"14" липня 2025 р. Справа № 363/2475/25
14 липня 2025 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ;
при секретарі ОСОБА_2 ;
за участю прокурора ОСОБА_3 ;
обвинуваченого ОСОБА_4 ;
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання у кримінальному провадженні № 12025111150000235, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.03.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,-
До Вишгородського районного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025111150000235 від 27.03.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі визначено суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 08.05.2025 року в межах кримінального провадження призначено підготовче засідання.
У підготовчому судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , яке мотивовано наявністю обґрунтованого обвинувачення у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а також продовженням існування ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити дії, які передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто буде переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити та продовжити строк дії обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання на 60 днів, зазначивши що на сьогоднішній день ризики не змінилися та не зменшилися.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначив що заявлені прокурором ризики мають абстрактний характер, стороною обвинувачення не доведені, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 під час досудового розслідування від явки до органів досудового розслідування не ухилявся, на свідків та потерпілу жодним чином не впливав і не збирається цього робити під час судового провадження. Прохав врахувати суд похилий вік обвинуваченого ОСОБА_4 та стан його здоров'я.
Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні заперечував проти обставин, вкладених у клопотанні, повністю підтримав захисника, прохав суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
Потерпіла ОСОБА_6 у підготовче судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце його проведення повідомлялась в належний процесуальний спосіб. Про причини неявки потерпіла не повідомила, будь-яких заяв, клопотань від неї не надходило.
Учасники кримінального провадження не заперечували проти розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу за відсутності потерпілої, після чого прохали суд оголосити в судовому засіданні перерву, для повторного виклику потерпілої в судове засідання.
Суд вислухавши клопотання, доводи сторін кримінального провадження, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Отже, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право продовжити строк запобіжного заходу, що був обраний обвинуваченому. Розгляд зазначеного клопотання здійснюється з урахуванням загальних положень щодо розгляду та вирішення питання про обрання та продовження запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжні заходи є одним з різновидів заходів забезпечення кримінального провадження, що мають особливий порядок застосування в силу своїх негативних наслідків щодо сфери особистих прав та свобод підозрюваного чи обвинуваченого, яких вони можуть зазнати у разі застосування до них запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Порядок застосування запобіжних заходів визначається у ст. 194 КПК України, у ч. 1 якої зазначається, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Отже, ухвалення судом рішення про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного чи обвинуваченого є належним правовим результатом розгляду та вирішення відповідного клопотання тоді і лише тоді, коли судом на основі наданих доказів буде встановлено відповідну сукупність умов, а саме - існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один ризик, що передбачений у ст. 177 КПК України, а також неможливість або недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Не виконання хоча б однієї з вищезазначених умов призводить до іншого правового результату, ніж застосування запобіжного заходу у відповідності до заявленого клопотання.
На додаток до цього чинне кримінальне процесуальне законодавство визначає можливість та процедуру продовження строку обраного запобіжного заходу, у тому числі під час підготовчого судового засідання.
Так, відповідно до положень ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку запобіжного заходу має відповідати загальним вимогам, встановленим у ст. 184 КПК України щодо клопотання про обрання запобіжного заходу. Разом з тим з метою унеможливлення непропорційного втручання у право обвинуваченого на свободу та особисту недоторканість клопотання про продовження строку запобіжного заходу має також містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують особисте зобов'язання 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про особисте зобов'язання.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 24.03.2025 року щодо підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком до 20.05.2025 року, з покладенням обов'язків передбачених ст. 194 КПК України. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 19.05.2025 року строк запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання продовжено по 18.07.2025 року включно.
Приймаючи рішення про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, слідчим суддею в ухвалі від 24.03.2025 року констатовано факт наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
07.05.2025 року відносно ОСОБА_4 складено та затверджено обвинувальний акт у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, з наступним направленням його до суду. Після цього в межах кримінального провадження було призначено лише підготовче судове засідання.
Аналіз положень ст.ст. 314, 315 КПК України дає можливість зробити висновок, що підготовче судове засідання, як окремий етап судового провадження, має організаційно-технічний характер, оскільки на ньому судом разом з іншими учасниками кримінального провадження вирішується питання можливості призначення обвинувального акту до судового розгляду, крім окремих випадків, передбачених законодавством (затвердження угоди про визнання винуватості тощо). В усіх інших випадках конкретна оцінка обставин та фактів вчиненого кримінального правопорушення шляхом оцінки відповідних доказів, а відповідно і надання судом конкретних висновків щодо висунутого особі обвинувачення є прерогативою судового розгляду, під час якого суд наділений повноваженнями не тільки досліджувати докази, але і зануритися у суть обвинувачення безпосередньо.
З огляду на характер та призначення підготовчого судового засідання, на якому створюються умови щодо безперешкодного та ефективного судового розгляду обвинувального акту по суті, на етапі підготовчого судового засідання судом не досліджуються обставини та факти вчиненого кримінального правопорушення, не досліджуються доводи та аргументи щодо суті обвинувачення, не вивчаються докази по справі та не вчиняються будь-які інші дії, що прямо чи опосередковано пов'язані зі змістом та сутністю обвинувачення, а відповідно під час підготовчого судового засідання відсутні будь-які правові та фактичні підстави щодо зміни висновків стосовно обґрунтованості обвинувачення (підозри), що були зроблені до цього під час кримінального провадження.
У свою чергу, процесуальне законодавство не містить чітких критеріїв визначення ступеня обґрунтованості обвинувачення, його обсягу та змісту, але відповідно до усталеної практики ЄСПЛ під обґрунтованим обвинуваченням, не вдаючись до сутності та змісту самого обвинувачення, слід розуміти таке обвинувачення, що підкріплюється сукупністю певних відомостей, доказів, обставин та фактів, що дають можливість переконати об'єктивного спостерігача в причетності особи до вчинення кримінального правопорушення. Тобто, встановлення обґрунтованості обвинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення не вимагає встановлення у її діях ознак кримінального правопорушення, доведення їх відповідними доказами та не вимагає констатації того факту, що саме ця особа вчинила відповідне кримінальне правопорушення, а лише вимагає визначення того, що особа може бути причетна до вчинення відповідного кримінального правопорушення.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність правової підстави для продовження строку запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, а саме наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
Щодо продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, судом встановлено, що у клопотанні прокурора зазначається про наявність ризиків вчинення ОСОБА_4 дій, які передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Суд звертає увагу, що питання існування ризику того, що обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити дії, передбачені п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме може переховуватися від суду, було предметом розгляду в ухвалі суду від 19.05.2025 року. У вказаній ухвалі судом було зазначено про недоведеність існування відповідного ризику. Будь-яких нових обставин, фактів та відомостей на доведення існування вказаного ризику, стороною обвинувачення суду не було надано. У зв'язку з цим у суду відсутні підстави вважати доведеним існування ризику вчинення обвинуваченим дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
У межах даного кримінального провадження наявні свідки та потерпіла, показання яких в силу положень ст. 352 КПК України мають бути досліджені судом безпосередньо під час судового розгляду. У зв'язку з цим в межах даного кримінального провадження пріоритетним є створення умов, за яких показання допитаних під час досудового розслідування свідків будуть залишатися повними, точними та достовірними.
В аспекті вищевикладеного, зважаючи на те, що допит потерпілої та свідків не проводився, суд вважає реальним ризик того, що обвинувачений ОСОБА_4 може незаконно в будь-який спосіб впливати на свідків та потерпілу, що може призвести до неповноти, недостовірності чи неточності показань цих осіб під час їх допиту в судовому засіданні. Таким чином, суд вважає доведеним ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На підставі вищевикладеного, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який одружений, пенсіонер, має зареєстроване місце проживання, є інвалідом 3 гр. довічно, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, а також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину, з огляду на фактичні обставини за яких обвинуваченому інкримінується його вчинення, суд доходить до висновку про необхідність продовження строку покладення на обвинуваченого обов'язків при застосуванні запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, які достатньою мірою в межах даного кримінального провадження зможуть запобігти незаконному впливу ОСОБА_4 на свідків та потерпілу.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, судом враховано, що такий вид запобіжного заходу є найменш обтяжливим та найбільш м'яким запобіжним заходом, полягає в забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконанні покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків.
Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу містить достатнє обґрунтування необхідності для продовження щодо обвинуваченого строку запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання з покладенням на нього раніше визначених обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись статтями 176-178, 179, 193-194, 314, 315, 372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов'язання строком на 60 (шістдесят) днів по 11.09.2025 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- заборонити спілкування з потерпілою та свідками у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, а також накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого групи прокурорів Вишгородської окружної прокуратури - прокурора ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 17.07.2025 року о 12 годині 30 хвилин.
Головуючий суддя ОСОБА_1