16 липня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/6362/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС України у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) зазначив, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач) від 31.03.2025 №0023318-2409-1603-UA53020070000049284, №0023317-2409-1603-UA53020070000049284 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки на підставі положень підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку, а відтак вважає застосовані до нього штрафні санкції безпідставними.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі, вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження.
ГУ ДПС у Полтавській області 26.05.2025 наданий відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача, заперечуючи проти позову, зазначав, що позивачем не доведено, що він є сільськогосподарським товаровиробником, так як ОСОБА_1 не довів, що наділений статусом сільськогосподарського виробника, займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно-виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах та здійснює операції з її постачання. Відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
ОСОБА_1 05.06.2025 надав до матеріалів справи відповідь на відзив, де вказав, що згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507 (далі - ДК 018-2000), до класу (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" належать будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інші. А саме: код 1271.1 "Будівлі для тваринництва", код 1271.2 "Будівлі для птахівництва», код 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна», код 1271.4 "Будівлі силосні та сінажні», код 1271.5. Належні позивачеві фуражний склад та зерноочисний агрегат підпадають під кодифікацію 1271.
Також ОСОБА_1 зазначив, що є керівником фермерського господарства «Дніпровське», разом зі своєю сім'єю займається вирощуванням та зберіганням зерна, та є сільськогосподарським товаровиробником (КВЕД 01.11.) для чого використовуються зазначені вище нежитлові будівлі, які належать ОСОБА_1 на праві приватної власності. Згідно «Класифікатору будівель і споруд» ДК 018:2023, вказані нерухомі об'єкти віднесені до класу 1271 «Нежитлові сільськогосподарські будівлі». Не передані в оренду, лізинг чи позичку іншим особам. Рішенням засновника фермерського господарства «Дніпровське» від 28.02.2025 приміщення фуражного складу та зерноочисного агрегату для проведення виробничо-господарської діяльності передане фермерському господарству, за рахунок яких збільшено розмір складеного капіталу ФГ.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 закрите підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явився, до справи надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд констатує про відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив наступне.
ОСОБА_1 є власником об'єкту нерухомого майна - фуражний склад площею 1147,8 кв.м., зерноочисний агрегат площею 180,5 кв.м., що розташовані в АДРЕСА_1 , про що вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 12.03.2025 /а.с.17/.
Позивач є засновником Фермерського господарства «ДНІПРОВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 22517962), яке зареєстроване 23.01.1995 року. Основним видом діяльності Фермерського господарства «ДНІПРОВСЬКЕ» згідно КВЕД є: 01.11. Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур /а.с.22,25/.
Відповідно до рішення №1-02/25 від 28.02.2025 засновника ФГ «ДНІПРОВСЬКЕ», для подальшого проведення виробничо-господарської діяльності, вирішено збільшити розмір складеного капіталу ФГ «ДНІПРОВСЬКЕ», який на сьогодні сформований у повному обсязі і становить 580000,00 (п'ятсот вісімдесят тисяч) гривень до розміру 605000,00 (шістсот п'ять тисяч) гривень, за рахунок внеску об'єкту нерухомого майна: земельної ділянки, кадастровий номер: 5322481701:01:002:0297, площа: 0.6 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2109577553224, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, адреса: АДРЕСА_1 , на якій розмішений об'єкт нерухомого майна: виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1931187753224. Складова частина об'єктів нерухомого майна: нежитлова будівля, фуражний склад А, загальною площею 1147,8 кв.м. та нежитлова будівля, зерноочисний агрегат ЗАВ « 40», А1, загальною площею І 80.5 кв.м. Вищевказані об'єкти нерухомого майна передати до складеного капіталу господарства на підставі акту приймання-передачі та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у відповідності до чинного законодавства. Розмір вкладу засновника ФГ «ДНІПРОВСЬКЕ» та його частку у складеному капіталі визначити в наступному порядку: ОСОБА_1 володіє часткою вартістю 605900,00 (шістсот п'ять тисяч гривень, що відповідає 100% складеному капіталу Господарства.
ГУ ДПС у Полтавській області прийняті податкові повідомлення - рішення яким ОСОБА_1 визначене податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості від 31.03.2025№0023318-2409-1603-UA53020070000049284, №0023317-2409-1603-UA53020070000049284 /а.с.9-10/.
Позивач не погодився з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом про визнання їх протиправними та скасування.
З'ясувавши фактичні обставини, дослідивши докази, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оцінивши доводи сторін, суд приходить до таких висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України).
За змістом підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Підпунктом 12.1.2 пункту 12.1. статті 12 ПК України визначено, що Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Як передбачено пунктом 12.3. статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1. пункту 12.3 статті 12 ПК України).
Відповідно до положень підпункту 12.3.3. пункту 12.3 статті 12 ПК України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.
Згідно з підпунктом 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Відповідно до підпункту 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
Пункт 12.5. статті 12 ПК України встановлює, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
У відповідності до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).
Пунктом 72 Закону №909-VІІІ змінено правове регулювання у статті 266 ПК України, зокрема зміни стосувались об'єктів, які не підлягають оподаткуванню цим податком (підпункт 266.2.2), порядку встановлення пільг (підпункт 266.4.2), ставки податку (підпункт 266.5.1), обчислення суми податку (266.7.2), порядку сплати податку (підпункт 266.5.9).
