Справа № 515/253/25
Провадження № 2-а/515/459/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
17 липня 2025 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Олійника К. І.,
за участю: секретаря судового засідання Коренчук О. Е.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,
Описова частина
Короткий зміст вимог
24 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови № 1255/1282 від 11 лютого 2025 року про притягнення його до адміністративної справи за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Позов обґрунтовано тим, що постановою тимчасово виконуючого обов'язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) підполковника ОСОБА_2 за № 1255/1282 від 11 лютого 2024 року його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у сумі 17 000 грн за ч. 3 ст. 210 КУпАП, у зв'язку з тим, що він, в порушення правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», не прибув за викликом по повістці на 02 грудня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 для звіряння облікових даних. Вважає, що зазначена постанова про накладення адміністративного стягнення є незаконною,необґрунтованими та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
ОСОБА_1 зазначив, що його сім'я має статус багатодітної, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 . Він своєчасно, 16 липня 2024 року, оновив облікові дані, після чого йому ІНФОРМАЦІЯ_5 було надано відстрочку призову на військову службу до 11 серпня 2024 року та відповідно в подальшому: до 09 листопада 2024 року, до 07 лютого 2025 року та до 08 травня 2025 року.
Стверджує, що на дату його виклику ІНФОРМАЦІЯ_5 по повістці на 02 грудня 2024 року, йому 21 листопада 2024 року вже було надано відстрочку через застосунок «Резерв +», про що він пред'явив електронний військово-обліковий документ уповноваженій особі ТЦК, тому вважає, що не було необхідності викликати його повісткою для звіряння даних.
Разом з цим, вказує, що повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 він не отримував, натомість у лютому 2025 року був затриманий працівниками поліції і доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Крім того, виходячи з норм Закону «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», інформацію, яку не оновив позивач, відповідач повинен отримати від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді або шляхом обміну відомостями.
Отже, відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, до позивача у цьому випадку не можуть бути застосовані положення ст. 210 КУпАП, що виключає в діянні складу інкримінованого позивачу правопорушення.
Відтак, уповноваженою особою відповідача при винесені оскаржуваної постанови, на думку позивача, не було зазначено належних та допустимих доказів на обґрунтування допущеного ним правопорушення.
Також, позивач просив поновити йому строк на оскарження постанови за № 1255/1282 від 11 лютого 2024 року, винесеної тимчасово виконуючим обов'язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) підполковником ОСОБА_2 , зазначаючи причиною поважності пропущення строку, те що вказану постанову він отримав засобами поштового зв'язку в останній день строку на оскарження та не мав фізичної можливості на оскарження, оскільки проживає на значній відстані від м. Татарбунари.
Рух справи
Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 25 лютого 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження постанови, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; витребувано у відповідача матеріали, на підставі яких було прийнято постанову № 1255/1282 від 11 лютого 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, відповідачу роз'яснено право на подання відзиву на адміністративний позов;
Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 22 квітня 2025 року за клопотанням ОСОБА_1 здійснено перехід зі стадії спрощеного позовного провадження на розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Аргументи, доводи, клопотання учасників справи
15 березня 2025 року від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 О. Плукчі до суду надійшов відзив, у якому останній просив відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно до ст. 65 Конституції України Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Відповідно до п. 20 ст. 109 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшим продовженням такого строку, який діє по теперішній час; оголошено загальну мобілізацію на території України.
Частиною 3 ст.1 Закону України «Про військовий облік і військову службу» визначено, що військовий облік включає, зокрема, дотримання правил військового обліку.
Відповідно до абз. 5 ч. 10 ст. 1 цього Закону громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено ряд обов'язків громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема, відповідно до п.3 ст. ст.22 Закону громадяни зобов'язані з'явитися на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Частиною 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
В силу п. 41 Порядку № 560 датою належного оповіщення призовника, військовозобов'язаного або резервіста, у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку, є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Так, позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) з 26 травня 2014 року, військово-облікова спеціальність 956 647А, ІІ категорії рядового складу, військове звання - солдат, користується правом на відстрочку до 08 травня 2025 року.
Зазначає, хоча й станом на 02 грудня 2024 року (дата виклику по повістці) позивачу через застосунок «Резерв+» була надана відстрочка від призову та останній вважав, що нібито не було необхідності з'явитись до територіального центру комплектування та соціальної підтримки на виклик по повістці, проте, згідно відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів позивач через зазначений вище застосунок отримав 29 серпня 2024 року відстрочку від призову на військову службу до 09 листопада 2024 року. Пізніше позивач отримав відстрочку від призову на військову службу 22 листопада 2024 року, таким чином у період з 09 листопада по 22 листопада 2024 року не скористався своїм правом на отримання відстрочки, у зв'язку з чим ІНФОРМАЦІЯ_5 19 листопада 2024 року сформував та направив позивачу повістку про виклик на 02 грудня 2024 року, що підтверджується поштовим відправленням № 0610208895322 та довідкою АТ « Укрпошти» від 30 листопада 2024 року про «відсутність адресата за вказаною адресою».
