Справа №752/3255/25
Провадження №2/752/4193/25
17 липня 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі судді Кордюкової Ж.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-
Акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі - АТ «Таскомбанк») звернулося до Голосіївського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 07.10.2019 на підставі укладеного договору №031/7099994-СК про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб відповідачу видані кредитні кошти у розмірі 30 300 грн., строком на 12 місяців з автоматичною пролонгацією на такий самий строк, процентна ставка за користування кредитом - 43,20 %.
Відповідач не виконує свої зобов'язання за укладеним договором, внаслідок чого станом на 08.01.2025 заборгованість відповідача перед банком становить 42 525,34 грн., з яких 30 300 грн. - заборгованість за кредитом, 12 225,34 грн. - заборгованість по відсоткам.
Просив суд стягнути з відповідача на свою користь зазначену заборгованість та судові витрати.
12.02.2025 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористалася.
За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулися на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання»
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.
07.10.2019 ОСОБА_1 звернулась до АТ «Таскомбанк» з заявою - договором №031/7099994-СК про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.
У заяві зазначено, що відповідач підписанням цієї заяви-договору акцептував публічну пропозицію АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на веб-сайті банку, і беззастережно приєднався до умов договору. Погодився, що дана Заява -договір, а також тарифи банку ж невід'ємними частинами договору.
07.10.2019 відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту за карткою «Велика П'ятірка», відповідно до умов якого тип кредиту - кредитна лінія, сума кредиту від 0 до 100000 грн. (в залежності від суми, яка погоджена у заявці на кредит), строк кредитування 12, з автоматичною пролонгацією, мета отримання кредиту - споживчі цілі, пільгова процентна ставка: 0,00001%, базова процентна ставка: 43,2 % річних. Ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 06.11.2019.
Згідно з випискою з особового рахунку відповідача за період з 07.10.2019 по 08.01.2025 відповідач користувалась кредитними коштами.
Згідно з розрахунків, зроблених позивачем, відповідач станом на 08.01.2025 має заборгованість за кредитним договором № 031/7099994-СК від 07.10.2019 в сумі 42 525,34 грн., з яких 30 300 грн. - заборгованість за кредитом, 12 225,34 грн. - заборгованість за відсотками.
11.11.2024 позивач направив відповідачу повідомлення - вимогу про дострокову сплату заборгованості у розмірі 30292,94 грн. - основний борг, 1287,56 грн. - строкова заборгованість за відсотками; 7,06 грн. - прострочений борг та 8683,86 грн. - прострочена заборгованість за відсотками.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно з ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 634 цього ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року №543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Відповідно до частини 1 статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду винесено постанову в аналогічній справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа № 342/180/17).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 07.10.2019 на підставі укладеного договору №031/7099994-СК про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб відповідачу видані кредитні кошти у розмірі 30 300 грн., строком на 12 місяців з автоматичною пролонгацією на такий самий строк, процентна ставка за користування кредитом 43,20 %.
Разом з тим, підписана відповідачем заява - договір №031/7099994-СК про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб не містить істотних умов укладеного сторонами кредитного договору, оскільки у ній не погоджено ні суму наданого кредиту, ні розмір процентів та порядок їх нарахування, ні строк кредитування, а тому наданий АТ «Таскомбанк» розрахунок заборгованості достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачем зобов'язання та є неналежним доказом.
Паспорт споживчого кредиту за карткою «Велика п'ятірка» містить зауваження, що інформація, яка зазначена в паспорті, зберігає чинність та є актуальною до 06.11.2019.
У заяві - договорі №031/7099994-СК зазначено, що відповідач підписанням цієї заяви-договору акцептував публічну пропозицію АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на веб-сайті банку, і беззастережно приєднався до умов договору. Погодився, що дана Заява -договір, а також Тарифи банку є невід'ємними частинами договору.
Однак, публічна пропозиція АТ «Таскомбанк» не підписана відповідачем, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та умови обслуговування фізичних осіб в АТ «Таскомбанк» розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву від 07.10.2019.
Таким чином, за відсутності достатніх підтверджень про конкретно запропоновані відповідачу умови Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг, Тарифи та умови обслуговування фізичних осіб в АТ «Таскомбанк», відсутність у заяві - анкеті домовленості сторін про суму наданого кредиту, розмір процентів та порядок їх нарахування, строк кредитування, надані банком документи не підтверджують доводи позивача та укладення з відповідачем кредитного договору на умовах, які зазначені в позові.
На підставі вищевикладеного, суд не може встановити як дійсний розмір наданого відповідачу кредиту та розмір процентної ставки, так і дійсний розмір заборгованості відповідача.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача не підлягає стягненню судовий збір, оскільки позовні вимоги залишені без задоволення.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354 - 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Акціонерне товариство «Таскомбанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 09806443.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Рішення складене 17.07.2025.
Суддя Ж. І. Кордюкова