2 липня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 грудня 2024 року про звільнення ОСОБА_5 від покарання, призначеного вироком Приморського районного суду м. Одеси від 29.04.2024 р. та вироком Приморського районного суду м. Одеси від 03.12.2021 р. у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_6 ,
засуджений - ОСОБА_5 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 грудня 2024 року подання начальника Державної установи «Вознесенська виправна колонія (№ 72)», відносно засудженого ОСОБА_5 , - задоволено.
Постановлено звільнити засудженого ОСОБА_5 від покарання, призначеного Приморським районним судом м. Одеса від 29.04.2024 р., за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, та призначеного вироком Приморського районного суду м. Одеса від 03.12.2021 р. за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Відповідно до ст. 71 КК України, при призначенні покарання за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 03.12.2021 р. і остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Засуджений ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу суду, та ухвалити нову, якою застосувати відносно нього положення ст. 69 КК України та зменшити строк відбування покарання на більш м'який.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_5 вважає ухвалу суду такою, що підлягає скасуванню з підстав визначених ст. ст. 409, 411, 414, 413 КПК України.
Апелянт зазначає, що рішенням суду закрито 2 кримінальних правопорушення відповідно до закону про декриміналізацію крадіжок, проте суд будь яким чином не поліпшив його становища, залишивши без змін строк відбування покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі.
Засуджений вважає, що наявні підстави для зменшення призначеного йому строку покарання на більш м'який, оскільки він повністю визнав свою провину, допомагав слідству та на стадії судового розгляду справи, потерпілі не мали претензій до нього, наразі відбув більше 3 років призначеного покарання, не порушує режим та умов утримання, працює на промисловій зоні Державної установи «Вознесенська виправна колонія (№ 72)», щиро кається у вчиненому.
За наведених обставин ОСОБА_5 вважає, що з урахуванням ст. 69 КК України йому можливо призначити менш суворе покарання.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
До Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області надійшла заява засудженого ОСОБА_5 про приведення вироків у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 р.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 відбуває покарання в ДУ «Вознесенська виправна колонія (№ 72)» за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 29.04.2024 р. за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України (вартість викраденого майна 3 000 грн.) та за ч. 4 ст. 185 КК України (вартість викраденого майна - 2 000 грн.). За сукупністю злочинів призначено покарання у виді 5 років 1 місяць позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до цього строку частково приєднано невідбуте покарання за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 03.12.2021 р., остаточно визначено покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі.
За вироком Приморського районного суду м. Одеси від 03.12.2021 р., ОСОБА_5 засуджений за крадіжку майна на суму 1 000 грн. за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі та за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі.
Суд зазначив, що станом на 01.01.2023 р. розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи становив 2 684 грн., а станом на 01.01.2021 р. - 2270 грн.
З огляду на вартість викраденого майна (3 000 грн., 2 000 грн. та 1 000 грн.), суд дійшов висновку, що діяння ОСОБА_5 , кваліфіковані за ч. 4 та ч. 2 ст. 185 КК України, на теперішній час не є кримінально караними, а відносяться до адміністративних правопорушень, передбачених ст. 51 КУпАП.
На підставі ч. 1 ст. 5 та ч. 2 ст. 74 КК України суд застосував зворотну дію закону, який усунув кримінальну караність вчинених діянь, та звільнив ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання за вказаними вироками Приморського районного суду м. Одеси від 29.04.2024 р. за ч. 4 ст. 185 КК України (5 років 1 місяць позбавлення волі) та Приморського районного суду м. Одеси від 03.12.2021 р. за ч. 2 ст. 185 КК України (1 рік позбавлення волі).
