Справа №752/21257/24
Провадження №2/752/2621/25
17 липня 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі судді Кордюкової Ж.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірвін Україна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою,-
встановив:
Адвокат Каращук Юрій Ігорович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірвін Україна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 23.02.2022 в Київській області на Броварській окружній дорозі сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобілів Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , Маn 19.343, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 .
Цивільно - правова відповідальність ОСОБА_2 , як водія автомобіля Маn 19.343, д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Інтер-Поліс» згідно полісу №205811984.
23.02.2022 відносно позивача складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Оскільки позивач вважався винуватцем ДТП, він не звертався до ПрАТ «СК «Інтер-Поліс» з заявою про страхове відшкодування, яка згідно закону може бути подана лише потерпілим і протягом року з моменту скоєння ДТП.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 27.10.2023 по справі №361/1499/22 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрито справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, тільки через півтора роки після ДТП позивач був визниний не винним в її скоєнні.
В подальшому відносно водія Маn 19.343, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , як винуватця ДТП, складено протокол серії ААД №274481 від 13.01.2024 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.03.2024 по справі №361/580/24 адміністративну справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
У вищезазначеній постанові суд зазначив, що вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, доводиться зібраними у справі доказами.
Таким чином, вина водія Маn 19.343, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 у виникненні 23.02.2022 ДТП є доведеною.
Автомобіль Маn 19.343, д.н.з. НОМЕР_2 , належить ОСОБА_5 .
ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення безпосередньо під час виконання своїх трудових обов'язків в ТОВ «Ірвін Україна».
Позивач має право на виплату страхового відшкодування, хоча і пропустив річний строк для подачі заяви до страховика.
Згідно звіту №9953 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику, Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_1 , від 04.12.2023, складеного ФОП ОСОБА_6 , на замовлення позивача, вищезазначений автомобіль визнано технічно знищеним, а вартість матеріального збитку становить 106754, 70 грн.
Згідно звіту №9953/2 про визначення ринкової вартості транспортного засобу Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_1 , від 04.12.2023, складеного ФОП ОСОБА_6 , на замовлення позивача, вартість автомобіля у пошкодженому стані після ДТП становить 16095, 74 грн.
Таким чином, різниця між вартістю належного позивачу автомобіля Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_1 , до та після ДТП становить 106754,70 грн. - 16095,74 грн. = 90658,96 грн.
Таким чином, сума яку повинно сплатити ПрАТ «СК «Інтер-Поліс» становить 90658,96 грн., що не перевищує ліміт відповідальності за страховим полісом.
Також ПрАТ «СК «Інтер-Поліс» повинно відшкодувати позивачу вартість проведення експертних оцінок у загальному розмірі 8000 грн.
Крім того, позивачу заподіяно і моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 10000 грн. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких зазнав позивач у зв'язку з узгодженням своєї власності (автомобіля), неможливістю користуватися ним за призначенням, необхідністю пошуку інших засобів для пересування, порушенням нормальних життєвих зв'язків, необхідністю вчинення активних дій задля відновлення своїх порушених прав.
Моральна шкода у розмірі 10000 грн. підлягає стягненню з ТОВ «Ірвін Україна», як роботодавця ОСОБА_2 , який завдав шкоду під час виконання трудових обов'язків.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат становить 1211,20 грн. - судовий збір; 40000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу, 8000 грн. - витрати на проведення експертизи.
Просив:
стягнути з ПрАТ «СК «Інтер-Поліс» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 90658, 96 грн., витрати на проведення експертизи у розмірі 8000 грн.;
стягнути з ТОВ «Ірвін Україна» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000 грн.;
стягнути пропорційно розміру задоволених вимог з відповідачів на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40000 грн. та судовий збір.
14.10.2024 постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
06.11.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
27.12.2024 представник відповідача ПрАТ СК «Інтер-Поліс» Гусєв П.В. надав відзив на позовну заяву, який не приймається судом з огляду на те, що відповідно до довіреності від 08.12.2023 №73 ОСОБА_7 уповноважений представляти інтереси , зокрема в адміністративних судах.
23.01.2025 представник позивача адвокат Каращук Ю.І. подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що ПрАТ СК «Інтер-Поліс» посилається на те, що було позбавленоможливості провести особистий огляд пошкодженого КТЗ Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_5 , та встановити вартість завданого позивачу матеріального збитку, однак відповідач був повідомлений про факт дорожньо-транспортної пригоди, а також його представник здійснював огляд даного КТЗ.
Вказані обставини підтверджують можливість ПрАТ СК «Інтер-Поліс» провести власне експертне дослідження та встановити вартість матеріального збитку, завданого позивачу.
Однак всупереч цьому, відповідач не провів самостійно експертні дослідження. Тож надані позивачем звіти, що підтверджують вартість КТЗ Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_5 до та після дорожньо-транспортної пригоди і визначають суму завданого збитку, є належними та допустимими доказами, підготованими згідно вимог чинного законодавства, тож мають бути враховані судом.
Відповідач ТОВ «Ірвін Україна» своїм правом на подачу відзиву не скористалося.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
23.02.2022 в Київській області на Броварській окружній дорозі сталася ДТП за участю автомобілів Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , Маn 19.343, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 .
