Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/5291/25
Провадження № 2/711/2482/25
17 липня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Булгакової Г.В.,
за участю секретаря судового засідання - Кошубінської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
12.06.2025 представник ТОВ «Санфорд Капітал» - адвокат Маслюженко М.П. звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № Р24.00615.004034026 від 18.06.2018 у розмірі 98 963,34 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., витрати на оплату послуг поштового зв'язку та на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 7 200,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 18.06.2018 ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № Р24.00615.004034026, відповідно до умов якого ПАТ «Ідея Банк» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит на поточні потреби у розмірі 82 085,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а ОСОБА_1 зобов'язалася одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору. Відповідно до умов договору кредит надається шляхом перерахування банком коштів на банківський поточний рахунок позичальника, що відкривається банком позичальнику. У пункті 1.2 Кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування становить 36 місяців з дня підписання Договору, тобто до 18.06.2021 включно. Згідно пункту 1.3., Кредитного договору позичальник за користування кредитом сплачує банку проценти в розмірі 15.00% річних від залишкової суми кредиту. Згідно з пунктом 2.5. Кредитного договору нарахування процентів здійснюється два рази на місяць за методом «факт/факт». Базою для нарахування процентів є неповернена сума кредиту. Відповідно до пункту 2.1. Кредитного договору позичальник повертає кредит разом з процентами в 36 щомісячних внесках згідно Графіку щомісячних платежів. Одночасно з укладенням Кредитного договору ОСОБА_1 уклала з договір від 18.06.2018 добровільного страхування життя. Вигодонабувачем за цим договором страхування є банк. У відповідності до приписів Закону України «Про споживче кредитування» при укладенні Кредитного договору банком була доведена до відома позичальника інформація про умови кредитування, розмір реальної річної процентної ставки, орієнтовну загальну вартість кредиту, що підтверджується власноручним підписом позичальника під текстом Договору, а також під текстом Паспорту споживчого кредиту. Після укладення Кредитного договору банк свої зобов'язання виконав і перерахував на банківський поточний рахунок позичальника грошові кошти в сумі 82 085,00 грн., з яких був сплачений на рахунок страховий платіж від імені позичальника. У подальшому позичальник виконав свої зобов'язання з повернення суми кредиту разом з процентними платежами лише частково. Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 за весь строк з моменту укладення Кредитного договору і до моменту звернення з цим позовом сплатила банку лише 73 697,60 грн. Останній платіж проведено 04.02.2020. Строк на який було надано кредит за Договором сплив 18.06.2021 року. Після закінчення строку кредиту кредитор не здійснював нарахування процентів за користування кредитними коштами, не нараховував штрафні санкції та комісії. У зв'язку із зазначеним, станом на 18.06.2021 сформувалася наступна заборгованість ОСОБА_1 перед банком за договором: 59 456,49 грн. - заборгованість за основним боргом в сумі; 31 739,16 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, що разом становить 91 195,65 грн. Станом на 16.11.2023 розмір заборгованості за основним боргом і відсотками не змінився. 16.11.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Сонаті» укладено договір факторингу № 16/11-23, за умовами якого ТОВ «ФК «Сонаті» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Р24.00615.004034026 від 18.06.2018. У подальшому, 29.12.2023 між ТОВ «ФК «Сонаті» та ТОВ «Санфорд Капітал» укладено договір факторингу № 29/12-23, відповідно до умов якого до ТОВ «Санфорд Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Р24.00615.004034026 від 18.06.2018. Згідно довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № Р24.00615.004034026 від 18.06.2018, сформованої АТ «Ідея Банк», станом на 16.11.2023 заборгованість ОСОБА_1 становить 91 195,65 грн. Всі нарахування, що відбулися до дати отримання ТОВ «Санфорд Капітал» права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо АТ «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги - 16.11.2023. ТОВ «ФК «Сонаті» та ТОВ «Санфорд Капітал» не здійснювали жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювали. Оскільки ОСОБА_1 порушила свої зобов'язання за кредитним договором № Р24.00615.004034026 від 18.06.2018, то вона має сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. За період з 19.06.2021 (дата закінчення строку кредитного договору) до 23.02.2022 інфляційні втрати становлять 5 893,81 грн., а 3% річних - 1 873,88 грн. У зв'язку з викладеним позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № Р24.00615.004034026 від 18.06.2018 у загальному розмірі 98 963,34 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом - 59 456,49 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 31 739,16 грн.; інфляційні втрати - 5 893,81 грн., 3% річних - 1 873,88 грн.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Булгаковій Г.В.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.06.2025 відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачці встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
У судове засідання представник позивача - адвокат Маслюженко М.П. не з'явився, надіслав заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, клопотань про відкладення або про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило.
