17 липня 2025 року Справа № 640/1940/20 ЗП/280/419/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно враховуючи базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, виплатити компенсацію втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення та видати довідку з помісячним розрахунком індексації, а також місяця підвищення (базового місяця) і визначеної раніше суми (фіксованої суми) за вказаний період.
Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2020 року у справі №640/1940/20 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст.ст. 289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
06 березня 2025 року матеріали адміністративної справи №640/1940/20 надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2025 зазначену справу передано на розгляд головуючому судді Черновій Ж.М.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу №640/1940/20 (ЗП/280/419/25) та продовжено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у Збройних силах України на посаді начальника гідрометеорологічної служби управління оперативного забезпечення штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) де отримував грошове забезпечення відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних сил України (командира військової частини НОМЕР_1 ) від 30.06.2018 №328, позивач був звільнений з лав Збройних сил України в запас за пп. «к» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та його ж наказом від 13.08.2018 №153 позивач був виключений зі списків особового складу військової частини. Проте, на день звільнення позивач не отримав в повному обсязі кошти, на які мав право за час проходження військової служби, а саме не була виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу військової частини. В грудні 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації про виплату індексації, а в разі її невиплати просив провести нарахування та виплату. Листом від 10.01.2020 відповідач повідомив, що за вказаний період індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась. Позивач, не погодившись з діями відповідача, звернувся з даним позовом до суду. Просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України з січня 2016 - лютий 2018 року у Міністерства оборони України не було. Виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватись у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У додаткових поясненнях відповідач зазначив, що належне виконання Відповідачем вищенаведених вимог статті 51 Бюджетного кодексу України, пункту 6 Порядку № 1078 (з урахуванням змісту наведених вище листів Мінсоцполітики та Департаменту фінансів Міністерства оборони України) щодо здійснення видатків на проведення індексації грошових доходів виключно у межах передбачених на ці цілі, виключає можливість визнання поведінки Відповідача - протиправною, відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України. Також вказує, що позивачем строк звернення до суду з даними позовними вимогами пропущено без поважних причин, відповідач вважає, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України на посаді начальника гідрометеорологічної служби управління оперативного забезпечення штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), де отримував грошове забезпечення відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (командира військової частини НОМЕР_1 ) від 30.06.2018 №328 ОСОБА_1 звільнений з лав Збройних Сил України у запас за підпунктом «к» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
З 13 серпня 2018 року згідно наказу №153 Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по стройовій частині) від 13 серпня 2018 року позивача виключено зі списків особового складу, всіх видів забезпечення.
На відповідне звернення позивача, листом від 03.09.2018 відповідач повідомив, зокрема, про те, що відповідно до статті 51 Бюджетного Кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення. Відповідно до статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» і пункту 6 Порядку індексації грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Отже, якщо нарахування індексації грошового забезпечення не здійснювалася, то підстав для надання колишнім військовослужбовців довідок із сумами нарахованої індексації грошового забезпечення за 2016-2017 роки немає.
Позивач, не погодившись з діями ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо невиплати індексації грошового забезпечення, звернувся до суду за захистом своїх прав з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Стосовно доводів представника відповідача про те, що позивачем строк звернення до суду з даними позовними вимогами пропущено без поважних причин, суд зауважує, що оскільки спірні правовідносини виникли в період дії редакції ст. 233 Кодексу законів про працю України до 19.07.2022, строк звернення до суду з цим позовом є необмеженим та не пропущеним по даній справі. Отже, суд відхиляє відповідні доводи позивача та заперечення відповідача.
Відповідно до статті 1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №2011) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з абзацом 2 частини четвертої, а також частин другої, третьої статті 9 Закону №2011 порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закону №1282) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Підстави для проведення індексації передбачено статтею 4 Закону №1282, зокрема, індексація доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Згідно зі статтею 18 Закону №2011 індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що відповідно до положень статті 19 цього ж Закону є обов'язковим для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Згідно з п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розмір оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи, організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розмір оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги проводяться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; 5) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються і т.д.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела, пропорційно його частині у загальному доході.
Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому, відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Положеннями Закону №1282 та Порядку №1078 чітко визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17.
Відповідно до статті 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (із змінами і доповненнями), рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Так, Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Кечко проти України» зауважено, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не здійснено позивачу нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання відповідача надати довідку з помісячним розрахунком індексації з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, а також місяця підвищення (базового місяця) і визначеної раніше суми (фіксованої суми) за вказаний період, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до пункту 4 частини другої, частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні
З огляду на те, що судом встановлено право позивача на отримання індексації грошового забезпечення та обов'язок відповідача здійснити таку виплату, суд дійшов висновку, що ефективним захистом права позивача в даному випадку є задоволення позовної вимоги в частині зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року та надати довідку з помісячним розрахунком індексації з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, а також місяця підвищення (базового місяця) і визначеної раніше суми (фіксованої суми) за вказаний період.
Щодо вимоги позивача про визначення йому базового місяця для нарахування індексації січень 2008 року, суд зазначає наступне.
Враховуючи вищенаведені норми права вбачається, що підставою для встановлення «базового» місяця індексації є підвищення посадових окладів особи.
Тобто, точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. Цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. Проте коли настане право на індексації грошового забезпечення, а також яким буде коефіцієнт поточної індексації, залежить від розміру приросту індексу споживчих цін.
Позивач не надав будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що основний розмір його грошового забезпечення змінився у січні 2008 року, тому позовна вимога позивача про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року у цій частині задоволенню не підлягає.
Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Порядок нарахування та виплати компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати встановлено Законом України №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі також - Закон № 2050-ІІІ).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-III).
Відповідно до пункту 2 Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
У пункті 4 Порядку закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ та пункту 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 19 грудня 2011 року (справа № 6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17).
Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.
Аналогічний підхід висловлений Верховним Судом України у постанові від 20.05.2020 у справі № 815/2454/18.
Під доходами у № 2050-ІІІ Законі слід розуміти грошові доходи гpомадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (гpошове забезпечення) та інші.
Індексація грошового забезпечення позивача відноситься до його грошових доходів та не має разового характеру.
За приписами пункту 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Водночас, первинною умовою нарахування компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати є наявність вини відповідача.
У зв'язку з протиправною бездіяльністю відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, вимога про нарахування компенсації втрати частини доходів підлягає задоволенню.
Суд також враховує рішення Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013, в якому зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 Кодексу законів про працю України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати. В аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Позивач звільнений від сплати судового збору, інших витрат сторонами не заявлено, тому їх розподіл судом не проводиться.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН ІПН НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_1 ) виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат частини доходів, у зв'язку з порушенням встановлених строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення та видати довідку з помісячним розрахунком індексації, а також місяця підвищення (базового місяця) і визначеної раніше суми (фіксованої суми) за вказаний період.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.М. Чернова