16 липня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 669/301/25
Провадження № 33/820/485/25
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду Барчук В.М., з участю секретаря судового засідання Яхієвої М.А., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Кучерука Т.М., розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Хмельницькому, апеляційну скаргу адвоката Кучерука Т.М., поданої в інтересах ОСОБА_1 постанову Білогірського районного суду Хмельницької області від 10 червня 2025 року, -
Постановою Білогірського районного суду Хмельницької області від 10 червня 2025 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шельвів Білогірського району Хмельницької області, громадянина України, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , працюючого диспетчером аварійної служби Хмельницької філії «Газорозподільні мережі України», одруженого, на утриманні має двох неповнолітніх дітей
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору.
За постановою суду, 30 березня 2025 року о 07 год 55 хв ОСОБА_1 в с-щі Білогір'я по вул. Бондарчука керував автомобілем Фольксваген Пасат д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу на місці зупинки та в медичному закладі категорично відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
В поданій апеляційній скарзі захисник Кучерук Т.М. просить постанову Білогірського районного суду Хмельницької області від 10 червня 2025 року скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в рамках даної події допущено низку порушень встановлених правил та норм чинного законодавства з боку працівників поліції.
Зокрема, працівниками поліції було безпідставно зупинено транспортний засіб, оскільки не вказано та не зафіксовано який конкретно пункт ПДР було порушено водієм ОСОБА_1 , що давало б законні підстави для зупинки ТЗ. ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, а вимагав проведення такого огляду на законних підставах, однак працівниками поліції не було проведено огляду ОСОБА_1 на місці зупинки, не зафіксовано процедури складення акту огляду та видачі його копії ОСОБА_1 , не зафіксовано процедури складення та видачі направлення в присутності водія, а відтак, незрозумілим залишаються обставини та підстави долучення вказаних документів до матеріалів справи.
Вказана у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №285821 від 30.03.2025 о 08:32:16 год. інформація про невідомий технічний прилад «Драгер» не містить назви, моделі та ідентифікаційного номеру спеціального технічного засобу, що не дозволяє встановити його відповідність вимогам чинного законодавства, як засобу, дозволеного до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Окрім того, вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №285821 від 30.03.2025 о 08:32:16 год. невідомий технічний прилад «Драгер» працівниками поліції не застосовувався, а свідоцтво про його повірку не було пред'явлено водію та не долучено до матеріалів справи
У матеріалах справи відсутні докази щодо правомірності використання приладів відеофіксації, не вказано які конкретно «інші» матеріали було долучено до протоколу в якості додатків, в тому числі відсутня інформація, який саме відеозапис було долучено до протоколу, яким технічним приладом його було зроблено, а також відсутня інформація про наявні у справі акт огляду та направлення; наявний у справі відеозапис не відповідає критерію належності, оскільки є «порізаним», тобто складається з кількох фрагментів, не є безперервним та містить відверті ознаки відео монтажу.
З метою запобігання зловживань з боку працівників поліції ОСОБА_1 із власної ініціатив звернувся до Білогірської БЛ для проведення аналізу крові на вміст етилового спирту, за результатами якого, згідно звіту аналізу №483 концентрація етанол) в крові становила 0,006%, що однозначно спростовує безпідставне звинувачення поліцейських про керування ОСОБА_1 автомобілем в стані алкогольного сп'яніння.
Вказаний аналіз крові було проведено 30.03.2025 року, а звіт аналізу №483 отримано о 09:35 год., що повністю відповідає вимогам п.4 ст. 266 КУпАП, оскільки його було здійснено в закладі охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення та вчергове підтверджує невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.
Заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Кучерука Т.М. на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст.280 КУпАП).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (ч.1 ст.7 КУпАП).
Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею протиправної, винної дії чи бездіяльності (адміністративного правопорушення), яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», звернуто увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.
Судом першої інстанції вказані вимоги закону не дотримані.
Відповідно до оскаржуваної постанови суду 30 березня 2025 року о 07 год. 55 хв. ОСОБА_1 в с-щі Білогір'я по вул. Бондарчука керував автомобілем Фольксваген Пасат д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу на місці зупинки та в медичному закладі категорично відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Такими діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування свого висновку суд послався на: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 285621від 30.03.2025; відеозаписи на диску DVD-R Media, якими зафіксовано: рух та зупинку транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 , вказівку на ознаки у нього алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота) та багаторазове пропонування останньому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу або ж в найближчому закладі охорони здоров'я, на що водій ОСОБА_1 не погоджувався.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Оцінюючи вищезазначені докази, апеляційний суд, не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції не з'ясував фактичні обставини адміністративного правопорушення для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, як цього вимагає ст.245 КУпАП та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і, як наслідок, здійснив розгляд справи про адміністративне правопорушення та ухвалив передчасне й необґрунтоване рішення.
Відповідно до положень п. 1.3, п. 3.3. Розділу ІІІ «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року №100, необхідність відеофіксації: «використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) як превентивного поліцейського заходу є важливим елементом функціонування патрульної поліції, покликаним гарантувати чесність, відкритість та антикорупційну спрямованість діяльності патрульної поліції».
Випадки застосування такого превентивного заходу: «нагрудна відеокамера (відео реєстратор) повинна активуватись працівником патрульної поліції та знаходитись у режимі відео-зйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно: при оформленні дорожньо-транспортної пригоди; при перевірці документів; при поверхневому; при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї; при наданні допомоги особам; у випадках, коли усвідомлення особою факту відео-фіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації. Відповідно до п. 3.5 Розділу ІІІ Інструкції, «після активації нагрудної відеокамери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно».
Так із наданих матеріалів справи вбачається, що працівником поліції здійснювалась відеофіксація, відеозапис, який долучено до матеріалів справи не є безперервним та змістовним, оскільки відсутній проміжок часу, який би фіксував факт відмови від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі. Крім того, не зафіксовано процедури складення акту огляду та направлення в присутності водія.
Причини та підстав з яких працівником поліції не фіксувалася подія, яка сталася 30.03.2025 безперервно та вимкнення камери, що само по собі є порушенням вимог інструкції, матеріали справи не містять.
Отже, відеозапис, який міститься в матеріалах справи не можна вважати належним та допустимими доказом скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП).
Пунктом 6 Порядку передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
На підставі наведеного, апеляційний суд вважає, що працівниками поліції була порушена процедура проведення огляду на стан сп'яніння, оскільки не було дотримано всіх законодавчо встановлених вимог щодо проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, як наслідок, висновки результатів огляду, які стали підставою для складення протоколу відносно ОСОБА_1 можуть вказувати на наявність у нього алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом, а тому не можуть бути покладені в основу його винуватості, оскільки огляд, проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП та положень вищевказаної інструкції, не може вважатися дійсним.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а тому технічний запис, який є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 є недопустимим доказом.
Інших доказів наявності складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Між тим, ОСОБА_1 у судовому засіданні, як в суді першої так і апеляційної інстанцій, своєї вини не визнав та пояснив, що вранці 30 березня 2025 року їхав автомобілем на роботу, однак попередньо алкогольних напоїв не вживав та за кермом був тверезий, оскільки лише ввечері попереднього дня випив невелику кількість пива. Зазначив, що складений щодо нього протокол неправомірний, оскільки працівники поліції безпричинно його зупинили, в зв'язку з чим він і не погоджувався проходити огляд на місці зупинки, крім того, після незаконної зупинки вже не довіряв працівникам поліції. До того ж, розгубився та не знав як правильно діяти в такій ситуації. Вказав, що постійно має підвищений артеріальний тиск, а вранішнє гоління та одеколон спричинили алергію та почервоніння обличчя. Також, зазначив, що внаслідок безпосередньої участі його батька-військовослужбовця в бойових діях, останній з грудня 2024 року вважається безвісті зниклим, а тому він до пізньої ночі сидів за комп'ютером та моніторив соціальні мережі з метою відшукання інформації про зниклого батька, що також виразилося на його вранішньому емоційному стані та адекватному сприйнятті пропозиції поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Проте, через деякий час, він все таки самостійно звернувся в КНП «Білогірська багатопрофільна лікарня», де здав кров на аналіз і йому видали відповідний висновок (звіт), згідно якого слідує, що він тверезий.
Апеляційний суд вважає наведені доводи апелянта такими, що заслуговують на увагу, враховуючи, зокрема, наступне.
Згідно звіту аналізу КПН “Білогірська багатопрофільна лікарня» ОСОБА_2 №483 від 30.03.2025 о 09.35 концентрація етанолу в крові ОСОБА_1 становила 0,006‰.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №285621 від 30.03.2025, що міститься в матеріалах справи та як встановлено судом, подія мала місце 30.03.2025 о 07.55 год., вказаний протокол складено о 08:32 год., при цьому з наданого звіту, долученого до матеріалів справи вбачається, що забір крові у медичному закладі було проведено 30.03.2025 о 09:35 год.
Таким чином, з урахуванням наведених обставин, зокрема, періоду часу з моменту настання події і до складення протоколу, часу необхідного для подолання відстані до медичного закладу, апеляційний суд вважає, що забір крові у медичному закладі було проведено протягом встановленого законом часу - двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Також апеляційний суд звертає увагу, що забір крові у ОСОБА_1 було проведено у КПН “Білогірська багатопрофільна лікарня», тобто у включеному до переліку закладі охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затвердженим управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій - наказом ДОЗ ОДА від 17.01.2022 №3, лікарем - лаборантом цього закладу ОСОБА_3 .
За наведених вище обставин, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку із порушенням інспектором поліції порядку проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності складу адміністративного правопорушення, який підтверджений належними та допустимими доказами.
Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення (ст.247 ч.1 п.1 КУпАП).
З наявних матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається достатніх та переконливих доказів, які б беззаперечно доводили факт скоєння ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення.
У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги про відсутність складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , заслуговують на увагу.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції є необґрунтованою і підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності складу і події адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу адвоката Кучерука Т.М. поданої в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Білогірського районного суду Хмельницької області від 10 червня 2025 року відносно ОСОБА_1 скасувати та закрити провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду Володимир БАРЧУК