З урахуванням положень частини 8 статті 178, частини 4 статті 223 та частини 1 статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.
Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (статті 12, 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Згідно з частиною 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з статтею 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 18.06.2018 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Р24.00615.004034026, відповідно до умов якої ПАТ «Ідея Банк» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 82 085,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а ОСОБА_1 зобов'язалася отримати кредит і повернути його разом з процентами платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості), згідно з умовами цього договору.
Згідно пункту 1.2., 1.3. Договору банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 36 місяців. За користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 15% річних від залишкової суми кредиту.
16.06.2018 ПАТ «СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_1 укладений договір добровільного страхування життя на випадок смерті в результаті нещасного випадку № Р24.00615.004034026.
ПАТ «Ідея Банк» свої зобов'язання за кредитним договором виконало, а саме перерахувало відповідачці кошти у сумі 68 120,33 грн. та сплатило страховий платіж у сумі 13 964,67 грн., що підтверджується копією ордеру-розпорядження № 1 від про виплату кредиту та копією ордеру-розпорядження № 2 про сплату страхового платежу.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка згідно довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № Р24.00615.004034026 від 18.06.2018станом на 16.11.2023 становила 146 503,84 грн., та складалася з: 59 456,49 грн. - заборгованість за основним боргом; 31 739,16 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; 55 308,19 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями.
16.11.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Сонаті» укладено Договір факторингу, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» за плату відступило ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» права вимоги, які визначені в друкованому Реєстрі боржників
Відповідно до друкованого Реєстру боржників № 1 від 16.11.2023 до ТОВ «ФК «Сонаті» перейшло право грошової вимоги за Угодою № Р24.00615.004034026 від 18.06.2018, укладеною з ОСОБА_1 .
У подальшому, 29.12.2023 між ТОВ «ФК «Сонаті» та ТОВ «Санфорд Капітал» укладено Договір факторингу № 29/12-23, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Сонаті»за плату відступило ТОВ «Санфорд Капітал» права вимоги, які визначені в друкованому Реєстрі боржників
Відповідно витягу з друкованого Реєстру боржників № 1, що є додатком до договору факторингу № 29/12-23 від 29.12.2023, до ТОВ «Санфорд Капітал» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № Р24.00615.004034026 від 18.06.2018, укладеною з ОСОБА_1 .
Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статей 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем на суму заборгованості за кредитним договором № Р24.00615.004034026 від 18.06.2018, яка була нарахована АТ «Ідея Банк», починаючи з наступного дня після дати закінчення строку кредитного договору - 19.06.2021 і до 23.02.2022 включно, нараховано інфляційні втрати у розмірі 5 893,81 грн. та 3% річних у розмірі 1 873,88 грн.
Враховуючи, що відповідачка отримала кредитні кошти та користувалася ними, однак у передбачений у договорі строк кредит не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість у загальному розмірі 98 963,34 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом - 59 456,49 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 31 739,16 грн.; інфляційні втрати - 5 893,81 грн., 3% річних - 1 873,88 грн., суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення вказаної суми заборгованості з відповідачки на користь позивача.
Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до частини 1, 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, то з відповідачки на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (частина 4, 5 статті 137 ЦПК України).
Частиною 6 статті 137 ЦПК України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витратна оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, обсягом та витраченим часом.
Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 7 200,00 грн. стороною позивача надано: договір про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024, укладений з адвокатом АО «Альянс ДЛС»; акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 5 від 05.05.2024; свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 3332 від 28.04.2017.
Оцінюючи в сукупності надані докази, а також беручи до уваги, що відповідачкою до суду не подавалося відповідного клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу та не доведено неспівмірність таких витрат, як це визначено частиною 5, 6 статті 137 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність стягнення із відповідачки на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 200,00 грн.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідачки витрати пов'язані із поштовим відправлення позову відповідачці.
Відповідно до копії списку поштових відправлень Укрпошти, плата за пересилання відправлення складає 55,00 грн., які також необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 509, 526, 546, 549-551, 610, 611, 616, 624, 627, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 280-284 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (код ЄДРПОУ 43575686, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, буд. 21, 5й поверх, прим. 68, 69, м. Дніпро) заборгованість за Угодою № Р24.00615.004034026 від 18.06.2018 у розмірі 98 963,34 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., витрати на оплату послуг поштового зв'язку у розмірі 55,00 грн., а також витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 7 200,00 грн., а всього 108 640,74 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Г. В. Булгакова