09 липня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 683/1642/24
Провадження № 22-ц/820/1599/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Спірідонової Т. В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А. М.,
розглянув у порядку частини 1 статті 369 ЦПК України цивільну справу № 683/1642/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Вонсовичем Михайлом Михайловичем, на ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2025 року, у складі судді Андрощука Є.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Старокостянтинівської міської ради Хмельницького району, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 , треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору: ТОВ «Спектрум Ессетс», ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» про припинення права власності на житловий будинок, скасування державної реєстрації права власності, усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою, визнання недійсними Державних актів на право власності на земельні ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації земельних ділянок,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про припинення права власності на житловий будинок; скасування державної реєстрації права власності; усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою; визнання недійсними Державних актів на право власності на земельні ділянки; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; скасування державної реєстрації земельних ділянок.
У лютому 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про поновлення провадження у справі та роз'єднання позовних вимог.
В обґрунтування даного клопотання зазначив, що один із відповідачів, зокрема, ОСОБА_3 , перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, тому провадження у справі було зупинено. Відповідачами у даній справі є також ОСОБА_2 , Старокостянтинівська міська рада, а тому зупинення провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 та Старокостянтинівської міської ради порушує завдання та засади цивільного судочинства, зокрема на справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільної справи з метою ефективного захисту порушених прав позивача. Об'єктивних перешкод для розгляду справи в частині позову, пред'явленого до ОСОБА_2 та Старокостянтинівської міської ради на даний час немає, тому позивач просить поновити провадження у справі, роз'єднати позовні вимоги та вирішити питання зупинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Вонсовича Михайла Михайловича про роз'єднання позовних вимог у самостійне провадження. Зупинено провадження у справі на строк перебування відповідача ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 перебуває у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, приймає безпосередню участь у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, пов'язаних із захистом територіальної цілісності та суверенітету України від збройної агресії рф в напрямку м.Торецьк Донецької області. При цьому дійшов висновку про недоцільність роз'єднання позовних вимог у самостійні провадження, оскільки це не буде сприяти виконанню завдання цивільного судочинства, так як позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Старокостянтинівської міської ради Хмельницького району є взаємопов'язаними і спільний їх розгляд є доцільним, оскільки вони виникають з одних правовідносин.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Апелянт ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Вонсович М.М.,в апеляційній скарзі просить скасувати дану ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області.
Узагальнення доводів апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тим, що зупиняючи провадження у справі, судом першої інстанції не враховано відсутність об'єктивних перешкод для розгляду справи в частині позовних вимог, пред'явлених до ОСОБА_2 та Старокостянтинівської міської ради. Зупинення провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 та Старокостянтинівської міської ради порушує завдання та засади цивільного судочинства, зокрема на справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільної справи з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача, пропорційність та розумність строків розгляду справи судом. Враховуючи те, що позовні вимоги не взаємопов'язані між собою, і вирішення позовних вимог, пред'явлених до одного відповідача не вплине на права іншого відповідача, у суду першої інстанції були відсутні підстави для зупинення провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 .
Процесуальні дії апеляційного суду
Ухвалами Хмельницького апеляційного суду від 10 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень статті 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Мотивувальна частина
Встановлені фактичні обставини справи
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив припинити право власності ОСОБА_5 на житловий будинок садибного типу з кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 504,7 кв.м., зареєстрований по АДРЕСА_1 реєстраційний номер: 2400066568108 та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на зазначений об'єкт нерухомості; усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства площею 0,1657 га в межах Державного акту на право приватної власності на землю серія ІV-ХМ №016913, виданого 04 жовтня 2002 року, шляхом приведення земельної ділянки у стан, що дає можливість використовувати її за цільовим призначенням та знесення за рахунок ОСОБА_5 житлового будинку з кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 ; визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №119721 від 18.05.2007 на ім'я ОСОБА_6 та скасувати рішення про державну реєстрацію земельної ділянки; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 6810800000:03:009:0203 площею 0,0828 га; визнати недійсним Державний акт серії ЯГ №119722 від 24.05.2007 на право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 6810800000:03:009:0203 площею 0,0828 га, виданий на ім'я ОСОБА_3 ; скасувати державну реєстрацію зазначеної земельної ділянки.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 червня 2024 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2024 року розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
УхвалоюСтарокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 листопада 2024 року замінено відповідача у справі з ОСОБА_5 на належного відповідача - ОСОБА_2 .
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 року зупинено провадження по справі на строк перебування відповідача ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Вонсович М.М. 26.02.2025 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив поновити провадження у справі, роз'єднати позовні вимоги та виділити у самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Старокостянтинівської міської ради Хмельницького району, треті особи без самостійних вимог ОСОБА_4 , ТОВ «Спектрум Ессетс» та ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» про припинення права власності ОСОБА_2 на житловий будинок садибного типу з кафе, усунення перешкод у користуванні земельної ділянки шляхом приведення земельної ділянки у стан, що дає можливість використовувати її за цільовим призначенням та знесення за рахунок ОСОБА_2 житлового будинку з кафе, скасування рішення державного реєстратора та державної реєстрації, а також позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Старокостянтинівської міської ради Хмельницького району, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_4 , ТОВ «Спектрум Ессетс» та ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №119722 від 24.05.2007р. за адресою: АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 6810800000:03:009:0303 площею 0,0828 га на ім'я ОСОБА_3 ; скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 03 березня 2025 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Вонсовича Михайла Михайловича про роз?єднання позовних вимог та зупинено провадження у справі на строк перебування відповідача ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 188 ЦПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога позивача, як заінтересованої особи та зміст порушеного права і характер правопорушення, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Тому, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. При цьому однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
При цьому об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
Аналогічні правові позиції викладено Верховним Судом у постановах від 24.04.2023 у cправі № 916/1522/22, від 04.04.2023 у cправі № 911/1757/21, від 30.03.2023 у справі № 910/4501/22, від 19.12.2022 у справі № 921/318/22, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною 6 статті 188 ЦПК України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства.
Визначальною умовою для роз'єднання позовних вимог є та обставина, що таке роз'єднання сприятиме виконанню завдання судочинства.
Проте таке роз'єднання можливе лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз'єднав позовні вимоги.
Такий правовий висновок зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.10.2021 у справі №9901/285/21 та у постанові від 30.09.2020 у справі №420/3956/20.
Зазначений припис спрямований на те, щоб суб'єкт правовідносин міг з дотриманням принципів судочинства і конкретних обставин скористатися правом на судовий захист.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст.2 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що суд вправі з власної ініціативи або за клопотанням учасника справи до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог у самостійне провадження для забезпечення виконання завдань цивільного судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», судам роз'яснено, що роз?єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог може мати місце лише за умови, що їх сумісний розгляд ускладнює вирішення справи (зокрема, у зв?язку з необхідністю призначення складної експертизи за окремими вимогами, тривалого відрядження або тяжкого захворювання одного чи кількох з позивачів або відповідачів).
Обґрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 зазначив, що згідно з даними Державного земельного кадастру на належній йому на праві власності земельній ділянці розташовані дві земельні ділянки з кадастровими номерами 6810800000:03:009:0303, площею 0,0828 га, та 6810800000:03:009:0203 площею 0,0828 га, які надані для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), та перебувають у власності відповідачів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_7 є власником земельної ділянки в АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 6810800000:03:009:0203 площею 0,0828 га, яка передана їй безоплатно у власність на підставі рішення Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 13 квітня 2007 року №20 п.3. 18 травня 2007 року на вказану земельну ділянку видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №119721. Відповідно до інформаційної довідки від 17.02.2023 №323197177 на земельній ділянці що належить ОСОБА_8 по АДРЕСА_1 знаходиться житловий будинок садибного типу з кафе «Лілія» загальною площею 504,7 кв.м.
Зазначену земельну ділянку ОСОБА_5 продала ОСОБА_2 .
Відповідач ОСОБА_3 була власником земельної ділянки в АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 6810800000:03:009:0303, площею 0,0828 га, яка передана йому безоплатно у власність на підставі рішення Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 13 квітня 2007 року №20 п. 4. 24 травня 2007 року на вказану земельну ділянку видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №119722.
Пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідачем ОСОБА_3 надано докази його перебування у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконання ним бойових завдань у зоні бойових дій.
Разом з тим, вирішуючи клопотання про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість роз?єднання позовних вимог в самостійне провадження.
Обґрунтовуючи висновок тим, що роз'єднання позовних вимог, пред'явлених до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в самостійні провадження є недоцільним, оскільки не буде сприяти виконанню завдання цивільного судочинства, суд першої інстанції не врахував, що роз?єднання вимог надасть можливість продовжити розгляд справи щодо інших відповідачів без невиправданого зволікання, а вимоги до відповідача ОСОБА_3 будуть розглянуті окремо з урахуванням можливості його участі у судовому процесі. При цьому суд першої інстанції не звернув увагу, що кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз?єднав позовні вимоги. Крім того, суд першої інстанції не перевірив доводи представника позивача чи може вплинути вирішення позовних вимог, пред'явлених до ОСОБА_2 , на права відповідача ОСОБА_3 , враховуючи, що вони є власниками різних земельних ділянок.
Висновки суду апеляційної інстанції
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язуєсуди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставоюдля скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали суду з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Вонсовичем Михайлом Михайловичем, задовольнити.
Ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16 липня 2025 року.
Судді: Т.В. Спірідонова
Р. С. Гринчук
А.М. Костенко