м. Львів
16 липня 2025 рокусправа № 380/9259/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об?єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту поліції особливого призначення «Об?єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Національної поліції України (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту поліції особливого призначення «Об?єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Національної поліції України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в частині не виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
- стягнути з Департаменту поліції особливого призначення «Об?єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 170235 (сто сімдесят тисяч двісті тридцять п'ять) грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не здійснив своєчасний розрахунок при звільненні, а тому повинен нарахувати та виплатити йому середній заробіток за період з 20.11.2024 по 17.04.2025. У зв'язку з вищенаведеним, адміністративний позов просить задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 12.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
23.05.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Зазначає, що додаткову винагороду до грошового забезпечення позивачу було нараховано та виплачено ще до моменту винесення рішення судом першої інстанції по справі № 380/3055/25, що повністю виключає вину Департаменту. Окремої уваги суду заслуговує той факт, що додаткова винагорода не входить до складу грошового забезпечення.
Таким чином, предметом цього адміністративного спору є стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, що не входить до структури заробітної плати (грошового забезпечення).
Відповідач наполягає на тому, що з урахуванням критеріїв, які слід ураховувати, визначаючи розмір відшкодування, виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 К3пП України, відповідність суми 1598,40 грн відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності встановлених заходів відповідальності.
16.06.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому додатково обґрунтовує підставність позовних вимог.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 проходив службу в Департаменті поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на посаді інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №2 полку управління поліції особливого призначення №2 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 »).
Наказом т.в.о начальника Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 14.11.2024 №1551 о/с лейтенаната поліції ОСОБА_1 інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №2 полку управління поліції особливого призначення №2 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») звільнено зі служби в поліції з 19.11.2024 за пунктом 2 (за станом здоров'я (через хворобу) частини 1 статті 77 ЗУ «Про Національну поліцію» (а.с. 10).
Відповідно до інформації з карткового рахунку позивача, 18.04.2025 на картковий рахунок ОСОБА_1 надійшли наступні виплати:
- додаткова винагорода до 10000,00 грн - 4984,92 грн (а.с. 13);
- додаткова винагорода до 100000,00 грн - 94193,38 грн (а.с. 12).
З урахуванням того, що все належне позивачу грошове забезпечення виплачено із затримкою, тобто з порушенням строку, визначеного КЗпП України, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Змістом спірних правовідносин, які склалися між сторонами, є стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Питання відповідальності за затримання розрахунку при звільненні працівників поліції не врегульовані положеннями спеціального законодавства.
У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно із ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Отже, закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Суд бере до уваги покликання представника відповідача на висновки Верховного Суду у постанові від 16.01.2025 у справі 200/1564/24, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
При цьому, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.
Верховний Суд у постанові від 28.06.2023 у справі №560/11489/22 вказав, що у контексті цієї справи слід застерегти, що з 19 липня 2022 року стаття 117 КЗпП України діє у редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-ІХ. Відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями. На дату звернення позивача до суду з цим позовом стаття 117 КЗпП України діяла в редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-ІХ, і підлягала застосуванню.
Стосовно періоду затримки розрахунку при звільненні, котрий тривав після 19 липня 2022 суд ураховує приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України, відповідно до якої законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2024 у справі № 580/9003/23.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100), який застосовується до правовідносин щодо обчислення середньої заробітної плати у визначених ним випадках, зокрема в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати (підпункт «л» п. 1 розділу І Порядку № 100).
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Порядку № 100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до п. 8 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як встановив суд, Наказом т.в.о начальника Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 14.11.2024 №1551 о/с лейтенаната поліції ОСОБА_1 інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №2 полку управління поліції особливого призначення №2 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») звільнено зі служби в поліції з 19.11.2024 за пунктом 2 (за станом здоров'я (через хворобу) частини 1 статті 77 ЗУ «Про Національну поліцію».
Проте, при звільненні позивачу не була виплачена заробітна плата (грошове забезпечення), у зв'язку з чим позивач звертався за захистом своїх прав до суду.
Відповідно до інформації з карткового рахунку позивача, 18.04.2025 на картковий рахунок ОСОБА_1 надійшли наступні виплати: додаткова винагорода до 10000,00 грн - 4984,92 грн; додаткова винагорода до 100000,00 грн - 94193,38 грн.
Стосовно розрахунку середнього заробітку, який належить до виплати позивачу з урахуванням норм статті 117 КЗпП України у редакції, то суд зазначає таке.
У цій справі спірним періодом є з 20.11.2024 (наступний день після звільнення) по 17.04.2025 (день, що передував остаточному розрахунку при звільненні), що становить 149 днів.
Відповідно до наданої позивачем довідки про доходи заробітна плата позивача за два повних місяці служби перед звільненням (за жовтень - листопад 2024 року) становить 68968,70 грн (33827,86 грн + 35140,84 грн), тобто середньоденна заробітна плата позивача складає 1130,63 грн (68968,70 грн /61 день).
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що становить: 1130,63 грн. х 149 днів = 168463,87 грн.
Таким чином, за період затримки розрахунку при звільненні з 20.11.2024 по 17.04.2025 з відповідача на користь позивача належить стягнути 168463,87 грн.
З урахуванням викладеного, розмір середнього заробітку, який належить стягнути з відповідача на користь позивача становить: 168463,87 грн.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про стягнення з відповідача середнього заробітку в розмірі 168463,87 грн, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку понад 168463,87 грн задоволенню не підлягають.
Щодо строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, суд звертає увагу на таке.
Частиною 5 ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Судом встановлено, що 18.04.2025 на картковий рахунок ОСОБА_1 надійшли наступні виплати: додаткова винагорода до 10000,00 грн - 4984,92 грн; додаткова винагорода до 100000,00 грн - 94193,38 грн.
При цьому, з цим позовом до адміністративного суду позивач звернувся 08.05.2025, тобто в межах місячного строку визначеного ч. 5 ст. 122 КАС України.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що не нарахування та невиплата позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.11.2024 по 17.04.2025 свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, яка не відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому таку бездіяльність потрібно визнати протиправною, задовольнивши першу позовну вимогу.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, друга позовна вимога підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.11.2024 по 17.04.2025 у розмірі 168463 (сто шістдесят вісім тисяч чотириста шістдесят три) гривні 87 копійок.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов потрібно задовольнити частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту поліції особливого призначення «Об?єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Національної поліції України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.11.2024 по 17.04.2025.
3. Стягнути з Департаменту поліції особливого призначення «Об?єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 20.11.2024 по 17.04.2025 у розмірі 168 463 (сто шістдесят вісім тисяч чотириста шістдесят три) гривні 87 копійок.
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
5. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Департамент поліції особливого призначення «Об?єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Національної поліції України (02000, вул. Максименка Федора, буд. 21, м. Київ; ЄДРПОУ 45013109).
Повне рішення суду складено 16.07.2025.
Суддя Кондратюк Юлія Степанівна