СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/14525/25
пр. № 1-кп/759/1602/25
17 липня 2025 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 22025101110000553 від 28.04.2025 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Калинівка Вінницької області, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор - ОСОБА_4 , обвинувачений - ОСОБА_3 , законний представник обвинуваченого - ОСОБА_5 , захисник - ОСОБА_6 ,
У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 20.04.2025, у громадянина України ОСОБА_3 , якому достовірно відомо про збройний напад Російської Федерації на Україну, з метою вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України та проти власності, а також з корисливих мотивів, виник злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом підпалів транспортних засобів Збройних Сил України та інших військових формувань, за попередньою змовою групою осіб.
В подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 20.04.2025 до громадянина України ОСОБА_3 , який використовував свій особистий мобільний телефон «Теcnо», з номером: НОМЕР_1 , за допомогою програми для обміну миттєвими повідомленнями «Telegram», звернулась невстановлена досудовим розслідуванням особа, шляхом надсилання смс-повідомлення та запропонувала останньому заробіток, який полягав у здійсненні підпалу транспортних засобів, які відносяться до Збройних Сил України та інших військових формувань, за грошову винагороду на, що ОСОБА_3 погодився.
В подальшому, діючи за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, ОСОБА_3 мав підшукати автотранспортний засіб, що за візуальними ознаками можна охарактеризувати, як автомобіль Збройних Сил України або інших збройних формувань, здійснити його підпал при цьому зафіксувавши факт підпалу за допомогою відеозапису, який в подальшому направити у програмі для обміну для миттєвими повідомленнями «Telegram» невстановленій досудовим розслідування особі.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 20.39 год. 20.04.2025, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, перебуваючи на території м. Київ, підшукав автомобіль, який за зовнішніми ознаками відповідає необхідним критеріям та може бути предметом підпалу, адже використовується військовослужбовцями Збройних Сил України, а саме транспортний засіб марки «Volkswagen», моделі «Transporter», державний номерний знак НОМЕР_2 , темно зеленого кольору (хакі) на якому була наліпка із зображенням білого хреста та на капоті наліпка із зображенням емблеми батальйону № НОМЕР_3 Національної гвардії України, що знаходився за адресою: АДРЕСА_2 та надалі в ході листування з невстановленою досудовим розслідування особою у програмі для обміну миттєвими повідомленнями «Telegram» отримав вказівку на здійснення підпалу, з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
Після чого, достовірно знаючи, що зазначений транспортний засіб використовується військовослужбовцями ЗС України, ОСОБА_3 , 20.04.2025 приблизно о 22.39 год., діючи умисно, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, буд. 22-Г, маючи при собі заздалегідь підготовлені засоби для вчинення злочину, із застосування джерела вогню підпалив легкозаймисту речовину, що було розлита на передній частині автомобіля, що в подальшому призвело до загоряння автомобіля темно зеленого кольору (хакі) марки «Volkswagen», моделі «Transporter» зеленого кольору державний номерний знак НОМЕР_2 . Упевнившись в тому, що злочин доведений ним до кінця ОСОБА_3 , з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин, покинув місце підпалу.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, за попередньою змовою групою осіб, тобто як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України; умисне пошкодження чужого майна вчиненого шляхом підпалу, за попередньою змовою групою осіб, тобто як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.
Під час досудового розслідування між прокурором та ОСОБА_3 , його законним представником ОСОБА_5 , у присутності захисника та за згодою потерпілого ОСОБА_7 , на підставі ст. ст. 468, 469, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
Розглядаючи в порядку п.1 ч.3 ст.314 КПК України питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, які згідно ст.12 КК України відносяться до тяжких злочинів.
Під час судового засідання судом з'ясовано в обвинуваченого ОСОБА_3 , що він цілком розуміє права передбачені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом; наслідки невиконання угоди. Законний представник обвинуваченого та його захисник угоду про визнання винуватості підтримали.
Суд переконався у судовому засіданні, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Крім того, потерпілий ОСОБА_7 у письмовій заяві підтвердив свою згоду на укладання угоди, заподіяні збитки йому відшкодовано, матеріальних та моральних притензій до обвинуваченого не має.
Встановлено, що угода про визнання винуватості може бути затверджена судом, оскільки умови угоди не суперечать вимогам Кримінально-процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України, відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін, правова кваліфікація кримінальних правопорушень вірна, відсутні обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним. Узгоджені сторонами вид та міра покарання, відповідають ступеню тяжкості вчинених ОСОБА_3 кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань. Зокрема, при визначенні узгодженої міри покарання враховано вік підозрюваного, дані про особу, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має міцні соціальні зв'язки, наявність обставин, що пом'якшують покарання підозрюваного, а саме його щире каяття, що виражається у негативному відношенні до вчиненого та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також відшкодування потерпілому у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 завданих матеріальних збитків, відсутність тяжких наслідків від вчиненого.
Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст.с. 96-1, 96-2, 100 КПК України.
Керуючись ст.ст.314, 369-371, 373- 376, 475 КПК України, суд,
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 27.06.2025 між прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , його законним представником ОСОБА_5 .
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України та призначити йому, узгоджене сторонами покарання:
- ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі;
- ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі.
У відповідності до ст. 70 КК України визначити ОСОБА_3 остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.
Зобов'язати ОСОБА_3 згідно ст.76 КК України періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Арешт, накладений згідно ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 26.06.2025 (760/11920/25, 1-кс/760/6389/25) - скасувати.
Застосувати спеціальну конфіскацію до майна, належного ОСОБА_3 та конфіскувати в дохід держави мобільний телефон "Tecno KG 5" IMEI- НОМЕР_4 , IMEI- НОМЕР_5 .
Речові докази: одяг, а саме: джинси синього кольору, кофта синього кольору, жилетка синього кольору, кросівки сірого кольору з синіми та жовтими смужками - повернути ОСОБА_3 .
Вирок на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м.Києва, протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України.
Суддя: ОСОБА_1