Виходячи із системного тлумачення норм ПК України законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпунктом "ж" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
У розумінні пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Крім того, у пп. 14.1.235 ст.14 ПК України визначено, що визначення сільськогосподарського товаровиробника виключно для цілей глави 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV цього Кодексу "Спеціальні податкові режими", до якої віднесено четверту групу сільськогосподарські товаровиробники, в яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Таким чином, визначення сільськогосподарський товаровиробник, яке міститься у пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, застосовується виключно для цілей глави розділу XIV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", що прямо визначено самим пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.
З системного аналізу правових норм слідує, що до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки відноситься до розділу ХІІ "Податок на майно".
Відповідно до пп. 5.2, 5.3 ст. 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу; інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Абзацом 11 статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" від 18.01.2001 №2238-ІІІ передбачено, що сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
В наведеному вище визначенні відсутній поділ сільськогосподарських товаровиробників на фізичних та юридичних осіб.
Більш того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".
Згідно з абз. 2 ст. 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" від 23.09.2008 №575-V1 виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.
В силу вимог пп. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.
Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що будівлі, стосовно яких ГУ ДПС у Полтавській області прийняті податкові повідомлення-рішення відносяться до Будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства").
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 "Будівлі для тваринництва"; 1271.2 "Будівлі для птахівництва"; 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна"; 1271.4 "Будівлі силосні та сінажні"; 1271.5 "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 "Будівлі тепличного господарства"; 1271.7 "Будівлі рибного господарства"; 1271.8 "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва"; 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо. До класу (код 1272) "Будівлі для культової та релігійної діяльності" належать, зокрема, церкви, каплиці, мечеті, синагоги.
Отже, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.
Висновок аналогічного характеру викладено у постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №820/3706/17.
Застосування підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою), друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Верховний Суд у постановах від 22 квітня 2020 року у справі №540/2206/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 806/2686/18, від 17 лютого 2021 року у справі №820/3707/17 зазначав, що правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що нежитлова сільськогосподарська будівля - об'єкт нерухомого майна: виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1931187753224) складова частина об'єкту нерухомого майна: нежитлова будівля, фуражний склад А, загальною площею 1147,8 кв.м. та нежитлова будівля, зерноочисний агрегат ЗАВ « 40», А1, загальною площею 180.5 кв.м. за витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 12.03.2025 /а.с.17/, фактично є будівлями для використання в сільськогосподарській діяльності та відносяться до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" відповідно до ДК018:2000.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2023 року у справі №1440/2056/18 зробив висновок щодо застосування підпункту "ж" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України та зазначив, що підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність наступних умов: 1) використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; 2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.
Подібна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 817/1605/17.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що є сільськогосподарським товаровиробником, оскільки впродовж тривалого часу займається веденням сільського господарства та має для цього необхідні ресурси, зокрема, земельні ділянки.
Суд, при перевірці обґрунтованості вказаного твердження позивача, зазначає, що за визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Так, відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Отже, сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно-виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов'язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації). Таким чином, наведене визначення "сільськогосподарський товаровиробник" є результатом поєднання процесів виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції.
ОСОБА_1 є засновником якого Фермерського господарства «ДНІПРОВСЬКЕ», основним видом діяльності якого є вирощування сільськогосподарських культур, має на праві власності землі сільськогосподарського призначення /а.с.17-18/.
Відповідно до рішення №1-02/25 від 28.02.2025 засновника ФГ «ДНІПРОВСЬКЕ», для подальшого проведення виробничо-господарської діяльності, вирішено збільшити розмір складеного капіталу ФГ «ДНІПРОВСЬКЕ», який на сьогодні сформований у повному обсязі і становить 580000,00 (п'ятсот вісімдесят тисяч) гривень до розміру 605000,00 (шістсот п'ять тисяч) гривень, за рахунок внеску об'єкту нерухомого майна: земельної ділянки, кадастровий номер: 5322481701:01:002:0297, площа: 0.6 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2109577553224, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, адреса: АДРЕСА_1 , на якій розмішений об'єкт нерухомого майна: виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1931187753224. Складова частина об'єктів нерухомого майна: нежитлова будівля, фуражний склад А, загальною площею 1147,8 кв.м. та нежитлова будівля, зерноочисний агрегат ЗАВ « 40», А1, загальною площею І 80.5 кв.м. Вищевказані об'єкти нерухомого майна передати до складеного капіталу господарства на підставі акту приймання-передачі та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у відповідності до чинного законодавства. Розмір вкладу засновника ФГ «ДНІПРОВСЬКЕ» та його частку у складеному капіталі визначити в наступному порядку: ОСОБА_1 володіє часткою вартістю 605900,00 (шістсот п'ять тисяч гривень, що відповідає 100% складеному капіталу Господарства.
Виходячи з вищевикладеного, належний позивачеві об'єкт нерухомого майна: 1931187753224, складова частина якого: нежитлова будівля, фуражний склад А, загальною площею 1147,8 кв.м. та нежитлова будівля, зерноочисний агрегат ЗАВ « 40», А1, загальною площею І 80.5 кв.м. використовується для ведення фермерського господарства ФГ «ДНІПРОВСЬКЕ», в оренду, лізинг чи позичку не передавались /а.с.22/.
Відтак, суд приходить до висновку, що вищезазначена нерухомість позивача не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу положень пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, покладено на контролюючий орган.
Враховуючи вищенаведене, оскаржуване податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 31.03.2025 №0023318-2409-1603-UA53020070000049284, №0023317-2409-1603-UA53020070000049284 не ґрунтуються на вимогах законодавства, прийняті без врахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, з урахуванням висновку суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Європейська, 4, код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 31 березня 2025 року №0023318-2409-1603-UA53020070000049284, №0023317-2409-1603-UA53020070000049284.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва