17 липня 2025 року м. Рівне №460/6617/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом
Дубенська окружна прокуратура
доДубенської міської ради
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
Дубенська окружна прокуратура в інтересах держави звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Дубенської міської ради, у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невзяття на облік безхазяйного нерухомого майна - гідротехнічної споруди - ґрунтової дамби з водоскидною спорудою, розташованих на ставку площею водного дзеркала 4,3910 га;
зобов'язати відповідача взяти на облік безхазяйне нерухоме майно - гідротехнічну споруду - ґрунтову дамбу, довжиною 1 019 м, висотою 1,0 м, шириною по гребню 4,0 м, з водоскидною спорудою шлюз-переїзд з шандорами В=2,5 м, розташованих на ставку площею водного дзеркала 4,3910 га, що знаходяться на земельній ділянці водного фонду з к.н. 5610300000:01:001:0355, розташованій неподалік вул. Берестецька у м. Дубно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прокуратурою згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вивчено стан додержання вимог чинного законодавства в діяльності органів влади та місцевого самоврядування в частині набуття права власності та подальшого управління майном територіальних громад Дубенського району. Встановлено, що в межах Дубенської територіальної громади на земельній ділянці водного фонду з к.н. 5610300000:01:001:0355, розташованій неподалік вул. Берестецька у м. Дубно, знаходиться став, площею водного дзеркала 4,3910 га. Відповідно до акту інвентаризації водних об'єктів (річок, струмків, водосховищ, ставків, озер тощо) та гідротехнічних споруд на території Дубенської міської територіальної громади Дубенського району Рівненської області від 27.12.2021, на вищевказаному водному об'єкті обліковується гідротехнічна споруда - ґрунтова дамба, довжиною 1 019 м, висотою 1,0 м, шириною по гребню 4,0 м, яка знаходиться у задовільному стані з водоскидною спорудою шлюз-переїзд з шандорами В=2,5 м. Форму власності на гідротехнічну споруду не визначено. Крім цього, за результатами проведеного заходу комісія рекомендувала передати вказаний водний об'єкт у користування. Згідно з інформацією, наданою Південним міжрайонним управлінням водного господарства листом № 1-16-9/30-24 від 13.05.2024 на запит Дубенської окружної прокуратури, дані щодо власника (балансоутримувача) вказаної гідротехнічної споруд відсутні. Відповідно до даних Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, гідроспоруда, що знаходиться на водному об'єкті, який розміщується на земельній ділянці водного фонду з к.н. 5610300000:01:001:0355, не значиться на обліку Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (№11-02.1-1634 від 20.05.2024). Окрім того, згідно з даними Дубенської міської ради №вих1781/05-02-29/24 від 09.05.2024, встановлено що будь-які гідротехнічні споруди на балансі органу місцевого самоврядування та комунальних підприємств міста не перебувають. Таким чином, гідротехнічна споруда, а саме: ґрунтова дамба, довжиною 1 019 м, висотою 1,0 м, шириною по гребню 4,0 м, яка знаходиться у задовільному стані з водоскидною спорудою шлюз-переїзд з шандорами В=2,5 м, розміщена на ставку площею водного дзеркала 21,6 га, що знаходяться у м. Дубно Рівненської області, на земельній ділянці водного фонду з к.н. 5610300000:01:001:0355 є безхазяйною. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомостей Державного земельного кадастру, право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5610300000:01:001:0355, зареєстровано за Дубенською міською радою. Позивач зазначив, що до відання сільських селищних, міських рад та їх виконавчих органів відносяться, в тому числі, дії щодо взяття на облік безхазяйного майна, розташованого на території відповідної громади. Окрім того, законодавством визначена поетапна процедура передання у комунальну власність безхазяйного нерухомого майна, яка включає в себе: - звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з заявою про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі; - публікація органом місцевого самоврядування оголошення у друкованих медіа про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі; - звернення органу місцевого самоврядування після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі до суду за переданням нерухомого майна за рішенням суду у комунальну власність (у порядку, визначеному ст.ст. 329-333 ЦПК України). Усупереч наведеного, заходи щодо оформлення права власності на гідротехнічну споруду, а саме: ґрунтової дамби з водоскидною спорудою, розташованих на ставку площею водного дзеркала 4,3910 га, що знаходиться на території м. Дубна, Дубенською міською радою не вжито, чим допущено протиправну бездіяльність. Таким чином, маючи можливість вчинення нагально необхідних та законодавчо визначених дій з метою взяття на облік безхазяйного майна (гідротехнічних споруд) Дубенська міська рада свідомо уникає вирішення вказаного питання, допускаючи протиправну бездіяльність. Разом із тим, взяття у комунальну власність територіальної громади безгосподарських гідротехнічних споруд дасть можливість вирішувати питання збереження водних об'єктів для загального та спеціального водокористування, надавати в оренду шляхом укладення договорів оренди нерухомого майна, забезпечивши збереження та належну експлуатацію гідротехнічних споруд, запобігти виникненню надзвичайним ситуаціям пов'язаних з водним фактором. Крім цього, перебування у комунальній власності гідротехнічної споруди дозволить належним чином оформити право користування нею майбутнім орендарем водного об'єкта та земельної ділянки.
