ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" липня 2025 р. справа № 300/2042/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про
визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок пенсії шляхом підвищення її розміру на 20 відсотків відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" № 56/95-ВР;
зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії на пільгових умовах по Списку № 2 з моменту її призначення (з 23.04.2024), з урахуванням підвищення її на 20 відсотків, відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 56/95-ВР.
визнання протиправними дій відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату здійснити перерахунок пенсії шляхом підвищення її розміру на 20 відсотків відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні»;
зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії на пільгових умовах по Списку №2 з моменту її призначення (з 23.04.2024), з урахуванням підвищення її розміру на 20 відсотків відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі №300/6015/24, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №092850025675 від 19.07.2024 про відмову в призначенні пенсії позивачу. На виконання вказаного рішення суду позивачу призначено пенсію з 23.04.2024 згідно рішення ПФУ №092850025675 від 22.01.2025. Відповідно до наданого пенсійним органом протоколом, при визначенні розміру пенсії позивачу не враховано надбавку у вигляді 20 відсотків як жителю гірського району, що передбачено частиною 2 статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні». Позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо здійснення перерахунку пенсії з врахуванням вищевказаної надбавки, за результатами розгляду якої відповідач відповіддю від 18.02.2025 №1420-858/Ч-02/8-0900/25 повідомив з посиланням на пункт 6 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», що станом на дату розгляду звернення порядок обчислення і розмір підвищення як жителю гірського населеного пункту Кабінетом Міністрів України не визначено та дане питання перебуває в опрацюванні. Як стверджує позивач, Законом України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" від 15.02.1995 за №56/95-ВР (надалі по тексту також Закон №56/95), зокрема, частиною 2 статті 6 цього Закону, встановлено, що розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків. Позивач зазначає, що при зверненні за призначенням пенсії було надано посвідчення серії НОМЕР_1 , видане Солуківською сільською радою 13.09.2013, яке підтверджує, що позивач є громадянином, що проживає на території гірського населеного пункту, відтак, останньому надано статус особи, яка проживає на території гірського населеного пункту, а тому має право на пільги, визначені статтею 6 Закону №56/95 на підвищення пенсії на 20 відсотків. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 23.04.2025 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерство соціальної політики України (код ЄДРПОУ 37567866) (а.с.34, 35).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 залучено до участі в справі №300/2042/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, як другого відповідача.
Відповідачі скористалися правом на подання відзиву на позов.
16.04.2025 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідно до якого представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову, оскільки пунктом 6 Прикінцевих Положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", установлено, що у 2025 році частина 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, Кабінетом Міністрів України не прийнято будь-яких рішень відносно підвищення жителям гірських районів розміру державних пенсій на 20 відсотків.
22.05.2025 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, відповідно до якого представник Головного управління вважає позовну вимогу про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату здійснити перерахунок пенсії шляхом підвищення її розміру на 20 відсотків відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» передчасною, оскільки Управлінням, за принципом екстериторіальності, не розглядалась заява про перерахунок пенсії позивачу. Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
Позивачу на підставі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 по справі №300/6015/24, яке набрало законної сили, призначено пенсію по віку з 23.04.2024 згідно рішення ПФУ 092850025675 від 22.01.2025.
Згідно вказаного рішення ПФУ розмір пенсії позивача з 23.04.2024 по 10.07.2024 становив :
- розмір пенсії за віком (ст. 27) (27295*0.38250) в розмірі 10440,43;
- доплата за понаднормовий стаж (ст. 28 ч. 1. абз. 2) (за 3 років) в розмірі 70,83 грн.;
- розмір пенсії з надбавками у розмірі 10511,26 грн.
З 11.07.2024 по 31.12.2024 розмір пенсії позивача становив:
- розмір пенсії за віком (ст. 27) (27295*0.38250) в розмірі 10440,43;
- доплата за понаднормовий стаж (ст. 28 ч. 1. абз. 2) (за 3 років) в розмірі 70,83 грн.;
- розмір пенсії з надбавками у розмірі 10511,26 грн.
З 01.01.2025 - довічно розмір пенсії позивача становив:
- розмір пенсії за віком (ст. 27) (27295*0.38250) в розмірі 10440,43;
- доплата за понаднормовий стаж (ст. 28 ч. 1. абз. 2) (за 3 років) в розмірі 70,83 грн.;
- розмір пенсії з надбавками у розмірі 10511,26 грн.
