ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/12344/25
провадження № 2-о/753/492/25
11 липня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва в складі: головуючого судді Котвицького В.Л., за участю секретаря судового засідання Іващенко Є.В., розглянувши в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису, заінтересована особа: ОСОБА_2 ,
Заявник у червні 2025 року звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 щодо неї, на строк 6 місяців, встановивши заходи тимчасового обмеження його прав.
Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що заявник та ОСОБА_2 є матір'ю та дочкою, та проживають разом однією родиною за адресою: АДРЕСА_1 . Під час спільного проживання з ОСОБА_2 остання постійно приймає наркотичні засоби у присутності своєї дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наркотична залежність ОСОБА_2 продовжується вже багато років, заявник намагалася лікувати доньку, але безрезультатно.
Також, 04.04.2025 о 19:15 год. ОСОБА_2 перебуваючи за адресою проживання вчинила сварку з бабусею, ОСОБА_4 застосовуючи дії психологічного та психологічного характеру, що полягали у штовханині, хапанні за горло; ображання нецензурною лайкою, чим скоїла домашнє насильство та була притягнута до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Актом оцінки потреб Дарницького районного у м. Києві центру соціальних служб та Висновком до нього також встановлено, що через таку поведінку ОСОБА_2 , родина перебуває в складних життєвих обставинах та створюється загроза фізичному та психологічному здоров'ю сину ОСОБА_5 , матері ОСОБА_6 та бабусі ОСОБА_7 .
Таким чином, заявник вважає, що вона є особою, яка зазнала домашнього насильства. Щоб забезпечити дієвий та ефективний спосіб захисту від повторного вчинення домашнього насильства щодо заявника, на її думку, необхідно до ОСОБА_2 застосувати обмежувальний припис у вигляді заборони перебувати в місці спільного проживання з заявником.
Відповідно до частин першої, другої статті 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
У судове засідання заявник та її представник з'явились, вимоги заяви підтримали та просили її задовольнити.
Заінтересована особа у судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила.
Суд, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що заявник та ОСОБА_2 є матір'ю та дочкою, та проживають разом однією родиною за адресою: АДРЕСА_1 . Під час спільного проживання з ОСОБА_2 остання постійно приймає наркотичні засоби у присутності своєї дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наркотична залежність ОСОБА_2 продовжується вже багато років, заявник намагалася лікувати доньку, але безрезультатно.
Також, 04.04.2025 о 19:15 год. ОСОБА_2 перебуваючи за адресою проживання вчинила сварку з бабусею, ОСОБА_4 застосовуючи дії психологічного та психологічного характеру, що полягали у штовханині, хапанні за горло; ображання нецензурною лайкою, чим скоїла домашнє насильство та була притягнута до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Актом оцінки потреб Дарницького районного у м. Києві центру соціальних служб та Висновком до нього також встановлено, що через таку поведінку ОСОБА_2 , родина перебуває в складних життєвих обставинах та створюється загроза фізичному та психологічному здоров'ю сину ОСОБА_5 , матері ОСОБА_6 та бабусі ОСОБА_7 .
Таким чином, заявник вважає, що вона є особою, яка зазнала домашнього насильства. Щоб забезпечити дієвий та ефективний спосіб захисту від повторного вчинення домашнього насильства щодо заявника, на її думку, необхідно до ОСОБА_2 застосувати обмежувальний припис у вигляді заборони перебувати в місці спільного проживання з заявником.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Відповідно до частин другої та третьої статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); дід (баба) та онук (онука); прадід (прабаба) та правнук (правнучка); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: постраждала особа або її представник; у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування; у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікун, орган опіки та піклування.
Порядок видачі судом обмежувального припису визначається ЦПК України (частина восьма статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Відповідно до статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана: 1) особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»; 2) особою, яка постраждала від насильства за ознакою статі, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»; 3) батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»; 4) опікуном, органом опіки та піклування в інтересах недієздатної особи, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
Пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Отже, з аналізу поданих стороною заявником доказів, судом встановлено, що мають місце очевидні ризики продовження заподіяння ОСОБА_2 насильства відносно своєї родини, а тому з метою попередження повторення у подальшому неправомірних дій зі сторони кривдника, наявні підстави для застосування заходів тимчасового обмеження його прав.
Положеннями Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Частиною 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Частинами 2, 3, 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Згідно зі ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
Згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що «враховуючи положення Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях».
Видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків.
Оцінюючи ризики у відповідності до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» суд також враховує право заявнику у відповідності до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» звернутись із заявою про продовження терміну обмежувального припису та скорочений строк розгляду такої заяви, що визначений ст. 350-5 ЦПК України.
Суд роз'яснює заявнику, що відповідно до положень ч. 5 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», за заявою осіб, визначених частиною першою цієї статті, на підставі оцінки ризиків обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого судовим рішенням згідно з частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ст. 350-7 ЦПК України, за заявою осіб, визначених статтею 350-2 цього Кодексу, обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого рішенням суду згідно з частиною другою статті 350-6 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, суд відносить на рахунок держави.
Вимогами частини четвертої статті 350-6 ЦПК України визначено, що рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Відповідно до п.12-1,ч.2, ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за заявою про видачу обмежувального припису.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12,81, 141, 259, 294, 350-1 - 350-8 ЦПК України, Законом України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», суд, -
Заяву ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису, заінтересована особа: ОСОБА_2 - задовольнити.
Встановити обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком 6 (шість) місяців, встановивши наступні заходи тимчасового обмеження його прав, зокрема: заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати, пов'зані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Копію рішення направити до Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві для взяття на профілактичний облік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.Л. Котвицький