Справа № 278/1431/25
17 липня 2025 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі:
Головуючого судді Буткевича М.І.
за участі секретаря судового засідання Химич В.П.
розглянувши y відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом поданим представником ОСОБА_1 - адвокатом Щербою Катериною Євгеніївни до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, -
Представник позивача звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просить виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з житлового будинку АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.
В обґрунтування позову позивачі посилаються на те, що під час реєстрації права власності на вказаний будинок позивач перебував у шлюбі із ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , також із ними поселився син ОСОБА_2 , який є сином померлої дружини. Також разом із ОСОБА_2 проживає і його дружина ОСОБА_3 .
У позові також зазначено, що у зв'язку із протиправними діями відповідачів, вони щоденно зазнають сильних душевних страждань, постійно відчувають хвилювання. Відповідач жодного відношення до будинку не має.
10.04.2025 у справі було відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання (а.с. 37-38).
05.05.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що він позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні. Також просив закрити провадження по справі, оскільки даний спір з тими самим предметом та з цих самих підстав вже розглянуто (а.с. 44-47).
Учасники справи у судове засідання не з'явились.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просила задоволити із підстав вказаних у позовній заяві.
Від відповідачів надійшли заяви, в яких просили проводити розгляд справи у їх відсутності, також відмовити у задоволенні позовних вимог із підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, 17.07.2025 на підставі ст. 244 ЦПК України суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, складення повного тексту відкладено до 18.07.2025.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі статтею 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до частин першої, другої, шостої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть спільне господарство.
За змістом зазначених норм матеріального права право користування житлом, що перебуває у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником житла, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок від 18.07.2008, будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 7,8).
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №156662675 від 18.02.2019, земельна ділянка, належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 28).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №395750483 від 20.09.2024, встановлено, що на праві власності у відповідача ОСОБА_2 знаходилась квартира за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 18).
У подальшому 02.10.2024 відповідач ОСОБА_2 подарував зазначену вище квартиру відповідачці ОСОБА_3 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №419089078 від 21.03.2025 (а.с. 18).
9 червня 2008 року виготовлено технічний паспорт на домоволодіння що за адресою АДРЕСА_1 . Технічна інвентаризація містить відомості про те, що до складу нерухомого майна за вказаною адресою входить житловий будинок, літня кухня, три сараї і інші об'єкти нерухомості (а.с. 24-26).
Зі змісту довідки № 11 від 27.02.2025 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, яка видана позивачу, вбачається, що станом на дату видачі даної довідки відповідачі не зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 . (а.с. 14).
Відповідно до Витягу із реєстру територіальної громади виданої на ім'я ОСОБА_3 , за адресою АДРЕСА_1 , знята із реєстрації 27.02.2025 (а.с. 10).
Також наявна аналогічна довідка на ім'я ОСОБА_2 , із якої вбачається, що він знятий із реєстрації за вказаною вище адресою 27.02.2025 (а.с. 9).
Згідно довідки №191 від 23.04.2025 виданої Денишівським старостинським округом Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області та акту №56 від 23.04.2025, вбачається що ОСОБА_2 проживав без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 та з 04.01.2001 зареєстрував місце проживання за вказаною адресою. Також разом із ним з 2015 року проживала його дружина ОСОБА_3 (а.с. 61).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Так, судом встановлено, що позивач є єдиним власником будинку АДРЕСА_1 , у якому проживають відповідачі: син померлої дружини позивача разом зі своєю дружиною, а також сім'я позивача - син позивача з дружиною та онук позивача. Позивач є особою похилого віку, який потребує постійного піклування, яке здійснюють його син та невістка, а відповідачі постійно здійснюють при цьому перешкоди.
У власності відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є інше житло - квартира АДРЕСА_3 , яка складається з 2-х житлових кімнат, загальною площею 43,94 кв.м., а тому інтереси позивача як власника спірного житла перевищують інтереси відповідачів як колишніх членів сім'ї позивача, у яких припинилися правові підстави користування чужим майном, та які забезпечені іншим житловим приміщенням.
Доводи відповідача ОСОБА_2 викладені у відзиві на позовну заяву щодо закриття провадження не знайшли свого підтвердження, оскільки позовні вимоги у справі №278/255/21 є іншими та з інших підстав.
Таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та право на житло переслідує легітимну мету, визначену статтею 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.
Такий правовий висновок за аналогічних обставин справи було зроблено Верховним Судом в постанові від 22 травня 2024 року по справі № 199/2345/22, провадження № 61-17567св23.
Сервітут, що виник із сімейних зв'язків, підлягає припиненню, якщо особа втрачає статус члена сім'ї власника, а також за наявності іншого житла може бути виселений із займаного приміщення.
При цьому необхідно оцінювати виселення відповідачів на предмет пропорційності втручання у право позивача на житло. Встановивши, що порушені права позивача - власника житла, гарантовані як національним законодавством України, так і статтею 8 Конвенції, а також статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, вважаю, що є правильним висновок про те, що виселення відповідачів зі спірного житла є таким, що відбувається на підставі закону, з легітимною метою та є пропорційним заходом втручання.
Виселення відповідачів із спірного будинку не буде надмірним тягарем для відповідачів з підстав, наведених вище (належність на праві власності двохкімнатної квартири в АДРЕСА_4 ) та не призведе до порушення прав, гарантованих статтею 8 Конвенції, оскільки їх подальше спільне проживання є неможливим, крім того, порушує право власності позивача, оскільки позбавляє його можливості самостійно користуватись належним йому будинком.
Такі висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постановах
- Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17,- Верховного Суду від 5?вересня?2022 р. у справі №?161/869/21-ц,- Верховного Суду від 19 червня?2024 р. у справі №?553/601/22,- Верховного Суду від 22 травня?2024 р. у справі №?199/2345/22.
Також судом встановлено, що спільне володіння і користування будинком є неможливим, оскільки сімейні стосунки між сторонами припинено, теперішні стосунки сторін вже дуже тривалий час після смерті дружини позивача - матері відповідача ОСОБА_2 є вкрай неприязні, відповідачі не допускають позивача у належну йому лютню кухню, що унеможливлює їх спільне користування будинком.
Станом на день розгляду справи судом встановлено, що позивач є одноособовим власником даного будинку, що підтверджується матеріалами справи.
Матеріали справи містять доказів, що відповідач ОСОБА_3 , яка є дружиною відповідача ОСОБА_2 на праві власності має інше житло.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950року), ратифікованою Законом від 17липня 1997року №475/97-ВР (далі Конвенція) закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що у спірних правовідносинах права позивачів, як власників квартири, також захищені і статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою гарантується право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Таким чином, з урахуванням встановлених по справі обставин, суд вважає, що підстави для виселення відповідачів із вказаного будинку, дані висновки узгоджені із висновками Великої Палати Верховного Суду у справах №447/455/17, №161/869/21-ц, №553/601/22, №199/2345/22
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір, сплачений позивачем за подання позову, що підтверджено документально.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76-81, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву - задовольнити.
Виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з будинку АДРЕСА_1 , без надання іншого житла.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору у сумі 1 211, 20 грн .
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме місце проживання: : АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя М.І.Буткевич