Номер провадження: 33/813/1479/25
Номер справи місцевого суду: 523/3224/25
Головуючий у першій інстанції Шурупов В. В.
Доповідач Громік Р. Д.
17.07.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д.
за участю секретаря Скрипченко Г.В.,
за участі:
захисника Прокопішиної К.В.
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Пересипського районного суду м. Одеси від 16 травня 2025 року, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вигляді штрафу на користь держави, у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строком на 1 рік; на підставі ст.40-1 КУпАП, стягнено з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у розмірі 605,60 гривень на користь Держави в особі Державної судової адміністрації України,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №250862 від 19.02.2025 вбачається, що 19 лютого 2025 року о 06:55 годині, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Toyota Corolla», номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Лиманській/Об'їзна дорога в м. Одесі, з явними ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук), від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на цифровий носій інформації, чим порушив п.2.5 «Правил дорожнього руху».
Постановою судді Пересипського районного суду м. Одеси від 16 травня 2025 року накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вигляді штрафу на користь держави, у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строком на 1 рік; на підставі ст.40-1 КУпАП, стягнено з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у розмірі 605,60 гривень на користь Держави в особі Державної судової адміністрації України.
На дану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову судді та провадження закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального та матеріального права.
В доводах апеляційної скарги зазначено, що:
1) ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння;
2) в працівників поліції були відсутні підстави для зупинки транспортного засобу «Toyota Corolla», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 ;
3) працівники поліції безпідставно вважали, що у ОСОБА_1 наявні ознаки наркотичного сп'яніння;
4) розгляд справи в суді першої інстанції відбувся за відсутності ОСОБА_1 , що порушенням його права на захист та на справедливий суд.
Крім того, ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Пересипського районного суду м. Одеси від 16 травня 2025 року, мотивуючи тим, що в матеріалах справи міститься розписка про те, що копію оскаржуваної постанови отримав помічник адвоката ОСОБА_2 - Тарасов І.А., який не мав жодних повноважень для отримання вказаної постанови, а тому фактично ОСОБА_1 отримав копію оскаржуваного рішення 16 червня 2025 року через свого адвоката Прокопішину К.В.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити його з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п.8 ч.1 ст. 129 Конституції України).
З матеріалів справи вбачається, що 21 травня 2025 року помічнику адвоката Тарасову Івану Андрійовичу вручено копію постанови судді Пересипського районного суду м. Одеси від 16 травня 2025 року, що підтверджується розпискою про отримання (а.с.29).
Договір про надання правничої (правової) допомоги від 19 лютого 2025 року укладено між головою Адвокатського об'єднання «Південно-Українська Національна асоціація адвокатів» Питомцем А.В., разом з заступником ОСОБА_3 , адвокатами - Комаха В.В., Леонова О.В., а також з помічниками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з однієї сторони та з ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 (а.с.18).
Крім того, вищевказаний договір розірвано угодою від 30 травня 2025 року (а.с.45)
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 16 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може мати помічників з числа осіб, які мають повну вищу юридичну освіту. Помічники адвоката працюють на підставі трудового договору (контракту), укладеного з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням, з додержанням вимог цього Закону і законодавства про працю; помічник адвоката виконує доручення адвоката у справах, що знаходяться у провадженні адвоката, крім тих, що належать до процесуальних повноважень (прав та обов'язків) адвоката.
Оскільки відомості про ОСОБА_8 як помічника адвоката відсутні, тому, з урахуванням положень ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», підстави стверджувати, що останній при отримуванні копії оскаржуваної постанови виконував доручення адвоката у справі, що знаходиться у провадження адвоката, відсутні.
30 травня 2025 року адвокат Прокопішина К.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до Пересипського районного суду м. Одеси із заявою про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.31-33).
12 червня 2025 року адвокат Прокопішина К.В. подала повторну заяву про ознайомлення з матеріалами справи, у зв'язку з тим, що судом першої інстанції не вжито заходів щодо надання можливості ознайомитися з матеріалами справи за попередньою заявою (а.с.30).
Крім того, на вищевказаній заяві міститься відмітка, що адвокат Прокопішина К.В. 16 червня 2025 року з матеріалами справи ознайомилася, копію постанови отримала.
З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся 20 червня 2025 року, засобами поштового зв'язку, тобто в межах десятиденного строку з дня отримання копії постанови.
Враховуючи матеріали справи, вважаю за можливе визнати причини пропущеного строку поважними та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Пересипського районного суду м. Одеси від 16 травня 2025 року.
Вивчивши доводи поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.2.9 а, 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі пунктів 2, 3 Розділу 1 Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/753 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного сп'яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість..
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також, бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначених вимоги ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Порядок оформлення та вимоги до оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення за ст.130 КУпАП врегульовано Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція № 1452/735).
Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 7 розділу І Інструкції).
Судом першої інстанції правильно встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №250862 від 19.02.2025, в якому наведені обставини порушення водієм ОСОБА_1 приписів п.2.5 «Правил дорожнього руху», за що він притягається до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1);
- направленням на огляд ОСОБА_1 як водія транспортного засобу, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з якого вбачається, що вказана особа від такого огляду відмовився (а.с.6);
- результатами відтворення під час вивчення матеріалів справи відеозаписів з портативних відеореєстраторів працівників поліції, у яких зафіксовано безперервний перебіг подій вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та обставин складення працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення за участю цієї особи (а.с.7).
Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у сукупності, дійшов правильного висновку, що в діях ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності, вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, обставини правопорушення й вина правопорушника підтверджуються також зібраними в порядку ст. 251 КУпАП доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, яким зафіксоване місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення та сукупністю досліджених матеріалів, доданих до вказаного протоколу.
Суд першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення правильно враховував: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки - автомобіля.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що необхідним і достатнім адміністративним стягненням для правопорушниці буде штраф з позбавленням права керування транспортними засобами, з метою подальшого запобігання правопорушень та виховування особи в дусі дотримання «Правил дорожнього руху України».
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, то апеляційний суд зазначає наступне.
Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, для того, щоб притягнути особу до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, має бути встановлено дві обставини - керування транспортним засобом та перебування у стані, алкогольного, наркотичного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість або відмова від проходження такого огляду.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що транспортний засіб «Toyota Corolla», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , зупинено 06:55 хв.
Із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що о 07:11 год під час спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 виникла підозра про перебування останнього у стані наркотичного сп'яніння, оскільки в останнього наявні ознаки наркотичного сп'яніння, а саме звужені зіниці очей, які не реагують на світло та бліде обличчя, що зафіксовано на 00:09:59-00:10:57 (диск 1, назва відеофайлу «ЕПР1 250862 ОСОБА_1 ст. 130»).
Крім того, під час дослідження відеозаписів з портативних відео реєстраторів працівників поліції встановлено, що водій транспортного засобу «Toyota Corolla», номерний знак НОМЕР_1 , тривалий час не надавав документи, що підтверджують особу, а тому працівники поліції були вимушені більше ніж 25 хвилин встановлювати особу водія за допомогою інформаційних систем Національної поліції.
Приблизно о 07:34 годині (хронометраж відеозапису 00:33:37 хв) працівники поліції встановили, що особа, яка є водієм транспортного засобу ОСОБА_1 (диск 1, назва відеофайлу «ЕПР1 250862 ОСОБА_1 ст. 130»)..
Після встановлення особи водія з 07:35 год по 07:38 год ОСОБА_1 неодноразово пропонували пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, проте ОСОБА_1 повідомляв, що погоджується пройти огляд в медичному закладі виключно після прибуття його адвоката з метою надання належної правової допомоги, що відображається на хронометражі відеозапису 00:34:16-00:36:40 хв (диск 1, назва відеофайлу «ЕПР1 250862 ОСОБА_1 ст. 130»)..
Тобто ОСОБА_1 заявив своє право скористатися правничою допомогою адвоката більш ніж через 40 хвилин з моменту зупинки транспортного засобу та лише з моменту, коли працівниками поліції встановлено його особу.
Крім того, ОСОБА_1 дійсно тривалий час спілкувався мобільним телефоном з невідомою особою та не зміг надати відповідь на питання працівників поліції яку кількість часу чекати прибуття адвоката.
У сукупності такі дії ОСОБА_1 оцінені працівниками поліції як ухилення від проходження огляду та пояснили, що такі дії свідчать про підстави для складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, хронометраж відеозапису 00:37:34-00:37:45.
З такими діями працівників поліції ОСОБА_1 не згоден та в апеляційній скарзі стверджує, що від огляду в медичному закладі з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння не відмовлявся, оскільки був згоден проїхати з працівниками поліції до медичного закладу після того як реалізує своє право на правничу допомогу.
Згідно з 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Тобто, у разі оголошення працівниками поліції вимоги пройти огляд на стан сп'яніння водій зобов'язаний пройти такий огляд, а положення ст. 268 КУпАП не передбачає, що присутність адвоката під час проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння є обов'язковою.
Крім того, працівники поліції жодним чином не обмежували ОСОБА_1 щодо того, щоб його адвокат прибув безпосередньо до медичного закладу з метою дотримання вимог законності проведення такого огляду.
Тобто, дії ОСОБА_1 на місці зупинки розцінюються судом апеляційної інстанції не як реалізація права на використання правничої допомоги, а як спроба затягування часу з метою уникнення адміністративної відповідальності.
В суді першої інстанції та під час розгляду справи в суді апеляційної інтонації ОСОБА_1 користувався професійною правничою допомогою з метою захисту своїх законних прав та інтересів.
Таким чином, твердження ОСОБА_1 про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, а лише хотів дочекатися свого адвоката не є такими, що спростовують наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апелянта про відсутність причини зупинки не впливають на правильність висновків щодо наявності складу адміністративного правопорушення. Слід зазначити, що з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, не згода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, і такий обов'язок не впливає на причину зупинки. Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з'ясувалось, що водій перебував з ознаками сп'яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов'язку виконання вимог п.2.5 ПДР України. Матеріали справи не містять даних про оскарження ОСОБА_1 у встановленому порядку дій працівників поліції.
Суд апеляційної інстанції не може погодитися з доводами скаржника про те, що працівники поліції безпідставно вважали, що у ОСОБА_1 наявні ознаки наркотичного сп'яніння, враховуючи таке.
Пунктом 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Тобто аналіз вищевказаної норми дає підстави стверджувати, що працівник поліції самостійно на власний розсуд доходить висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження таким водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не може втручатися в аспекти внутрішнього переконання працівників поліції під час проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння в частині виявлення ознак такого сп'яніння, а тому вказане посилання скаржника є неспроможнім та не спростовує факту відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Доводи ОСОБА_1 щодо порушення права на захист, оскільки справа розглянута за його відсутності не беруться судом до уваги у зв'язку з тим, що реалізація права доступу до правосуддя здійснена судом апеляційної інстанції, шляхом поновлення строку на апеляційне оскарження, участі в якому апелянт прийняв та реалізував своє право на захист.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007р., Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови судді Пересипського районного суду м. Одеси від 16 травня 2025 року.
Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Пересипського районного суду м. Одеси від 16 травня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Пересипського районного суду м. Одеси від 16 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік