17 липня 2025 року Справа № 280/4387/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
28 травня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного Управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області від 14.05.2025 №084450002277;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи за 1993-1998 роки в КСП «Авангард».
Ухвалою суду від 02.06.2025 позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк позивачем надано уточнюючу позовну заяву, в якій змінено прохальну частину позовної заяви, в частині звернення позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області замість Головного Управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області.
Ухвалою суду від 09.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що він звернувся до органів ПФУ з заявою про призначення пенсії, проте відповідачем було відмовлено у призначенні пенсії. При цьому, відмовляючи у призначенні пенсії позивачу, також було відмовлено у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи за 1993-1998 роки в КСП «Авангард». Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що 07.05.2025 позивач звернувся до територіальних органів ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 14.05.2025 №084450002277 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 15 років.
Також, у вказаному рішення зазначено про те, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи за 1993-1998 роки в КСП «Авангард» згідно трудової книжки колгоспника від 06.08.1981 №1258, оскільки зазначене на титульній сторінці прізвище « ОСОБА_2 » - російською не відповідає паспортним даним заявника « ОСОБА_3 » - російською, в довідці від 11.11.2019 №01-31/П477 не зазначено номери та дати наказів про прийняття та звільнення з роботи, з архівна довідка про заробітну плату від 04.04.2025 №03-08/П-321 не підтверджена первинними документами.
Позивач, не погодившись з не зарахуванням спірного періоду до страхового стажу, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Судом встановлено та не є спірним між сторонами, що позивачу відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи за 1993-1998 роки в КСП «Авангард».
Згідно з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Згідно з вимогами частин 1, 2 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Зазначені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника у повному обсязі є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
З матеріалів справи судом встановлено, що у трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_1 , що видана на ім'я позивача, міститься інформація про періоди його роботи 1993-1998 роки в КСП «Авангард».
При цьому, суд звертає увагу на те, що трудова книжка колгоспника № НОМЕР_1 за період 1993-1998 роки містить інформацію про встановлений мінімум трудової участі та фактично відпрацьований позивачем час.
Судом встановлено, що позивач у період 1993-1998 виконував встановленим мінімум трудової участі у КСП «Авангард».
Відповідно за вказаний період орган ПФУ мав можливість та обов'язок враховувати до страхового стажу позивача періоди його трудової діяльності.
Щодо посилань відповідача на те, що на титульному аркуші трудової книжки колгоспника міститься описка у прізвищі позивача, а саме зазначено прізвище « ОСОБА_2 » - російською не відповідає паспортним даним заявника « ОСОБА_3 » - російською, суд зазначає, що така описка допущена роботодавцем під час заповнення трудової книжки не може позбавляти позивача права на соціальне забезпечення.
Більш того, факт роботи позивача в КСП «Авангард» у період з 1993 по 1998 роки підтверджуються Архівною довідкою від 04.04.2025 №03-08/П-321, яка видана Вільнянським місцевим архівом Вільнянського району Запорізької області, в якій зазначено зокрема розмір заробітної плати позивача за спірний період.
Крім того, у зв'язку із додатковим зарахування періодів роботи до страхового стажу позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 07.05.2025, у зв'язку з чим суд виходить за межі позовних вимог у цій частині.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, Хмельницька область, м.Хмельницький, вул.Гната Чекірди, 10, код ЄДРПОУ 21318350) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії від 14.05.2025 №084450002277.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи за 1993 - 1998 роки в КСП «Авангард», а також повторно розглянути його заяву від 07.05.2025 про призначення пенсії за віком.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова