Ширяївський районний суд Одеської області
15.07.2025 Справа №: 518/457/25 Провадження № 1-кп/518/45/2025
15.07.2025 селище Ширяєве
Ширяївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника адвоката ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024162260000697 від 18.11.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Ширяєве Ширяївського району Одеської області, українця, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, перебуваючого на посаді номера обслуги 2 самохідного артилерійського взводу 5 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України,
15 липня 2025 року в судовому засіданні прокурором заявлено та підтримано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 .
Відповідно до зазначеного клопотання, ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, та проходячи військову службу на час вчинення кримінального правопорушення у військовій частині НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», у порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, будучи звільнений у щорічну основну відпустку за 2024 рік скоїв злочин при таких обставинах.
17.11.2024 року ОСОБА_5 знаходився за власним місцем мешкання, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , де протягом дня вживав алкогольні напої разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_8 . У той же час у ОСОБА_8 гостювала її онука ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканка АДРЕСА_1 .
Близько 04:30 год. 18.11.2024 року у ОСОБА_10 раптово виник умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті малолітній ОСОБА_9 .
У подальшому, близько 04:30 год. 18.11.2024 року, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на позбавлення життя малолітньої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , з невстановлених досудовим розслідуванням мотивів, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння у приміщенні кухні житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 умисно протиправно наніс не менше 13 ударів сокирою у область шиї ОСОБА_9 , спричинивши таким чином останній несумісні з життям тілесні ушкодження у вигляді: 1 різаної рани лівої завушної ділянки та 12 різано-рубаних ран шиї з повним її пересіченням (декапітацією) у верхній третині; 6 крововиливів у м'які тканини голови; крововиливів під м'які мозкові оболонки великих півкуль головного мозку та мозочку, від яких потерпіла померла на місці події. Вказані тілесні ушкодження у вигляді крововиливів під м'які оболонки великих півкуль головного мозку та мозочку, комплексу ран шиї, що складають травматичну ампутацію на рівні шиї (декапітацію) за критерієм небезпеки для життя згідно з п.п.2.1.2 та 2.1.3. г/, д/, о/ «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, утворились в короткий проміжок часу, практично одночасно, безпосередньо перед настанням смерті і всі вони є прижиттєвими. Смерть ОСОБА_11 настала внаслідок травматичної ампутації на рівні шиї (декапітація). Смерть ОСОБА_11 перебуває у прямому причинному зв'язку з тілесним ушкодженням у вигляді травматичної ампутації на рівні шиї (декапітації).
Отже, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України - вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті малолітній дитині.
Ухвалою слідчого судді Березівського районного суду Одеської області від 20.11.2024 року ОСОБА_13 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 16.01.2025 року.
Ухвалою слідчого судді Березівського районного суду Одеської області від 15.01.2025 року відносно ОСОБА_10 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою без можливості внесення застави до 18.02.2025 року.
Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 13.02.2025 року відносно ОСОБА_10 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою без можливості внесення застави до 13.04.2025 року.
Ухвалою Ширяївського районного суду Одеської області від 25.03.2025 відносно ОСОБА_10 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави до 23.05.2025 з утриманням в ДУ «Одеський СІЗО».
Прокурор зазначає, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховані під час обрання та продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , продовжують існувати та дають підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому прокурор вказує на неможливість обрання ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу.
Ризик можливого переховування від суду обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, що відноситься до категорії особливо тяжкого злочину та тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним (позбавлення волі від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі), що дає підстави вважати, що останній може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності.
Ризик незаконно виливати на свідків, потерпілого у цьому кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що ОСОБА_12 , будучи обвинуваченим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 п.2 ст. 115 КК України, з метою уникнути покарання за вчинені дії, з урахуванням характеру, обставин, суспільної небезпеки злочину, та того, що більшість свідків по цьому провадженню проживають у одному населеному пункті разом з обвинуваченим, зокрема, свідок ОСОБА_8 є співмешканкою ОСОБА_10 , тому існують підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_12 може вживати заходи, направлені на незаконний вплив, як безпосередньо, так і опосередковано, на свідків, потерпілого, шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, а також примусити вже допитаних свідків змінити покази на свою користь до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню.
Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовується тим, що після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_12 вчинив спробу нанести собі тілесні ушкодження, отже обвинувачений, перебуваючи на свободі, може нести небезпеку собі чи оточуючим.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтовується тим, що ОСОБА_12 є військовослужбовцем, добре володіє різними видами зброї, вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи на свободі може зловживати алкогольними напоями та вчинити новий насильницький злочин.
У судовому засіданні захисник та обвинувачений заперечили проти задоволення клопотання, заявленого прокурором.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Під час вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі Конвенція) і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права людини на свободу й особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до орієнтирів застосування ст. 5 Конвенції, сформованих практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого покарання, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про його незначний ступінь і відсутність необхідності запобіжного ув'язнення (рішення: від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України», заява №40107/02, п.79; «Авраімов проти України», заява №71818/17, п.п.57, 64).
Відповідно до ст. 178 КПК України під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу суд, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити у сукупності і всі інші обставини.
У цьому провадженні ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі. Зазначена обставина вже сама по собі може бути достатньою підставою і мотивом для переховування обвинуваченого від суду.
У контексті наведеного суд звертає увагу, що відповідно до практики ЄСПЛ тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для тримання особи під вартою, проте у сукупності з іншими обставинами істотно підвищує ризик її втечі. Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 26.07.2001року у справі «Ілійков проти Болгарії» (заява №33977/96, п.80) «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Водночас тяжкість обвинувачення, що збільшує ризик переховування ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює у сукупності з іншими чинниками, які підлягають урахуванню під час вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу.
Оцінюючи ризик протиправного впливу на потерпілого і свідків, суд враховує визначену кримінальним процесуальним законом процедуру допиту цих осіб.
Зокрема, під час досудового розслідування потерпілі і свідки дають показання слідчому, прокурору у порядку, визначеному ст. 224 КПК України, а на стадії судового розгляду справи допитуються усно у судовому засіданні згідно зі ст. ст. 352, 353 цього Кодексу.
Відповідно до закріпленої у ст. 23 КПК України засади безпосередності судового процесу суд може використовувати як докази лише показання, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отримані у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Положення ч. 4 ст. 95 КПК України містять імперативну заборону обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім випадків, зумовлених режимом воєнного стану і визначених у ст. 615 КПК України.
У свою чергу, ч. 11 ст. 615 КПК України передбачено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у разі, якщо хід і результати допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
За наведених обставин ризик впливу на потерпілого і свідків існує не лише під час збирання доказів на початку досудового розслідування, а й зберігається під час судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань цих осіб судом.
На цей час судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_5 по суті ще триває, допит потерпілого та одного свідка проведений, водночас інші 8 свідків судом не допитані, тому ризик протиправного впливу обвинуваченого на них залишається актуальним.
Про ризик перешкодження ОСОБА_5 кримінальному провадженню іншим чином свідчить вчинення спроби нанести собі тілесні ушкодження, отже обвинувачений, перебуваючи на свободі може нести небезпеку собі чи оточуючим.
Також, суд бере до уваги, що ОСОБА_12 є військовослужбовцем, володіє різними видами зброї, вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, тому перебуваючи на свободі може зловживати алкогольними напоями та вчинити новий злочин.
Суд звертає увагу, що на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на наведені обставини у своїй сукупності суд вважає доведеним, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на даний час є дійсними, продовжують існувати, суттєво не зменшилися, запобігти їм і забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого неможливо шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою. Доводів і аргументів на підтвердження протилежного сторона захисту у судовому засіданні не навела.
Обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на даний час не виходить за межі розумного строку. Такий запобіжний захід кореспондується із суспільним інтересом, що полягає у виконанні визначених у ст. 2 КПК України завдань кримінального судочинства, є необхідним, щоб запобігти продовженню обвинуваченим злочинної діяльності та перешкоджанню кримінальному провадженню, і пропорційний цій легітимній меті.
Враховуючи викладене, а також те, що сторона захисту не спростувала наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Разом з цим, положенням п. 2 абз. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України встановлено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
З огляду на викладене, з урахуванням того, що злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_5 , вчинений щодо малолітньої особи, що спричинило її загибель, підстав для визначення розміру застави у цьому кримінальному провадженні не вбачається.
Водночас, клопотання захисника адвоката ОСОБА_6 , підтримане обвинуваченим ОСОБА_5 , щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту є необґрунтованим та задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Захисник посилався на наявність постійного місця проживання у обвинуваченого, зазначив, що основний, на думку захисника, свідок та потерпілий у цьому кримінальному провадженні вже допитані, ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вчиняти новий злочин не має намірів, може отримувати матеріальну підтримку з боку брата.
Разом з цим, доводи щодо наявності постійного місця проживання обвинуваченого, його матеріальної підтримки не підтверджено жодними доказами у цьому судовому засіданні. Також, не наведено обставин та не подано доказів, які б свідчили про стійкі соціальні зв'язки, та/або будь-які інші зв'язки обвинуваченого з місцем проживання, з країною; не вказано на обставини життя обвинуваченого, які б могли свідчити на користь зменшення розглядуваних ризиків.
Інші доводи сторони захисту є непереконливими та спростовуються вищевказаними висновками суду.
Відтак, клопотання захисника адвоката ОСОБА_6 про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 331, 372, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
Застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» продовжити строком на 60 діб до 12 вересня 2025 року включно без визначення розміру застави.
У задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_6 про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду в частині продовження запобіжного заходу.
Повний текст ухвали складено та підписано 16.07.2025 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3