Відповідальність водія Маn 19.343, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована у ПрАТ СК «Інтер Поліс» згідно полісу №205811984.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 27.10.2023 у справу №361/1499/22 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.03.2024 у справі №361/580/24, яка набрала законної сили 16.05.2024, закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП .
Проте судом була встановлена вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а також те, що не відповідність у виконанні вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, в його діях водія знаходяться у причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.
16.08.2022 адвокат Каращук Ю.І. в інтересах позивача звернувся до ПрАТ «СК «Інтер-поліс» з повідомленням про ДТП, яке відбулося 23.02.2022.
24.08.2022 ТОВ «Експертна компанія «Фаворит Ассистанс» склало протокол огляду колісного транспортного засобу (додаток до акту №31879) Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_1 , де зафіксувало пошкодження вищезазначеного транспортного засобу.
23.11.2023 між ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_1 укладено договір №9953 про проведення експертної оцінки.
Відповідно до договору №9953 про проведення оцінки від 23.11.2023 вартість робіт, зазначених у п. 1 Договору, визначається в розмірі 8000 грн. Звіт про вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ - 4200 грн., звіт про ринкову вартість КТЗ в пошкодженому стані після ДТП - 3800 грн.
04.12.2023 між ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_1 підписано акт здачі-прийняття виконаних робіт на суму 8000 грн.
Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_1 , №9953 від 04.12.2023, дата оцінки 23.02.2022, вартість відновлювального ремонту КТЗ, визначена за витратним підходом, станвоить 161677,50 грн., ринкова вартість КТЗ визначена за порівняльним підходом - 106754,70 грн., коефіцієнт фізичного зносу - 0,7000, вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу - 90658, 96 грн.
Відповідно до звіту про визначення ринкової вартості КТЗ Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_1 , №9953/2 від 04.12.2023, дата оцінки 23.02.2022, ринкова вартість автомобіля Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_1 , станом на 23.02.2022 складає 16095,74 грн.
10.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Інтер - поліс» з заявою про страхове відшкодування за полісом №205811984
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 6 ст. 82 ЦПК України встановлено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки її частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до частин першої і другої ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Так, відповідно до ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що Кодексу випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Згідно із частинами першою та другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5).
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ст.28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана ,зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Згідно ст.30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеною ст. 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, який згідно зі ст. 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до ДТП.
За змістом Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(статті 9, 22- 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого.
Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до правової позиції Верховною Суду, викладеної в постанові від 16.10.2019 року по справі № 320/9174/15-ц за змістом статей 9, 22-31, 35, 36 Закону №1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно п. 34.1 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Відповідно до п. 36.1, ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідно до вимог п. 36.4. ст. 36 зазначеного вище Закону, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування).
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Шкода потерпілому відшкодовується у розмірі реальної вартості втраченого майна на час розгляду справи, а страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямих збитків, яких зазнав потерпілий.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14.12.2021 по справі №147/66/17 зазначила, що відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови страховиком (страховою компанією) у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.
Підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.
Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб'єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування.
З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.
Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.
Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв'язку з пропуском річного строку, має право на пред'явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.
У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.
Судом встановлено, що 23.02.2022 в Київській області на Броварській окружній дорозі сталася ДТП з вини ОСОБА_2 , в якій був пошкоджений автомобіль позивача Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_1 .
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.03.2024, яка набрала законної сили 16.05.2024, у справу №361/580/24 відносно ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строків притягонення до адміністративної відповідальності.
При цьому судом встановлена вина ОСОБА_2 ДТП, яка сталась 23.02.2022 внаслідок не відповідності у виконанні вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху в діях водія ОСОБА_2 , які знаходяться у причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.
Позивачем, як потерпілою особою, пред'явлено позов про стягнення страхового відшкодування до страховика, у якого власник автомобіля Маn 19.343, д.н.з. НОМЕР_2 , застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Суд зауважує, що до винесення постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.03.2024 у справі №361/580/24, яка набрала законної сили 16.05.2024, позивач не міг звернутися до ПрАТ «СК «Інтер - поліс» із заявою про страхове відшкодування, оскільки у відповідності до встановлених обставин та до розгляду адміністративної справи №361/1499/22, в якій вирішувалося питання про притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння ДТП саме позивача, він не мав такого права.
Коли постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.03.2024 у справі №361/580/24 було встановлено вину ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, яка сталась 23.02.2022, то саме після цього у позивача, як власника пошкодженого автомобіля, виникло право на отримання страхового відшкодування та звернення до страховика з заявою про виплату такого відшкодування.
Беручи до уваги встановлені обставини, суд вважає, що позивач діяв добросовісно, а строк звернення до страховика пропущено через незалежні від нього причини, а тому він має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика особи, винної у спричиненні шкоди.
Також судом встановлено, що 16.08.2022 представник ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Інтер-поліс» з повідомленням про ДТП, яке відбулося 23.02.2022.
