Справа № 761/22184/16-ц
Категорія 1
23 жовтня 2024 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Захарчук С. С.,
за участю секретаря судового засідання - Омельченко К. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві, третя особа - акціонерне товариство «Сенс Банк», про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним акту продажу нежилого приміщення на електронних торгах, визнання недійсним та скасування свідоцтва про придбання нежилого приміщення, витребування майна з чужого незаконного володіння,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Державного підприємства «Сетам», відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві (далі - Відділ) про визнання недійсними електронних торгів.
Зазначала, що 07.06.2016 вона дізналася про те, що належне їй на праві власності нежиле приміщення 182, (магазин літ. А) за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_2 .
Вказане придбання приміщення фізичною особою ОСОБА_2 є незаконним, що свідчить про наявність підстав для визнання недійсними вказаних електронних торгів.
Відносно неї не існує жодного активного виконавчого провадження предметом якого було б спірне нежитлове приміщення, а те виконавче провадження, яке існує відносно спірного нежитлового приміщення, зупинене на підставі ухвали суду.
Виконавчий документ, на підставі якого відкрито вказане вище виконавче провадження, визнаний в судовому порядку таким, що не підлягає виконанню.
Посилаючись на зазначені обставини, просила визнати недійсними електронні торги з реалізації нежилого приміщення №182, магазин (літера А), загальною площею 68,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які затверджені актом Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві про продаж майна на електронних торгах від 28.04.2016.
Заперечуючи проти позову, представник ДП «Сетам» вказав на те, що електронні торги арештованим майном, а саме: Нежиле приміщення № 182, магазин літ. А. по лоту № 49423 відбу3лися 23.03.2015.
На момент проведення торгів уповноваженим на забезпечення здійснення заходів із створення та супроводження програмного забезпечення системи електронних торгів було ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.
ДП «Сетам» є неналежним відповідачем у справі, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог відносно підприємства.
У подальшому ОСОБА_1 було подано заяву про зміну підстав позову та збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої додатково зазначила, що 23.03.2015. були проведені електронні торги, на яких було реалізовано нежиле приміщення №182, магазин (літера А) загальною площею 68,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про що був складений протокол № 64346.
28.04.2016 був затверджений начальником ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві акт про продаж вищезазначеного майна.
Продавцями вказаного майна є ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві, а покупцем - ОСОБА_2 ,
30.04.2016 ОСОБА_2 отримала свідоцтво про придбання майна з електронних торгів, яке зареєстроване в реєстрі під № 103 та видане приватним нотаріусом КМНО Кобалія І.В.
Вказаний вище правочин з продажу майна є незаконним, а тому має бути визнаний недійсним.
Так, на день проведення електронних торгів - 23.03.2015 існувала (та була подана до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві) ухвала (від 20.03.2015р.) про зупинення виконання виконавчого документу, на підставі якого було відкрито виконавче провадження та в межах якого були призначені та проведені прилюдні торги, тобто виконавчого напису №1901 від 13.05.2013.
Наявність вказаної ухвали свідчить про неможливість та відповідно незаконність виконання виконавчого документу та відповідно проведення електронних торгів.
Виконавчий документ, на підставі якого було відкрито виконавче провадження та в межах якого було проведено електронні торги, визнаний таким, що не підлягає виконанню за рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06.04.2016, що виключає законність виконання виконавчого документу та виключає законність завершення процедури електронних торгів - тобто складення та затвердження органами виконавчої служби акту про проведені торги.
Рішення суду було подано до органів виконавчої служби 27.04.2016, а акт складений та затверджений 28.04.2016.
Має місце ситуація коли службові особи ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві знали про скасування підстави для виконавчого провадження та електронних торгів і все рівно акт про проведені торги був складений.
В матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які розрахункові документи, які б свідчили про оплату за правочином про купівлю продаж на електронних торгах, що є ще однією підставою для незаконності оскаржуваного акту.
Отже, зазначеним вище правочином купівлі-продажу майна на електронних торгах були грубо порушені її права, зокрема було порушено право власності, оскільки її безпідставно позбавили права власності на її майно.
Посилаючись на зазначені обставини, просила визнати недійсним акт продажу на електронних торгах нежилого приміщення № 182 магазин (літера А) загальною площею 68,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , затверджений 28.04.2016 начальником відділу держаної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Хорішко О.О., визнати недійсним та скасувати свідоцтво про придбання зазначеного нежилого приміщення, яке видане 30.04.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобалія І.В. зареєстроване в реєстрі за № 103.
Відповідно до ухвал Шевченківського районного суду м. Києва від 22.02.2017, занесених до журналу судового засідання, замінено первісного відповідача ДП «Сетам» на ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, прийнято до розгляду заяву про зміну підстав позову та збільшення розміру позовних вимог
Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 12.04.2017, занесеної до журналу судового засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи ПАТ «Альфа-банк».
Правонаступником ПАТ «Альфа-банк» є АТ «Сенс Банк».
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 вказала на те, що позов є безпідставним, оскільки акт про проведення електронних торгів за своєю природою не є правочином, позовна вимога про визнання недійсним та скасування свідоцтва про придбання нежилого приміщення є похідною від першої вимоги та задоволенню не підлягає.
До того ж, у відзиві на позов додатково зазначила, що ухвала суду про забезпечення позову була отримана державним виконавцем 24.03.2015, тобто на наступний день після проведення торгів, отже, на день проведення торгів державний виконавець не мав жодних правових підстав відміняти чи зупиняти торги.
Крім того, відповідачка подала заяву про застосування строку позовної давності, оскільки Законом України «Про іпотеку» встановлено тримісячний строк для оскарження прилюдних торгів, позовна заява подана 15.06.2016, тобто з пропуском зазначеного строку.
У подальшому, позивачем було подано уточнену позовну заяву, у якій вона просила визнати недійсними електронні торги, оформлені протоколом №64346 від 23.03.2015 року про проведення електронних торгів по продажу нежилого приміщення №182, магазин (літера А) загальною площею 68,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , переможцем торгів за яким стала ОСОБА_2 , визнати недійсним акт продажу на електронних торгах нежилого приміщення №182, магазин (літера А) загальною площею 68,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 затверджений 28.04.2016 начальником відділу держаної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Хорішко О.О., визнати недійсним та скасувати свідоцтво про придбання нежилого приміщення №182, магазин (літера А) загальною площею 68,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з торгів, яке видане 30.04.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобалія І.В. та зареєстроване в реєстрі за № 103 та витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 нежиле приміщення №182, магазин (літера А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 у власність ОСОБА_1
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, від її представника в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за відсутності позивача та її представника.
Суд, відповідно до ст. 223 ЦПК України ухвалив розглядати справу за відсутності позивача та її представника.
Представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 подав заяву про розгляд справи за його відсутності та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Суд, відповідно до ст. 223 ЦПК України ухвалив розглядати справу за відсутності відповідача та її представника.
ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві та третя особа - акціонерне товариство «Сенс Банк», були повідомлені про дату та час судового засідання належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Суд, відповідно до ст. 223 ЦПК України ухвалив розглядати справу за відсутності вказаних учасників справи.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що відповідно до виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Матвеєва В.А. від 13.05.2014 звернуто стягнення на нежиле приміщення 182, магазин літ. А, загальною площею 68,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Зазначене нерухоме майно на підставі Іпотечного договору від 27.09.2006 було передано в іпотеку в забезпечення зобов'язань боржника - ОСОБА_1 по Договору про іпотечний кредит № 10689-к від 27.09.2006 року Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», яке 17.12.2012 на підставі договору про відступлення права вимоги відступило право вимоги за кредитним договором та на підставі договору про передачу прав за договорами забезпечення від 17.12.2012 відступило право вимоги за кредитним договором та на підставі договору про передачу прав за договорами забезпечення від 17.12.2012 відступило право вимоги за іпотечним договором публічному акціонерному товариству «Альфа-банк» строк платежу за яким настав 17.12.2012.
