справа №380/5573/25
провадження № П/380/6644/25
16 липня 2025 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд суддя Карп'як О.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про усунення недоліків позовної заяви у справі № 380/5573/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про скасування рішення,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ; далі Позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500; код ЄДРПОУ - 22933548; далі - Відповідач 1), до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея,10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ - 13814885; далі - Відповідач 2) в якому просить:
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.03.2025 № 104350006500 щодо відмови у здійсненні перерахунку (індексації) пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки у розмірі 12236,71 грн:
- із 01.03.2024 згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796;
- із 01.03.2025 згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115.
Ухвалою судді від 26.03.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
У подальшому, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення її недоліків.
15.07.2025 представником позивача подано заяву (вх. 85131) на усунення недоліків позовної заяви, в якій просить суд:
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 01.03.2024 до 30.09.2024 (включно).
В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду представник позивач зазначив, що по-перше, фактично протиправність дій органів Пенсійного фонду України встановлена постановою Верховного Суду від 13 січня 2025 року по справі № 160/28752/23, в якій суд встановив, що ГУ ПФУ здійснюючи перерахунок пенсії позивачці на підставі частини другої статті 42 Закону № 1058, встановивши їй щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135,00 грн у 2022 році та 100,00 грн у 2023 році, замість застосування коефіцієнта збільшення 1,14 та 1,197, відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивачки, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства; було визнано неправомірним застосування органами Пенсійного фонду України показника середньої заробітної плати станом на 1 жовтня 2017 року в сумі 3764,40 грн при здійсненні індексації пенсій відповідно до Постанов № 118, № 168, № 185 та № 209.
Ці висновки були підтверджені постановами Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24, від 28 січня 2025 року у справі № 400/4663/24, від 27 січня 2025 року у справі № 620/7211/24.
Таким чином, лише після ознайомлення з постановами Верховного Суду позивач мав можливість дізнатися про те, що своїми діями Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області обмежувало його право на індексацію пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До моменту визнання судом неправомірності дій органів Пенсійного фонду України позивач не міг знати, що його права порушено, оскільки постанови Кабінету Міністрів України не визнавались нечинним чи такими, що суперечать законам України.
Виявивши порушення своїх прав у вигляді призначення йому щомісячної доплати до пенсії у розмірі 100,00 грн з 1 квітня 2024 року, замість проведення індексації із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796, та застосування з 1 березня 2025 року коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати 1,0345 замість коефіцієнта збільшення 1,115, позивач звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок пенсії з проханням провести індексацію пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки у розмірі 12236,71 грн із застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2024 та 2025 роки.
По-друге, представник позивача зазначив, що у триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).
При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави. Відтак, у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення не повинен застосовуватись шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), оскільки це матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 164/1904/14-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, від 9 липня 2019 року у справі № 676/1557/16-ц, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 15 вересня 2020 року у справі № 635/7878/16, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17 (2-а/201/304/2017) та від 22 листопада 2019 року у справі № 1140/3136/18.
По-третє, представник позивача зазначив, що позивач звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою від 07 березня 2025 року № 129 про перерахунок пенсії з проханням провести індексацію пенсії. У цій заяві позивач вказав на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, та зазначив, що Пенсійний фонд України діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, приймаючи рішення про відмову у проведенні індексації, не врахувало висновки Верховного Суду. Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області було зобов'язане врахувати правову позицію Верховного Суду та прийняти рішення про проведення індексації пенсійних виплат. Ігнорування цих висновків свідчить про неправомірність дій органу Пенсійного фонду України.
З урахуванням викладеного, представник позивача просить поновити позивачу строк звернення до суду.
Розглянувши подану заяву та матеріали позову, суд дійшов таких висновків.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
На думку суду, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 340/1019/19).
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18) та дійшла такого правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Отже, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Посилання позивача на висновки Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, суд вважає необґрунтованими, оскільки позивач не був учасником вказаної справи, а наведення Верховним Судом правових висновків в іншій справі в аналогічних правовідносинах не може вважатися днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, посилання представника позивача на той факт, що про порушене право позивач дізнався лише після прийняття Верховним Судом постанов з питань правильності нарахування індексації органами Пенсійного фонду України, не можуть бути прийняті судом до уваги. Такий факт свідчить лише про те, що позивач почав вчиняти активні дії щодо захисту свого порушеного права після зміни судової практики на користь пенсіонерів.
Посилання представника позивача на висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 164/1904/14-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, від 9 липня 2019 року у справі № 676/1557/16-ц, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 15 вересня 2020 року у справі № 635/7878/16, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17 (2-а/201/304/2017) та від 22 листопада 2019 року у справі № 1140/3136/18, є нерелевантними до спірних правовідносин.
В постанові від 28 січня 2025 року у справі № 120/1483/24 Верховний Суд наголосив, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, встановленим процесуальним законом.
Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Звернувшись до суду з цим позовом 8 лютого 2024 року позивачка заявила вимоги про зобов'язання відповідача здійснити з 1 березня 2023 року індексацію її пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 1 березня 2023 року.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду зазначила, що реалізація позивачкою права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивачка, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена її власною пасивною поведінкою.
Враховуючи наведене, а також те, що позивачка звернулась до суду з цим позовом 8 лютого 2024 року, її права можуть бути захищені судом з 8 серпня 2023 року - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, а не з 1 березня 2023 року, як помилково вважав суд першої інстанції.
На підставі викладеного Верховний Суд постановою від 28 січня 2025 року у справі № 120/1483/24 скасував судові рішення суду першої та апеляційної інстанції та залишив без розгляду позовні вимоги за період з 1 березня 2023 року по 7 серпня 2023 року (включно) відповідно до статті 123 КАС України.
Щодо спірних правовідносин у цій справі суд зазначає, що про порушення своїх прав при проведенні з 1 березня 2024 року індексації пенсії позивачу не могло не бути відомо принаймні з квітня 2024 року, тобто з моменту отримання пенсії за березень 2024 року.
Щодо доводів представника позивача про предмет спору та те, що він оскаржує саме рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.03.2025 року № 104350006500 щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, суд зазначає наступне.
В ухвалі суду від 11.07.2025 про залишення позовної заяви без руху, суд дійшов висновку про порушення позивачем шестимісячного строку звернення до суду з позовними вимогами про зобов'язання здійснити перерахунок (індексацію) пенсії із застосуванням певного коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2020-2022 роки, яка проводиться з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», з 01.03.2025 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» відповідно, а також проведення зв'язку із цим перерахунку та виплати пенсії, починаючи 01.03.2024 та з 01.03.2025, зумовлює залишення позовної заяви в цій частині без руху.
Тобто суд не вказував на те, що позивач пропустив строк звернення до суду із вимогою щодо оскарження рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.03.2025 року № 104350006500 щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії.
Водночас позовна заява не містить вимоги щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву (заяви). Позивач просить саме зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок (індексацію) пенсії.
Суд ще раз зауважує, що звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою від 07 березня 2025 року про здійснення перерахунку та виплати пенсії за віком з урахуванням проведення індексації та отримання від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області рішення від 14 березня 2025 року № 104350006500 про відмову у проведенні перерахунку пенсії є датою, коли позивач почав вчиняти активні дії щодо відновлення на його думку порушеного права, а не датою, з якої потрібно обраховувати початок перебігу строку звернення до суду з цим позовом.
З позовом до суду позивач звернувся через свого представника 20 березня 2025 року через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд».
Застосовуючи строк, визначений абзацом першим частини другої статті 122 КАС України, суд вважає, що за вимогами про зобов'язання вчинити певні дії за період з 1 березня 2024 року по 27 жовтня 2024 року включно позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду.
Позивачем не надано документально підтвердженої інформації щодо неможливості своєчасного звернення до суду, як і доказів поважності причин пропуску такого строку.
З урахуванням викладеного, підстави, зазначені представником позивача в заяві від 7 травня 2025 року б/н для поновлення строку звернення до адміністративного суду за позовними вимогами про зобов'язання вчинити певні дії за період з 1 березня 2024 року по 30 вересня 2024 включно, визнаються судом неповажними.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про неповажність підстав для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, що зазначені позивачем у відповідній заяві.
Частиною 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що Суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 01.03.2024 до 30.09.2024 (включно).
Керуючись ст.122, 123, 240, 243, 248, 250, 256, 293-295 КАС України, суд, -
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 01.03.2024 до 30.09.2024 (включно).
Відмовити у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом у частині вимог за період з 01.03.2024 до 30.09.2024 (включно).
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 01.03.2024 до 30.09.2024 (включно), залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна