16 липня 2025 рокусправа № 380/8856/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Чаплик І,Д., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), в якому з урахуванням заяви від 15.05.2025 просить:
визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у нездійсненні виключення громадянина України ОСОБА_1 з військового обліку на підставі пункту “б» частини 1 статті 26, пункту 3 абзацу 1, абзацу 2 частини 6 статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу»;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , жителя с. Коростів Стрийського району Львівської області, військовий квиток серії НОМЕР_3 від 21.05.2012, з військового обліку на підставі пункту “б» частини 1 статті 26, пункту 3 абзацу 1, абзацу 2 частини 6 статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 за призовом під час мобілізації, звідки був звільнений наказом командира від 24.12.2024 за станом здоров'я та виключений зі списків особового складу. Після звільнення з військової служби позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою постановлення на військовий облік. Згодом позивач звернувся до відповідача із заявою про виключення з військового обліку у зв'язку з визнанням його непридатним до військової служби. Проте відповідач своїм листом повідомив позивача про необхідність прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та проходження військово-лікарської комісії з метою підтвердження діагнозу позивача та подальшого вирішення питання про його виключення з військового обліку. Вважаючи протиправною таку відповідь відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову.
Ухвалою від 06.05.2025 позовну заяву залишено без руху.
Іншою ухвалою від 06.05.2025 заяву позивача про забезпечення позову повернуто без розгляду.
15.05.2025 позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 16.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Разом із заявою про усунення недоліків позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просив заборонити відповідачу вчиняти дії, пов'язані з мобілізацією ОСОБА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Ухвалою від 16.05.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову.
Відповідач 11.06.2025 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 являється структурним підрозділом ЗСУ, тому питання проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби регулюється та здійснюється відповідно до вимог “Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402 (зі змінами). Відповідно ОСОБА_1 було скеровано на проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка для підтвердження висновку про непридатність до військової служби скеровує документи на регіональну ВЛК. Всіх необхідних документів комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 не надав і повторно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з письмовою заявою від 16.04.2025 (вх.№5418 від 16.04.2025), де просить виключити його з військового обліку. Начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 17.04.2025 №2064 була дана відповідь ОСОБА_1 про те, що відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби. Питання проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби регулюється та здійснюється відповідно до вимог “Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 (зі змінами). Оскільки даний громадянин звільнений з військової служби відповідно до наказу МВС України від 03.04.2017 №285 (зі змінами), для підтвердження підстав та виключення з військового обліку він повинен пройти військово- лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка для підтвердження висновку про непридатність до військової служби скеровує документи на регіональну ВЛК.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.
Позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 за призовом під час мобілізації на посаді водія-електрика відділення штабних машин польового центру зв'язку вузла зв'язку ІІ категорії.
Згідно із свідоцтвом про хворобу Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», 12 листопада 2024 року медична (військово-лікарська) комісія ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» за направленням командира військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України від 29.10.2024 №50/02/14-476 здійснила медичний огляд позивача. Діагноз і постанова медичної (військово-лікарської) комісії про причинно-наслідковий зв'язок захворювання (поранення, травми, контузії, каліцтва): Деформуючий артроз лівого кульшового суглобу III стадії, асептичний некроз головки лівої стегнової кістки зі значним порушенням функції лівої нижньої кінцівки. Деформуючий артроз правого кульшового суглобу II стадії з помірним порушенням функції правої нижньої кінцівки. Хронічний вертеброгенний шийно-грудний та лівобічний попереково-крижовий радикулоневрит зі стійким больовим корінцевим та м'язево-тонічним синдромами на грунті поширеного остеохондрозу, деформуючого спондильозу шийного, грудного та поперекового відділів хребта, ускладненого протрузіями міжхребцевих дисків С4-С5, С5-С6, Th3-Th4, Th4-Th5, Тh6-Тh7, Тh7-Тh8, Тh8-Тh9, L4-L5, L5-S1 хребців, килами міжхребцевих дисків Тh11- Тh12, Тh12-L хребців, спондилодисцитом на рівні Тh8-Тh9 хребців з постійним больовим синдромом та помірним порушенням опорно-рухової функції хребта. Анкілозивний спондилоартрит, HLА В27 асоційований, хронічний прогресуючий перебіг, двобічний сакроілеїт ФНС II ст. Хронічний гастродуоденіт в стадії ремісії без порушення функції травлення Ангіопатія сітківки обох очей.
Постанова медичної (військово-лікарської) комісії щодо ступеня придатності до служби: на підставі статті 61а; 23б; 64б; 60в; 52в графи II ТДВ - Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (непридатності) до військової служби, затвердженого наказом МВС України від 03 квітня 2017 року № 285 (зі змінами) - Непридатний до військової служби.
Наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 24.12.2024 №287 старшого солдата ОСОБА_1 , звільненого відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 (за станом здоров'я) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у відставку Збройних Сил України, згідно наказу командира військової частини від 24 грудня 2024 року № 118 о/с виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та для взяття на військовий облік направлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивач з 26.12.2024 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , категорія обліку - військовозобов'язаний.
Після прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачеві 26.12.2024 було вручено скерування на військово-лікарську комісію, що підтверджується копією сторінки журналу видачі направлень.
16.04.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив виключити його з військового обліку на підставі пункту “б» частини 1 статті 26, пункту 3 абзацу 1, абзацу 2 частини 6 статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу». До заяви було долучено: копію військового квитка, копію обліково-послужної картки, копію наказу командира військової частини НОМЕР_4 про звільнення з військової служби та про виключення із списків особового складу частини, копію свідоцтва про хворобу №445.
Листом від 17.04.2025 №2064 відповідач повідомив позивача, що відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби. Питання проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби регулюється та здійснюється відповідно до вимог “Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 (зі змінами). Оскільки позивач звільнений з військової служби відповідно до наказу МВС України від 03.04.2017 №285 (зі змінами), для підтвердження підстав та виключення з військового обліку 26.12.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача взято на військовий облік та скеровано на військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка для підтвердження висновку про непридатність до військової служби скеровує документи на регіональну ВЛК.
Не погоджуючись із такою відмовою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано такі обставини справи та норми чинного законодавства.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Частинами 1-4 статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з частиною сьомою статті 1 Закону №2232-XII виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з частиною десятою статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено воєнний стан. Строк дії Указу в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України (№ 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №50/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 08.05.2024, №469/2024 від 23.07.2024, №704/2024 від 28.10.2024, №26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025) з 09 травня 2025 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 “Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).
Згідно із статтею 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
В силу абзацу 2 частини 1 статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (ч.3 ст. 22 Закону №3543-ХІІ).
Відповідно до абзацу другого пункту 2 частини першої статті 37 Закону №2232-XII взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву.
Згідно з пунктом 3 та абзацу шостого частини шостої цієї ж статті, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі підприємства установи та організації).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з пунктом 22 Порядку №1487, взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до пункту 81 Порядку №1487, взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.
Особиста присутність призовників, військовозобов'язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов'язкова.
Відповідно до пунктів 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Судом встановлено, що позивача було звільнено з військової служби у Національній гвардії України у зв'язку із визнанням його непридатним до військової служби військово-лікарською комісією при ДУ «ТМО МВС України по Львівській області». Проте при зверненні до відповідача із заявою про виключення з військового обліку відповідач повідомив позивачеві про необхідність проходження військово-лікарської комісії при ТЦК та СП з метою підтвердження підстав для виключення з військового обліку.
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України (частина 5 статті 22 Закону №3543-ХІІ).
Статтею 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 № 2801-ХІІ передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Військово-лікарські комісії також можуть створюватися при державних та комунальних закладах охорони здоров'я.
Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).
Пунктом 1.1 розділу І Положення №402 передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Пункт 1.1 розділу ІІ Положення №402 визначає, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.
У відповідності до пункту 2.1 розділу II Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Відповідно до пункту 3.1 розділу ІІ Положення №402, медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.
Відповідно до абзацу другого пункту 3.2 розділу ІІ Положення №402, кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Ступінь придатності військовозобов'язаних до військової служби за станом здоров'я кожним лікарем визначається індивідуально. Висновки про придатність або непридатність військовозобов'язаних до військової служби, подані ними скарги та об'єктивні дані, виявлені у процесі медичного огляду, а також встановлений діагноз вносяться кожним лікарем до картки обстеження та медичного огляду та до інших документів, що засвідчується особистим підписом лікаря та скріплюється його особистою печаткою, із зазначенням дати проведення медичного огляду. До інформації про діагноз та результати медичних втручань (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов'язаних із впливом на організм людини), які вносяться до картки обстеження та медичного огляду, додається відповідний код до кожного діагнозу та результату медичних втручань за класифікацією, визначеною НК 025 та НК 026, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 04 серпня 2021 року № 360 «Про затвердження та скасування національних класифікаторів.
Згідно з пунктом 3.3 розділу ІІ Положення №402, особи, звільнені з військової служби, визнані непридатними до військової служби, можуть повторно оглядатися ВЛК районних, міських ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку після обов'язкового обстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров'я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу. Лікар - член ВЛК районного, міського ТЦК та СП формує електронне направлення в ЕСОЗ для проведення додаткових обстежень. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою II додатка 1 до цього Положення, а тих, які мають офіцерські звання,- за графою III додатка 1 до цього Положення.
Відповідно до пункту 3.8 розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК при ТЦК та СП щодо військовозобов'язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.
Постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність до військової служби військовозобов'язаних оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення). У разі прийняття постанови про придатність до військової служби, документи з результатами проходження військовозобов'язаним медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) доставляються до районного (міського) ТЦК та СП за місцем перебування військовозобов'язаного на обліку не пізніше наступного дня після закінчення медичного огляду. Електронний документ з постановою ВЛК щодо придатності військовозобов'язаного до проходження військової служби передається з ІКС до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов'язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11 до цього Положення), постанови про тимчасову непридатність оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення). У разі прийняття постанови про непридатність або тимчасову непридатність до військової служби, документи з результатами проходження військовозобов'язаним медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи), не пізніше п'ятиденного строку з дня закінчення медичного огляду направляються на перевірку до ВЛК обласних, Київського та ІНФОРМАЦІЯ_6 . Електронний документ, яким оформлена постанова (свідоцтво про хворобу або довідка ВЛК), направляється в цей же строк на перевірку через ІКС. Перевірка здійснюється у п'ятиденний строк з дня надходження всіх документів.
Згідно з пунктом 20.1 розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК незалежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка вноситься до документа, яким оформлюється постанова ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог цього Положення.
Згідно з підпунктом «б» пункту 20.3 розділу ІІ Положення №402, при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймаються постанови такого змісту, зокрема, "Непридатний":
до військової служби;
до військової служби за контрактом;
для підготовки до участі у МО;
до участі у МО;
до служби (роботи) у національному персоналі;
до навчання у ВВНЗ;
до служби на підводних човнах, надводних кораблях, морській піхоті, Десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах, водолазом, водолазом-глибоководником, акванавтом, підрозділах спеціального призначення;
до навчання в учбовій частині за спеціальністю водолаза, водолаза-глибоководника, акванавта;
до підводного водіння танків;
до роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами;
до служби у військовому резерві (при цьому постанова про придатність до військової служби не приймається);
до служби на підводних човнах, придатний до служби на надводних кораблях (при цьому постанова про придатність до військової служби не приймається);
до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців (постанова приймається під час дії воєнного стану);
до подальшого проходження зборів (постанова приймається щодо призваних на збори військовозобов'язаних, резервістів).
Постанова про придатність (непридатність) до навчання (служби) за військовою спеціальністю, служби у спеціальних спорудах, до участі у МО, національному персоналі тощо, згідно з вимогами ТДВ, приймається за такою формою: "На підставі статті ____ графи _____ Розкладу хвороб та графи _____ Таблиці додаткових вимог, придатний (непридатний) до _________ (вказати)".
(Щодо військовослужбовців, визнаних ВЛК непридатними до військової служби, інші постанови (про непридатність до служби у виді Збройних Сил України, до навчання у ВВНЗ, в учбовій частині тощо) не приймаються. Щодо військовослужбовців, визнаних ВЛК непридатними (до служби у виді Збройних Сил України або за військовою спеціальністю, спецспорудах, до навчання у ВВНЗ, в учбовій частині, до участі у МО тощо), одночасно приймається постанова про придатність до військової служби.)
Відповідно до пункту 22.10 розділу ІІ Положення №402 Постанови ВЛК щодо військовослужбовців, які визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців, повинні бути реалізовані негайно.
Якщо постанова ВЛК не реалізована та в стані здоров'я оглянутого, незалежно від терміну, за його заявою або висновками лікарів закладів охорони здоров'я (установ) виникли зміни, то проводиться повторний медичний огляд.
З норм вказаного Положення випливає, що воно регулює порядок проходження військовослужбовцями та військовозобов'язаними медичного огляду у тому числі з метою встановлення придатності або непридатності до військової служби в Збройних Силах України.
В свою чергу, відповідно до статті 1 Закону України від 13.03.2014 №876-VII «Про Національну гвардію України» (далі - Закон №876-VII), Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій. Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.
Відповідно до частин 3, 4 статті 9 Закону №876-VII, комплектування Національної гвардії України військовослужбовцями та проходження ними військової служби здійснюються відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та Положення про проходження військової служби громадянами України в Національній гвардії України, що затверджується Президентом України. Порядок добору та прийняття на службу у військовому резерві, строки, умови та порядок її проходження, а також підстави і порядок звільнення із служби визначаються Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" та Положенням про проходження громадянами України служби у військовому резерві Національної гвардії України, що затверджується Президентом України.
Порядок проведення лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз медичними (військово-лікарськими) комісіями (далі - М(ВЛ)К), утвореними в закладах охорони здоров'я, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - ЗОЗ МВС), та закладах охорони здоров'я, що входять до складу Національної гвардії України (далі - ЗОЗ НГУ) передбачено Положенням про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 №285 (далі - Положення №285).
Відповідно до пунктів 1-2 розділу ІІ Положення №285, лікарська та військово-лікарська експертизи проводяться штатними та позаштатними М(ВЛ)К. Лікарсько-льотна експертиза проводиться позаштатними ЛЛК, які утворюються у штатних М(ВЛ)К (за потреби). Штатними М(ВЛ)К є Центральна медична (військово-лікарська) комісія (далі - ЦМ(ВЛ)К) Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» (далі - ДУ ГМКЦ), М(ВЛ)К державних установ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України» по областях, місту Києву та Київській області (далі - ДУ ТМО).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Положення №285, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку осіб на дату огляду в цілях визначення придатності до служби в поліції, військової служби, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням. Під придатністю до служби в поліції, військової служби в цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку осіб, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки в поліції та обов'язки військової служби в НГУ в мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не збігаються з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участю провідних (головних) медичних фахівців ЗОЗ МВС, під час якого може бути прийнято рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.
Відповідно до пунктів 1-3 розділу VIII Положення №285, за результатами лікарської (військово-лікарської) експертизи М(ВЛ)К приймають рішення (постанови) М(ВЛ)К, які включають відомості про діагноз, придатність (непридатність) до служби в поліції або військової служби та причинний зв'язок захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв). Рішення (постанови) М(ВЛ)К обов'язкові до виконання. Рішення (постанови) М(ВЛ)К щодо поліцейських, військовослужбовців приймаються станом на дату їх медичного огляду, а щодо колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби,- на дату фактичного звільнення зі служби, військової служби за результатами розгляду документації, складеної в період проходження служби, військової служби.
Згідно з абзацами 18-37 підпункту 3 пункту 5 розділу VIII Положення №285, формулювання рішень (постанов) М(ВЛ)К щодо придатності військовослужбовців, зокрема, визначено наступні:
«Непридатний»:
до військової служби;
до військової служби за контрактом (приймається на підставі пунктів статей Розкладу хвороб, які передбачають непридатність (тимчасову непридатність) до військової служби; щодо кандидатів, огляд яким проведено згідно з пунктами «б» статей 5, 14-19 Розкладу хвороб, та щодо кандидатів, які відмовилися від проведення призначеного лікарями медичного обстеження);
до служби у військовому резерві;
для підготовки до участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки;
до участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки;
до служби (роботи) у складі національного персоналу;
до навчання у ВВНЗ ______ (зазначити найменування ВВНЗ);
до підводного водіння танків;
до роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, ЛВ, мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами;
до навчання за спеціальністю водолаза;
до служби водолазом на глибині до _____ метрів, водолазом-глибоководником на глибині до ____ метрів;
до навчання (служби) за спеціальністю _________ (зазначити спеціальність). Рішення (постанова) М(ВЛ)К приймається щодо осіб, які відбираються для навчання, проходження військової служби за окремими військовими спеціальностями, зазначеними в ТДВ);
до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців (рішення (постанова) М(ВЛ)К приймається під час дії воєнного стану);
до подальшого проходження зборів (рішення (постанова) приймається щодо призваних на збори резервістів).
Рішення (постанова) М(ВЛ)К про придатність (непридатність) до навчання (служби) за військовою спеціальністю, служби у спеціальних спорудах, до участі в МОПМБ, у складі національного персоналу приймається згідно з вимогами ТДВ за такою формою:
«На підставі статті ____ графи _____ Розкладу хвороб та графи _____ Таблиці додаткових вимог, придатний (непридатний) до _____ (зазначити)».
Щодо військовослужбовців, визнаних М(ВЛ)К непридатними до військової служби, інші рішення (постанови) (про непридатність до служби, до навчання у ВВНЗ, у навчальній частині) не приймаються. Щодо військовослужбовців, визнаних М(ВЛ)К непридатними (до служби за військовою спеціальністю, у спеціальних спорудах, до навчання у ВВНЗ, у навчальній частині, до участі в МОПМБ, у складі національного персоналу), одночасно М(ВЛ)К приймає рішення (постанову) про придатність до військової служби.
Рішення (постанова) М(ВЛ)К «Непридатний до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців» приймається під час дії воєнного стану на підставі статей 2, 7, 11, 12г, 13г, 24, 32, 37, 44, 48, 56, 59, 65, 72, 77б, 81 Розкладу хвороб у випадках, коли для відновлення придатності до військової служби необхідний строк від 6 до 12 календарних місяців.
У мирний час та під час дії особливого періоду (за винятком строку дії воєнного стану) в таких випадках М(ВЛ)К приймає рішення (постанову) «Непридатний до військової служби».
Отже, як нормами Положення №402, так і нормами Положення №285 передбачено можливість встановлення непридатності військовослужбовця до військової служби.
Суд звертає увагу, що підпунктом 3 пункту 6 розділу І Закону України від 21.03.2024 №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який набрав чинності 04.05.2024 внесено зміни до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зокрема, у пункті 3 частини шостої статті 37 вказаного Закону, якою визначено підстави для виключення громадян України з військового обліку, слова "з виключенням з військового обліку" - виключено.
Отже, станом на момент проходження позивачем військово-лікарської комісії у ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» (12.11.2024) для виключення з військового обліку вимагалось визнання особи непридатною до військової служби, причому зазначення у медичному висновку про необхідність виключення особи з військового обліку більше не передбачено.
Таким чином, чинними на момент проходження позивачем військово-лікарської комісії та звернення його до відповідача із заявою про виключення з військового обліку нормами законодавства передбачалось виключення громадян України з військового обліку у разі визнання їх непридатними до військової служби. При цьому, судом вже зазначалось, що як нормами Положення №402, так і Положення №285 передбачено можливість встановлення непридатності військовослужбовця до військової служби.
