16 липня 2025 рокусправа № 380/12062/25
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про зобов'язання вчинити дії -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Львівської обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому просить зобов'язати Львівську обласну прокуратуру повторно розглянути запит на інформацію від 17.02.2025 із дня набрання чинності рішенням суду щодо надання інформації на запит ОСОБА_1 з дотриманням вимог Закону України “Про доступ до публічної інформації», зокрема надати копію сторінки (сторінок) розносної книги під інвентарним № 458, яка зберігається в режимно-секретному органі Львівської обласної прокуратури; на якій зазначено реєстрацію за порядковими номерами (№ з/п); номер документа, дата; адресат; кому передано документ (ти), розписка про отримання документа (тів), а саме зокрема вище запитувана інформація стосується порядкових номерів (№ з/п) даної книги - 80, 81, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89.
В обґрунтування позову зазначив, що 17.02.2025 позивач звернувся до відповідача із інформаційним запитом, в якому просив надати йому копію сторінки (сторінок) розносної книги під інвентарним № 458, яка зберігається в режимно-секретному органі Львівської обласної прокуратури на якій зазначено реєстрацію за порядковими номерами (№ з/п); номер документа, дата; адресат; кому передано документ (ти), розписка про отримання документа (тів), а саме зокрема вище запитувана інформація стосується порядкових номерів (№ з/п) даної книги - 80, 81, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89. Вказав, що листом від 17.02.2025 позивачу відмовлено у наданні запитуваної інформації на підставі того, що на запитувану інформацію не поширюється Закон України «Про доступ до публічної інформації», а відносини, що виникають при розгляді заяв, відкриття кримінального провадження, надання процесуальних документів та матеріалів кримінального провадження, врегульовано спеціальним законом - Кримінальним процесуальним кодексом України. Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 16.06.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
На адресу суду від відповідача надійшов відзив (вх. № 54456 від 02.07.2025) в якому проти позову заперечив. Вказав, що визначальним для публічної інформації є те, що вона повинна бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» його дія не поширюється на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом. Відносини, що виникають при розгляді заяв, відкриття кримінального провадження, надання процесуальних документів та матеріалів кримінального провадження тощо, врегульовано спеціальним законом Кримінальним процесуальним кодексом України. Стверджує, що у Львівській обласній прокуратурі перебував на розгляді документ, поіменований ОСОБА_1 як «запит на інформацію» від 17.02.2025, хоча по суті і відповідно до наданих йому роз'яснень цей документ є зверненням. При підготовці відповіді також було враховано й наявні в обласній прокуратурі відомості про те, що Золочівським районним судом Львівської області триває слухання у справі № 445/1213/20, провадження № 1-кп/445/16/24, учасником якого перебуває ОСОБА_1 та у межах якого він періодично клопоче перед судом про доручення органу досудового розслідування на проведення певних слідчих дій, зокрема стосовно отримання інформації з журналів та відповідної документації режимно-секретного органу прокуратури, а також проведення їх оглядів. Окрім цього, забезпечуючи порядок розгляду запиту від 17.02.2025, враховано правову позицію, закріплену постановою Пленуму Вищого Адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» від 29.09.2016 за № 10, та приписи ст. 222 КПК України, згідно з якою відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Вважає, що оскільки положення Закону України «Про доступ до публічної інформації» не поширюються на доступ учасників відповідних процесів до викладеної інформації, то з огляду на зазначене вище поданий запит від 17.02.2025 за своїм змістом є зверненням, який розглядався в порядку Закону України «Про звернення громадян» з урахуванням вимог Кримінального процесуального кодексу України і про результати якого ОСОБА_1 надана відповідь № 27-26вих-25 від 21.02.2025, а також додатково (за результатами розгляду по суті) поінформовано листом № 31/1 162вих-25 від 04.03.2025. Вказав, що у даному листі-відповіді ОСОБА_1 повідомлено про те, що порядок виготовлення та реєстрації секретних документів, в тому числі в органах прокуратури регламентується нормами Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939. Тому, на думку відповідача, запитувана інформація, як і сам порядок виготовлення та реєстрація секретних документів є інформацією з обмеженим доступом з грифом «Для службового користування». Також вказав, що позивача повідомлено про те, що слідчим першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_2 на виконання ухвали Золочівського районного суду Львівської області від 20.05.2024 (справа № 445/1213/20, провадження № 1-кп/445/16/24) за клопотанням ОСОБА_1 про доручення органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії, оглянуто відповідні журнали режимно секретної частини Львівської обласної прокуратури з обмеженим доступом. Складені за наслідками огляду процесуальні документи скеровано до Золочівського районного суду Львівської області. Враховуючи те, що отримання запитуваної ОСОБА_1 інформації не охоплюється нормами Закону України «Про доступ до публічної інформації», про що йому було зазначено в листі № 27-26вих-25, фактично розглянуто звернення позивача та 04.03.2025 надано ґрунтовну відповідь. Стверджує, що органами прокуратури забезпечено виконання вимог Законів України «Про доступ до публічної інформації» та «Про звернення громадян». Просив у задоволенні позову відмовити.
Позивач надіслав на адресу суду відповідь на відзив (вх. № 55701 від 07.07.2025) у якій зазначив, що позиція відповідача про розгляд запиту позивача на підставі Закону України «Про звернення громадян» який не зобов'язує надавати точну та достовірну інформацію, створює для відповідача можливість не надавати інформацію на письмові запити. Стверджує, що посилання відповідача на ту обставину що реєстрація та відправка документів і так далі є інформацією з обмеженим доступом для службового користування є безпідставним і голослівним, оскільки останнім не надано доказів на підтвердження того, що інформація про розносну книгу під номером 458 є інформацією з обмеженим доступом. Щодо твердження відповідача про таємницю досудового розслідування і розголошення інформації з дозволу прокурора, вказав, що таке є голослівним, надуманим і безпідставними, оскільки розносна книга (реєстр) є документом служби діловодства через яку передають різноманітні документи отримувачам і аж ніяк не є матеріалами досудового розслідування. Крім того вважає, що позивач, подаючи запит на інформацію, не зобов'язаний вказувати для чого йому ця запитувана інформація. Просив позов задовольнити.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 звернувся до Львівської обласної прокуратури із запитом на інформацію від 17.02.2025 в якому просив надати йому копію сторінки (сторінок) розносної книги під інвентарним № 458, яка зберігається в режимно-секретному органі Львівської обласної прокуратури на якій зазначено реєстрацію за порядковими номерами (№ з/п); номер документа, дата; адресат; кому передано документ (ти), розписка про отримання документа (тів), а саме зокрема вище запитувана інформація стосується порядкових номерів (№ з/п) даної книги - 80, 81, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89.
Листом від 21.02.2025 № 27-26вих-25 Львівська обласна прокуратура повідомила позивача про те, що положення Закону України «Про доступ до публічної інформації» не поширюються на доступ до учасників відповідних процесів до викладеної інформації, а поданий позивачем запит за своїм змістом є зверненням, який розглядатиметься в порядку Закону України «Про звернення громадян», з урахуванням вимог Кримінального процесуального кодексу України.
Позивач вважає, що відповідачем протиправно не надано відповідь на запит від 17.02.2025, тому він звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Окрім цього, ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 5 Закону України “Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Статтею 20 Закону України “Про інформацію» визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.
Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України “Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України “Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України “Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про доступ до публічної інформації»).
Статтею 12 Закону України “Про доступ до публічної інформації» визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України “Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України “Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України “Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації та надання інформації за запитами на інформацію.
Положеннями ч. 1 ст. 19 Закону України “Про доступ до публічної інформації» визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Частиною 2 ст. 19 Закону України “Про доступ до публічної інформації» передбачено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити:
1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;
2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 20 Закону України “Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Так, п. 1 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію та можуть міститися в документах органів прокуратури України, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора від 09.12.2020 № 578 передбачено, що до службової інформації належить, відомості, що містяться в наказах та інших управлінських актах, а також доповідних записках, рапортах, довідках, інформаційних листах, аналізах, узагальненнях, документах прокурорського реагування, методичних документах, відомчій кореспонденції та інших документах, для створення яких використовується службова інформація та/або інформація, пов'язана з кримінальним провадженням.
Як слідує з матеріалів справи, 17.02.2025 позивач звернувся із запитом до Львівської обласної прокуратури, у якому просив надати йому копію сторінки (сторінок) розносної книги під інвентарним № 458, яка зберігається в режимно-секретному органі Львівської обласної прокуратури на якій зазначено реєстрацію за порядковими номерами (№ з/п); номер документа, дата; адресат; кому передано документ (ти), розписка про отримання документа (тів), а саме зокрема вище запитувана інформація стосується порядкових номерів (№ з/п) даної книги - 80, 81, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89.
Листом від 21.02.2025 № 27-26вих-25 Львівська обласна прокуратура повідомила позивача про те, що положення Закону України «Про доступ до публічної інформації» не поширюються на доступ до учасників відповідних процесів до викладеної інформації, а поданий позивачем запит за своїм змістом є зверненням, який розглядатиметься в порядку Закону України «Про звернення громадян», з урахуванням вимог Кримінального процесуального кодексу України.
При цьому, відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що запитувана інформація, як і сам порядок виготовлення та реєстрація секретних документів є інформацією з обмеженим доступом з грифом «Для службового користування».
Суд критично оцінює такі доводи відповідача з огляду на таке.
За правилами ч. 1 ст. 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (ч. 2 ст. 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації»).
Стаття 9 Закону України “Про доступ до публічної інформації» до службової відносить інформацію:
1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;
2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці (частини перша цієї статті).
Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф “для службового користування». Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону (ч. 2 ст. 9 Закону України “Про доступ до публічної інформації»).
Згідно із ч. 3 ст. 9 Закону України “Про доступ до публічної інформації» перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 у справі № 9901/249/19 дійшла такого правового висновку: “Належність запитуваної інформації до службової на підставі ст. 9 Закону України “Про доступ до публічної інформації» не є єдиною підставою для обмеження доступу до неї. Обмеження доступу до конкретної інформації допускається за умови застосування її розпорядником у сукупності вимог п. п. 1-3 ч. 2 ст. 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації».
Вимоги п. п. 1-3 ч. 2 ст. 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації» є так званим “трискладовим тестом», який повинна пройти публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою.
За умови додержання сукупності всіх трьох підстав може бути обмежено доступ до інформації (постанова пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10 “Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації»).
Для визначення можливості обмеження доступу до інформації застосовується “трискладовий тест» за ч. 2 ст. 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації»: якщо розпорядником інформації встановлено, що запитувана інформація є інформацією з обмеженим доступом, такий розпорядник інформації має встановити вид інформації з обмеженим доступом, за якою звернувся запитувач (конфіденційна, таємна або службова).
Наступний крок - потрібно визначити, чи запитувана інформація стосується інтересів національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, чи можливі заворушення або злочини при наданні доступу до запитуваної інформації, чи в інтересах охорони здоров'я населення обмеження доступу до цієї інформації, чи не постраждає репутація або права інших людей у результаті надання доступу до цієї інформації, чи отримана запитувана інформація конфіденційно, чи стосується дана інформація питання авторитету й неупередженості правосуддя.
Якщо на всі поставлені питання відповідь негативна, розпорядник інформації надає доступ до запитуваної інформації.
Якщо хоча б на одне з поставлених вище питань є позитивна відповідь - розпорядник інформації має визначити, чи не буде розголошенням запитуваної інформації завдана істотна шкода зазначеним інтересам, наявність яких у запитуваній інформації він встановив.
Якщо відповідь на це питання негативна - розпорядник інформації надає запитувачу доступ до зазначеної інформації. Якщо відповідь на це питання позитивна - розпорядник інформації визначає: чи переважає шкода від оприлюднення такої інформації над суспільним інтересом в її отриманні. При позитивній відповіді на питання запитувачу інформації буде відмовлено в наданні доступу до запитуваної інформації. При негативній відповіді - розпорядник інформації надає запитувачу доступ до запитуваної інформації.
Таким чином, передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації, є застосовування до такої інформації “трискладового тесту».
Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з наведених вище трьох підстав означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 9901/510/18 (провадження № 11-840апп18).
З урахуванням вказаних вище положень законодавства, обов'язок щодо встановлення та обґрунтування відкритості чи обмеженості доступу до запитуваної інформації покладається на розпорядника інформації.
В даному випадку відповідач не обґрунтовує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, не зазначає відповідач і того, у якому кримінальному провадженні фігурує позивач.
При цьому, однією з підстав для відмови у наданні інформації відповідач зазначає про належність запитуваної інформації до службової.
Крім того суд критично оцінює доводи відповідача про те, що запит позивача повинен розглядатися з урахуванням вимог Кримінального процесуального кодексу України, з огляду на те, що жодних доказів про те, що розносна книга (реєстр) є матеріалами досудового розслідування відповідачем не надано.
Таким чином Львівська обласна прокуратура не забезпечила належне опрацювання та розгляд запитуваної інформації, зокрема, не обґрунтувала відповідність запитуваної інформації зазначеним вище критеріям.
Також суд дійшов висновку про те, що доводи відповідача про те, що поданий позивачем запит за своїм змістом є зверненням, який розглядатиметься в порядку Закону України «Про звернення громадян», не підтверджуються наявними у справі доказами, оскільки зміст і форма запиту ОСОБА_1 від 17.02.2025 відповідає ознакам, визначеним ч. 1 ст. 19 Закону України “Про доступ до публічної інформації», а тому вважається запитом на інформацію.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача, викладена у листі від 21.02.2025 № 27-26вих-25, є протиправною, а тому позов підлягає частковому задоволенню шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 17.02.2025 з дотриманням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» та з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
При цьому, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про зобов'язання відповідача надати конкретну інформацію лежить в площині дискреції відповідача під час розгляду запиту позивача з дотриманням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» та з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, а також те, що судом задоволено вимогу немайнового характеру, сума сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 72-77, 133, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263, 293, 295 КАС України, суд-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Зобов'язати Львівську обласну прокуратуру повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 17.02.2025 з дотриманням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» та з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
3. У задоволенні інших вимог відмовити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Львівської обласної прокуратури 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Львівська обласна прокуратура (79005 м. Львів пр. Шевченка 17-19; код ЄДРПОУ 02910031).
Cуддя Р.П. Качур