15 липня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/29081/24
Провадження № 22-ц/820/1171/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2025 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст первісних позовних вимог
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.
ОСОБА_1 зазначила, що з 25 серпня 1979 року по 27 червня 2018 року вона перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу сторони за рахунок спільних коштів сплатили пайовий внесок за кооперативну квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира). Квартира належить їм на праві спільної сумісної власності, а частки сторін у майні є рівними, водночас ОСОБА_2 не визнає право позивачки на квартиру та має намір відчужити її.
За таких обставин ОСОБА_1 просила суд у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на частки квартири та залишити у власності ОСОБА_2 іншу частки квартири.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2025 року позов задоволено.
Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на квартиру.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на частки квартири. Іншу частки квартири залишено у власності ОСОБА_2 .
Повернуто ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 4 905 грн 65 коп. (50% від 9 811 грн 30 коп.) та зобов'язано Управління Державної казначейської служби України у Хмельницькому районі Хмельницькій області повернути позивачу ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 4 905 грн 65 коп. (50% від 9 811 грн 30 коп.) відповідно до квитанції АТ «Ощадбанк» №64 від 19 грудня 2024 року на суму 8 545 грн 30 коп.
Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Суд керувався тим, що квартира набута ОСОБА_2 і ОСОБА_1 за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між ними в рівних частках. Оскільки ОСОБА_2 визнав позов до початку розгляду справи по суті, то ОСОБА_1 слід повернути з державного бюджету 50% судового збору за подання позову.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд виходив з того, що у зв'язку з розглядом справи ОСОБА_1 понесла витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. Однак із урахуванням принципів розумності та співмірності з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід присудити 10 000 грн цих витрат.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що визначений судом розмір витрат на професійну правничу допомогу не є реальним і співмірним.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_1 не подала відзив на апеляційну скаргу.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
ОСОБА_2 не оскаржує основне рішення суду першої інстанції, а тому згідно зі статтею 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в апеляційному порядку це рішення суду не переглядається.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Суд першої інстанції не дотримався приписів статей 137, 141 ЦПК України.
У зв'язку з порушенням норм процесуального права додаткове рішення суду в частині розміру судових витрат підлягає зміні.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
На підставі договору про надання правничої допомоги від 24 жовтня 2024 року (а.с. 9) та ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВХ №1045120 від 24 жовтня 2024 року (а.с. 7) адвокат Рохов О.В. надавав ОСОБА_1 професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
За умовами цього договору (пункт 2.1) сторони визначили гонорар адвоката у фіксованому розмірі 15 000 грн.
Із акту виконання робіт (наданих послуг) від 13 березня 2025 року (а.с. 79) слідує, що адвокат Рохов О.В. надав ОСОБА_1 юридичні послуги у виді: збирання письмових доказів, вивчення правових висновків Верховного Суду, формування правової позиції для пред'явлення позову вартістю 2 000 грн; складення позовної заяви вартістю 4 000 грн; представництва інтересів позивачки в судових засіданнях вартістю 9 000 грн.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 15 січня 2025 року (а.с. 78) ОСОБА_1 сплатила адвокату Рохову О.В. гонорар у розмірі 15 000 грн.
13 березня 2025 року ОСОБА_1 зробила заяву про подання нею доказів витрат на професійну правничу допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення суду (а.с. 66).
14 березня 2025 року ОСОБА_1 через адвоката Рохова О.В. подала суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на її користь 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 76-77), до якої позивачка додала оригінал квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 15 січня 2025 року та копію акта виконання робіт (наданих послуг) від 13 березня 2025 року.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Статтею 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Із положень статті 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
В силу статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За змістом статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи. Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу.
До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.
Чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу.
Зокрема, відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу адвоката, розмір яких є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат. Процесуальний закон виключає ініціативу суду щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, якщо ці витрати не відповідають критерію співмірності.
Саме таку правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року (справа №755/9215/15-ц) та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 3 червня 2020 року (справа №211/1674/19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року (справа №922/1964/21) зроблено висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Докази у справі достовірно вказують на те, що ОСОБА_1 понесла витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
В суді першої інстанції ОСОБА_2 через свого представника, адвоката Гільовського О.І., заперечив заявлений позивачкою розмір витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з його завищенням та невідповідністю складності справи (а.с. 67).
Суд першої інстанції визнав такі доводи ОСОБА_2 обґрунтованими та присудив з нього на користь ОСОБА_1 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. При цьому суд керувався тим, що визначений адвокатом Роховим О.В. і позивачкою ОСОБА_1 розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт.
Апеляційний суд частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
На думку апеляційного суду, з урахуванням складності справи, кваліфікації та досвіду адвоката, тривалості надання юридичних послуг (тривалості участі адвоката в судових засіданнях) розумним розміром гонорару адвоката Рохова О.В. за надання правничої допомоги в суді першої інстанції є сума 7 500 грн.
3.Висновки суду апеляційної інстанції
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд першої інстанції не дотримався норм процесуального закону, внаслідок чого додаткове рішення в частині розміру судових витрат слід змінити.
Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2025 року в частині розміру судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання - АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) 7 500 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16 липня 2025 року.
Судді: О.І. Ярмолюк
Л.М. Грох
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Стефанишин С.Л.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 48