17 липня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/6141/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, третя особа: ОСОБА_2 про:
- визнання протиправним та скасування рішення п'ятдесят першої сесії восьмого скликання Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 20 грудня 2024 року №51/V111-2076 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства площею 4,67 га за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області";
- зобов'язання Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність гр. ОСОБА_1 кадастровий номер5324081300:00:001:0067 для ведення фермерського господарства площею 4,67 га за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.
Ухвалою суду від 12.05.2025 позовну заяву залишено без руху.
20.05.2025 представником позивача надано до суду заяву про усунення недоліків позовної згідно якої в якості відповідача у справі визначено Мачухівську сільську раду Полтавського району Полтавської області.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи визначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 14.03.2016 №1768-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної частки (паю) в розмірі 5,11 умовних кадастрових гектарів у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої на території Калашниківської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів.
На замовлення позивача ДП "Полтавький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Калашниківської сільської ради Полтавського району Полтавської області.
12.03.2021 експертом державної експертизи відділу Держгеокадастру в Тесминицькому районі складено висновок №11/82-17 від 19.01.2017 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у пункті 10 якого зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується.
У пункті 8 цього ж висновку вказано, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідає вимогам земельного законодавства та прийнятий відповідно до нього нормативно-правовим актам.
У пункті 9 висновку зазначено, що зауваження відсутні, пропозиції відсутні.
29.12.2020 відділом у Полтавському районі Міськрайонного управління у Полтавському районі та м. Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 5324081300:00:001:0067 у Державному земельному кадастрі, що підтверджено витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
В подальшому, позивач звернувся до Мачухівської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. До вказаної заяви позивач додав, серед іншого виготовлений проект землеустрою.
Рішенням п'ятдесят першої сесії восьмого скликання Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 20 грудня 2024 року №51/V111-2076 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства площею 4,67 га за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області" відмовлено гр. ОСОБА_1 у затвердженні вищевказаного проекту землеустрою, оскільки 24.03.2022 було прийнято Закон України № 2145-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», який набрав чинності 07.04.2022, відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.
Статтею 14 Конституції України гарантовано право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Відповідно до п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Частинами 1-3 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України).
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 123 ЗК України передбачено, що рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Отже, рішенню про надання або відмову у наданні земельної ділянки у власність або користування передує отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки та їх надання відповідному органу.
Частина 9 ст. 118 ЗК України встановлює, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Частиною 10 статті 118 Земельного кодексу України зазначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Пунктом 6 частини 3 статті 186 Земельного кодексу України, передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу;
Згідно ч. 8 ст. 186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.
Водночас, з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише невідповідність положень документації із землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.
Відповідно до позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 03.11.2022 (справа №420/2218/19), дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.
Рішенням п'ятдесят першої сесії восьмого скликання Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 20 грудня 2024 року №51/V111-2076 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства площею 4,67 га за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області" відмовлено гр. ОСОБА_1 у затвердженні вищевказаного проекту землеустрою, оскільки 24.03.2022 було прийнято Закон України № 2145-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», який набрав чинності 07.04.2022, відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан, який з урахуванням наступних указів Президента України продовжує діяти по теперішній час.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Отже, як на дату прийняття спірного рішення відповідача (20.12.2024) так і на час розгляду цієї справи у суді в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом № 389-VIII.
Законом № 2145-IX внесено зміни, серед іншого, до ЗК України. Так, Розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктами 27 і 28. У підпункті 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України зазначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Вказані зміни до ЗК України набрали чинності 7 квітня 2022 року.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Водночас, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З наведеного вбачається, що однією з умов способу захисту порушеного права особи, є те, що такий спосіб не повинен суперечити закону.
Згідно з положенням частин 2, 3 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частини 1, 2 статті 242 КАС України).
Як можна виснувати з наведених норм, процесуальним законом не допускається ухвалення судом рішення про зобов'язання вчинити відповідача завідомо неправомірні дії, які суперечитимуть вимогам норм законодавства, чинних станом на момент ухвалення судового рішення.
Аналогічні висновки виклав Верховний Суд у Постанові від 18 вересня 2024 року у справі № 380/11336/22.
Повертаючись до згаданих вище змін, внесених до ЗК України Законом №2145-IX, з їх змісту вбачається те, що із 07.04.2022 і до припинення (скасування) воєнного стану в Україні, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації (за винятком безоплатної передачі земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також безоплатної передачі у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом).
Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що Закон № 2145-XI містить імперативне правило, зміст якого полягає у забороні органам місцевого самоврядування під час дії воєнного стану приймати рішення про безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність.
З огляду на зміни, які внесені до ЗК України Законом № 2145-IX, із 7 квітня 2022 року до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.
У контексті предмету цього спору, суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 03.08.2023 у справі № 300/3771/22 вже сформулював правову позицію, відповідно до якої рішення органу місцевого самоврядування про відмову в наданні дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є законним, якщо підставою для його прийняття є підпункт 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України.
З огляду на встановлену Законом № 2145-XI заборону органам місцевого самоврядування під час дії воєнного стану, та беручи до уваги, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень, суд прийшов до висновку, що приймаючи спірне рішення від 20.12.2024 Мачухівська сільська рада діяла в межах вимог чинного законодавства.
Одночасно із цим, суд наголошує, що позивач не позбавлений можливості після завершення воєнного стану звернутись до Мачухівської сільської ради з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 18.02.2025 по справі № 380/10564/22.
Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають.
Підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (вул. Л.Убийвовк, 1,Мачухи,Полтавський район, Полтавська область,38754), третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва