про закриття провадження у справi
17 липня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/23603/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., перевіривши матеріали справи за позовом представника позивача Меламеда Вадима в інтересах ОСОБА_1 (адреса листування: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (м.Київ, вул. Бульварно- Кудрявська, 16) про визнання протиправними дій, рішення, бездіяльності, зобов'язання вчинення певних дій,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся представник позивача Меламед Вадима в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач) з такими вимогами:
-визнати дії та рішення відповідача, повідомлено в листі № 2600-0307-8/28445 від 20.02.2021, стосовно відмови у призначенні пенсії позивачу та бездіяльність відповідача щодо не призначення пенсії позивачу - протиправними, скасувати їх та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 04.04.2019 (з дати першого звернення за призначенням пенсії) та здійснювати виплату пенсії на вказаний ним банківський рахунок, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
-стягнути з відповідача кошти в сумі 100 000 (сто тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких відповідач відмовив у призначенні пенсії позивачу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.11.1991 позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання.
04.04.2019 уповноважений представник заявника, який діє на підставі належним чином оформленої довіреності, звернувся особисто до відповідача з відповідною заявою позивача про призначення пенсії, засвідченою нотаріально в Державі Ізраїль та легалізованою печаткою апостиль у відповідності до Гаазької Конвенції.
Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 22.04.2020 відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії.
Не погодившись з відмовою відповідача позивач звернувся до суду.
26.10.2020 Окружним адміністративним судом м. Києва прийняте рішення у справі №640/22426/19, яким зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, подану представником позивача за дорученням від 04.04.2019, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
03.03.2021 отриманий лист відповідача № 2600-0307-8/28445 від 20.02.2021, яким відповідач відмовив у призначенні пенсії, обґрунтовуючи свою відмову тим, що для призначення пенсії ОСОБА_1 необхідно при поданні заяви про призначення пенсії надати саме паспорт гр. ОСОБА_1 , як громадянина України або посвідки про постійне (тимчасове) місце проживання, в іншому випадку призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» начебто немає законних підстав.
Представник позивача вважає рішення, дії та бездіяльність відповідача щодо незаконної відмови у призначенні пенсії неправомірними і дискримінаційними, такими, що суперечать чинному законодавству, судовій практиці, що слугувало підставою звернення до суду з цим позовом.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову з таких підстав.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2020 у справі №640/22426/19 позовні вимоги позивача задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фоду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, подану представником останнього за дорученням від 04.04.2019, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
На виконання судового рішення у справі №640/22426/19 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, подану представником останнього за дорученням від 04.04.2019 та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», оскільки, при поданні заяви не надано паспорт гр. ОСОБА_1 , як громадянина України або посвідки про постійне (тимчасове) місце проживання.
Відповідач звертає увагу, що відповідно до копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон, він виданий 03.04.2006. Разом з тим, зі змісту закордонного паспорту убачається, що термін його дії закінчився 03.04.2016.
Отже такий документ, строк дії якого закінчився, не може посвідчувати на даний час особу.
Відповідач зазначає, що закінчення строку дії паспорту не позбавляє громадянина України гарантованих прав на соціальний захист, проте ненадання діючого паспорту унеможливлює ідентифікацію особи, яка подає заяву для призначення/перерахунку пенсії.
Так, Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №723/2676/14-а висловлена правова позиція, відповідно до якої призначення пенсії здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов'язаних з встановленням особи, що звернулася за призначенням пенсії, та наявність визначеного переліку документів.
Отже, відповідач вказує, що позивачем не дотриманий порядок та спосіб звернення до Управління із заявою про призначення/перерахунок пенсії, визначений Законом № 1058-ІV та Порядком №22-1.
Відповідач зазначає про відсутність правових підстав для стягнення моральної шкоди.
На підставі викладеного, у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до положень абзаців другого-четвертого пункту 2 розділу ІІ Закону № 2825-IX до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту.
Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 152 та частини п'ятої статті 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», з метою відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб до правосуддя у публічно-правових спорах, наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
Пунктом 22 Порядку № 399 встановлено, що на підставі отриманих примірників протоколу та переліку судових справ відповідальною особою протягом семи робочих днів після завершення автоматизованого розподілу судових справ передаються судові справи до судів, визначених за результатами автоматизованого розподілу.
На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399 справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 640/23603/21 передано для розгляду судді Захаровій О.В.