Відповідно до ст..1 Закону України « Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Реєстр) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
В результаті порушення позивачем правил військового обліку, останній був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_6 , де уповноваженою особою 03 лютого 2025 року відносно нього складено протокол №808 за ч. 3 ст. 210 КупАП, який був складений у його присутності, останнього було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також про дату, час та місце розгляду справи, другий примірник протоколу отримав під особистий підпис.
Оскільки статтею 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначено чіткий перелік (34 пункти) персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста, отримати інформацію територіальним центром комплектування та соціальної підтримки щодо призовників, військовозобов'язаних та резервістів засобами електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікативними системами, реєстрами, базами даних, держателями яких є державні органи по всім пунктам неможливо.
ОСОБА_1 у поясненнях на відзив та усних поясненнях у судовому засіданні наголосив, що він у встановлені строки оновив свої облікові дані, мав право на відстрочку до 09 листопада 2024 року, продовження якої від нього не залежить. Він вчасно подав документи для поновлення відстрочки, однак вона була сформована лише 22 листопада 2024 року, виклик до ТЦК не отримував. Також зазначив, що облікові дані його не змінювались, коли його привезли до ТЦК йому не пояснили неможливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів його персональних даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Та й взагалі не пояснили які його персональні дані цікавили ТЦК.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є військовозобов'язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 в АДРЕСА_1 , з 26 травня 2014 року, військово-облікова спеціальність 956 647А, ІІ категорії рядового складу, військове звання - солдат, користується правом на відстрочку до 08 травня 2025 року, про що свідчить облікова картка до військового квитка (а.с. 51-54).
03 лютого 2025 року щодо ОСОБА_1 офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_8 складено протокол про адміністративне правопорушення № 808 за ч. 3 ст. 210 КУпАП, відповідно до якого, 03 лютого 2024 року о 19 годині 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_6 за зверненням Е 773792 від 12 грудня 2024 року, працівниками поліції супроводжений громадянин ОСОБА_1 , який не прибув за викликом по повістці, тим самим порушив правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме п.1пп.2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів». Протокол був складений у присутності позивача, його було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. 63 Конституції України та ст.268 КУпАП, а також про дату, час та місце розгляду справи. З протоколом позивач ознайомився, другий примірник протоколу отримав під особистий підпис. (а.с.56-57).
07 лютого 2024 року ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 було подано пояснення, відповідно до якого, повістку про виклик на 02 грудня 2024 року йому особисто ніхто не вручав та працівник АТ «Укрпошта» не повідомляв про наявність листа за формою Ф-22. Також, пояснив, що мотиву не прибувати за викликом по повістці до ТЦК у нього не було, тому що з 21 листопада 2024 року він повторно підтвердив своє право на відстрочку, як багатодітний батько (до 07 лютого 2025 року) (а.с.58).
На підставі наявних матеріалів тимчасово виконуючим обов'язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) підполковника ОСОБА_2 було розглянуто справу про адміністративне правопорушення та винесено постанову № 1255/1282 від 11 лютого 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у сумі 17 000 грн за ч. 3 ст. 210 КУпАП, за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а саме: не прибуття за викликом по повістці на 02 грудня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 для звіряння облікових даних (а.с. 59-63).
Встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та є батьком трьох дітей (2012, 2016 та 2020 року народження), у зв'язку з чим має відстрочку від призиву на військову службу (а.с. 14-17, 25, 26, 27, 28).
Облікові дані ОСОБА_1 оновив вчасно (а.с. 28-29).
ОСОБА_1 14 червня 2024 року надано відстрочку до 11 серпня 2024 року (а.с. 26).
30 серпня 2024 року ОСОБА_1 надано відстрочку до 09 листопада 2024 року (а.с. 27).
22 листопада 2024 року через застосунок «Резерв+» ОСОБА_1 сформовано нову відстрочку до 07 лютого 2025 року, далі - з 09 лютого по 08 травня 2025 року. Вказані відстрочки сформовано автоматично (а.с. 53-54).
19 листопада 2024 року ОСОБА_1 , на адресу: АДРЕСА_2 , направлено виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 55).
Вказана поштова кореспонденція адресату не доставлена (адресат відсутній за вказаною адресою).
ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що за адресою: АДРЕСА_2 , він зареєстрований, а проживає за адресою: АДРЕСА_3 , що також підтверджується витягом з реєстру територіальної громади (а.с. 24).
З відомостей картотеки, наданої ІНФОРМАЦІЯ_9 , також вбачається, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 55).
Мотивувальна частина
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частина друга статті 251 КУпАП).
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з диспозицією ст. 210 КУпАП відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014року "Про часткову мобілізацію".
