м. Львів
16 липня 2025 рокусправа № 380/3789/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 20.01.2024 по 20.03.2025 (включно).
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 20.01.2024 по 20.07.2024, але не більше як за шість місяців.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не здійснив своєчасний розрахунок при звільненні, а тому повинен нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за період з 20.01.2024 по 20.07.2024. У зв'язку з вищенаведеним, адміністративний позов просить задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 03.03.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 10.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Ухвалою суду від 11.04.2025 прийнято до розгляду заяву представника позивача про збільшення розміру позовних вимог від 26.03.2025.
09.05.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Зазначає, що на день виключення зі списку особового складу загону та всіх видів забезпечення, 19 січня 2024 року, майстерсержанта ОСОБА_1 , спору між позивачем та ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо зазначених в позові вимог не було.
Звертає увагу суду про пропуск позивачем строку звернення до суду.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 проходила військову службу в органах Державної прикордонної служби України.
Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20.01.2024 №102-ОС «Про особовий склад» виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення майстерсержанта ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 1 категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, звільнену з військової служби у запас на підставі підпункту «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини( військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 19.01.2024.
Остаточною датою проходження військової служби вважати 19 січня 2024 року (а.с.14).
26.01.2024 відповідач здійснив виплату позивачу індексації грошового забезпечення на суму 18 189,50 грн. У якості коментаря до платежу зазначено: «грошове забезпечення за січень 2024 року», що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 10).
31.01.2024 відповідач здійснив нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення на суму 693,44 грн. У якості коментаря до платежу зазначено:«грошове забезпечення за 01.2024 року», що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 11).
14.03.2024 відповідач здійснив нарахування та виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на загальну суму 104 485,00 грн, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 8).
20.12.2024 відповідач на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 у справі № 380/4909/24, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024 здійснив виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, за період з 01.02.2016 по 28.02.2018 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення як бази нарахування індексації грошового забезпечення на загальну суму 9 879, 49 грн (а.с. 9).
29.01.2025 відповідач на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 № 380/3262/24, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2024, здійснив виплату індексації грошового забезпечення на загальну суму 363 850,73 грн, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та довідкою про виплачені суми згідно рішення суду від 12.06.2024 у справі № 380/3262/24.
21.03.2025 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 у справі № 600/7705/23-а, з урахуванням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.12.2014, здійснено нарахування та виплату компенсації за неотримане речове майно на суму 31 831,84 грн, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 48).
З урахуванням того, що все належне позивачу грошове забезпечення виплачено із затримкою, тобто з порушенням строку, визначеного КЗпП України, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Змістом спірних правовідносин, які склалися між сторонами, є стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Особливим способом реалізації права на працю є проходження військової служби за контрактом.
Однією з встановлених державою гарантій права на своєчасне одержання винагороди за працю є передбачений Кодексом законів про працю України обов'язок роботодавця виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі також Закон № 2011-XII).
Однак Законом № 2011-XII правові відносини щодо виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні не врегульовані, внаслідок чого до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ст.ст. 116-117 Кодексу законів про працю України (далі - КзпП України).
Наведене відповідає правовій позиції щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців з військової служби, сформованій у постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16, від 30.01.2019 у справі № 807/3664/14, від 26.06.2019 у справі № 826/15235/16 та від 30.04.2020 у справі № 140/2006/19.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно із ст. 117 КЗпП України У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Отже, закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Верховний Суд у постанові від 28.06.2023 у справі №560/11489/22 вказав, що у контексті цієї справи слід застерегти, що з 19 липня 2022 року стаття 117 КЗпП України діє у редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-ІХ. Відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями. На дату звернення позивача до суду з цим позовом стаття 117 КЗпП України діяла в редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-ІХ, і підлягала застосуванню.
Стосовно періоду затримки розрахунку при звільненні, котрий тривав після 19 липня 2022 суд ураховує приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України, відповідно до якої законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2024 у справі № 580/9003/23.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100), який застосовується до правовідносин щодо обчислення середньої заробітної плати у визначених ним випадках, зокрема в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати (підпункт «л» п. 1 розділу І Порядку № 100).
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Порядку № 100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до п. 8 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як встановив суд, відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20.01.2024 №102-ОС «Про особовий склад» виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення майстерсержанта ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 1 категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, звільнену з військової служби у запас на підставі підпункту «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини( військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 19.01.2024.
Остаточною датою проходження військової служби вважати 19 січня 2024 року (а.с.14).
Проте, при звільненні позивачу не було виплачене належне йому грошове забезпечення, у зв'язку з чим позивач звертався за захистом своїх прав до суду.
26.01.2024, 31.01.2024, 14.03.2024, 20.12.2024, 29.01.2025, 21.03.2025 відповідач виплатив належне позивачу грошове забезпечення.
Як вже зазначав суд, період затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 обмежується 6 місяцями.
Обмежений 6 місяцями період у цьому спорі є з 20.01.2024 (наступний день після звільнення) до 20.07.2024, що становить 182 дні.
Відповідно до наданої позивачем довідки про доходи грошове забезпечення позивача за два повних місяці служби перед звільненням (за листопад - грудень 2023 року) становить 71 491,60 грн (31 245,80 грн + 40 245,80 грн). Між тим, згідно розрахунку індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі № 380/3262/24, розмір нарахованої індексацій у листопаді 2023 року склав 4 463,15 грн та у грудні 2023 року - 4 463,15 грн, що в сукупності становить 8926,30 грн.
Тобто середньоденне грошове забезпечення позивача складає 1318,33 грн ((71 491,60 грн + 8926,30 грн) /61 днів).
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що обмежений 6 місяцями, становить: 1318,33 грн. х 182 дні = 239 936,06 грн.
Таким чином, за період затримки розрахунку при звільненні з 20.01.2024 по 20.03.2025 (включно) відповідачу належало нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток (середнє грошове забезпечення) в розмірі 239 936,06 грн.
Таким чином, не нараховуючи та не та виплачуючи позивачу середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з 20.01.2024 по 20.03.2025 (включно) в розмірі 239 936,06 грн, відповідач допустив протиправну бездіяльність.
Щодо строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, суд звертає увагу на таке.
Частиною 5 ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Судом встановлено, що 29.01.2025 відповідач на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 № 380/3262/24 здійснив виплату індексації грошового забезпечення на загальну суму 363 850,73 грн.
При цьому, з цим позовом до адміністративного суду представник позивача звернувся 26.02.2025, тобто в межах місячного строку визначеного ч. 5 ст. 122 КАС України та тримісячного строку визначеного КЗпП України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, суд дійшов висновку, що така не відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що не нарахування та невиплата позивачу середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.01.2024 по 20.03.2025 (включно) свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, яка не відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому таку бездіяльність потрібно визнати протиправною, задовольнивши першу позовну вимогу.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин друга позовна вимога підлягає до задоволення шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з 20.01.2024 по 20.07.2024, але не більше як за шість місяців.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов потрібно задовольнити повністю.
Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з 20.01.2024 по 20.03.2025 (включно).
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.01.2024 по 20.07.2024, але не більше як за шість місяців.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 986 (дев'ятсот вісімдесят шість) гривень 96 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Повне рішення суду складено 16.07.2025.
Суддя Кондратюк Юлія Степанівна