15 липня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 676/471/25
Провадження № 22-ц/820/1461/25
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,
секретар судового засідання Дубова М.В.,
з участю позивача та його представника,
представника відповідача,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 квітня 2025 року та ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 травня 2025 року, суддя Шевцова Л.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
встановив:
В січні 2025 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
В обґрунтування заявлених вимог, вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати, ОСОБА_3 , яка за життя склала заповіт на неї та відповідача, який є її братом.
Згідно із заповітом, ОСОБА_1 було заповідано квартиру АДРЕСА_1 , садовий будинок в садовому товаристві «Дністер», с. Устя Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, земельну ділянку для садівництва, площею 0,0568 га, розташовану на території Устянської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. Їй було заповідано грошові вклади з нарахованими відсотками та грошовими компенсаціями до них, в тому числі у вигляді компенсаційних сертифікатів, що зберігаються в Кам'янець-Подільському ТВБВ №10022/0140 філії Хмельницького обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України».
Позивач пропустила строк для прийняття спадщини, оскільки перебувала поряд зі своєю дочкою, ОСОБА_4 , під час проходження останньою курсу стаціонарного лікування від тяжкого захворювання у м. Вінниці.
08.11.2024, при зверненні до нотаріуса, їй було відмовлено в оформленні спадкових прав у зв'язку з пропуском строку подання заяви про прийняття спадщини, який закінчився 19.10.2024.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24.04.2025 позов задоволено. Визначено ОСОБА_2 три місяці з дня набрання рішенням законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Кам'янці-Подільському Хмельницької області.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк на прийняття спадщини з поважних причин.
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05.05.2025 в ухваленні додаткового рішення у справі відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування апеляційної скарги вказав, що зазначені ОСОБА_2 причини пропуску строку не є поважними. У позивача не було непереборних перешкод та об'єктивних причин, які б їй завадили вчасно прийняти спадщину після смерті матері. Хоча дочка позивача розпочала лікування майже через 4 місяці після відкриття спадщини, однак у позовній заяві ОСОБА_2 не вказала причини, з яких вона протягом чотирьох місяців від дати відкриття спадщини, маючи намір прийняти спадщину після смерті матері, не звернулася до нотаріуса із відповідною заявою. Крім того, строк на прийняття спадщини закінчився 19.10.2024 року, в той час як дочка відповідача закінчила стаціонарне лікування 16.10.2024, тому позивач мала можливість звернутися до нотаріуса відразу після закінчення лікування дочки, що не призвело б до пропуску строку.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 підтримала оскаржуване судове рішення та, зокрема, вказала, що вона перебувала у вкрай тяжкому психоемоційному стані у зв'язку із захворюванням дочки, після завершення стаціонарного лікування якої вона продовжувала догляд за нею.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Позивач та її представник в суді проти апеляційної скарги заперечили.
Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати сторін, ОСОБА_3
17.12.2013 державним нотаріусом Першої Кам'янець-Подільської державної нотаріальної контори Барановським С.Ф., за реєстровий №2-2106 було посвідчено заповіт, складений ОСОБА_3 , згідно з яким своєму сину, ОСОБА_1 мати заповіла належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 , садовий будинок, в садовому товаристві «Дністер», с. Устя Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, земельну ділянку для садівництва, площею 0,0568 га, яка розташована на території Устянської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Своїй дочці, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заповіла грошові вклади з нарахованими відсотками та грошовими компенсаціями до них, в тому числі у вигляді компенсаційних сертифікатів, які зберігаються в Кам'янець-Подільському ТВБВ №10022/0140 філії - Хмельницького обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» та в його філіях.
З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері позивач 08.11.2024 звернулася до приватного нотаріуса Кам'янець-Подільського районного нотаріального округу Яцевич Г.В., однак в той же день нотаріус відмовив ОСОБА_2 в оформленні спадкового майна у зв'язку із пропуском строку для прийняття спадщини.