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшим продовженням такого строку, який діє по теперішній час; оголошено загальну мобілізацію на території України.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Кабінет Міністрів України затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Підпунктом 2 пункту 1 Додатку 2 "Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів" Порядку №1487 визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 3 цього Додатку 2 до Порядку №1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
З протоколу № 808 від 03 лютого 2025 року та оскарженої постанови № 1255/1282 від 11 лютого 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він не прибув за викликом до РТЦК (а.с. 56, 59).
Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи учасників справи, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з такого.
Так, за приписами примітки до статті 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Отже, з аналізу приведених норм випливає, що відповідальність за статтями 210 та 210-1 КУпАП не застосовується у випадку, коли дані для Реєстру можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Реєстру) визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі по тексту Закон № 1951-VIII).
Відповідно до положень частини першої статі 5 Закону № 1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
За приписами частини другої статті 5 Закону № 1951-VIII, держатель Реєстру:
1) забезпечує технологічне функціонування Реєстру, для чого утворює уповноважений орган адміністрування Держателя Реєстру;
2) вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо Порядку ведення Реєстру, в яких визначає процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
3) організовує взаємодію Реєстру з іншими реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних щодо отримання (обміну) інформації, визначеної статтями 6-9 цього Закону, відповідно до Закону України "Про публічні електронні реєстри";
4) забезпечує розвиток та модернізацію програмних та апаратних засобів Реєстру;
5) надає органам адміністрування та ведення Реєстру право доступу до бази даних Реєстру;
6) здійснює інші повноваження, передбачені законом.
Згідно з частиною п'ятою статті 5 Закону № 1951-VIII органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Відповідно до частин восьмої та дев'ятої статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
За приписами частини третьої статті 14 Закону № 1951-VIII актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Даною частиною статті 14 Закону № 1951-VIII передбачено перелік органів, від яких органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді інформацію через електронну інформаційну взаємодію.
Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до Законів України "Про публічні електронні реєстри", "Про розвідку" та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.
З аналізу приведених вище положень Закону № 1951-VIII вбачається, що персональні дані військовозобов'язаного можуть бути отримані органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, до яких відносить і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними органами.
Разом з цим, відповідачем, жодних доказів наявності у нього необхідності оновлення відповідної інформації стосовно позивача не надано, зокрема з урахуванням того, що позивач був взятий на облік, має право на відстрочку від призову на військову службу, як чоловік, на утриманні якого перебуває троє дітей віком до 18 років.
Доказів того, що вказані відомості не повідомлялися відповідачу під час постановлення позивача на облік суду не надано.
Протокол № 808 від 03 лютого 2025 року та оскаржена постанова № 1255/1282 від 11 лютого 2025 року не містять належних та допустимих доказів неможливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Крім того, суд враховує, що виклик до РТЦК надіслано на неналежну адресу позивача, про що відповідачу достеменно відомо.
Разом з тим, відповідачем не зазначено ні у протоколі, ні в постанові про адміністративне правопорушення, які саме дані позивач не уточнив, необхідність його виклику до РТЦК (зважаючи на наявність відстрочки, пролонгацією якої займався сам же відповідач), не з'ясував причини неявки позивача.
За вказаних обставин, відповідач, ухвалюючи спірну постанову, всупереч імперативних вимог статей 7, 9, 247, 251, 252 тощо КУпАП, не дослідив обставини справи, не встановив наявність складу адміністративного правопорушення, не зібрав доказів на підтвердження власної позиції щодо допущення позивачем інкримінованого правопорушення, зокрема які були наявні у розпорядженні самого відповідача.
Оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення саме ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а лише тільки вказує на нього.
Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 14 лютого 2008 року у справі Кобець проти України зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем допущено неповноту розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, а оскаржувана постанова, прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Висновки за результатами розгляду справи
Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів вручення позивачу повістки за адресою проживання, а також відсутність інформації того на яку дату його було викликано до ТЦК та СП, відповідачем не долучено доказів в підтвердження того, що позивача повідомлено у встановленому законом порядку про таку дату, а розгляд справи в ТЦК та СП відбувся формально, поверхнево, без врахування пояснень позивача, тому суд вважає, що оскаржена постанова є такою, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, прийнятою не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтованою (без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення), упередженою, недобросовісною, прийнятою без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), без урахування доводів особи, яка притягається до відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 3ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Дослідивши подані позивачем докази в сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд прийшов до висновку, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП не була доведена «поза розумним сумнівом», тому постанова про притягнення позивача до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є безпідставною, підлягає скасуванню, а справа - закриттю.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 247,254,280,283 КУпАП, ст.ст. 20,77,244-246,286 КАС України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову тимчасово виконуючим обов'язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 № 1255/1282 від 11 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної справи за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 місцезнаходження: АДРЕСА_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя К. І. Олійник