Справа № 163/1538/25
Провадження № 1-кп/163/211/25
17 липня 2025 року Любомльський районний суд Волинської області
в складі головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_9 ,
розглядаючи в підготовчому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області кримінальне провадження №42025032220000005 про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,
Під час досудового розслідування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строк якого закінчується 21.07.2025 року.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 подав клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з домашнього арешту на особисте зобов'язання.
В письмовому клопотанні вказав, що зважаючи на стадію кримінального провадження, бездоганну сумлінну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 впродовж досудового розслідування виникли нові обставини, які є підставою для зміни застосованого запобіжного заходу, оскільки зазначені у клопотанні прокурора ризики перестали існувати або ж істотно зменшились. Зокрема, прийняття прокурором у кримінальному провадженні рішення про завершення досудового розслідування свідчить про зібрання стороною обвинувачення всіх необхідних та можливих доказів. Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, що полягає в незаконному впливі на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, припинив існувати, оскільки всі необхідні докази долучені до матеріалів провадження, необхідні дослідження та судові експертизи - проведені, а їх висновки приєднані до матеріалів кримінального провадження, що позбавляє можливості ОСОБА_4 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зважаючи на припинення існування ризиків, на підставі яких такий запобіжний захід було обрано, сумлінну бездоганну поведінку обвинуваченого під час досудового розслідування, вважає, що забезпечити подальшу належну процесуальну поведінку останнього здатний і менш обтяжливий запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Обвинувачений не має жодного наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Неможливість виїзду за кордон забезпечується додатковим обов'язком здати на зберігання паспорт для виїзду за кордон, який вже виконано. Крім цього, захисник просить врахувати обставини, що характеризують особу обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, перебування у зареєстрованому шлюбі та наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також наявність статусу учасника бойових дій та отримане під час військової служби захворювання. Обставин, що обвинувачений планував чи мав намір переховуватись від сторони обвинувачення або суду не встановлено, як і відсутні дані про намір ОСОБА_4 незаконно впливати на свідків в цьому провадженні. Крім цього, просив покласти на обвинуваченого обов'язки відповідно до ч.5 ст.194 КПК України строком на 2 місяці.
В підготовчому засіданні захисник підтримав подане клопотання.
Обвинувачений ОСОБА_4 погодився з позицією свого захисника.
Прокурор проти задоволення клопотання не заперечив, разом з цим зауважив, що покладення обов'язків прибувати на виклик до слідчого, прокурора у даному кримінальному провадженні, повідомляти їх про зміну свого місця проживання та роботи, не відлучатись без їх дозволу з Волинської області на даній стадії судового провадження є недоцільним.
Вирішуючи клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з домашнього арешту на особисте зобов'язання суд встановив таке.
Згідно з вимогами ст.331 КПК України під час судового засідання суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжний захід (ст.131 КПК України).
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2025 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо підозрюваного ОСОБА_4 до 21 липня 2025 року.
Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, його зміни чи його продовження, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Згідно з ч.1 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Аналізуючи положення ст.194 КПК України разом із загальними положеннями КПК України щодо судового провадження в суді першої інстанції, можна дійти висновку, що суд не надає оцінку наявності обґрунтованої підозри під час вирішення питання про зміну заходів забезпечення кримінального провадження, бо це передбачає оцінку доказів, яка може бути надана судом лише в нарадчій кімнаті на стадії ухвалення остаточного рішення.
Зазначене свідчить про те, що на даній стадії судового розгляду суд не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри чи то обвинувачення безпосередньо шляхом надання оцінки доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це кримінальне правопорушення. Цими відомостями, на думку суду, є висунуте в передбаченому законом порядку обвинувачення, яке є предметом дослідження суду у майбутньому, а також відомості про особу обвинуваченого та докази на підтвердження заявлених ризиків.
Судом встановлено, що під час обрання відносно обвинуваченого домашнього арешту доведено, відповідно до ст.194 КПК України, наявність достатніх підстав вважати, що існують передбачені ст.177 КПК України ризики, а саме переховуватися від суду, з огляду на можливе призначене покарання та вплив на свідків.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду береться до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій, що в даному випадку є цілком ймовірно.
Разом із тим, ризик незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні на даний час є незначним, оскільки перебуваючи під домашнім арештом обвинувачений мав таку можливість, однак суду не надано доказів вчинення зазначених дій обвинуваченим.
Суд також враховує поведінку обвинуваченого після обрання та продовження строку домашнього арешту, а саме: відсутність даних про протиправну поведінку в цей період, відсутність неявок обвинуваченого як до слідчого, прокурора так і до суду для розгляду даного кримінального провадження, наявність міцних соціальних зв'язків - одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, також є учасником бойових дій в результаті яких отримав захворювання. Тому доходить висновку, що захисником доведено можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищевказаним ризикам.
Також, суд вважає недоведеним недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що запобігання встановленим під час обрання запобіжного заходу ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, можливе не лише за умови перебування обвинуваченого під домашнім арештом. Достатнім для досягнення вказаної мети буде застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання і з покладенням певних обов'язків строком не більш ніж на 2 місяці.
Згідно ст. 176 КПК України, особисте зобов'язання є найбільш м'яким запобіжним заходом, і на переконання суду є необхідним і достатнім у цій справі.
Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Керуючись ст.ст.314, 331, 372 КПК України, суд
Клопотання захисника задовольнити.
Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити на особисте зобов'язання строком до 17 вересня 2025 року.
Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 до 17 вересня 2025 року виконувати такі обов'язки:
- прибувати до суду за його першою вимогою;
- не відлучатися з Волинської області без дозволу суду;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання, роботи, навчання;
- утримуватись від спілкування із свідками, експертами у даному кримінальному провадженні;
- залишити на зберіганні у відповідних органах державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.
Повідомити обвинуваченому письмово під розпис покладені на нього обов'язки та роз'яснити що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Копію ухвали вручити обвинуваченому і прокурору негайно після проведення підготовчого судового засідання.
Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального прокурора.
Ухвала підлягає до негайного виконання і оскарженню не підлягає.
Головуюча: суддя ОСОБА_1