Як вбачається зі змісту виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №12381/1653, ОСОБА_4 , яка є дочкою ОСОБА_2 , перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної ради» з 11.09.2024 по 16.10.2024, у зв'язку із важким захворюванням.
10.12.2024 ОСОБА_1 було видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 , садовий будинок в садовому товаристві «Дністер», с. Устя Кам'янець-Подільського району Хмельницької області та земельну ділянку для садівництва площею 0,0568 га, яка розташована на території Устянської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтями 1216, 1218 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Частинами 1, 3 статті 1272 ЦК України встановлено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними (постанова Верховного Суду від 20.03.2024 року у справі №545/1231/23).
Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі №6-1486цс15, від 23.08.2017 у справі №6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №565/1145/17, від 17.10.2019 у справі №766/14595/16, від 30.01.2020 у справі №487/2375/18, від 31.01.2020 у справі №450/1383/18, від 17.08.2023 у справі №626/274/22, від 10.07.2024 у справі №522/13476/23.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 у справі №548/2415/21).
Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 31.07.2024 у справі №706/275/22 (провадження №61-12010св23).
За конкретних фактичних обставин кожної справи суд має оцінювати тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, що має важливе правове значення (постанови Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №639/8197/21 (провадження №61-14773св23).
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання норм закону тощо, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26.06.2019 у справі №565/1145/17 (провадження №61-38298св18), від 17.03.2021 у справі №638/17145/17 (провадження №61-17764св20), від 26.10.2022 у справі №522/17925/16 (провадження №61-1122св22), від 16.11.2023 у справі №523/4713/19 (провадження №61-10052св23).
Важливим під час вирішення питання про надання особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також є факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями за законом, оскільки в такому разі може відбутися втручання у право власності інших осіб, порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права. Наведене зумовлює потребу в дотриманні принципу «пропорційності» втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23).
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).
Згідно зі ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.
Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому покликаний вирішувати значущі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування. При цьому право дієздатності фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб'єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд.
Право на заповіт може бути здійснене протягом всього життя особи і включає в себе як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну чи скасування. Усі наведені правомочності заповідача в сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є реалізацією свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов'язковість її виконання.
Такі висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 25.05.2021 у справі №522/9893/17 (провадження №14-173цс20) та в постановах Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №388/792/19 (провадження №61-1724св24), від 20.07.2022 у справі №461/2565/20 (провадження №61-21209св21).
Воля спадкодавця на випадок його смерті, викладена у формі заповіту, підлягає обов'язковій реалізації на користь позивача, оскільки свобода та реалізація положень заповіту після відкриття спадщини мають фундаментальне значення у спадкових правовідносинах (постанова Верховного Суду від 31.07.2024 у справі №642/2554/23).
Воля спадкодавця має бути врахована при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, про що зазначив Верховний Суд України у постанові від 06.09.2017 у справі №6-496цс17.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд першої інстанції, встановивши, що померлою ОСОБА_3 було складено на ім'я ОСОБА_2 заповіт на частину спадкового майна, спадкові права на вказане майно інші спадкоємці не оформили, а також з огляду на те, що строк пропущений позивачем є незначним та становить 19 днів, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів враховує, що реалізація положень заповіту після відкриття спадщини мають фундаментальне значення у спадкових правовідносинах.
Доводи ОСОБА_1 щодо ненадання ОСОБА_2 доказів поважності пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини були предметом дослідження в суді першої інстанції та обґрунтовано відхилені. Позивач в останній місяць відведеного строку для прийняття спадщини здійснювала догляд за тяжкохворою дочкою за межами місця відкриття спадщин та місця свого проживання, у м. Вінниця, що, з огляду на вищенаведені обставини справи, в своїй сукупності є підставою для надання додаткового строку на прийняття спадщини.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
За таких обставин, оскільки апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, відсутні правові підстави для вирішення питання щодо компенсації йому витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, тому оскаржувана ухвалу суду від 05.05.2025 також підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 квітня 2025 року та ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17 липня 2025 року.
Судді: Р.С. Гринчук
А.М. Костенко
Т.В. Спірідонова