ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" липня 2025 р. справа № 300/3292/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними щодо відмови у перерахунку пенсії та зобов'язання здійснити зарахувати до страхового стажу період роботи з 11.12.1974 по 20.03.1997 у подвійному розмірі та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням оновленого страхового стажу, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, заявник, пенсіонер, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, орган пенсійного забезпечення, Управління, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про незарахування ОСОБА_1 періоду трудової діяльності з 11.12.1974 по 20.03.1997 у подвійному розмірі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоду трудової діяльності з 11.12.1974 по 20.03.1997 у подвійному розмірі як пільговий стаж відповідно до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 за №162;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 здійснити перерахунок пенсії з урахуванням оновленого страхового стажу та виплатити недоотримані суми пенсійних виплат з моменту призначення пенсії.
Підставою звернення ОСОБА_1 із вказаним позовом є протиправне, на переконання позивача, є відмова у зарахуванні стажу з 11.12.1974 по 20.03.1997 у подвійному розмірі та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням оновленого страхового стажу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також - Закон №1058-IV). Як зазначає позивач, під час розрахунку стажу під час призначення пенсії за віком, Управлінням визначено страховий стаж у розмірі 38 років 04 місяці 22 дні, а період трудової діяльності з 11.12.1974 по 20.03.1997 замість зарахування у розмірі 44 роки 06 місяців 20 днів, зараховано в розмірі 22 роки 03 місяці 10 днів.
Позивач звернулась до органу пенсійного забезпечення із заявою, в якій ставила питання про врахування періоду трудової діяльності з 11.12.1974 по 20.03.1997 у подвійному розмірі та здійснення перерахунку пенсійного забезпечення з урахуванням збільшення загального страхового стажу. ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повідомило ОСОБА_1 про те, що відповідно до вимог статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №1788-ХІІ) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Разом з тим, робота позивача в період з 11.12.1974 по 20.03.1997 на посаді старшого ветлікаря патоморфологічного відділу і завідчувачем патоморфологічного відділу Обласної державної лабораторії ветеринарної медицини зараховується до страхового стажу в ординарному розмірі.
Як стверджує ОСОБА_1 , остання має право на врахування до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи з 11.12.1974 по 20.03.1997, оскільки посади, які займала позивач в Обласній державній лабораторії ветеринарної медицини є посадами відповідно до Розділу ХХХ "Агрохімічне обслуговування сільського господарства. Збирання, переробка та утилізація трупів тварин" Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників та підземних роботах, на посадах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 за №162. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними щодо відмову у перерахунку пенсії та зобов'язання здійснити зарахувати до страхового стажу період роботи з 11.12.1974 по 20.03.1997 у подвійному розмірі та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням оновленого страхового стажу, - залишено без руху (а.с.23).
Позивач, у строк встановлений судом, подала до суду заяву про усунення недоліків на виконання ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2025, реєстрацію якої проведено судом 02.06.2025 за вх.№14985/25 (а.с.25-50).
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 06.06.2025 відкрив провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс). Одночасно судом витребувано у сторін додаткові письмові докази, необхідні для розгляду справи (а.с.51-52).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скерувало на адресу суду відзив від 19.06.2025 за №0900-0803-7/31755 на позовну заяву, який зареєстровано судом 26.06.2025 за вх.№17420/25 (а.с.55-124). Орган пенсійного забезпечення заперечив проти мотивів та доводів ОСОБА_1 , викладених у позовній заяві, вказує на їх безпідставність та необґрунтованість, з огляду на таке.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Івано-Франківській області та з 24.09.1993 отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2. Період роботи ОСОБА_1 з 11.12.1974 по 24.09.1993 врахований, як пільговий за Списком №2 відповідно до довідки про пільговий характер роботи, виданий Івано-Франківською обласною державною лабораторією ветеринарної медицини від 21.09.1993 за №1495. За доводами відповідача, призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 не передбачає зарахування стажу в кратності, згідно вимог пенсійного законодавства.
Натомість, відповідно до вимог статті 60 Закону №1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Разом з тим, пільгове обчисленні в подвійному розмірі страхового стажу застосовується тільки до 01.01.2004.
Відповідач зазначає, що згідно матеріалів пенсійної справи позивача, остання працювала на посаді старшого ветлікаря патоморфологічного відділу і завідувачем патоморфологічного відділу Обласної державної лабораторії ветеринарної медицини. Вказана організація, за доводами Управління, не відноситься до закладів охорони здоров'я відповідно період з 12.12.1974 по 20.03.1997 зарахувати у подвійному розмірі немає підстав. Просить відмовити в задоволенні позову.
Також ГУ ПФУ в Івано-Франківській області скерувало через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему додаткові пояснення у справі із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 10.07.2025", які зареєстровані судом 10.07.2025 за вх.№18608/25 (а.с.126-129).
У поданих поясненнях Управлінням зазначено, що підприємство самостійно визначає згідно якого Списку особа працює на його підприємстві, з відповідним підтвердженням цього факту. В цьому випадку, пільгова довідка була видана із зазначенням посад, які відповідали вказаним в Списку №2 посадам за відповідний період. Обов'язковість подання такої довідки під час звернення за пенсією за віком передбачена абзацом 2 підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1. У довідці мають бути вказані: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування (або номери) Списків, якими передбачені ці роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. В матеріалах пенсійної справи позивача не міститься пільгових довідок про підтвердження спірного періоду роботи як пільгового за Списком №1.
Через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему від ГУ ПФУ в Івано-Франківській області до суду надійшло клопотання про долучення доказів із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 17.07.2025", реєстрацію якого здійснено судом 17.07.2025 за вх.№19080/25 (а.с.131-135).
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами, вивчивши зміст позовної заяви, відзиву на позовну заяву, письмових пояснень, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з 24.09.1993 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також - Закон №1058-IV), що підтверджується матеріалами пенсійної справи, долученими до відзиву на позовну заяву (а.с.61-124).
Згідно записів трудової книжки позивача від 15.04.1963 (а.с.12-16) ОСОБА_1 у спірні періоди:
- з 11.12.1974 прийнята на посаду ветлікаря-серолога в Івано-Франківську обласну ветеринарну лабораторію Облветлабораторії;
- з 09.01.1978 переведена на посаду старшого ветлікаря патоморфологічного відділу Облветлабораторії;
- з 01.04.1983 переведена на посаду завідуючої патоморфологічним відділом;
- з 20.03.1997 розрахована з посади завідуючої патоморфологічним відділом за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію.
Івано-Франківською обласною ветеринарною лабораторією ветеринарної медицини 21.09.1993 видано довідку №1495 про те, що ОСОБА_1 працювала в обласній державній лабораторії ветеринарної медицини з 11.12.1974 по 21.09.1993. Вказана довідка містить відомості, що зазначені періоди зараховуються до стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" по Списку №2 розділ ХХХІІІ код 232 00000-1754б (а.с.92).
Як слідує зі змісту наявного в матеріалах пенсійної справи акту перевірки характеру виконуваної роботи чи умов праці для підтвердження права працівника на пільгове пенсійне забезпечення від 19.10.1993, ОСОБА_1 працювала з 11.12.1974 по даний час (19.10.1993 - дата складання акту) ветлікарем-серологом, старшим ветлікарем патоморфологічного відділу та завідувачем цього відділу. Виконувала роботу з мікроорганізмами І та ІІ груп патогенності
Вказаним актом засвідчується, що ОСОБА_1 сама проводить вскриття хворих трупів тварин та птиці, відбирає частини органів та цілі органи для роботи з ними інших відділів, проводить фіксацію їх в 10% розчині формаліну, встановлює діагноз хвороби. В обов'язки лікаря-серолога входила робота, пов'язана з виділенням мікроорганізмів, бруцельозу, лептоспірозу, сибірської язви. Збудники цих захворювань як польові так і виробничі штами відносяться до ІІ груп патогенності (а.с.95).
Згідно розрахунку стажу (Форма РС-право) до страхового стажу позивача, серед іншого, зараховано періоди:
- з 11.12.1974 по 31.12.1991 - стаж за Списком №2 в розмірі 17 років 21 день, зараховано в одинарному розмірі (кратність - 1);
- з 01.01.1992 по 24.09.1993 - стаж за Списком №2 в розмірі 01 рік 08 місяців 24 дні, зараховано в одинарному розмірі (кратність - 1);
- з 25.09.1993 по 20.03.1997 - стаж враховано без особливих відміток в розмірі 03 роки 05 місяців 26 днів, зараховано в одинарному розмірі (кратність - 1) (а.с.98).