З огляду на вищевикладене, вважаю за необхідне прийняти вказану адміністративну справу до провадження.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 370 КАС України (в редакції, станом на час звернення позивача до суду), судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до вимог частин 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Положеннями статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.
Відповідно до вимог частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
У постановах від 17.04.2019 (справа №355/1648/15-а), від 12.05.2020 (справа №815/2252/16), від 16.12.2021 (справа №170/167/17) Верховний Суд дійшов наступних висновків:
«…зазначені вище правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.».
Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2020 у справі №640/22426/19, що набрало законної сили 18.01.2021, позовні вимоги задовольно частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, подану представником останнього за дорученням від 04.04.2019, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні суду.В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Представник позивача за довіреністю звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії на виконання рішення суду.
Листом № 2600-0307-8/28445 від 20.02.2021 відповідач повідомив, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року №640/22426/19 щодо призначення пенсії за віком гр. ОСОБА_1 , ГУ ПФУ в м.Києві відмовлено у призначенні пенсії.
Відмова обгрунтована там, що відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (реєстрація в Міністерстві юстиції 27.12.2005 р. № 1566/11846) зі змінами у редакції Постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 р. №13-1, встановлено, що особа, яка звертається за призначенням (перерахунком) пенсії повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує особу, місце її проживання (реєстрації) та вік (п.2.9 Порядку), а у разі подання заяв від інших осіб - додатково надає відповідні документи, що підтверджують її повноваження.
Заява про призначення (перерахунок) пенсії заповнюється відповідно до паспортних даних особи, яка звертається за пенсією.
Оскільки, при поданні заяви не надано паспорт гр. ОСОБА_1 , як громадянина України або посвідки про постійне (тимчасове) місце проживання, то призначити пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» немає законних підстав. Отже, виходячи з вищезазначеного Головним управлінням прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом про дії та рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії позивачу, бездіяльності відповідача щодо не призначення пенсії позивачу протиправними, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 04.04.2019 (з дати першого звернення за призначенням пенсії), тобто за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2020 у справі №640/22426/19, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 04.04.2019.
Такі фактичні обставини вказують на те, що спір щодо призначення позивачу пенсії за заявою від 04.04.2019, в судовому порядку вирішено, а спірні у цій справі правовідносини виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зазначеного вище судового рішення.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, не підлягають розгляду в окремому позовному провадженні.
Аналогічний підхід застосував Верховний Суд під час вирішення справ № 170/167/17 (постанова від 16.12.2021), № 400/822/20 (постанова від 31.01.2022), № 233/3744/17 (постанова від 20.04.2022), № 345/4045/16-а (постанова від 11.05.2022), № 620/4090/22 (постанова від 21.12.2022).
Вирішуючи можливість розгляду спору щодо неналежного виконання судового рішення Верховний Суд у постанові 17.04.2019 (справа № 355/1648/15-а) дійшов наступних висновків:
«…зазначені вище правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
…Такі фактичні обставини вказують на те, що публічно-правовий спір між позивачем та відповідачем вирішено постановою Шацького районного суду Волинської області від 07.12.2016, а спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням відповідачем зазначеного рішення у повному обсязі.
Таким чином, вимоги позивача не підлягають розгляду в межах окремої справи за правилами адміністративного судочинства, а можуть бути вирішені на підставі відповідної заяви, поданої в порядку статті 267 КАС України (в редакції до 15.12.2017) або ст. 383 КАС України (в діючій редакції)…»
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд під час вирішення справ № 815/2252/16 (постанова від 12.05.2020), № 170/167/17 (постанова від 16.12.2021), № 400/822/20 (постанова від 31.01.2022), № 233/3744/17 (постанова від 20.04.2022), № 345/4045/16-а (постанова від 11.05.2022).
Такі висновки щодо застосування норм процесуального права підлягають застосуванню і до спірних правовідносин.
У справі, яка розглядається, судом встановлено, що спір щодо призначення позивачу пенсії за заявою від 04.04.2019 вирішено, а заявлені у цій справі вимоги позивача стосуються виконання судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.
Керуючись статтями 160, 161, 168, 171, 174, 175, 238, 256, 257, 260, 261, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Прийняти адміністративну справу до провадження.
Закрити провадження у справі № 640/23603/21 за позовом представника позивача Меламеда Вадима в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, рішення, бездіяльності, зобов'язання вчинення певних дій.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Захарова