справа№380/11497/25
16 липня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Коморного О.І., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Обставини справи:
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії виходячи із шести мінімальних пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію починаючи з 01.02.2025 в розмірі шести мінімальних пенсій за віком визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, та з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що вона є особою з інвалідністю III групи, інвалідність якої пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Позивач стверджує, що має право на отримання пенсії у розмірі, не нижчому за шість мінімальних пенсій за віком, як це було гарантовано частиною четвертою статті 54 Закону № 796-XII у редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII. Позивач посилається на низку рішень Конституційного Суду України, зокрема на Рішення від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 та від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024, які визнали неконституційними подальші зміни до статті 54, що призвели до зменшення розміру пенсій.
Позивач вважає, що оскільки законодавець не відновив належний рівень соціальних гарантій, застосуванню підлягає попередня, більш сприятлива редакція закону. На свою заяву від 29.04.2025 про перерахунок пенсії Позивач отримала відмову Відповідача, яку вважає протиправною.
Ухвалою від 12 червня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Свою позицію обґрунтовує тим, що діє на підставі чинної редакції статті 54 Закону № 796-XII, яка встановлює мінімальний розмір пенсії для осіб з інвалідністю III групи у фіксованому розмірі (3700 грн з подальшою індексацією), а не у кратному співвідношенні до мінімальної пенсії за віком.
Відповідач зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 втрату чинності поточною редакцією статті 54 відтерміновано, а отже, пенсійний орган зобов'язаний застосовувати саме її. Крім того, Відповідач вказує, що Позивач звернулася із заявою не за встановленою формою, а тому її звернення було розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян», а не як заява про перерахунок пенсії.
Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до пункту 2 частини першої та частини п'ятої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності III групи, пов'язаної з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до Закону № 796-XII.
29 квітня 2025 року Позивач звернулася до Відповідача із заявою, в якій просила здійснити перерахунок її пенсії, обчисливши її розмір виходячи з шести мінімальних пенсій за віком, посилаючись на відповідні норми законодавства та рішення Конституційного Суду України.
Листом від 13.05.2025 № 10014-10167/M-52/8-1300/25 Відповідач відмовив у здійсненні такого перерахунку, мотивуючи тим, що чинна редакція статті 54 Закону № 796-XII встановлює мінімальний розмір пенсії для її категорії у фіксованому розмірі, який з урахуванням індексацій і становить розмір її поточної пенсійної виплати.
Пенсійний орган зазначив, що підстави для застосування кратного розміру мінімальних пенсій за віком відсутні.
Не погоджуючись із такими діями Відповідача, Позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
При вирішенні спору суд керувався наступним.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Це положення є фундаментальним для правової держави та встановлює принцип легітимності дій суб'єктів владних повноважень.
Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач, не надавши доказів, що спростовують доводи позивача, та обґрунтовуючи свою позицію виключно посиланням на норму закону, яку було визнано неконституційною, не виконав свого процесуального обов'язку.
Суд, оцінюючи оскаржувані дії Відповідача на відповідність критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, зокрема на предмет обґрунтованості та відповідності закону, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Аналіз еволюції законодавства та правових позицій Конституційного Суду України.
Ключовим для вирішення цього спору є визначення того, яка редакція статті 54 Закону № 796-XII підлягає застосуванню до спірних правовідносин, та як рішення Конституційного Суду України впливають на правозастосовну практику.
Частина четверта статті 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР від 06.06.1996 встановлювала: «В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком». Ця норма встановлювала чітку, безумовну та законодавчо закріплену державну гарантію, яка не залежала від фінансових можливостей держави чи рішень органів виконавчої влади.
Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII цю норму було виключено, а Кабінету Міністрів України було делеговано повноваження визначати мінімальні розміри таких пенсій. Це призвело до суттєвого зменшення рівня соціального захисту даної категорії громадян.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 така делегація повноважень була визнана неконституційною. Конституційний Суд України наголосив, що держава не може в односторонньому порядку відмовитися від взятих на себе зобов'язань та має забезпечувати належний рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Суд вказав, що встановлення розміру соціальних гарантій є прерогативою законодавця, а не уряду, і будь-які зміни не повинні призводити до звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, що гарантовано статтею 22 Конституції України.
На виконання цього рішення, Законом України від 29.06.2021 № 1584-IX статтю 54 Закону № 796-XII було викладено у новій редакції, яка встановила мінімальні розміри пенсій у фіксованих сумах (для III групи - 3700 грн), що було значно менше, ніж гарантувалося попередньою редакцією, яка передбачала кратне співвідношення до мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 було визнано неконституційною і цю нову редакцію статті 54. Конституційний Суд України констатував, що законодавець, хоч і формально виконав попереднє рішення (повернув визначення розмірів пенсій на рівень закону), по суті не відновив попередній рівень соціальних гарантій, а отже, знову допустив звуження змісту та обсягу існуючих прав. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що у разі невиконання парламентом обов'язку щодо приведення законодавства у відповідність до Конституції, застосуванню підлягає попередня редакція відповідної норми. Хоча втрату чинності неконституційною нормою було відтерміновано, це не означає, що суди мають застосовувати норму, яка вже визнана такою, що суперечить Основному Закону. Відтермінування надано законодавцю для виправлення помилки, а не для продовження застосування неконституційних положень.
Відповідно до статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії.
Отже, суд доходить висновку, що при вирішенні даного спору необхідно застосовувати норми частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, яка діяла до внесення неконституційних змін, оскільки саме ця редакція відповідає конституційним принципам соціального захисту та не була визнана неконституційною.
Подібні спірні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді (справи № 400/12171/21, № 460/20412/23).
В постановах від 17.04.2024 у справі № 460/20412/23 (п.56 постанови) від 15.05.2024 у справі № 400/12171/21 (п.62 постанови) Верховний Суд прийшов до висновку, що до спірних правовідносин слід застосувати норми Закону № 796-XII в редакції Закону №230/96-ВР.
Крім того Верховний Суд зазначив в постанові:
- від 17.04.2024 у справі № 460/20412/23 - "54. Крім того, у Рішенні від 03.04.2024 у справі №4-р(І)/2024 Конституційний Суд України зазначив, що на виконання імперативних вимог статей 3, 16, 50 Конституції України парламент у частині четвертій статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону №230/96-ВР в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.";
- від 15.05.2024 у справі № 400/12171/21 - "59. Крім того, у Рішенні від 03.04.2024 у справі №4-р(І)/2024 Конституційний Суд України зазначив, що на виконання імперативних вимог статей 3, 16, 50 Конституції України парламент у частині четвертій статті 54 Закону №796 у редакції Закону №230 в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком."
Також, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 10.12.2024 у справі №240/1121/24 зазначив, що внесеними Законом №1584-IX змінами до статті 54 Закону № 796-XII встановлено менші розміри пенсії, аніж ті, які було передбачено зазначеною статтею в редакції Закону № 230/96-ВР, судова палата констатує, що законодавець в чергове порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим до спірних правовідносин у цій справі слід застосувати норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
За таких обставин, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав не знайшла підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі №460/20412/23, від 12 травня 2024 року у справі №400/12117/21, від 10 вересня 2024 року у справі №240/34675/23, від 11 вересня 2024 року у справах № 240/590/24, № 240/739/24, від 12 вересня 2024 року у справі №240/1024/24, від 02 жовтня 2024 року у справах від №400/5534/23, №240/955/24, №240/1092/24, №240/1067/24, №240/34883/23."
Суд зазначає, що висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.12.2024 у справі №240/1121/24, в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Суд відхиляє доводи Відповідача щодо неналежної форми звернення Позивача, оскільки зі змісту заяви від 29.04.2025 чітко вбачається волевиявлення особи на перерахунок пенсії на конкретних правових підставах. Відповідь пенсійного органу по суті цього прохання є відмовою, яка підлягає судовому оскарженню.
Таким чином, бездіяльність Відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії Позивача на підставі частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР є протиправною, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується відповідною квитанцією. Оскільки позов задоволено повністю, ці витрати підлягають стягненню з Відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 19, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії по інвалідності на підставі частини четвертої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, адреса: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд 10) здійснити з 01 лютого 2025 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) в розмірі шести мінімальних пенсій за віком визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, та з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, адреса: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд 10) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 16 липня 2025 року.
Суддя Коморний О.І.