Позивач 10.03.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про врахування періоду трудової діяльності з 11.12.1974 по 20.03.1997 у подвійному розмірі.
У даній заяві ОСОБА_1 зазначено, що займана посада у період з 11.12.1974 по 20.03.1997 підпадає під розділ ХХХ "Агрономічне обслуговування сільського господарства" посада "Збирання, переробка і утилізація трупів тварин" Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових уомвах, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 за №162 (а.с.132-133).
ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, за наслідками розгляду заяви позивача від 10.03.2025, повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для врахування спірного періоду роботи в подвійному розмірі, оскільки остання працювала на посаді старший ветлікар патоморфологічного відділу і завідувачем патоморфологічного відділу Обласної державної лабораторії ветеринарної медицини, а вказана організація не відноситься до закладів охорони здоров'я.
Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про незарахування ОСОБА_1 періоду трудової діяльності з 11.12.1974 по 20.03.1997 у подвійному розмірі, остання звернулась з цим позовом до суду з метою захисту свого порушеного права на належне пенсійне забезпечення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Положеннями статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058-IV).
Основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення").
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.
Згідно пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (надалі по тексту також - Інструкція №58).
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (пункт 1.1 Інструкції №58).
Судом з'ясовано, що у ОСОБА_1 є в наявності трудова книжка. Згідно записів трудової книжки позивача від 15.04.1963 (а.с.12-16) ОСОБА_1 у спірні періоди:
- з 11.12.1974 прийнята на посаду ветлікаря-серолога в Івано-Франківську обласну ветеринарну лабораторію Облветлабораторії;
- з 09.01.1978 переведена на посаду старшого ветлікаря патоморфологічного відділу Облветлабораторії;
- з 01.04.1983 переведена на посаду завідуючої патоморфологічним відділом;
- з 20.03.1997 розрахована з посади завідуючої патоморфологічним відділом за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію.
Порядком №637 додатком №5 затверджено форму Довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Івано-Франківською обласною ветеринарною лабораторією ветеринарної медицини 21.09.1993 видано довідку №1495 про те, що ОСОБА_1 працювала в обласній державній лабораторії ветеринарної медицини з 11.12.1974 по 21.09.1993. Вказана довідка містить відомості, що зазначені періоди зараховуються до стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" по Списку №2 розділ ХХХІІІ код 232 00000-1754б (а.с.92).
Як слідує зі змісту наявного в матеріалах пенсійної справи акту перевірки характеру виконуваної роботи чи умов праці для підтвердження права працівника на пільгове пенсійне забезпечення від 19.10.1993, ОСОБА_1 працювала з 11.12.1974 по даний час (19.10.1993 - дата складання акту) ветлікарем-серологом, старшим ветлікарем патоморфологічного відділу та завідувачем цього відділу. Виконувала роботу з мікроорганізмами І та ІІ груп патогенності
Вказаним актом засвідчується, що ОСОБА_1 сама проводить вскриття хворих трупів тварин та птиці, відбирає частини органів та цілі органи для роботи з ними інших відділів, проводить фіксацію їх в 10% розчині формаліну, встановлює діагноз хвороби. В обов'язки лікаря-серолога входила робота, пов'язана з виділенням мікроорганізмів, бруцельозу, лептоспірозу, сибірської язви. Збудники цих захворювань як польові так і виробничі штами відносяться до ІІ груп патогенності (а.с.95).
Спір у цій справі стосується, відмови Управління у зарахуванні до стажу роботи за Списком №1 періодів роботи позивача з 11.12.1974 по 20.03.1997 у подвійному розмірі.
Так, згідно розрахунку стажу (Форма РС-право) до страхового стажу позивача, серед іншого, зараховано періоди:
- з 11.12.1974 по 31.12.1991 - стаж за Списком №2 в розмірі 17 років 21 день, зараховано в одинарному розмірі (кратність - 1);
- з 01.01.1992 по 24.09.1993 - стаж за Списком №2 в розмірі 01 рік 08 місяців 24 дні, зараховано в одинарному розмірі (кратність - 1);
- з 25.09.1993 по 20.03.1997 - стаж враховано без особливих відміток в розмірі 03 роки 05 місяців 26 днів, зараховано в одинарному розмірі (кратність - 1) (а.с.98).
За доводами ОСОБА_1 періоди її роботи з 11.12.1974 по 20.03.1997 на посадах ветлікаря-серолога, старшого ветлікаря патоморфологічного відділу, завідуючої патоморфологічним відділом Облветлабораторії підлягають врахуванню до страхового стажу за Списком №1.
В період роботи ОСОБА_1 з 11.12.1974 по 20.03.1997 чинними були наступні Списки виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а саме:
Списки № 1, 2 виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року за №1173 (надалі по тексту також - Постанова №1173), які застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року.
Списки № 1, 2, виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року за №10 (надалі по тексту також - Постанова №10), які застосовуються до 11 березня 1994 року.
Списки № 1, 2, виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 (надалі по тексту також - Постанова №162), які застосовуються до 16 січня 2003 року.
Слід зазначити, що у вказаних списках міститься:
- позиція 2 розділу XXVI "Працівники, зайняті в протичумних установах" Списку №2 Постанови №1173 (чинна в період роботи позивача на посаді ветлікаря-серолога з 11.12.1974 по 31.12.1991);
- позиція 23501000-1 розділу XXVI "Агрохімічне обслуговування сільського господарства. Збирання, переробка та утилізація трупів тварин" за посадою "Збирання, переробка та утилізація трупів тварин на спеціалізованих ветеринарно-санітарних утилізаційних заводах (цехах) " Списку №1 Постанови №10 (чинна в період роботи позивача на посаді завідуючої патоморфологічним відділом з 01.01.1991 по 10.03.1994);
- позиція 23200000-1754б розділу XXXIII "Загальні професії" за посадою "Працівники, які безпосередньо виконують роботи з мікроорганізмами 1 - 2 груп небезпеки" Списку №2 Постанови №10 (чинна в період роботи позивача на посаді завідуючої патоморфологічним відділом з 01.01.1991 по 10.03.1994);
- позиція 23501000 розділу XXX "Агрохімічне обслуговування сільського господарства. Збирання, переробка та утилізація трупів тварин" за посадою "Збирання, переробка і утилізація трупів тварин на спеціалізованих ветеринарно-санітарних утилізаційних заводах (цехах)" Списку №1 Постанови №162 (чинна в період роботи позивача на посаді завідуючої патоморфологічним відділом з 11.03.1994 по 20.03.1997);
- позиція 23200000-1754б розділу XXXIII "Загальні професії" за посадою "Працівники, що безпосередньо виконують роботи з мікроорганізмами 1 - 2 груп небезпеки" Списку №2 Постанови №162 (чинна в період роботи позивача на посаді завідуючої патоморфологічним відділом з 11.03.1994 по 20.03.1997).
За період роботи позивача на посаді ветеринарного лікаря-серолога з 11.12.1974 по 31.12.1991, підлягає застосуванню Постанова Ради Міністрів СРСР №1173 від 22 серпня 1974 року, якою затверджено Списки №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до зазначених Списків, посада ветлікаря-серолога не включена до Списку №1, що передбачає право на пенсію за умов особливо шкідливих і особливо важких умов праці. Натомість така посада може бути віднесена до Списку №2 - за умови, що трудова діяльність здійснювалася у відповідних умовах (наприклад, у протичумних або інших інфекційних ветеринарних установах), передбачених Списком №2.
Таким чином, на законодавчому рівні в період з 11.12.1974 по 31.12.1991 пільгове обчислення стажу за Списком №1 для цієї посади не передбачалося, а можливість пільгового пенсійного забезпечення може розглядатися виключно в межах Списку №2.
З огляду на вказане, є безпідставними вимоги позивача про врахування періоду роботи з 11.12.1974 по 31.12.1991 за Списком №1.
В свою чергу, за періоди роботи ОСОБА_1 з 01.01.1991 по 10.03.1994 та з 11.03.1994 по 20.03.1997 на посаді завідуючої патоморфологічним відділом підлягають застосуванню Постанова №10 та Постанова №162. Обидві зазначені постанови містили професійні позиції, що підпадають як під Список №1, так і під Список №2, зокрема, у сфері патолого-анатомічних та патоморфологічних досліджень, за умови виконання робіт у шкідливих і важких умовах праці, передбачених цими списками.
Так, ОСОБА_1 у позовній заяві наполягає, що за спірні періоди підлягає застосуванню Список №1, яким передбачено позиції 23501000-1 розділу XXVI "Агрохімічне обслуговування сільського господарства. Збирання, переробка та утилізація трупів тварин" за посадою "Збирання, переробка та утилізація трупів тварин на спеціалізованих ветеринарно-санітарних утилізаційних заводах (цехах) " Списку №1 Постанови №10 та 23501000 розділу XXX "Агрохімічне обслуговування сільського господарства. Збирання, переробка та утилізація трупів тварин" за посадою "Збирання, переробка і утилізація трупів тварин на спеціалізованих ветеринарно-санітарних утилізаційних заводах (цехах)" Списку №1 Постанови №162.
Натомість, суд зазначає про те, що згідно пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Як слідує зі змісту довідки Івано-Франківської обласної ветеринарної лабораторії ветеринарної медицини від 21.09.1993 за №1495 ОСОБА_1 працювала в обласній державній лабораторії ветеринарної медицини з 11.12.1974 по 21.09.1993. Вказана довідка містить відомості, що зазначені періоди зараховуються до стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" по Списку №2 розділ ХХХІІІ код 232 00000-1754б (а.с.92).
Разом з тим, згідно розрахунку стажу (Форма РС-право) до страхового стажу позивача, серед іншого, зараховано періоди:
- з 11.12.1974 по 31.12.1991 - стаж за Списком №2 в розмірі 17 років 21 день, зараховано в одинарному розмірі (кратність - 1);
- з 01.01.1992 по 24.09.1993 - стаж за Списком №2 в розмірі 01 рік 08 місяців 24 дні, зараховано в одинарному розмірі (кратність - 1);
- з 25.09.1993 по 20.03.1997 - стаж враховано без особливих відміток в розмірі 03 роки 05 місяців 26 днів, зараховано в одинарному розмірі (кратність - 1) (а.с.98).
У цій адміністративній справі ОСОБА_1 не ставить питання про зарахування періоду її трудової діяльності з 25.09.1993 по 20.03.1997 за Списком №2, а лише вказує про необхідність такого врахування за Списком №1.
Суд в межах розгляду даної адміністративної справи не дає оцінку діям ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо неврахування періоду роботи позивача з 25.09.1993 по 20.03.1997 за Списком №2, оскільки вказана обставина не є спірною між сторонами.
Досліджуючи доводи ОСОБА_1 про необхідність врахування періоду роботи з 01.01.1991 по 10.03.1994 та з 11.03.1994 по 20.03.1997 на посаді завідуючої патоморфологічним відділом за Списком №1, суд вказує також на таке.
Сама по собі назва посади "Збирання, переробка та утилізація трупів тварин на спеціалізованих ветеринарно-санітарних утилізаційних заводах (цехах)", що передбачена Списком №1 Постанови №10 та Постанови №162, свідчить, що для віднесення роботи особи до такої категорії необхідно зберегти наступні умови:
(1) робота має бути пов'язана зі збиранням, переробкою та утилізацією трупів тварин;
(2) робота має виконуватись на спеціалізованих ветеринарно-санітарних утилізаційних заводах (цехах).
Разом з тим, згідно акту перевірки характеру виконуваної роботи чи умов праці для підтвердження права працівника на пільгове пенсійне забезпечення від 19.10.1993, ОСОБА_1 працювала з 11.12.1974 по даний час (19.10.1993 - дата складання акту) ветлікарем-серологом, старшим ветлікарем патоморфологічного відділу та завідувачем цього відділу. Виконувала роботу з мікроорганізмами І та ІІ груп патогенності
Вказаним актом засвідчується, що ОСОБА_1 сама проводить вскриття хворих трупів тварин та птиці, відбирає частини органів та цілі органи для роботи з ними інших відділів, проводить фіксацію їх в 10% розчині формаліну, встановлює діагноз хвороби. В обов'язки лікаря-серолога входила робота, пов'язана з виділенням мікроорганізмів, бруцельозу, лептоспірозу, сибірської язви. Збудники цих захворювань як польові так і виробничі штами відносяться до ІІ груп патогенності (а.с.95).
Записи трудової книжки від 15.04.1963 (а.с.12-16) ОСОБА_1 свідчать про те, що остання) у спірні періоди працювала в Івано-Франківській обласній ветеринарну лабораторію Облветлабораторії.
Матеріали адміністративної справи позбавлені доказів того, що виконувана позивачем робота у період з 01.01.1991 по 10.03.1994 та з 11.03.1994 по 20.03.1997 пов'язана зі збиранням, переробкою та утилізацією трупів тварин, а також те, що така робота виконувалась на спеціалізованих ветеринарно-санітарних утилізаційних заводах (цехах).
В свою чергу, приписами абзацу 8 частини 3 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до абзацу 9 частини 3 статті 24 Закону №1058-IV за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 не передбачає зарахування стажу в кратності, згідно вимог пенсійного законодавства.
Водночас, орган пенсійного забезпечення не надав оцінку наявності підстав для врахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 11.12.1974 по 20.03.1997 у подвійному розмірі як пільговий стаж відповідно до Списку №1, натомість покликався на статтю 60 Закону "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ.
Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, оформлене листом від 07.04.2025 за №2835-2076/Х-02/8-0900/25, не містить жодних обґрунтувань щодо відсутності у ОСОБА_1 права на врахування періодів роботи останньої з 11.12.1974 по 20.03.1997 у подвійному розмірі як пільговий стаж відповідно до Списку №1 відповідно до абзацу 9 частини 3 статті 24 Закону №1058-IV.
В контексті вказаного суд зазначає, що відповідно до 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (надалі по тексту також - Порядок №22-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (надалі по тексту також - орган, що призначає пенсію).
Позивач 10.03.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про врахування періоду трудової діяльності з 11.12.1974 по 20.03.1997 у подвійному розмірі.
У даній заяві ОСОБА_1 зазначено, що займана посада у період з 11.12.1974 по 20.03.1997 підпадає під розділ ХХХ "Агрономічне обслуговування сільського господарства" посада "Збирання, переробка і утилізація трупів тварин" Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 за №162 (а.с.132-133).
Слід зазначити, що за змістом пункту 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії, орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (абзац 2 пункту 4.7 Порядку №22-1).
Також релевантними та застосовними до спірних правовідносин є висновки, де Верховний Суд, вирішуючи питання правомірності нерозгляду органом пенсійного фонду заяви, форма якої не відповідає тій, яка встановлена Порядком №22-1, у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17 вказав, що важливим при вирішенні спірних правовідносин є зміст зазначеної заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Крім того, вказав, що важливим є також долучення позивачем до заяви документів, які подаються саме при призначенні пенсії.
На цій підставі Суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність органу пенсійного фонду і вказав, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (соціальної групи населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій у частині соціального захисту).
Аналогічний підхід до вирішення подібних правовідносин застосований Верховним Судом у постановах від 30 травня 2018 року у справі №537/3480/17, від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17, від 26 лютого 2020 року у справі №541/543/17-а, від 16 грудня 2021 року у справі №500/1879/20, від 09 серпня 2023 року у справі №520/5045/2020 та від 23.09.2024 у справі №620/2027/23.
Відтак, суд зазначає, що заява позивача від 10.03.2025, є як заявою, поданою відповідно до вимог Порядку №22-1, а лист Управління від 07.04.2025 за №2835-2076/Х-02/8-0900/25 є рішенням органу пенсійного забезпечення, оформлене відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1.
Необхідно зазначити, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
При цьому, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 246 КАС України у мотивувальній частині рішення зазначаються: чи були і ким порушені, не визнані або оспорювані права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.
Згідно із частиною 7 статті 246 КАС України висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).
Системний аналіз, зазначених норм КАС України дає підстави дійти висновку про те, що в порядку адміністративного судочинства здійснюється захист уже порушених прав особи (при цьому, між сторонами уже виникли правовідносини, з яких у свою чергу виник публічно-правовий спір), а не захист від можливих порушень прав у майбутньому.
В той же час, в спірних правовідносинах позивач фактично вказує про захист від можливого порушення його прав у майбутньому та не надає суду доказів порушення таких прав при зверненні до суду.
При цьому, суд зазначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є саме наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №1340/4630/18.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
З огляду на необґрунтованість рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, оформленого листом від 07.04.2025 за №2835-2076/Х-02/8-0900/25, вказане рішення слід визнати протиправним та таке підлягає скасуванню.
Окремо суд погоджується з мотивами та доводами Управління про відсутність підстав для врахування періодів роботи ОСОБА_1 з 11.12.1974 по 20.03.1997 відповідно до вимог статті 60 Закону №1788-ХІІ, з огляду на таке.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон України №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ.
В силу правового регулювання пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19 листопада 1992 року за № 2801-XII заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.
Згідно визначення, що міститься в Законі України "Про ветеринарну медицину" від 25 червня 1992 року за № 2498-XII ветеринарна медицина - галузь науки та практичних знань про фізіологію і хвороби тварин, їх профілактику, діагностику та лікування, визначення безпечності продуктів тваринного, а на агропродовольчих ринках - і рослинного походження; діяльність, спрямована на збереження здоров'я і продуктивності тварин, запобігання їхнім хворобам та на захист людей від зоонозів і пріонних хвороб
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (надалі по тексту також - Постанова №909).
В розділі 2 "Охорона здоров'я" Постанови №909 у найменуванні закладів та установ зазначено, серед інших установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями).
Коментована Постанова №909 не містить серед Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років обласні ветеринарні лабораторії.
Відтак, Івано-Франківська обласна ветеринарна лабораторія Облветлабораторії не є медичним закладом, зокрема, лепрозорним і протичумним закладом охорони здоров'я, закладом (відділенням) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в іншим інфекційним закладом (відділенням) охорони здоров'я, у патолого-анатомічним і реанімаційним відділенням закладів охорони здоров'я, а також закладом з надання психіатричної допомоги обчислення стажу роботи яких здійснюється у подвійному розмірі.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 2, 4, 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).
ОСОБА_1 в адміністративному позові просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про незарахування ОСОБА_1 періоду трудової діяльності з 11.12.1974 по 20.03.1997 у подвійному розмірі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоду трудової діяльності з 11.12.1974 по 20.03.1997 у подвійному розмірі як пільговий стаж відповідно до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 за №162;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 здійснити перерахунок пенсії з урахуванням оновленого страхового стажу та виплатити недоотримані суми пенсійних виплат з моменту призначення пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 58 Закону №1058-IV пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Так, питання перерахунку пенсії та визначення у особи права на зарахування стажу за пільговим обчисленням є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу вимог частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).
У разі задоволення позову суд, застосовуючи припису пункту 10 частина 2 статті 245 КАС України, може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, зважаючи на встановлення у справі не виконання відповідачем при розгляді заяви позивача власних повноважень в належному і повному обсязі, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, оформлене листом від 07.04.2025 за №2835-2076/Х-02/8-0900/25, щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні періоду трудової діяльності з 11.12.1974 по 20.03.1997 у подвійному розмірі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2025, в частині наявності підстав для врахування періоду роботи з 11.12.1974 по 20.03.1997 в пільговому обчисленні за Списком №1 та здійснення перерахунку пенсії відповідно до абзацу 9 частини 3 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Підсумовуючи свої висновки, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.
Інші сформовані позовні вимоги та їх формулювання, на переконання суду, поглинаються (враховуються) при вирішенні даного спору, за сформованими вище висновками і вирішення спору по суті
Розподіляючи між сторонами судові витрати суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 1 211,20 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи платіжна інструкція №0.0.4354965814.1 від 09.05.2025 (а.с.19).
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, то з останнього підлягають стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 605,60 гривень, що пропорційно становить 50 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, оформлене листом від 07.04.2025 за №2835-2076/Х-02/8-0900/25, щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні періоду трудової діяльності з 11.12.1974 по 20.03.1997 у подвійному розмірі (обчисленні).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2025 в частині наявності підстав для врахування періоду роботи з 11.12.1974 по 20.03.1997 в пільговому розмірі (обчисленні) за Списком №1 та здійснення перерахунку пенсії відповідно до абзацу 9 частини 3 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV, зареєстрованої 11.03.2025 за вхідним номером 2076/Х-0900-25, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 гривень (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76018.
Суддя Чуприна О.В.