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав рішення законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За частиною 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Як вбачається з матеріалів провадження ОСОБА_5 відбуває покарання як засуджений вироком Приморського районного суду м. Одеси від 29.04.2024 р. за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, до 5 років позбавлення волі, за ч. 4 ст. 185 КК України, до 5 років 1 місяця позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, до 5 років 1 місяця позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 03.12.2021 р. за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК України та остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, який набрав чинності 09.08.2024 р., ст. 51 КУпАП викладено у новій редакцій та встановлено, що максимальний розмір викраденого чужого майна, в тому числі шляхом шахрайства, на момент вчинення правопорушення для кваліфікації дій особи як дрібне викрадення чужого майна за ч. 2 ст. 51 КУпАП не може перевищувати двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 Податкового кодексу визначено, що податкова соціальна пільга (неподатковий мінімум доходу громадян) дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня 2021 року становить 2 270 грн., тобто неоподаткований мінімум доходів громадян становить 1 135 грн. на 2021 рік, а 2 неоподаткованих мінімумів (ч. 2 ст. 51 КУпАП) становить 2 270 грн.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня 2023 року становить 2 684 грн., тобто неоподаткований мінімум доходів громадян становить 1 342 грн. на 2023 рік, а 2 неоподаткованих мінімумів (ч. 2 ст. 51 КУпАП) становить 2 684 грн.
Тобто, з 09.08.2024 р. сума викраденого майна, яка не перевищує 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, є дрібною крадіжкою та особа повинна нести відповідальність за відповідною частиною ст. 51 КУпАП.
Таким чином, внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
З урахуванням того, що Законом України № 3886-ІХ збільшено суму викраденого, з якої настає кримінальна відповідальність за злочини щодо права власності, а ОСОБА_5 відбуває покарання за таємне викрадення чужого майна (крадіжку), 14.03.2021 р., вартістю 1 000 грн., 14.05.2023 р. вартістю 2 000 грн., де вартість майна не перевищувала 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 2 270 грн. станом на 2021 р. та 2 684 грн. станом на 2023 р., апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність передбачених ч. 2 ст. 74 КПК України, підстав для звільнення ОСОБА_5 від покарання, призначеного вироком Приморського районного суду м. Одеси від 29.04.2024 р. за ч. 4 ст. 185 КК України та від покарання, призначеного вироком Приморського районного суду м. Одеси від 03.12.2021 р. за ч. 2 ст. 185 КК України.
В той же час, зважаючи на те, що вироком Приморського районного суду м. Одеси від 29.04.2024 р. ОСОБА_5 засуджений за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, до 5 років позбавлення волі, де вартість викраденого майна становила 3000 грн., що перевищує 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (2 684 грн.) та вироком Приморського районного суду м. Одеси від 03.12.2021 р. за ч. 2 ст. 186 КК України, до 5 років позбавлення волі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вчинені діяння залишаються кримінально караними, тому дані покарання, в цьому випадку, не переглядаються.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про необхідність призначення йому менш суворого покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироку суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання або пом'якшення покарання лише у випадках, прямо передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 74 КК України.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 74 КК України, звільнення від призначеного покарання чи подальшого його відбування, заміна покарання більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, за винятком випадків, коли таке пом'якшення застосовується на підставі Закону України про амністію або акта помилування, можливе виключно у випадках, прямо передбачених Кримінальним кодексом України, та виключно судом.
При цьому, положення ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 537 КК України, не передбачають можливості зміни покарання у зв'язку з поданням апеляційної скарги після набрання вироком законної сили, якщо санкція застосованої статті КК України не зазнала змін.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, кваліфікація дій засудженого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України залишається незмінною, а санкція цих норм у редакції, чинній на час апеляційного перегляду, не була змінена. Тому положення ст. 69 КК України не можуть бути застосовані апеляційним судом у порядку, передбаченому ст. 537 КПК України.
Порушень норм матеріального чи процесуального права, які б були підставами для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали не виявлено, оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим та належним чином вмотивованим, тому підстав для задоволення апеляційної скарги засудженого ОСОБА_5 не вбачається.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 грудня 2024 року про звільнення ОСОБА_5 від покарання, призначеного вироками Приморського районного суду м. Одеси від 03.12.2021 р. та 29.04.2024 р., у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння, залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3