Також, серед іншого, у графі "Особливості" зазначено, що позивач "Проживає в гірському нас. пункті» (а.с. 12).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 13.09.2013 (реєстраційний №1482) ОСОБА_1 є громадянином, який проживає на території гірського населеного пункту і має право на гарантії і пільги, встановлені Законом України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" (а.с. 10).
Відповідачем при визначенні розміру пенсії не враховано надбавку у вигляді 20 відсотків, як жителю гірського району, відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».
Позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якій просив здійснити перерахунок пенсії з дати призначення з врахуванням надбавки у розмірі 20 відсотків, як жителю гірського району, відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» (а.с. 14).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відповіддю від 18.02.2025 №1420-858/Ч-02/8-0900/25 повідомило, що позивачу з 23.04.2024 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі №300/6015/24 по постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2025 (рішення про призначення пенсії від 22.01.2025 №092850025675). Також зазначено, що розмір пенсії з 23.04.2024 становить 10638,53 грн., в тому числі: 10567,70 грн. - розмір пенсії за віком ст..27 (середній заробіток за три попередні роки (2021-2023) 13559,41х2,02432 (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати) х 0,38500 (коефіцієнт страхового стажу)); 70,83 грн. - доплата за понаднормовий стаж ст.28 ч. 1 (3 роки). Окрім цього, вказано, що в матеріалах електронної пенсійної справи наявна копія посвідчення громадянина, який проживає в гірському населеному пункті серії НОМЕР_1 , видане 13.09.2013, яке долучалося до заяви при призначенні пенсії від 11.07.2024 №10359. Порядок обчислення і розмір підвищення як жителю гірського населеного пункту КМУ не визначено, дане питання перебуває в опрацюванні (а.с. 15,16).
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо нездійснення підвищення розміру пенсії на 20 відсотків відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" при здійсненні перерахунку пенсії позивач звернувся з цим позовом до суду з метою захисту свого порушеного права на належне пенсійне забезпечення.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що склалися в даній адміністративній справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом, який встановлює критерії, за якими населені пункти набувають статусу гірських, визначає основні засади державної політики щодо розвитку гірських населених пунктів та гарантії соціального захисту громадян, що у них проживають, працюють або навчаються є Закон України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" від 15 лютого 1995 року за №56/95-ВР (надалі по тексту також Закон №56/95-ВР).
За змістом частини 1 статті 5 Закону №56/95-ВР статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка.
Посвідчення видається також окремим громадянам інших населених пунктів та тим, які проживають за межами населених пунктів, умови проживання яких відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 цього Закону, а також громадянам, які постійно працюють або несуть службу на лісогосподарських підприємствах, гідрометеорологічних станціях, заставах, обсерваторіях, інших об'єктах, що розташовані поза межами населених пунктів в місцевостях, що відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 цього Закону (частина 2 статті 5 Закону №56/95-ВР).
За змістом підпункту 5 пункту 2.6. Порядку №22-1 при призначенні до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень відповідно надаються такі документи, зокрема, документи про надання статусу особи, яка проживає, працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського (для підвищення пенсії згідно зі статтею 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні").
Як зазначено вище, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 13.09.2013 (реєстраційний №1482) ОСОБА_1 є громадянином, який проживає на території гірського населеного пункту і має право на гарантії і пільги, встановлені Законом України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" (а.с. 10). Вказане посвідчення надавалось позивачем разом із заявою про призначення пенсії від 11.07.2024 №10359, вказана обставина визначається і не заперечується сторонами.
Частиною 2 статті 6 Закону №56/95-ВР передбачено, що розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.
Суд зазначає, позивачу на підставі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 по справі №300/6015/24, яке набрало законної сили, призначено пенсію по віку з 23.04.2024 згідно рішення ПФУ 092850025675 від 22.01.2025.
Згідно вказаного рішення ПФУ розмір пенсії позивача з 23.04.2024 по 10.07.2024 становив :
- розмір пенсії за віком (ст. 27) (27295*0.38250) в розмірі 10440,43;
- доплата за понаднормовий стаж (ст. 28 ч. 1. абз. 2) (за 3 років) в розмірі 70,83 грн.;
- розмір пенсії з надбавками у розмірі 10511,26 грн.
З 11.07.2024 по 31.12.2024 розмір пенсії позивача становив:
- розмір пенсії за віком (ст. 27) (27295*0.38250) в розмірі 10440,43;
- доплата за понаднормовий стаж (ст. 28 ч. 1. абз. 2) (за 3 років) в розмірі 70,83 грн.;
- розмір пенсії з надбавками у розмірі 10511,26 грн.
З 01.01.2025 - довічно розмір пенсії позивача становив:
- розмір пенсії за віком (ст. 27) (27295*0.38250) в розмірі 10440,43;
- доплата за понаднормовий стаж (ст. 28 ч. 1. абз. 2) (за 3 років) в розмірі 70,83 грн.;
- розмір пенсії з надбавками у розмірі 10511,26 грн.
Згідно із протоколом про призначення пенсії, зокрема, у графі "Особливості", зазначено, що позивач "Проживає в гірському нас. пункті» (а.с. 12).
Разом з тим, суд зазначає, що згідно наявної в матеріалах справи копії Витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 з 24.01.1997 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 11).
Зміст протоколу про призначення пенсії не містить відомостей про розрахунок пенсії позивача із включенням до її розміру підвищення пенсії згідно зі статтею 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" на рівні 20% (а.с. 12).
Відповідачі не надали суду доказів того, що станом на момент призначення з 23.04.2024 та перерахунку з пенсії позивача з 23.04.2024, пенсіонер не проживав в гірському населеному пункті станом на 23.04.2024. Матеріали адміністративної справи не містять доказів на засвідчення вказаної обставини.
Крім того, судом встановлено, що позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якій просив здійснити перерахунок пенсії з дати призначення з врахуванням надбавки у розмірі 20 відсотків, як жителю гірського району, відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» (а.с. 14).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відповіддю від 18.02.2025 №1420-858/Ч-02/8-0900/25 повідомило, що позивачу з 23.04.2024 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі №300/6015/24 по постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2025 (рішення про призначення пенсії від 22.01.2025 №092850025675). Також зазначено, що розмір пенсії з 23.04.2024 становить 10638,53 грн., в тому числі: 10567,70 грн. - розмір пенсії за віком ст..27 (середній заробіток за три попередні роки (2021-2023) 13559,41х2,02432 (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати) х 0,38500 (коефіцієнт страхового стажу)); 70,83 грн. - доплата за понаднормовий стаж ст.28 ч. 1 (3 роки). Окрім цього, вказано, що в матеріалах електронної пенсійної справи наявна копія посвідчення громадянина, який проживає в гірському населеному пункті серії НОМЕР_1 , видане 13.09.2013, яке долучалося до заяви при призначенні пенсії від 11.07.2024 №10359. Порядок обчислення і розмір підвищення як жителю гірського населеного пункту КМУ не визначено, дане питання перебуває в опрацюванні (а.с. 15,16).
Інших мотивів неврахування при призначенні та перерахунку з 23.04.2024 пенсії позивачу включення до її складових сум підвищення жителям гірських районів розміру державних пенсій на 20 відсотків відповідач суду не вказав.
Пунктом 6 Прикінцевих Положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19 листопада 2024 року за № 4059-IX установлено, що у 2025 році застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, серед іншого, частина друга статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні".
Конституційний Суд України неодноразово висловлював чітку правову позицію щодо неприпустимості внесення змін до інших законів через Закон про Державний бюджет України.
У Рішенні № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року Конституційний Суд України зазначив, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки це створює протиріччя у законодавстві та може призвести до скасування або обмеження прав і свобод громадян.
Також у Рішенні № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року Конституційний Суд України підкреслив, що внесення змін до законів України через закон про Державний бюджет, зокрема щодо статусу суддів, оплати праці та інших соціальних гарантій, є неконституційним, оскільки це призводить до звуження обсягу раніше встановлених гарантій.
Аналогічні правові висновки також сформовані Верховним Судом у постанові від 06 вересня 2021 року у справі № 240/722/20, де зазначено, що метою та особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їхній соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України) (Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007).
Суд зазначає, що Закон України "Про Державний бюджет України" є актом щорічної дії, який визначає основні показники доходів і видатків державного бюджету, а також напрями бюджетної політики на відповідний рік. Змістовно цей закон має обмежене регулююче призначення й не може використовуватись як засіб для внесення змін до чинного законодавства, тим більше до законів, які встановлюють права, обов'язки та гарантії громадян.
Відповідно до статей 6, 8, 19 та 92 Конституції України, законодавство України має відповідати принципам верховенства права, стабільності та юридичної визначеності. Зокрема, положення статті 92 Основного Закону чітко визначають, що виключно законами України визначаються права і свободи громадян, гарантії цих прав і свобод, а також основи соціального захисту.
Слід звернути увагу, що зміст пункту 6 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", відповідно до якого встановлено, що у 2025 році частина 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Зазначене положення, по суті, змінює зміст вказаної норми спеціального закону, надаючи уряду повноваження визначати порядок і розміри підвищення пенсій громадянам, які проживають у гірських населених пунктах. Проте на час розгляду справи Кабінетом Міністрів України не було прийнято жодного нормативно-правового акта, який би конкретизував або реалізовував таку делеговану норму.
Внаслідок чого ОСОБА_1 , як особа, якій надано статус особи, яка проживає території населеного пункту, якому надано статус гірського фактично позбавлений гарантованого йому частиною 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" права на підвищення розміру пенсій на 20 відсотків.
Такі дії суперечать принципам правової визначеності, що є складовою верховенства права, а також порушують права громадян, гарантовані чинним законодавством. Конституційний Суд України у своїй правовій позиції, викладеній, зокрема, у рішенні від 9 липня 1998 року №11-рп/98, наголосив, що жоден закон про бюджет не може змінювати чи призупиняти дію інших законів, прийнятих у встановленому порядку, зокрема тих, що визначають соціальні гарантії.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїй судовій практиці (зокрема, постанова від 17 квітня 2018 року у справі №826/12123/16) звертала увагу на недопустимість внесення змін до законодавства шляхом прийняття закону про державний бюджет, оскільки це порушує основи публічного права та норми Конституції України.
Суд вказує на те, що гарантії, встановлені спеціальними законами, не можуть бути обмежені або скасовані актами тимчасового характеру, яким є закон про державний бюджет.
Верховний Суд у справі №640/9677/20 від 16 березня 2021 року зазначив, що право на соціальний захист є комплексним, гарантованим Конституцією України невідчужуваним основоположним правом. Це право має абсолютний характер і не залежить від внесення змін до законів або фінансових можливостей держави. Його обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України
Відсутність затвердженого Урядом порядку або процедури реалізації тієї чи іншої соціальної гарантії, зокрема встановлення розміру державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, не може бути підставою для відмови особі у наданні передбаченого законом соціального забезпечення.
Слід зазначити, що у спірних правовідносинах орган пенсійного забезпечення не звільняється від обов'язку забезпечити реалізацію соціального права позивача виключно через те, що відповідний нормативний акт або порядок його реалізації не був розроблений чи затверджений на момент звернення особи за захистом.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність порушення відповідачами права позивача при призначенні та перерахунку пенсії на встановлення підвищення до пенсії в розмірі 20%, як жителю гірського населеного пункту відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" від 15 лютого 1995 року за №56/95-ВР.
Водночас, судом встановлено, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 по справі №300/6015/24, яке набрало законної сили, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2. При первинному зверненні про призначення пенсії позивачем надавалась копія посвідчення серії НОМЕР_1 від 13.09.2013 (реєстраційний №1482), яке засвідчує, що ОСОБА_1 є громадянином, який проживає на території гірського населеного пункту і має право на гарантії і пільги, встановлені Законом України "Про статус гірських населених пунктів в Україні", однак позивачу не нараховано при призначенні пенсії підвищення до пенсії в розмірі 20%, як жителю гірського населеного пункту відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" від 15 лютого 1995 року за №56/95-ВР.
При здійсненні перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області розміру пенсійної виплати позивача з 23.04.2024 не враховано підвищення до пенсії в розмірі 20%, як жителю гірського населеного пункту відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" від 15 лютого 1995 року за №56/95-ВР, таким чином не відновлено порушене право позивача на належне пенсійне забезпечення.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу вимог частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).
У разі задоволення позову суд, застосовуючи припису пункту 10 частина 2 статті 245 КАС України, може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).
Враховуючи вищенаведене, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо не врахування при призначенні пенсії за віком позивачу, згідно рішення №092850025675 від 22.01.2025 підвищення до пенсії в розмірі 20 відсотків, як особі, яка проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" від 15 лютого 1995 року за №56/95-ВР, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, здійснити підвищення до пенсії в розмірі 20 відсотків, як особі, яка проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" з 23.04.2024.
Таким чином, суд дійшов до висновку, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо не врахування при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 згідно рішення №092850025675 від 22.01.2025 підвищення до пенсії в розмірі 20 відсотків, як особі, яка проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" від 15 лютого 1995 року за №56/95-ВР.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області здійснити підвищення до пенсії в розмірі 20 відсотків, як особі, яка проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні", з 23.04.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341, вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.