Ухвалою від 24.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та визначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву, а позивачем - відповіді на відзив.
Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зокрема, вказав, що при визначенні чи є певна споруда об'єктом нерухомого майна та чи підлягають права на неї державній реєстрації, слід враховувати, що державній реєстрації підлягають речові прав на нерухоме майно, що є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, яке містить ознаки, передбачені ст. 181 Цивільного кодексу України, та якому притаманні характеристики, внесення яких до Державного реєстру прав є обов'язковим. Відповідно до розділу 4 паспорта водного об'єкта - ставка площею 4,3902 га, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5610300000:01:001:0355 зазначається, що ставок не русловий, для зарегулювання та підтримки на заданому рівні об'єму води в складі ставка функціонує водорегулююча споруда (дамба). Матеріал з якого вона виконана є місцеві будівельні матеріали - глина, суглинок. Отже, зазначеній дамбі не притаманні характеристики об'єкта нерухомого майна, а тому відомості про неї не підлягають внесенню до Державного реєстру прав на нерухоме майно. Фактично зазначена дамба є земляним валом, що допомагає здійснювати певні водогосподарські заходи для захисту від шкідливої дії води. Державній реєстрації підлягають лише речові права на споруди, які є окремою нерухомою річчю, тобто не є приналежністю головної речі і складовою частини іншої речі. Водночас, дамба є фактично складовою (приналежністю) водного об'єкта, а саме ставка розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 5610300000:01:001:0355. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
У відповіді на відзив позивач повністю підтримав позовні вимоги.
У письмовому запереченні на відповідь на відзив відповідач підтримав позицію, викладену у відзиві.
Встановлені судом обставини справи.
На території Дубенської міської ради розташований водний об'єкт - ставок площею 4,3902, розташований в межах м. Дубно, басейн р. Іква (басейн р. Стир), на земельній ділянці водного фонду з кадастровим номером 5610300000:01:001:0355, неподалік вул. Берестецька в м. Дубно Дубенського району Рівненської області, що підтверджується паспортом водного об'єкта (а.с. 32-51)
Відповідно до акту інвентаризації водних об'єктів (річок, струмків, водосховищ, ставків, озер тощо) та гідротехнічних споруд на території Дубенської міської територіальної громади Дубенського району Рівненської області від 27.12.2021, на вищевказаному водному об'єкті обліковується гідротехнічна споруда - ґрунтова дамба, довжиною 1 019 м, висотою 1,0 м, шириною по гребню 4,0 м, яка знаходиться у задовільному стані з водоскидною спорудою шлюз-переїзд з шандорами В=2,5 м (а.с. 7-13).
За змістом листа Південного міжрайонного управління водного господарства № 1-16-9/30-24 від 13.05.2024 відомості щодо власника (балансоутримувача) вказаної гідротехнічної споруд відсутні (а.с. 15).
Згідно з листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях №11-02.1-1634 від 20.05.2024 гідроспоруда, що знаходиться на водному об'єкті, який розміщується на земельній ділянці водного фонду з к.н. 5610300000:01:001:0355, не значиться на обліку Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (а.с. 15 зворот).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, право власності чи будь-яке інше речове право на вказану гідротехнічну споруду за Дубенською міською радою не зареєстровано (а.с. 16-17).
Листом №вих1781/05-02-29/24 від 09.05.2024 Дубенською міською радою повідомлено Дубенську окружну прокуратуру, що рішення про взяття на баланс гідротехнічних споруд протягом 2021 - 2024 років Дубенською міською радою не приймалося. Гідротехнічні споруди на балансі органу місцевого самоврядування та комунальних підприємств міста не перебувають (а.с. 14).
З метою зобов'язати відповідача вчинити дії, спрямовані на набуття права власності на гідротехнічну споруду, прокурор в інтересах держави звернувся з цим позовом до суду.
Суд враховує, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частинами першою, третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Як передбачено пунктом 1 частини шостої статті 23 Закону №1697-VII, під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
За приписами частин третьої - п'ятої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Суд вважає, що звертаючись до суду в інтересах держави, у позовній заяві Дубенська окружна прокуратура обґрунтувала, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту. Зокрема, звернення до суду з позовом у даному випадку спрямоване на задоволення суспільної потреби - взяття на облік безхазяйного нерухомого майна (гідротехнічної споруди - ґрунтової дамби, довжиною 1 019 м, висотою 1,0 м, шириною по гребню 4,0 м, з водоскидною спорудою шлюз-переїзд з шандорами В=2,5 м, розташованих на ставку площею водного дзеркала 4,3910 га, що знаходяться на земельній ділянці водного фонду з к.н. 5610300000:01:001:0355), розташованого на території Дубенської міської ради, що дає можливість вирішувати питання використання та збереження об'єктів культурної спадщини. Тобто, у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави. При цьому, у зв'язку із відсутністю органу, уповноваженого державою звертатися до суду з позовом з цього питання, прокурор у цій справі набув статусу позивача.
Суд враховує, що відповідно до статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, на рухоме та нерухоме майно. Від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності органи місцевого самоврядування.
Підставою набуття права комунальної власності є передача майна комунальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад, передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Статтями 328, 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, до яких належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 цього Кодексу), обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Як вже зазначалося, відповідач, заперечуючи позов, вказує, що гідротехнічна споруда - ґрунтова дамба, з водоскидною спорудою шлюз-переїзд, яка розташована на водному об'єкті - ставок площею 4,3902, розташованому неподалік вул. Берестецька в м. Дубно Дубенського району Рівненської області, фактично є земляним валом, що допомагає здійснювати певні водогосподарські заходи для захисту від шкідливої дії води та якому не притаманні характеристики об'єкта нерухомого майна, а тому відомості про неї не підлягають внесенню до Державного реєстру прав на нерухоме майно.
Аналізуючи наведені відповідачем аргументи, суд звертає увагу на таке.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
За визначенням, наведеним в статті 2 Закону № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з приписами статті 3 Закону № 1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.
Крім того, в ст. 4 Закону № 1952-IV передбачено, що речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, підлягають обов'язковій державній реєстрації.
У Державному реєстрі прав, відповідно до ст. 5 Закону № 1952-IV, реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстроване незалежно від того, чи зареєстроване право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.
За Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - ДК 018-2000) споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельномонтажних робіт.
У чинному з 01.01.2024 Класифікаторі будівель і споруд НК 018:2023, затвердженому наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 № 3573 (далі - НК 018:2023), використовуються терміни, визначені Європейським класифікатором типів споруд, а саме: споруди - структури, пов'язані із землею, які створені з будівельних матеріалів і комплектуючих та/або для яких виконуються будівельні роботи.
Також Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442, містить положення про те, що споруди - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (дамби, тонелі, естакади, мости тощо).
Термін «гідротехнічні споруди» вживається у Додатку А до ДБН В.2.4-3:2010 Гідротехнічні, енергетичні та меліоративні системи і споруди, підземні гірничі виробки. Гідротехнічні споруди. Основні положення (далі - ДБН В.2.4-3:2010). Це споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.
Схожий термін використано у п. 1.3 Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 03.04.2012 № 661 (далі - Правила № 661): гідротехнічна споруда - інженерна споруда, призначена для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливій дії вод.
У ДК 018-2000 серед видів споруд також виділяються інженерні споруди - це об'ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та т. ін.
Як зазначено у Класифікаторі, інженерні споруди класифікуються в основному за інженерним задумом, що визначається цільовим призначенням об'єкта. До інженерних споруд відносяться: транспортні споруди (залізниці, шосейні дороги, злітно-посадкові смуги, мости, естакади тощо), трубопроводи та комунікації, дамби, комплексні промислові споруди, спортивні та розважальні споруди та т. ін.
За класом 215 НК 018:2023 дамба також належить до інженерних споруд.
Таким чином, термін «гідротехнічна споруда» пов'язаний з конкретним функціональним об'єктом (конструкцією), є узагальнюючою назвою споруд, що використовуються на водних ресурсах, основним же є термін «споруда».
У свою чергу, дамба є видом гідротехнічних та інженерних споруд, не належить до будівель та приміщень, проте за інженерним задумом розміщується на земельній ділянці, призначена для спеціальних технічних функцій, пов'язаних з використовуванням водних ресурсів, зокрема для запобігання шкідливій дії вод. Переміщення такої споруди призводить до втрати її призначення.
Частиною першою статті 5 Закону № 1952-IV визначається необхідність державної реєстрації споруд, а також їх окремих частин.
Виключенням є споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, перелічені у ч. 4 ст. 5 Закону № 1952-IV, зокрема магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.
Як інженерна (гідротехнічна) споруда, дамба не є частиною чи приналежністю головної речі, не включена до переліку споруд, передбачених ч. 4 ст. 5 Закону № 1952-IV.
З урахуванням наведеного, слід дійти висновку, що дамба належить до нерухомого майна, щодо якого має проводитися державна реєстрація прав.
Що стосується суб'єкта, який має речові права на гідротехнічну споруду - дамбу, та уповноважений вчиняти певні дії стосовно оформлення права власності щодо цієї споруди, суд виходить з такого.
Відповідно до п. 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (далі - Закон № 5245-VI), з дня набрання чинності цим законом (чинний з 01.01.2013) землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.
Згідно з п. 3, 4 розділу ІІ Закону № 5245-VI з дня набрання ним чинності землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу.
Органи місцевого самоврядування з огляду на ч. 1, 5 ст. 15 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону; від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч. 5 ст. 60 Закону № 280/97-ВР).
Таким чином, відповідний орган місцевого самоврядування уповноважений визначати юридичну долю об'єктів, що розташовані на земельних ділянках комунальної власності.
Законом № 280/97-ВР визначено, що власником комунального майна є відповідна територіальна громада (ст. 60), а суб'єктом управління таким майном - орган місцевого самоврядування (ст. 29).
Між тим, у ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України визначено, що саме власнику належать повний перелік правомочностей - право володіння, користування та розпорядження своїм майном, які він може реалізовувати на власний розсуд.
Орган місцевого самоврядування реалізує такі повноваження від імені та в інтересах територіальних громад. До відання місцевих рад також належить також вжиття заходів щодо реєстрації та взяття на облік безхазяйного майна, розташованого на території відповідної громади, шляхом звернення до органу державної реєстрації прав або нотаріуса в установленому для державної реєстрації прав порядку (ч. 2 ст. 335 ЦК України).
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2024 у справі №300/3657/22, та враховується судом при вирішенні цієї справи відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Статтею 12 Закону № 1952-IV визначено, що Державний реєстр прав, серед іншого, повинен містити відомості про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
У відповідності до п. 85 постанови Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вносить до спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості. Датою та часом взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вважаються дата та час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Згідно з пунктами 82, 84, 85 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна здійснюється за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса в установленому для державної реєстрації прав порядку з урахуванням особливостей, визначених пунктами 83-88 цього Порядку.
Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вносить до спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості.
З аналізу зазначених норм чинного законодавства висновується, що до відання сільських, селищних, міських рад відноситься, в тому числі, реєстрація та взяття на облік безхазяйного майна, розташованого на території відповідної громади.
Окрім того, законодавством визначена поетапна процедура передання у комунальну власність безхазяйного нерухомого майна, що включає в себе:
звернення органу місцевого самоврядування до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі;
публікація органом місцевого самоврядування оголошення у друкованих засобах масової інформації про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі;
звернення органу місцевого самоврядування після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі до суду із заявою про передачу відповідного нерухомого майна у комунальну власність;
звернення органу місцевого самоврядування до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про державну реєстрацію права власності на підставі судового рішення.
З матеріалів справи суд встановив, Дубенською міською радою, як органом місцевого самоврядування, на території якого розташована гідротехнічна споруда - дамба, право власності на яку не зареєстроване, а власник якого невідомий, упродовж тривалого часу не вжито жодних дієвих заходів, спрямованих на визнання такого об'єкта нерухомого майна безхазяйним майном, а також на набуття права власності на це майно.
Оцінка встановлених судом обставин справи в розрізі наведених вище норм права дає підстави для висновку, що питання звернення із заявою про взяття на облік безхазяйного майна (дамби), опублікування у друкованих засобах масової інформації оголошення про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, яким у справі, що розглядається, є Дубенська міська рада.
У постанові від 15.05.2019 у справі №688/4324/16-а Верховний Суд зазначив: як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного/несвоєчасного виконання обов'язкових дій/ухвалення рішень або невиконання їх взагалі. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.
Аналогічна позиція також викладена Верховним Судом України у постанові від 13.06.2017 справа № П/800/490/15, в якій вказано, що значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В частині першій статті 13 Конституції України закріплено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Сільські, селищні, міські ради, згідно зі ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, відповідно до п.п. 3 та 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування», є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є в комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно зі статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» селищні ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Своєю чергою, статтею 26 цього Закону встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад, до яких віднесено розпорядження комунальним майном територіальних громад та інше.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Права суб'єкта комунальної власності від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють відповідні ради.
Отже, суд зазначає, що єдиним органом, уповноваженим управляти комунальним майном, яке знаходиться на території Дубенської міської ради, є Дубенська міська рада.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що бездіяльність Дубенської міської ради в питанні визнання гідротехнічної споруди - дамби, безхазяйним майном та набуття права власності на безхазяйне майно впродовж тривалого часу порушує норми чинного законодавства, отже є протиправною.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах чинного законодавства та підтверджені належними й допустимими доказами. Отже суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Згідно із частиною другою статті 139 КАС України за результатами судового розгляду справи судові витрати по сплаті судового збору з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Дубенської міської ради щодо невзяття на облік безхазяйного нерухомого майна - гідротехнічної споруди - ґрунтової дамби з водоскидною спорудою, розташованих на ставку площею водного дзеркала 4,3910 га;
Зобов'язати Дубенську міську раду вчинити дії, спрямовані на взяття на облік безхазяйного нерухомого майна - гідротехнічної споруди - ґрунтової дамби, довжиною 1 019 м, висотою 1,0 м, шириною по гребню 4,0 м, з водоскидною спорудою шлюз-переїзд з шандорами В=2,5 м, розташованих на ставку площею водного дзеркала 4,3910 га, що знаходяться на земельній ділянці водного фонду з к.н. 5610300000:01:001:0355, розташованій неподалік вул. Берестецька у м. Дубно.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 17 липня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - Дубенська окружна прокуратура (вул. Івана Франка, 10, м. Дубно, Дубенський р-н, Рівненська обл., 35603, ЄДРПОУ/РНОКПП 02910077)
Відповідач - Дубенська міська рада (вул. Замкова, 4, м. Дубно, Дубенський р-н, Рівненська обл., 35603, ЄДРПОУ/РНОКПП 05391063)
Суддя Н.О. Дорошенко