Справа № 161/6338/25
Провадження № 2/161/2814/25
11 липня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Смоковича М.В.,
при секретарі судових засідань - Хилько О.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
03.04.2025 року до суду звернувся позивач із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свій позов обґрунтовує тим, що між АТ "Перший Український Міжнародний банк" та ОСОБА_1 02.04.2019 року укладено кредитний договір № 2001280978604, на підставі якого видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 20000 грн., який в подальшому було збільшено до 33100 грн. Відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання за договором, кредит у встановлений строк не повернула.
Заборгованість відповідача перед АТ "Перший Український Міжнародний банк" станом на 10.01.2025 року становить 49140,88 грн., з яких: 30610,75 грн. заборгованість за кредитом; 18530,13 грн. заборгованість процентами.
Враховуючи вищевикладене просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "Перший Український Міжнародний банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 49140,88 грн. та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.04.2025 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
06.06.2025 року представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтовує тим, що позивач посилається на кредитний договір №2001280978604 від 02.04.2019 року, однак: не надано підписаного відповідачем примірника договору з усіма істотними умовами, зокрема - порядком встановлення, перегляду та погодження кредитного ліміту та відсоткової ставки; відсутній доказ ознайомлення відповідача та погодження з Публічною офертою, на яку посилається банк. Надання лише витягу з неї не є підтвердженням погодження з умовами в повному обсязі. Крім того, позивач стверджує, що кредитний ліміт був збільшений до 33 100 грн. на підставі SMS-повідомлення. Вважає такі дії недійсною зміною істотних умов договору, оскільки: ст. 1056-1 ЦК України передбачає, що всі істотні умови договору мають бути погоджені в письмовій формі; збільшення ліміту в односторонньому порядку є порушенням принципу добросовісності; відповідач не надавала письмової згоди на зміну кредитного ліміту, не подавала заяву про згоду, а сам факт користування кредитною карткою не є безумовним погодженням усіх нових умов. Позивачем заявлено про наявність заборгованості у сумі 49 140,88 грн., з яких 30 610,75 грн. - основна заборгованість, та 18 530,13 грн. - нараховані проценти. Водночас наданий розрахунок не містить належної деталізації - відсутні дані про кожну конкретну операцію, дату її здійснення, дату виникнення прострочення, формулу нарахування процентів та методику розрахунку заборгованості. Крім того, позивачем вказано, що останній платіж по кредиту було здійснено 29.12.2021, а позов подано 03.04.2025 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності. Позивач заявляє до стягнення 18 530,13 грн. як процентів за користування кредитом, однак у матеріалах справи відсутні докази погодження відсоткової ставки, порядку та періодичності її зміни, а також формули нарахування. Таким чином, відсутність таких відомостей у письмовій формі є підставою для визнання вимог про стягнення процентів необґрунтованими. З огляду на викладене, вважає позовну заяву такою, що не відповідає вимогам належного обґрунтування та доказування, а заявлені вимоги не підтверджені належними доказами. Позивач не довів існування дійсного кредитного договору з узгодженими умовами, не підтвердив правомірність односторонньої зміни ліміту, не обґрунтував порядок нарахування та розрахунок процентів, а також порушив строки позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у позові. На підставі викладення просила суд у задоволені позовних вимог відмовити.
06.06.2025 року представник відповідача подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, просить суд у задоволенні позову відмовити.
11.06.2025 року на адресу суду від представника позивача Шумілової Н.І. надійшла відповідь на відзив, яка обґрунтована тим, що між банком і відповідачем було укладено у письмовій формі договір, згідно якого відповідач отримала кредит та зобов'язалася сплатити проценти за користування кредитом, повернути кредит в порядку та строки, обумовлені договором. Кредит наданий, а договір укладений шляхом підписання заяви, яка містить усі суттєві умови, притаманні кредитному договору, згідно ЦК України. Окрім того, відповідач, поряд із заявою, підписала «Паспорт споживчого кредиту. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит». Паспорт споживчого кредиту був підписаний до моменту підписання відповідачем Заяви. Мета підписання Паспорту - ознайомлення відповідача з детальними умовами кредитування. Паспорт споживчого кредиту був наданий відповідачу на ознайомлення і підписання на виконання вимог ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування». У Паспорті споживчого кредиту зазначено детальну інформацію про кредитодавця, суму кредиту, строк кредитування; мета отримання кредиту; спосіб та строк надання кредиту; розмір реальної річної процентної ставки та інші умови. Паспорт споживчого кредиту був наданий Відповідачу попередньо в якості інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит в порядку ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування». Після ознайомлення з інформацією про споживчий кредит, яка наведена у Паспорті споживчого кредиту, відповідач підписала Заяву. Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується наданими у якості доказів матеріалами - заявою, виписками по рахунку, паспортом споживчого кредиту, розрахунком заборгованості. Крім того, вказує щодо посилання відповідача на позовну давність, то зазначає наступне, що кредитний договір укладено 02.04.2019 року. Поряд з цим, відповідач фактично користувався кредитною карткою і здійснювала платежі до 29.12.2021 року, що відображено в розрахунку заборгованості та у виписках по рахунку відповідача, які є належними та допустимими доказами. Оскільки позивач звертається до суду у квітня 2025 року строки позовної давності в даному випадку повністю дотримано. Що стосується зміни кредитного ліміту, то споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору. Таким чином, звертає увагу на той факт, що з моменту укладення кредитного договору відповідач жодного разу не те, що у 14-денний термін, а й до теперішнього часу не зверталася до банку з якимись заявами чи повідомленнями про відкликання згоди на укладення договорів. Вважає, що відповідач вводить суд в оману щодо дійсних обставин при укладенні договору, адже кредитні договори було укладено за зверненням до банку самим відповідачем заявами-офертами про укладення кредитного договору та надання кредиту для побутових потреб. Банк лише акцептував таку пропозицію відповідача на умовах, викладених та власноручно підписаних самим відповідачем за змістом заяви (оферти). Отже, поведінка відповідача є недобросовісною та спрямована на нанесення позивачу збитків через неналежне виконання ним договорів та сплату заборгованості. Отже, з огляду на викладене, відзив відповідача є безпідставним та необґрунтованим, а доводи, зазначені за його змістом, такими, що не заслуговують на увагу суду.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, так як розгляд справи, відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України, здійснювався судом за відсутності учасників справи, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 02 квітня 2019 року ОСОБА_1 підписала заяву № 2001280978604 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, якою підтвердила, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті, в повному обсязі. Відповідно до умов Договору відповідач отримала кредитну картку з встановленим кредитним лімітом в сумі 20000 грн.
Сторонами був підписаний Паспорт споживчого кредиту та погоджено наступні умови: сума кредиту 20000 грн.; строк кредитування 12 місяців, з можливістю пролонгації на той самий строк, у разі відсутності заперечень будь-якої зі сторін; фіксована процентна ставка 47,88 % річних, реальна річна процентна ставка 47,88 % річних.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 підписала заяву на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та Паспорт споживчого кредиту в яких зазначено зазначено детальну інформацію про кредитодавця, суму кредиту, строк кредитування; мета отримання кредиту; спосіб та строк надання кредиту; розмір реальної річної процентної ставки та інші умови.
Таким чином, твердження представника відповідача щодо не підписання відповідачем кредитного договору є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Крім того, в відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що її довіритель не надавала згоди на збільшення кредитного ліміту та кредитний ліміт був збільшений позивачем в односторонньому порядку, шляхом надсилання відповідачу СМС-повідомлення, а тому таке збільшення кредитного ліміту є незаконним.
Однак таке твердження сторони відповідача судом до уваги не приймається, так як суду не надано жодних доказів з приводу того, що з моменту останнього збільшення позивачем кредитного ліміту відповідачу, останньою подавалися до банку будь-які заяви, які б вказували на її незгоду з питанням збільшення такого кредитного ліміту.
Більш того, згідно довідки про збільшення кредитного ліміту по договору № 2001280978604 від 02 квітня 2019 року, вбачається, що 02.04.2019 року ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт 20000 грн., 14.08.2019 року збільшено кредитний ліміт - 24800 грн., 11.12.2019 року збільшено кредитний ліміт - 29600 грн., 10.07.2020 року збільшено кредитний ліміт - 33100 грн. Тобто, кредитний ліміт відповідачу позивачем збільшувався неодноразово та після його збільшення, в тому числі і останнього разу (20.07.2020 року), відповідач продовжувала активно користуватися карткою, що підтверджується випискою по її особовому рахунку. Така поведінка відповідача, на переконання суду, є нічим іншим, як погодження з тими умовами та тим кредитним лімітом, які були запропоновані позивачем.
Отже, відповідач скористалася коштами позивача, втім свої договірні зобов'язання перед позивачем не виконала, допустивши прострочення та утворення заборгованості. В результаті цього, станом на 10.01.2025 року становить 49140,88 грн., з яких: 30610,75 грн. - заборгованість за кредитом; 18530,13 грн. - заборгованість за процентами.
Контррозрахунок відповідачем не надано.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року, принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, суд вважає, що право позивача порушене і підлягає захисту, а тому необхідно стягнути заявлену суму заборгованості за тілом кредиту та відсотками у загальному розмірі 49140,88 грн.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача слід стягнути 2422,40 грн. сплаченого судового збору.
Доводи відповідача щодо застосування до позовних вимог позовної давності, суд відхиляє з огляду на таке.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Спеціальна позовна давність визначена ст. 258 цього Кодексу встановлюється тривалістю у один рік.
До вимог про стягнення заборгованості застосовується загальна позовна давність.
Як встановлено судом під час розгляду даної справи, кредитний договір № 2001280978604між АТ "Перший Український Міжнародний банк" та ОСОБА_1 , заборгованість за невиконання якого просить стягнути позивач, було укладено 02.04.2019 року, тоді як останнім днем фактичного користування кредитною карткою відповідачем є 29.12.2021 року.
30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Крім того, 15.03.2022 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», відповідно до якого "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено зокрема пунктом 19 такого змісту: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.
У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався указами Президента України, який діє на час розгляду справи.
Відтак позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором №2001280978604 від 02.04.2019 року у розмірі 49 140 (сорок дев'ять тисяч сто сорок) грн. 88 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 16 липня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області М.В. Смокович