Справа № 420/22679/25
16 липня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Дубровна В.А., перевіривши виконання вимог статей 160, 161 КАС України за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування завданої моральної шкоди,
встановила:
До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому, просить:
- визнати бездіяльність в/ч НОМЕР_1 протиправною;
- зобов'язати видати ОСОБА_1 довідку форми 6 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України (форма згідно з додатком 6 до постанови № 413), зазначивши період служби з 12.04.2022 р. по 09.06.2023 р. та район - смт Десна, Чернігівська обл.
- стягнути 100 000,00 грн моральної шкоди.
Відповідно до ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху.
Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, суддя вказує про наступне.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Отже, звернення особи до суду за захистом порушених прав та інтересів здійснюється шляхом подання позовної заяви, у якій позивач, згідно ст. 160 КАС України, викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
При цьому, позовна заява обов'язково складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
В свою чергу, предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Ними будуть: юридичні факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення; доказові факти, тобто ті, що тісно пов'язані з фактами матеріально-правового характеру і на підставі яких можна зробити висновок про їх наявність чи відсутність.
Визначаючи підстави позову, як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Під змістом позовних вимог (предмет позову) слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає ухвалити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги. Ця вимога повинна носити правовий характер і бути підвідомчою суду.
Обов'язок щодо визначення (формулювання) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав, на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача і задля цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що містяться в статті 160 КАС України.
При цьому норми процесуального законодавства не передбачають вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.
Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Право на звернення до суду та способи судового захисту визначено у статті 5 КАС України.
Так, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
При цьому, вимога про визнання протиправними дії чи бездіяльності є передумовою для застосування інших способів захисту порушеного права (зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідок протиправності дії чи бездіяльності.
Як вбачається з прохальної частини позову, позивач просить визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 протиправною, при цьому не жодним чином не конкретизуючи в чому саме на його думку полягає бездіяльність та її ознаки.
При цьому, з перелічених у позові обставин та нормативного обгрнутування, яке обмежене переліченням назви та статтей Конституції, ЦК України, КАС України, постанови КМУ № 413, наказ № 309, а також рішення ООАС не можливо зрозуміти заявлену до оскарження бездільність відповідача.
Крім того, відповідно до частини 4 ст. 161 КАС України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
З мотивувальної частини позовної заяви вбачається, що обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що розглядаючи повторно на виконання рішення суду запит РТЦК №1306/2020 відповідач листами від 02.05.2025 р. № 1645/6/2238 та 06.06.2025 р. № 1645/6/3453 протиправно відмовив, проте до позовної заяви не долучено вказаних листів, як доказів обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Також суд звертає увагу, що відповідно до частини п'ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Відповідно до п. 4 Постанову Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 №4 позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Окрім того, у пунктах 28, 29 постанови від 03.03.2021 у справі №640/6853/19 Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ненадання позивачем обґрунтованого розрахунку заявленої до відшкодування моральної шкоди свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам статті 160 КАС України (зокрема, пункту 3 частини п'ятої цієї статті), що є підставою для залишення позовної заяви без руху, а не усунення відповідного недоліку тягне за собою правовий наслідок у вигляді повернення позовної заяви позивачу.
Правовий висновок аналогічного змісту викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2021 у справі №9901/360/20.
Водночас, під обґрунтованим розрахунком суми, що стягується, слід розуміти визначення грошового еквіваленту факту заподіяння моральної шкоди залежно від характеру і обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних і т.д.), які зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення і т.д.) і з урахуванням інших обставин.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 по справі № 9901/313/20.
Отже, позивачем у позовній заяві не дотримано вимог пунктів 3 та 5 частини 5 статті 160 КАС України, зокрема, не наведено обґрунтований розрахунок суми моральної шкоди, яку позивач просить стягнути, та не надано доказів на підтвердження їх розміру.
Крім того, згідно частини 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Проте, матеріали позовної заяви не містять документу про сплату судового збору.
Разом з тим, у додатках до позовної заяви містить копія Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 10 ААГ № 886991, згідно якої ОСОБА_1 встановлена інвалідність ІІ групи та зазначена дата встановленого строку інвалідності - безстроково.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та ІІ груп, законні представники дітей з інвалідністю та недієздатних осіб.
Слід зауважити, що ч. 3 ст. 4 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875-ХІІ від 21.03.1991 встановлено, що пільги особам з інвалідністю надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію “дитина з інвалідністю» (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату).
Разом з тим, згідно Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією підтверджує міру втрати здоров'я, оскільки містить групу інвалідності, її причина, термін, до якого встановлено цю групу, та висновок про умови і характер праці людини з інвалідністю.
Таким чином, право особи на одержання пільг та привілеїв підтверджується не довідкою або витягом МСЕК, а посвідченням встановленого зразка.
Оскільки позивачем не надано такого документу, підстави для звільнення його від сплати судового збору відсутні.
Також, позивачем не надано суду жодного доказу неможливості сплатити ним судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України " Про судовий збір " від 08.07.2011 року № 3674-VI ( далі - Закон №3674-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674 за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру, яку подано фізичною особою, справляється судовий збір в сумі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що в 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2025 року становить 3 028,00 грн.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. ( частина 3 ст. 4 цього Закону).
Враховуючи, що позивачем пред'явлено вимогу немайнового характеру, тому сума судового збору, яка підлягає сплаті за подання даного позову складає 968,96 грн. ( 3 028,00*0,4 %*0,8)
Отже, наведене вище свідчить про недотримання позивачем вимог КАС України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 2 статті 169 КАС України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на викладене, позовна заява відповідно до ч.1 ст.169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України, -
ухвалила:
Залишити позовну заяву без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання:
- відповідної заяви або уточненої редакції позову, яка відповідала вимогам статей 5 та 160 КАС Україн
- надати обґрунтований розрахунок заявленої до відшкодування моральної шкоди ;
- платіжного документа про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн. або докази щодо підстав звільнення від його сплати відповідно до вимог чинного законодавства.
- надати належним чином завірені копії листів військової частини НОМЕР_1 від 02.05.2025 р. № 1645/6/2238 та від 06.06.2025 р. № 1645/6/3453 якими відмовлено у наданні позивачу довідки про безпосередню участь в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується.
Суддя В.А. Дубровна