Судом також встановлено, що позивачеві за нормами Положення №285 було встановлено військово-лікарською комісією діагноз: деформуючий артроз лівого кульшового суглобу III стадії, асептичний некроз головки лівої стегнової кістки зі значним порушенням функції лівої нижньої кінцівки. Деформуючий артроз правого кульшового суглобу II стадії з помірним порушенням функції правої нижньої кінцівки. Хронічний вертеброгенний шийно-грудний та лівобічний попереково-крижовий радикулоневрит зі стійким больовим корінцевим та м'язево-тонічним синдромами на грунті поширеного остеохондрозу, деформуючого спондильозу шийного, грудного та поперекового відділів хребта, ускладненого протрузіями міжхребцевих дисків С4-С5, С5-С6, Th3-Th4, Th4-Th5, Тh6-Тh7, Тh7-Тh8, Тh8-Тh9, L4-L5, L5-S1 хребців, килами міжхребцевих дисків Тh11- Тh12, Тh12-L хребців, спондилодисцитом на рівні Тh8-Тh9 хребців з постійним больовим синдромом та помірним порушенням опорно-рухової функції хребта. Анкілозивний спондилоартрит, HLА В27 асоційований, хронічний прогресуючий перебіг, двобічний сакроілеїт ФНС II ст. Хронічний гастродуоденіт в стадії ремісії без порушення функції травлення Ангіопатія сітківки обох очей, що відповідає статтям 61а; 23б; 64б; 60в; 52в графи II ТДВ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (непридатності) до військової служби, затвердженого наказом МВС України від 03 квітня 2017 року № 285.
Суд зазначає, що згідно з графою ІІ Розкладу хвороб, який передбачено як Положенням №402, так і Положенням №285 до статті 61 пункту «а» віднесено: артрози та інші ураження суглобів М15-М19, М22-М25 (поліартроз, коксартроз, гонартроз, інші артрози, ураження надколінка, внутрішньосуглобові ураження коліна та інших суглобів); хвороби м'яких тканин М60-М79 (хвороби та ураження м'язів, синовіальної оболонки та сухожилків, бурсопатії, ентезопатії, ураження плеча); остеопатії і хондропатії М80-М94 (остеопороз кісток з патологічним або без патологічного перелому, остеомаляція у дорослих, уповільнене зрощення перелому, стресові переломи, фіброзна дисплазія кісток, остеомієліт, остеонекроз, хвороба Педжета, юнацькі остеохондрози кісток (крім хребта), інші остеохондропатії та ураження хряща) зі значними та помірними порушеннями функцій. При вказаному діагнозі ВЛК приймає постанову «Непридатний до військової служби».
Отже, згідно з діагнозом, встановленим позивачеві, останній як за нормами Положення №402, так і за нормами Положення №285 підлягав визнанню непридатним до військової служби. При цьому суд зазначає, що нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку проходження повторної військово-лікарської комісії при ТЦК та СП у разі проходження такої при військовій частині чи військовому закладі охорони здоров'я.
З огляду на вказане суд вважає, що бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у виключенні позивача з військового обліку є протиправними, оскільки вчинені з неповно встановленими обставинами та з порушенням вимог законодавства щодо проведення військово-лікарської експертизи.
Щодо вимоги позивача зобов'язального характеру про виключення його з військового обліку суд зазначає таке.
Відповідно до статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні ефективного захисту порушених прав осіб, що звертаються до суду за захистом цих прав, з урахуванням принципу розподілу влади. На адміністративний суд покладено обов'язок контролю правомірності дій та рішень суб'єктів владних повноважень, які мають діяти у визначених законом межах та на власний розсуд при виборі одного законного рішення із кількох можливих варіантів.
Суд звертає увагу, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зазначає, що задоволення вимог позивача про зобов'язання відповідача як суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії є можливим в разі встановлення судом необхідності спонукати (заставляти) рішенням суду такого відповідача до вчинення дій, які він повинен (зобов'язаний) вчинити у відповідності до вимог чинного законодавства.
Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовним органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідалозакону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02 червня 2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Оскільки вчинення дій, пов'язаних з забезпеченням перебування громадян України на військовому обліку належить до виключних повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки суд приходить до висновку, що здійснення належного захисту у даній справі з урахуванням дискреційних повноважень відповідача є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не виключення позивача з військового обліку та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про виключення його із військового обліку разом із доданими документами з урахуванням висновків суду викладених вище.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення сторонами інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не представлено, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу Перехідних положень КАС України, суд, -
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у виключенні ОСОБА_1 з військового обліку.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про виключення з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» разом із долученими до неї документами з врахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна