витрати все ж таки здійснювалося, то митний орган повинен довести наявність цього факту.
Ще однією підставою для коригування митної вартості в оскаржуваних рішеннях було те, що: 1) митна декларація країни відправлення від 26.02.2025 №25DE535654240266B0 не містить жодних відміток митниці відправлення; 2) у поданій копії експортної МД країни Німеччини від 31.03.2025 №25DE535656777711B4 відсутні відомості про умови поставки та пункт відправлення товару. Митна декларація країни відправлення від 31.03.2025 №2525DE575653017291B7 не містить жодних відміток митниці відправлення.
Суд зазначає, що до митного оформлення були подані копії експортної МД країни Німеччини №25DE535654240266B0 від 26.02.2025 та №2525DE575653017291B7 від 31.03.2025, які містять всі відомості необхідні для ідентифікації митної декларації країни відправлення з партією товару, що оцінюється.
Відсутність у деклараціях країни експортера відомостей про умови поставки та пункт відправлення товару не впливає на числові значення складових митної вартості. Аналогічного висновку дійшов Верховний суд в своїх постановах від 22 квітня 2019 року справа №815/6242/17; від 25 січня 2019 року справа №815/5398/17; від 25 січня 2019 року справа №815/5823/17.
Враховуючи наведене, суд погоджується з твердженнями позивача, що цілком можливо ідентифікувати митні декларації країни відправлення з партіями товару, що оцінюється.
Щодо зауваження митного органу, про те, що митні декларації країни відправлення №25DE535654240266B0 від 26.02.2025 та №2525DE575653017291B7 від 31.03.2025 не містять жодних відміток митниці відправлення, як на підставу не прийняття заявленої митної вартості товарів, то суд звертає увагу, що митна декларація країни відправлення відповідно до статті 53 МК України не є обов'язковим документом, який подається при митному оформленні товару. Такий документ не може бути оцінений як такий, що дає достатні підстави для сумнівів у обґрунтованості визначення декларантом митної вартості товару. Крім того такий документ є документом продавця та складений відповідно до вимог країни відправлення і покупець жодним чином не може впливати на зміст чи форму вказаного документа.
Отже доводи відповідача про те, що декларантом не було подано на витребування митного органу повного переліку первинних документів є безпідставними, оскільки останнім було надано усі документи передбачені статтею 53 МК України які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом.
Відповідачем в оскаржуваних рішеннях від 04.03.2025 та від 04.04.2025 митну вартість імпортованих товарів визначено за резервним методом згідно статті 64 МК України та використано інформацію щодо рівня митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, визначених відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості.
Поряд з цим судом враховано, що текст спірних рішень про коригування митної вартості не містить інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. У свою чергу, недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішеннях про коригування митної вартості лише на номери митних декларацій, як на джерела цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості визначення митної вартості за резервним методом. Такі міркування суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 25 травня 2021 року у справі №520/10386/2020 та від 13 січня 2022 року у справі №520/11061/2020.
Крім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Так, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №160/4944/19 та від 17.01.2022 у справі №520/2000/19.
Також Верховний Суд у своїх постановах від 25.02.2020 у справі №260/718/19 та від 27.04.2020 у справі №140/804/19 наголошував, що різниця між вартістю товару задекларованого особо та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Суд зазначає, що відповідач не надав суду жодного доказу тому, що надані декларантом документи були не повними, містили розбіжності чи ознаки підробки. Водночас ціна, яка була фактично сплачена позивачем за товар в повній мірі підтверджена належними і допустимими доказами і відповідає домовленостям сторін договору.
Суд наголошує, що в частині 3 статті 53 МК України передбачено чіткі підстави для наявності у митного органу права вимагати надання додаткових документів, які повинні бути зазначені в графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідно до частини 2 статті 55 МК України.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Вказана позиція висловлена в постанові Верховного Суду щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах від 23.10.2021 у справі №815/4821/16.
Тому, наявність саме обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18, яка відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховується судом при ухваленні рішення у даній справі.
На переконання суду відповідач не довів, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, не вказав на документи зазначені у частині 2 статті 53 МК України, і які подав позивач як декларант при митному оформленні товару, в яких з них наявні розбіжності, ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар, всупереч імперативної вимоги закону.
Отже, відповідно до наявних у справі доказів досліджених судом, відповідач взагалі не мав передбачених частиною 3 статті 53 МК України підстав для витребування у позивача додаткових документів.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару у митній декларації, а інших обставин які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.
З огляду на наведене, суд зазначає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA204020/2025/000013/2 від 04.03.2025 та №UA204020/2025/000020/2 від 04.04.2025 не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушують права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом скасування відповідних рішень суб'єкта владних повноважень. У свою чергу, картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2025/000138 №UA204020/2025/000190 сформовані на підставі рішень про коригування митної вартості товарів, які визнані судом протиправними, також є протиправними і підлягають скасуванню.
Разом з тим, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні по справі Звежинський проти Польщі (Заява №34049/96) від 19.06.2001 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
За приписами частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позову.
5. Розподіл судових витрат.
З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 7291,96 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними документами. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав обґрунтованими позовні вимоги позивача щодо протиправності винесених відповідачем рішень, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв'язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 7291,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати прийняті Рівненською митницею картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2025/000138 і №UA204020/2025/000190 та прийняті Рівненською митницею рішення про корегування митної вартості №UA204020/2025/000013/2 від 04.03.2025 і №UA204020/2025/000020/2 від 04.04.2025.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі 7291,96 грн (сім тисяч двісті дев'яносто одна гривня дев'яносто шість копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місцезнаходження/ місце проживання: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач - Рівненська митниця (місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 104, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370).
Повний текст рішення складений і підписаний 17 липня 2025 року.
Суддя Олександр МАКСИМЧУК