17 липня 2025 року м. Львівсправа № 380/12066/25
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанов,-
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 30 травня 2025 року № 78216978 стосовно стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області виконавчого збору у розмірі 20000,00 грн та від 30 травня 2025 року № 78217018 про відкриття виконавчого провадження стосовно стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 274,85 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконанні у відповідача перебував виконавчий лист, виданий на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/1630/20. Після виконання пенсійним органом такого рішення відповідач закінчив виконавче провадження, проте постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 20000,00 грн та про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 274,85 грн виокремлено відповідачем у окремі виконавчі провадження.
Позивач стверджує, що під час відкриття виконавчих проваджень №78216978 та №78217018 відповідач не врахував, що боржником у виконавчому провадженні є державний орган, а рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, тому державним виконавцем не було взято до уваги, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області є державним органом, що реалізовує державну політику у сфері пенсійного забезпечення. На думку позивача, державний виконавець не наділений повноваженнями щодо стягнення коштів з державного органу, а саме з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
У зв'язку з викладеним просить визнати протиправними та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження від 30 травня 2025 року № 78216978 та від 30 травня 2025 року № 78217018, а адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі. Отже, як приписами статті 27 Закону № 1404-VIII так і положеннями Інструкції чітко визначено обов'язок державного виконавця відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору. Також постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Щодо доводів позивача, що боржником у виконавчому провадженні є державний орган, а рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, вказує, що у спірних правовідносинах, що склались у цій справі, вимоги до боржника мають зобов'язальний характер, тоді як за Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконуються рішення про стягнення коштів (з боржників, перелік яких визначено ч. 1 ст. 2 цього Закону), що виключає можливість застосування норм Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в процесі виконання судового рішення загалом і в процесі стягнення виконавчого збору і витрат виконавчого провадження зокрема.
У зв'язку з викладеним у задоволенні адміністративного позову просить відмовити повністю.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 17 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 07 липня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача докази та письмові пояснення щодо підстав прийняття спірних постанов.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі №380/1630/20 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з розрахунку 80% грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2018 року, з урахуванням проведених виплат.
На виконання вказаного рішення Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист №380/1630/20, який перебував на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у межах виконавчого провадження №63247379.
Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 08.10.2020 у виконавчому провадженні №63247379 винесено постанову про стягнення виконавчого збору з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у розмірі 20000,00 грн.
Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 08.10.2020 у виконавчому провадженні №63247379 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області розмір мінімальних витрат виконавчого провадження - 274,85 грн.
Постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 28.05.2025 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №380/1630/20 закінчено відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»; передбачено, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору та постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження підлягають виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 30.05.2025 відкрито виконавче провадження №78216978 з виконання постанови №63247379 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України виконавчого збору у розмірі 20000,00 грн.
Постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 30.05.2025 відкрито виконавче провадження №78217018 з виконання постанови №63247379 про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 274,85 грн.
Не погоджуючись із указаними постановами про відкриття виконавчого провадження від 30.05.2025, уважаючи, що такі винесені відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Законом України «Про виконавче провадження» та без урахування вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності постанов Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження від 30 травня 2025 року № 78216978 стосовно стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області виконавчого збору у розмірі 20000,00 грн та від 30 травня 2025 року № 78217018 про відкриття виконавчого провадження стосовно стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 274,85 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За статтею 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Частиною 1 ст. 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 42 Закону №1404-VIII витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Відповідно п. п. 2, 3 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція 512/5) фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.
Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 № 554. Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.
Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).
Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)). У постанові чітко зазначені види та суми витрат, що здійснені у даному виконавчому провадженні.
Судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі №380/1630/20 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з розрахунку 80% грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2018 року, з урахуванням проведених виплат.
На виконання вказаного рішення Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист №380/1630/20, який перебував на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у межах виконавчого провадження №63247379.
Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 08.10.2020 у виконавчому провадженні №63247379 винесено постанову про стягнення виконавчого збору з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у розмірі 20000,00 грн.
Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 08.10.2020 у виконавчому провадженні №63247379 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області розмір мінімальних витрат виконавчого провадження - 274,85 грн.
Постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 28.05.2025 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №380/1630/20 закінчено відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»; передбачено, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору та постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження підлягають виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Пункт 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Аналогічні положення передбачено пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5, згідно з яким у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Відповідно до п. 2 розділу VI Інструкції 512/5 якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Відтак, у зв'язку із закінченням виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII державний виконавець у відповідності до вищенаведених положень відкрив виконавчі провадження №78216978 з виконання постанови №63247379 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України виконавчого збору у розмірі 20000,00 грн та №78217018 з виконання постанови №63247379 про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 274,85 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що під час відкриття виконавчих проваджень №78216978 та №78217018 відповідач не врахував, що боржником у виконавчому провадженні є державний орган, а рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, тому державним виконавцем не було взято до уваги, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області є державним органом, що реалізовує державну політику у сфері пенсійного забезпечення. На думку позивача державний виконавець не наділений повноваженнями щодо стягнення коштів з державного органу, а саме з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з огляду на п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону №1404-VIII.
Щодо таких тверджень, суд враховує наступне.
За приписами пунктів 1-6 частини 5 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (частина дев'ята статті 27 Закону №1404-VIII).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону №1404-VIII рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року №4901-VI (далі - Закон №4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.
Приписами ч. 1 ст. 3 Закону №4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Статтею ж 7 зазначеного Закону встановлено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Суд наголошує, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження №63247379 з примусового виконання виконавчого листа №380/1630/20, виданого Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з розрахунку 80% грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2018 року, з урахуванням проведених виплат.
Отже, суд констатує, що у межах спірних правовідносин даної справи, вимоги до боржника мають зобов'язальний характер, в той час, як за Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконуються рішення про стягнення коштів (з боржників, перелік яких визначено частиною першою статті 2 цього Закону), що виключає можливість застосування норм Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в процесі виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 14 травня 2020 року у справі № 336/4615/17, від 09 липня 2020 року у справі № 806/2179/16, від 16 вересня 2020 року у справі № 310/1512/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 815/3815/17, від 09 грудня 2020 року у справі № 522/19758/18.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень при прийнятті спірних постанов діяв у межах та у спосіб, що передбачені наведеними вище нормами законодавства, а тому підстави для задоволення позовних вимог позивача у суду відсутні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Під час судового розгляду справи судом не встановлено ознак протиправності рішень відповідача в контексті спірних правовідносин, а доводи позивача, зазначені у позовній заяві, є безпідставними та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм законодавства.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 287, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (площа Шашкевича, 1, м. Львів, 79000) про скасування постанов - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повне рішення складено 17 липня 2025 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна