Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 липня 2025 року Справа№200/2519/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Позивачка, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 539903-2413-0515-UA14120090000098500 від 29.12.2023 року за формою «Ф» про донарахування та сплату суми податкового зобов'язання «земельний податок з фізичних осіб» за 2023 рік в сумі 267 782,69 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року позовну заяву залишено без руху з надання строку для усунення її недоліків, шляхом сплати судового збору у розмірі 2142,26 гривні та надання до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», подання обґрунтованої заяви про поновлення цього строку та доказів поважності причин його пропуску.
В установлений судом строк позивачкою усунуто недоліки позовної заяви в повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи. Призначено розгляд заяви на поновлення процесуального строку на звернення до суду з адміністративним позовом під час розгляду справи. Витребувано у Головного управління ДПС у Донецькій області докази направлення та вручення ОСОБА_1 податкового повідомлення-рішення від 29.12.2023 року № 539903-2413-0515-UA14120090000098500.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10 липня 2025 року. Витребувано у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 обґрунтовані пояснення стосовно звернення до податкового органу для проведення звірки даних щодо знищених об'єктів нежитлової нерухомості, розташованих на земельній ділянці кадастровий номер 1412900000:00:005:0439, в тому числі на підставі пп. 69.14-1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на поновлення процесуального строку на звернення до суду з адміністративним позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті в порядку письмового провадження.
В обґрунтування позовних вимог, позивачка зазначила, що відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 539903-2413-0515-UA14120090000098500 від 29.12.2023 року за формою «Ф» про сплату суми податкового зобов'язання «земельний податок з фізичних осіб» за 2023 рік в сумі 267 782.69 грн, об'єктом оподаткування у якому визначено земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 . Зазначила, що на вказаній ділянці збудовано готельний комплекс «КОМФОРТ ПАРК ГОТЕЛЬ», який позивач використовує для здійснення господарської діяльності за кодом видів економічної діяльності 55.10 «Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування», а отже нею дотримано умов, які звільняють її як платника єдиного податку від сплати земельного податку. Крім того, зазначила, що внаслідок ракетного обстрілу було зруйновано та частково пошкоджено будівлі та споруди вказаного готельного комплексу, які на тепер не відновлено, а тому готельний комплекс діяльність не здійснює, прибуток не отримує. Спірне податкове повідомлення-рішення № 539903-2413-0515-UA14120090000098500 від 29.12.2023 року вважає протиправним, просила задовольнити позов.
Відповідачем через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що ОСОБА_1 з 01.01.2017 року є платником єдиного податку 3 групи та здійснює підприємницьку за видами діяльності згідно з КВЕД: 55.10 «Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщення»; 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна»; 45.21.1_«Будівництво будівель»; 56.10 «Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування». У зв'язку з неподанням звітності з 01.01.2022 року та у зв'язку з наявністю у позивачки від діяльності за КВЕД 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», у податкового органу відсутня інформація щодо не надання нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, в оренду. Внаслідок чого відповідачем було здійснено нарахування земельного податку з фізичних осіб за земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за 2023, 2024 роки. Крім того, зазначив про відсутність підстав для застосування положень пп. 69.14 та пп. 69.14-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в частині звільнення від плати за землю.
Крім того, позивачем подано до суду відповідь на відзив, зміст якої аналогічний викладеному в позовній заяві.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивачка - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області 18 квітня 1997 року), зареєстрована з 26.03.2008 року, перебуває на податковому обліку як платник податків в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Краматорська державна податкова інспекція з 28.03.2008 року, є платником єдиного податку 3 групи (витяг №1605153403274 від 15.12.2016 року з реєстру платників єдиного податку), до видів економічної діяльності віднесено: 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування (основний) 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.
Відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області (ЄДРПОУ ВП 44070187) є суб'єктом владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року у справі №200/16352/21 встановлено наступне.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вбачається, що станом на 17.02.2022 року, остання є власником наступного нерухомого майна: нежитлова будівля, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, ВЕР № 013413, 15.05.2007.
ФОП ОСОБА_1 набула права приватної власності на земельну ділянку кадастровий № 1412900000:00:005:0439 площею 2,3370 га за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до умов Договору купівлі-продажу № 124 земельної ділянки несільськогосподарського призначення за адресою: АДРЕСА_2 від 18.12.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Соловйовою Є.А. Договір зареєстрований у Краматорській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів купівлі - продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення зроблено запис124 № від 24.12.2008р. Відповідно до пп.1.1. п. 1 цього Договору Продавець (Краматорська міська рада, ЄДРПОУ 20347774) на підставі рішень Краматорської міської ради за № 22/V-52 від 29.10.2008 року та № 23/V-37 від 26.11.2008 року, продав, а Покупець ( ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) купив земельну ділянку кадастровий номер 1412900000:00:005:0439 за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 2,3370 га (23370 кв.м.) згідно плану земельної ділянки, що додається. Земельна ділянка, зазначена в п. 1.1. Договору, призначена для розміщення готельного комплексу з бізнес - центром та для будівництва і експлуатації виставочного павільйону (пп.1.2. п.1 Договору).
Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №808305 видано ОСОБА_1 , відповідно до якого ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,3370 га розташованої за адресою АДРЕСА_1 . Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для розміщення готельного комплексу з бізнес - центром та для будівництва і експлуатації виставочного павільйону. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010915800164 від 11.03.2009р.
Право власності на будівлі та споруди на вказаній ділянці ОСОБА_1 набула на підставі Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі посвідченого 15.05.2007 року державним нотаріусом Третьої Краматорської державної нотаріальної контори Соловйовою С.С. та зареєстрованого у реєстрі за № 1696. Відповідно до Витягу №14845775 Краматорського міського бюро технічної інвентаризації Про реєстрацію права власності на нерухоме майно, реєстраційний номер 8502634, об'єкт нежитлова будівля за адресою вул. Вознесенського,1. м. Краматорськ, Донецька область. Дата прийняття рішення про реєстрацію права власності 11.06.2007р.
Відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція нежитлового приміщення під готель за адресою: АДРЕСА_1 » від 14.08.2013р. №ДЦ142132260346, дата початку будівництва: березень 2013р., дата закінчення будівництва: серпень 2013р. Строк введення об'єкта в експлуатацію серпень 2013р. Відповідно до вимог Закону України «Про засудження комуністичного та націонал соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» N 317-VIII від 9 квітня 2015 року, Розпорядженням міського голови про перейменування вулиць, провулків у м. Краматорську №34 від 19.02.2016 вулицю Вознесенського перейменовано на вулицю Героїв України без зміни поштових номерів житлових будинків, установ та споруд.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
03 липня 2022 року Слідчим відділом 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУСБУ в Донецькій та Луганській областях зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань кримінальне провадження 22022050000001744 за фактом руйнування будівлі за адресою: м. Краматорськ, вул. Героїв України, 1 внаслідок ракетного обстрілу з боку російських окупаційних військ.
04 липня 2022 року комісією Управління з питань цивільного захисту Краматорської міської ради у зв'язку з пошкодженням будівель внаслідок ракетного обстрілу, здійсненого російськими збройними силами 03.07.2022 складено акт візуального обстеження будівель на території готельного комплексу «Комфорт Парк Готель», код 1211.1 («Готелі»), кадастровий номер земельної ділянки 1412900000:00:005:0439, відповідно до якого визначено характеристику пошкоджень з їх орієнтовним обсягом будівель.
Головним управлінням ДПС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення рішення форми «Ф» від 29.12.2023 року №539903-2413-0515-UA14120090000098500, яким позивачці визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2023 рік у розмірі 267782,69 грн за земельну ділянку з кадастровим номером 1412900000:00:005:0439, розташованої за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв України, 1.
Не погоджуючись зі спірним податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Донецькій області форми «Ф» від 29.12.2023 року №539903-2413-0515-UA14120090000098500, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначено нормами Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).
У розумінні підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно із підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлені цим Кодексом.
Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.
Так, відповідно до підпунктів 269.1.1 та 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
В силу вимог підпункту 270.1.1 та 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПК України, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування.
Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Між тим, за приписами пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку, є: дані державного земельного кадастру; дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї); е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку дані державного земельного кадастру.
Згідно із пунктом 287.3 статті 287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Положеннями пункту 269.2 статті 269 ПК України регламентовано, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).
За змістом пункту 291.2 статті 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Положеннями підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України визначено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Тобто, спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.
Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для ведення господарської діяльності.
В матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано відповідних доказів того, що позивачка веде діяльність з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування.
Судом встановлено з матеріалів справи, що позивачка перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 5%.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.11.2021 року № НВ-1409547212021 земельна ділянка, кадастровий номер 1412900000:00:005:0439, площею 2,3370 га, цільове призначення - 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, вид використання земельної ділянки - готельний комплекс з бізнес-центром, належить позивачці на праві власності.
Видами економічної діяльності позивачки є: 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування (основний), 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.
Так, підставою для нарахування позивачці податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб, за твердженням представника відповідача, слугувала відсутність у податкового органу інформації щодо не надання нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, в оренду.
При цьому, відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про здійснення позивачкою діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування, та, відповідно, отримання доходу від такої діяльності.
Водночас, наявність двох умов надання пільги: а саме використання позивачкою власного нерухомого майна у власній господарській діяльності, розташованого на належній позивачці на праві власності земельній ділянці, та наявність у неї статусу платника єдиного податку третьої групи, обумовлює звільнення останньої від обов'язку нарахування, сплати земельного податку та подання такої податкової звітності.
Тобто, відповідачем не доведено належними доказами того факту, що позивачкою не виконуються умови, які звільняють її як платника єдиного податку від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до частини1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють,чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 1-8к від 16.04.2025 року позивачкою сплачено судовий збір за подання даного позову у розмірі 2142,30 грн.
Як вбачається з позовних вимог, предметом позову у даній справі є одна вимога майнового характеру, а отже, ставка судового збору за подання даного позову становить - 2677,83 грн.
Водночас, суд звертає увагу на те, що у зв'язку з початком функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), а саме: «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв'язку, статтю 4 Закону України «Про судовий збір» доповнено частиною третьою, згідно з якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки у цій справі позивачка позовну заяву подала в електронній формі через підсистему «Електронний суд», розмір судового збору становить 2142,26 грн (2677,83 грн * 0,8).
Таким чином, судовий збір у розмірі 2142,26 грн підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Роз'яснити позивачці, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-262, 293-295 КАС України, суд
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області форми «Ф» № 539903-2413-0515-UA14120090000098500 від 29.12.2023 року на суму 267 782,69 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП 44070187, адреса: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ) судовий збір у розмірі 2142 (дві тисячі сто сорок дві) гривні 26 коп.
Повний текст рішення складено та підписано 16 липня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В. Троянова