24.08.2022 ТОВ «Експертна компанія «Фаворит Ассистанс» склало протокол огляду колісного транспортного засобу (додаток до акту №31879) Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_1 , де зафіксувало пошкодження вищезазначеного транспортного засобу.
Вартість відновлювального ремонту enault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_1 , визначена визначена за порівняльним підходом становить 106754,70 грн., коефіцієнт фізичного зносу - 0,7, вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу - 90658,96 грн., а ринкова вартість станом на 23.02.2022 становить 16095,74 грн.
Відповідно до пп. 34.1 - 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Відповідно до 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Отже, виходячи з наведених положень Закону, позивач мав право на самостійне обрання аварійного комісара, суб'єкта оціночної діяльності або експерта для визначення розміру шкоди лише у тому випадку, якщо представник страховика не з'явився у визначений пунктом 34.2 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у строк для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Матеріали справи містять докази того, що СПД ОСОБА_6 направляв пропозицію відповідачам про здійснення спільної оцінки розміру шкоди, яка була завдана Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП від 23.02.2022, яка була проігнорована відповідачами.
Враховуючи, що звіти №9953 від 04.12.2023 №9953/2 від 04.12.2023, складені суб'єктом оціночної діяльності (сертифікат № 213/2022 від 27.05.2022 Фонду Державного Майна України) відповідають вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методиці товарознавчої експертизи та оцінці колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092 (з відповідним змінами), то вони приймаються судом як доккази, на підтвердження розміру збитку, спричиненого позивачу в ДТП.
Визначення вартості матеріального збитку шляхом проведення незалежної оцінки (виконавець - оцінювач транспортних засобів) або автотоварознавчого дослідження (виконавець - судовий автотоварознавець) відповідає вимогам ст. 7 Закону України «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні», в якій визначено, що проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках.
З матеріалів справи встановлено, що ПрАТ «СК «Інтер - поліс» не сприяло позивачу у врегулюванні страхового випадку та проведенні оцінки завданої шкоди, оскільки не прибуло на проведення оцінки транспортного засобу Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_1 .
Також суд в розпорядженні страховика також був протокол огляду колісного транспортного засобу (додаток до акту №31879) Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_1 , складений 24.08.2022 ТОВ «Експертна компанія «Фаворит Ассистанс», де були зафіксовані пошкодження вищезазначеного транспортного засобу.
У зв'язку з викладеним ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, надав відповідні звіти про оцінку матеріального збитку, які приймаються судом.
Оскільки позивач, як потерпіла особа, має право на отримання страхового відшкодування, з урахуванням того, що транспортний засіб Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_1 , визнано фізично знищеним, а вартість його відновлювального ремонту перевищує його ринкову вартість, то позивач обґрунтовано вимагає відшкодування йому збитків, які розраховані як різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП в сумі 90658,96 грн. (106754,70 грн. - 16095,75 грн. = 90658,96 грн.).
Також позивач має право на стягнення з ПрАТ «СК «Інтер - поліс» витрат на проведення оцінки у розмірі 8000 грн., у зв'язку з їх документальним підтвердженням.
Таким чином, позовні вимоги, заявлені до ПрАТ «СК «Інтер - поліс», підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з ТОВ «Ірвін Україна» моральної шкоди у розмірі 10000 грн. суд зазначає наступне.
Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з'ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.09.2020 по справі №216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) дійшла висновку, що виходячи з положень статей 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, позивач зазначив, що зазнав моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з пошкодженням свого майна, неможливістю користуватися ним за призначенням, необхідністю пошуку інших засобів для пересування, порушенням нормальних життєвих зв'язків, необхідністю вчинення активних дій задля відновлення своїх порушених прав.
Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Обов'язок відшкодувати завдану шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок, що аналіз норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (стаття 16 ЦК України).
Суд відзначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
При цьому слід зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Тлумачення змісту статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (пункт 40), від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц ) пункт 31.10), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 39).
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).
Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів того, що водій ОСОБА_2 на момент скоєння ним ДТП перебував в трудових відносинах з ТОВ «Ірвін Україна».
Зазначене дає підстави для висновку, що саме ОСОБА_2 , який на відповідній правовій підставі керував автомобілем Маn 19.343, д.н.з. НОМЕР_2 , і якого визнано винним у скоєнні дДТП, повинен відшкодовувати спричинену позивачу моральну шкоду.
За встановлених обставин ТОВ «Ірвін Україна» є неналежним відповідачем, а тому у задоволенні заявлених до нього вимог про відшкодування моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача ПрАТ «СК «Інтер - поліс» на користь позивача підлягає стягненню лише судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (90,06%) в розмірі 1090,80 грн.
Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 90658 (дев'яносто тисяч шістсот п'ятдесят вісім) грн. 96 коп., витрати на проведення експертизи у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. та судові витрати в розмірі 1090 (одна тисяча дев'яносто) грн. 80 коп.
Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інтер-Поліс», місцезнаходження: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 69, код ЄДРПОУ 19350062.
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ірвін Україна», місцезнаходження: Київська область, с. Гоголів,, вул. Ватутіна, буд. 17, код ЄДРПОУ 39672309.
Рішення в повному обсязі складено 17.07.2025.
Суддя Ж. І. Кордюкова