СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-зз/759/41/25
ун. № 2-211/05
23 червня 2025 року розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про скасування ухвали про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), про стягнення вартості частки набутого під час шлюбу майна,
03.06.2025 р. ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку звернулася до Святошинського районного суду м. Києва із заявою щодо усунення порушення законності норм матеріального і процесуального права де ухвалення суддею судового акту, Ухвали призвело до негативного наслідку порушення конституційних прав та свобод. Вимогами скарги ОСОБА_1 просить забезпечити захист та поновлення конституційних майнових прав а саме: скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 08.10.2004 р. в обгрунтувння своїх вимог заявник зазначає майнові права порушено тим, що зазначений об'єкт обтяження 1/3 частина квартири за адресою АДРЕСА_2 , є приватизованою та належить в рівних частинах 1/3: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Учасники справи у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність учасників справи.
Дослідивши подану заяву та додані до нього матеріали, суд дійшов наступного висновку.
Встановлено, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08.10.2004 р. заяву позивача з метою забезпечення позову про стягнення частки вартості набутого під час шлюбу майна заборонити відчуження будь-яким способом майно відповідача - частки квартири АДРЕСА_3 та 1/3 частки квартири АДРЕСА_4 . Відповідачем у справі є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, наявне обтяження: заборона на нерухоме майно; реєстраційний номер обтяження: №1372978; реєстратором: Першою Київською державною нотаріальною конторою; підстави обтяження ухвала Святошинського районного суду м. Києва б/н від 08.10.2004 р.; об'єкт обтяження: квартира, 1/3 частина квартири, адреса: АДРЕСА_2 .
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року N 475/97 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод. Першого протоколу та протоколів N 2, 4. 7. та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що підстав для обтяження майна на даний час немає. Окрім того, обтяження на майно зареєстровано ще до набуття його у власність.
Постановою Верховного суду від 22.12.2021 року у справі N 645/6694/15-ц надано правову позицію згідно якої наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувана, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Виходячи з вищевикладеного, на час звернення позивача до суду, за наявності арешту (обтяжень) накладених на майно, порушується права позивача як власника, внаслідок чого останній позбавлений можливості їх реалізувати, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому позовна вимога про зняття арешту є законною та обґрунтованою.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 141, 263-265, 274-279, 280-282, 353 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про скасування ухвали про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), про стягнення вартості частки набутого під час шлюбу майна, задовольнити.
Скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 08.10.2004 р. щодо заборони відчуження будь-яким способом 1/3 частки квартири АДРЕСА_4 .
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.Ю. Єросова