Справа № 752/10442/25
Провадження №: 1-кп/752/1924/25
підготовчого судового засідання
15.07.2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
провівши в приміщенні суду підготовче судове засідання кримінального провадження №12025100010001034 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
встановив:
в підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_5 просив повернути прокурору обвинувальний акт у зв'язку з його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України. Свою позицію обґрунтував тим, що прокурором в формулюванні обвинувачення та фактичних обставинах вказано, що ОСОБА_3 спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження, в той час як в кваліфікації дій ОСОБА_3 не вказано, які саме тілесні ушкодження було завдано потерпілому, а тому, на думку захисника, кваліфікація злочину за ч. 2 ст. 345 КК України суперечить фактичним обставинам та формулюванню обвинувачення. Зазначив, що в обвинувальному акті не вказано чи проводилась експертиза у даному кримінальному провадженні, а отже не зрозуміло яким чином орган досудового розслідування визначив ступінь заподіяних тілесних ушкоджень потерпілому. Також вказав, що в обвинувальному акті у пункті 7 не визначена матеріальна шкода, а у пункті 8 не зрозуміло вказано обрахування витрат на залучення експерта. Захисник зазначає, що вказані недоліки позбавляють сторону захисту зрозуміти в чому саме обвинувачують ОСОБА_3 та відповідно висловити свою позицію захисту.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника.
Прокурор ОСОБА_4 просила відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 . Свою позицію обґрунтувала тим, що в формулюванні обвинувачення та фактичних обставинах вказано ступінь тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень, а те, що в кваліфікації дій ОСОБА_3 такого ступеню не зазначено є лише технічною помилкою, а отже під час судового розгляду у разі доцільності вказану помилку можливо усунути на підставі ст. 337 КПК України шляхом зміни обвинувачення. Також вказала, що відсутність в обвинувальному акті посилання на висновок експерта не є підставою для повернення обвинувального акту, оскільки таке посилання не є обов'язковим, враховуючи і те, що відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування така експертиза проводилась. Прокурор зазначила, що відповідно до п. 8 в даному кримінальному провадженні судові витрати відсутні, а не зазначення матеріальної шкоди, свідчить про те, що під час досудового розслідування потерпілим не було подано цивільний позов, і потерпілий може звернутись з позовом під час розгляду обвинувального акту в суді, а отже, на думку прокурора, обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Потерпілий ОСОБА_6 підтримав думку прокурора.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає що надісланий до суду обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а тому йому необхідно повернути прокурору, виходячи з наступного.
У відповідності до положень ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.
Слід вказати, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунутому в порядку, встановленому КПК України.
Згідно вимог п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України, зокрема, обвинувачений повинен знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.
Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
У рішенні від 25 липня 2000 року, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», детальніше прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.».
Аналіз норми п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України свідчить, що закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення; правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»); формулювання обвинувачення.
При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Таким чином, обвинувальний акт - це важливий процесуальний документ досудового розслідування, який оформляє його результати, що містить формулювання вчиненого особою діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів його вчинення, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України, можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.
Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання, у тому числі, й об'єктивної сторони кримінального правопорушення, а також кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення. Пред'явлене обвинувачення має бути конкретизованим та не містити суперечностей, що є умовою реалізації права обвинуваченого на захист від пред'явленого обвинувачення.
Із формулювання обвинувачення та викладу фактичних обставин вбачається, що прокурор вказав, що ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у виді забою м'яких тканин та синців правої гомілки, що за ступенем тяжкості відноситься до легкого тілесного ушкодження, однак в кваліфікації дій ОСОБА_3 вказано, що останній заподіяв тілесні ушкодження без зазначення їх ступеню, а отже вказане свідчить про не конкретний виклад кваліфікації дій ОСОБА_3 .
Слід зазначити, що кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 345 КК України, викладена після викладу фактичних обставин справи, взагалі не відповідає викладу як фактичних обставин справи, так і формулюванню обвинувачення, оскільки містить декілька альтернативних кваліфікуючих ознак як в частині об"єкту злочинного посягання, так і його наслідків.
Конкретний виклад правової кваліфікації злочину є надзвичайно важливим для ухвалення законного, обґрунтованого і вмотивованого судового рішення, а також забезпечить реалізацію права на захист від зрозумілого та конкретного обвинувачення, про що, зокрема, вказував захисник.
Норми ст. 348 КПК України покладають на суд обов'язок роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення. Отже, висунуте обвинувачення повинно бути зрозумілим як сторонам кримінального провадження, так і суду.
А отже, як вірно вказав захисник, не конкретна кваліфікація унеможливлює сприйняття обвинуваченим обсягу та змісту висунутого йому обвинувачення, позбавляє сторону захисту можливості ефективно здійснювати свій захист, позбавляє суд визначити межі судового розгляду з огляду на положення ч. 1 ст. 337 КПК України та в подальшому може призвести до скасування кінцевого рішення суду першої інстанції з підстав незабезпечення гарантій на справедливий суд.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 42 КПК України, обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК України.
Зі змісту обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_3 зазначений як підозрюваний і як обвинувачений, оскільки в формулюванні обвинувачення при кваліфікації дій ОСОБА_3 прокурором вказано, що останній саме підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України. Такі суперечності в обвинувальному акті, на думку суду, також можуть стати в майбутньому підставою для скасування будь-якого прийнятого судом кінцевого рішення, а отже даний обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 не відповідає ст. 291 КПК України.
В той же час суд враховує, що надане прокурору ч. 2 ст. 337 КПК України право змінити обвинувачення в ході судового розгляду суттєвості цих недоліків не зменшує, оскільки з огляду на положення ч. 1 ст. 338 КПК України таке право виникає тільки при встановленні в ході судового розгляду нових фактичних обставин злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа. Відповідно право на подальшу зміну обвинувачення не має використовуватись для усунення недоліків обвинувального акту, що очевидні в підготовчому судовому засіданні або для більш детального викладу фактів, які повинні були бути встановлені під час досудового розслідування та викладені в обвинувальному акті, при цьому, відповідно до положень ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом, а отже, твердження прокурора про зміну обвинувачення на увагу не заслуговують.
Враховуючи вищевикладене, доводи захисту в цій частині є обґрунтованими, тому клопотання захисника слід задовольнити. Разом з цим, твердження сторони захисту про відсутність вказівки в обвинувальному акті на проведену експертизу, відсутність визначення матеріальної шкоди та не зрозуміле для захисника формулювання відсутності витрат на залучення експерта не є порушеннями, а отже не є підставою для повернення обвинувального акту.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК, а тому обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.
Керуючись ст.ст. 291, 314 КПК України, суд
постановив:
клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту прокурору у зв?язку з його невідповідністю вимогам КПК України задовольнити.
Кримінальне провадження № 12025100010001034 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України, повернути прокурору Голосіївської окружної прокуратури міста Києва, у зв?язку з його невідповідністю вимогам КПК України.
Повний текст ухвали було оголошено 17.07.2025 року о 13 год. 45 хв.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 діб з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1