За рахунок коштів від реалізації нежилого приміщення 182, магазин літ. А, загальною площею 68,20 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 слід задовольнити вимоги публічного акціонерного товариства «Альфа-банк» у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання боржником ОСОБА_1 умов кредитного договору за період з 17.12.2012 по 25.03.2014, а саме: заборгованість за кредитом - 2114545 грн. 06 коп.; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 378790 грн. 13 коп. та суми плати, що здійснена публічним акціонерним товариством «Альфа-банк» за вчинення виконавчого напису - 6235 грн., що разом становить суму загальної заборгованості станом на 25.03.2014 у розмірі 2499573,19 грн.
На підставі зазначеного виконавчого напису від 13.05.2014 № 1108 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції 26.06.2014 відкрито виконавче провадження ВП № 43794600 з виконання виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 2499573,19 грн.
Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 20.03.2015 у справі № 761/7185/15 заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 43794600, відкритого державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса від 13.05.2013, зареєстрованого в реєстрі № 1901, який оскаржується боржником у судовому порядку і яким звернено стягнення на нерухоме майно: приміщення 182, магазин літ. А, загальною площею 68,20 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_1 .
Виконання зазначеної ухвали, яка підлягає негайному виконанню, покладено на ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві.
Згідно інформації про виконавче провадження 24.03.2015 зупинено виконавче провадження згідно п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 10-13 т. 1).
Відповідно до протоколу про проведення електронних торгів № 64346 від 23.03.2015 переможцем торгів з реалізації нежилого приміщення 182, магазин літ. А, загальною площею 68,20 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 визнано ОСОБА_2 .
Відповідно до акту продажу майна на електронних торгах, затвердженого начальником відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 28.04.2016 23.03.2015 проведено електронні торги по продажу нежилого приміщення 182, магазин літ. А, загальною площею 68,20 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 по примусовому виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса КМНО № 1109 від 13.05.2014 про звернення стягнення на нежиле приміщення № 182 магазин літ. А, загальною площею 68,20 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ПАТ «Альфа банк», грошові кошти в сумі 2499573,19 грн.
Прилюдні торги розпочалися з стартової ціни 794 331 грн. 00 коп.
У відповідності до протоколу № 64346 проведення прилюдних торгів від 23.03.2015 переможцем торгів по реалізації нежилого приміщення №182 - магазин (в літ. «А»), загальна площа 68,20 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 визнано ОСОБА_2 , яка запропонувала в ході торгів 794 331 грн. 00 коп.
Сума за нежиле приміщення повністю внесена на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління у м. Києві Гаврилюк Н.Д.
Реалізація майна відбулася з дотриманням вимог Законів України «Про іпотеку», «Про виконавче провадження», «Про державну виконавчу службу».
Відповідно до рішення Апеляційного суду м. Києва від 06.04.2016 у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа-банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11.12.2015 та ухвалено нове, яким виконавчий напис, вчинений нотаріусом КМНО Матвеєвим В.А. 13.05.2014 визнано таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до постанови державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Єговкіними О.Г. 27.05.2016 закінчено виконавче провадження ВП № 43794600 з виконання виконавчого напису № 1108 від 13.05.2014 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 2499573,19 грн. у зв'язку з тим, що відповідно до рішення апеляційного суду м. Києва від 06.04.2016 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 13.05.2014 на підставі якого проводилося виконавче провадження.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 330 ЦК України встановлено, що, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.
Власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга статті 388 ЦК України).
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, який надалі було підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18).
Одним з основних принципів цивільного судочинства є обов'язковість судового рішення (п. 7 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Як установлено судом, підставою для проведення прилюдних торгів у зазначеній справі було примусове виконання державним виконавцем виконавчого напису нотаріуса.
Електронні торги відбулися 23.03.2015. При цьому, відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 20.03.2015 у справі № 761/7185/15 заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 43794600, відкритого державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса від 13.05.2013, зареєстрованого в реєстрі № с1901, який оскаржується боржником у судовому порядку і яким звернено стягнення на нерухоме майно: приміщення 182, магазин літ. А, загальною площею 68,20 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_1 . Виконання зазначеної ухвали, яка підлягає негайному виконанню, було покладено на ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві.
Усупереч зазначеного рішення суду торги були проведені та переможцем торгів визначено ОСОБА_2 .
Згідно інформації про виконавче провадження виконавче провадження№ 43794600 було зупинено згідно п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» лише 24.03.2015 (а.с. 10-13 т. 1).
У подальшому, відповідно до рішення відповідно до рішення Апеляційного суду м. Києва від 06.04.2016 у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа-банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11.12.2015 та ухвалено нове, яким виконавчий напис, вчинений нотаріусом КМНО Матвеєвим В.А. 13.05.2014 визнано таким, що не підлягає виконанню.
При цьому, акт продажу майна на електронних торгах, згідно якого, зокрема, переможцем торгів по реалізації нежилого приміщення №182 - магазин (в літ. «А»), загальна площа 68,20 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 визнано ОСОБА_2 було затвердженого начальником відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 28.04.2016, тобто після ухвалення Апеляційним судом м. Києва рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа-банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та згідно якого виконавчий напис, вчинений нотаріусом КМНО Матвеєвим В.А. 13.05.2014, який перебував на примусовому виконанні у державній виконавчі службі, визнано таким, що не підлягає виконанню.
Право власності на спірне нежиле приміщення було зареєстровано за ОСОБА_2 30.04.2016 (а.с. 14 т. 1).
Отже, електронні торги по реалізації спірного майна, проведені 23.03.2015 при наявності ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 20.03.2015 у справі № 761/7185/15, якою зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 43794600, відкритого державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса від 13.05.2013, зареєстрованого в реєстрі № с1901, який оскаржується боржником у судовому порядку і яким звернено стягнення на нерухоме майно: приміщення 182, магазин літ. А, загальною площею 68,20 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_1 та рішення Апеляційного суду м. Києва від 06.04.2016, відповідно до якого виконавчий напис, вчинений нотаріусом КМНО Матвеєвим В.А. 13.05.2014 визнано таким, що не підлягає виконанню, проведенні незаконно.
При цьому, докази того, що сума від реалізації нерухомого майна направлена на задоволення вимог стягувача у виконавчому провадженні № 43794600 не надані, а відповідно до постанови державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Єговкіними О.Г. 27.05.2016 виконавче провадження ВП № 43794600 з виконання виконавчого напису № 1108 від 13.05.2014 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 2499573,19 грн. закінчено у зв'язку з тим, що відповідно до рішення Апеляційного суду м. Києва від 06.04.2016 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 13.05.2014 на підставі якого проводилося виконавче провадження.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) зазначила, що якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, не маючи права його відчужувати, то покупець не набуває право власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від такого набувача лише у випадках, встановлених частиною першою статті 388 ЦК України (з урахуванням винятків, визначених у частині другій цієї статті), тоді як у недобросовісного набувача чи у добросовісного, який набув майно безоплатно, власник має право його витребувати у всіх випадках (стаття 387, частина третя статті 388 ЦК України) Тому, якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на електронних торгах, і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним та не набув право власності на придбане приміщення, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину купівлі-продажу), складених на їх підставі протоколу й акта про проведені електронні торги чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу (пункт 44).
Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові також звернула увагу і на те, що придбання майна на публічних торгах не є запорукою добросовісності набувача. Тому питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на торгах, слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) зазначено, що вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див., зокрема, постанови: від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови: від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 55), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.66)).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц виснувала, що частина друга статті 388 ЦК України захищає права добросовісного набувача, який придбав майно, примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень. Тобто, на підставі частини другої статті 388 ЦК України майно не можна витребувати від добросовісного набувача тільки тоді, коли воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень (пункт 48).
Якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на електронних торгах, і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним і не набув право власності на придбане приміщення, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину купівлі-продажу), складених на їх підставі протоколу й акта про проведені електронні торги чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу. Придбання майна на публічних торгах не є запорукою добросовісності набувача. Тому питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на торгах, слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19 (пункти 9.33-9.34), від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункти 44, 48), від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19 (пункти 154, 157).
Твердження відповідача про те, що вона була добросовісним набувачем та не знала чи не могла знати про порушення порядку реалізації майна спростовується тим, що відповідно до рішення Апеляційного суду м. Києва від 06.04.2016, яким було скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11.12.2015, вбачається те, що у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа-банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_2 була залучена в якості третьої особи, а тому знала про існування спору щодо виконавчого напису, на підставі якого було звернуто стягнення на спірні жилі приміщення.
Виходячи з вищевикладеного, ОСОБА_2 не може вважатися добросовісним набувачем у розумінні положень частини першої статті 388 ЦК України.
Щодо заяви ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності, визначеної ст. 48 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої ОСОБА_2 посилалася на те, що позивачка пропустила тримісячний строк для подачі позову про оскарження прилюдних торгів.
Загалом, тримісячний строк позовної давності для оскарження прилюдних торгів застосовується, зокрема, до іпотекодавця, боржника та інших учасників торгів, якщо вони звертаються з позовом про визнання торгів недійсними. Проте, якщо вимога стосується витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), то застосовується загальна позовна давність, яка становить 3 роки та який позивачем не пропущено.
Таким чином, з метою належного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині витребування у власність ОСОБА_1 від ОСОБА_2 нежилого приміщення № 182, магазин (літера А), за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 68,2 кв.м. на підставі ст. ст. 387, 388 ЦК України.
Щодо позовних вимог про визнання недійсними електронних торгів, оформлених протоколом № 64346 від 23.03.2015, визнання недійсним акту продажу нежилого приміщення на електронних торгах, визнання недійсним та скасування свідоцтва про придбання нежилого приміщення у даній справі слід зазначити наступне.
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21)).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21) вказано, що "видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) є передбаченою пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України "Про нотаріат" окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення відповідного права переможця аукціону, тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину. За змістом глави 12 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, на відміну від дій із нотаріального посвідчення правочинів, нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, не встановлює дійсні наміри сторін до вчинення правочину, відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майно конкретним набувачем і підтвердження цього права внаслідок проведення прилюдних торгів (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.21, 6.22)). Визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ні інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ні такий же інтерес самого боржника. Цей документ не породжує жодного права. Тому позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту".
У статті 48 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя, іпотекодавця, боржника та будь-якого учасника електронного аукціону оскаржити його результати в суді. При цьому в практиці Верховного Суду відсутні висновки щодо неналежності такого способу захисту прав боржника у виконавчому провадженні (власника реалізованого майна), якщо підставами цього позову є порушення порядку їх проведення.
У постановах від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 35), від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66) та інших Велика Палата Верховного Суду виснувала, що оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача) оскаржити можна саме такий правочин, а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги ж про визнання недійсними протоколу проведення публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24) вказано, що "правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. З огляду на правову природу процедури реалізації майна на торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника торгів, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином. Наведене узгоджується з правилами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні правила про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Тож правова природа продажу майна з публічних (електронних) торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі приписів цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо дотримання визначених правил про процедуру, порядок проведення торгів".
Отже, позовні вимоги про визнання недійсними електронних торгів, оформлених протоколом № 64346 від 23.03.2015, визнання недійсним акту продажу нежилого приміщення на електронних торгах, визнання недійсним та скасування свідоцтва про придбання нежилого приміщення у даній справі не відповідають належному способу захисту у цій справі, що є самостійною підставою для відмови в позові в цій частині.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-82, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, ЦПК України -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (04053, м. Київ, вул. Артема, 73, код ЄДРПОУ 25287988), відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ 34967593), третя особа - акціонерне товариство «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714), про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним акту продажу нежилого приміщення на електронних торгах, визнання недійсним та скасування свідоцтва про придбання нежилого приміщення, витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити частково.
Витребувати у власність ОСОБА_1 від ОСОБА_2 нежиле приміщення № 182, магазин (літера А), за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 68,2 кв.м.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С. С. Захарчук