Справа № 446/2247/21 Головуючий у 1 інстанції: Самсін М. Л.
Провадження № 22-ц/811/432/25 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
03 липня 2025 року м.Львів
Справа № 446/2247/21
Провадження № 22-ц/811/432/25
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
розглянув апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Кам'янка-Бузька Центральна районна лікарня», яка підписана представником Школьною Аллою Вікторівною, на рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області, ухвалене у м. Кам'янка-Бузька 30 травня 2024 року у складі судді Самсіна М.Л. у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Кам'янка-Бузької Центральної районної лікарні», з участю третьої особи: ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди,-
встановив:
6 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Кам'янка-Бузька Центральна районна лікарня», з участю третьої особи: ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди. Просила стягнути з відповідача 100 000 грн. моральної шкоди та витрати на правову допомогу. В обґрунтування позову посилається на те, що 2 лютого 2021 року у м. Кам'янка-Бузька на вулиці Львівській водій автомобіля «ГАЗ 3110», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 здійснив на неї (позивача) наїзд. Внаслідок ДТП їй ( ОСОБА_1 ) завдано тілесні ушкодження. Відповідно до висновку судово - медичної експертизи №43/21 від 16 березня 2021 року такі ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по ознаці довготривалого розладу здоров'я. 19 лютого 2021 року за фактом ДТП внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021141240000056. 22 лютого 2021 року її (позивача) визнано потерпілою у цьому кримінальному провадженні. 24 червня 2021 року постановою старшого слідчого СВ відділу поліції №5 ЛРУП ГУ НП у Львівській області Мужика В.М. кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №?12021141240000056 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв?язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Кримінальне провадження в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 135 КК України, на даний момент перебуває на розгляді Кам?янка-Бузького районного суду Львівської області. Посилається на ст. ст. 1187, 1172 ЦК України, постанову Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-ц. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час ДТП ОСОБА_2 здійснював керування автомобілем марки «ГАЗ 3110», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_2 , власником вказаного транспортного засобу є КНП «Кам?янка-Бузька ЦРЛ». Відповідно до характеристики на ОСОБА_2 , виданої КНП «Кам?янка-Бузька ЦРЛ», яка міститься в матеріалах кримінального провадження №12021141240000056, він працював на посаді водія відповідача з 26 грудня 2011 року та звільнений з роботи 4 лютого 2021 року на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України. Згідно листа-відповіді відповідача від 17 вересня 2021 року ОСОБА_2 здійснював керування автомобілем відповідно до його посадової інструкції, а також перебував при виконанні своїх трудових (службових) обов?язків згідно табеля. На підставі цього на КНП «Кам?янка-Бузька ЦРЛ» в силу ст. 1172 ЦК України покладається обов?язок відшкодувати шкоду, завдану ОСОБА_2 внаслідок ДТП. Вказує, що завдану внаслідок ДТП майнову шкоду у вигляді витрат на лікування їй ( ОСОБА_3 ), було повністю відшкодовано ОСОБА_2 . Зазначає, що протиправними діями ОСОБА_2 їй (позивачу) заподіяна моральна шкода. Посилається на ст. ст. 23, 1167 ЦК України. Стверджує, що моральна шкода полягає у пережитих стражданнях внаслідок стресу та шоку в момент, коли ОСОБА_2 здійснив наїзд на неї та заподіяв шкоду її здоров'ю; перебуванні в непритомному стані після ДТП. Зазначає, що внаслідок ДТП, вона (позивач) перебувала на стаціонарному лікуванні; втратила психологічну рівновагу внаслідок порушення сталого побуту, оскільки отримані тілесні ушкодження, що призвело до вимушеної зміни її сталого способу життя; регулярно спостерігалася у лікаря; відбулись зміни в емоційному стані, що перешкоджає активному соціальному функціонуванню; вона ( ОСОБА_4 ) протягом тривалого часу перебувала в стані депресії, стала нервовою, що негативно відбилося на її стосунках з оточуючими людьми;. Моральну шкоду оцінює у розмірі 100 000 грн., що справедливо відповідає ступеню тяжкості її втрат немайнового характеру. Просить позов задовольнити.
У повному тексті рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 30 травня 2024 року зазачено, що позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 50 000 грн. моральної шкоди. В решті позову відмовлено.
Рішення суду, через свого представника ОСОБА_5 , оскаржує Комунальне некомерційне підприємство «Кам'янка-Бузька Центральна районна лікарня». Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким що порушує законні права та інтереси заявника, винесеним з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Вказує, що ДТП сталася через протиправну поведінку ОСОБА_3 , яка переходила дорогу у невстановленому місці перед транспортним засобом, що рухався. Вироком Кам?янка-Бузького районного суду Львівської області від 8 листопада 2022 року у справі № 446/1283/21 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України і призначено йому покарання у вигляді 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання, у виді позбавлення волі, з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном на 1 рік. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 завдану моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. Також ОСОБА_1 звернулася до Кам?янка-Бузького районного суду Львівськой області із позовом до КНП «Кам?янка-Бузька ЦРЛ» про стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. Під час розгляду справи представником позивача подано заяву про зменшення суми позовних вимог до 50 000 грн. Зазначає, що 30 травня 2024 року Кам?янка-Бузьким районним судом Львівської області було оголошено вступну і резолютивну частину рішення у справі та зазначено, що позовні вимоги позивача задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. Однак короткий текст рішення не було виготовлено та не зареєстровано у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Вказане підтверджується звукозаписом судового засідання від 30 травня 2024 доку у справі №446/2247/21. Однак, у повному тексті рішення зазначено про те, що судом прийнято рішення про задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 50 000 грн. Відповідно до ч. 4 ст. 247 ЦПК України технічний запис судового засідання є додатком до протоколу судового засідання і після закінчення судового засідання приєднується до матеріалів справи.
Належно повідомлені про час та місце розгляду справи її учасники в судове засідання не з'явилися, заяв про відкладення розгляду справи не подали. Представник позивача подала заяву про розгляд справи без участі сторони позивача. Відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України перешкоди для розгляду справи апеляційним судом відсутні.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводиться. Датою ухвалення рішення, прийнятого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ч. 3 ст. 12, ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Встановлено, що 2 лютого 2021 року водій належного відповідачу автомобіля «ГАЗ 3110», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , здійснив наїзд на ОСОБА_1 .
Внаслідок ДТП ОСОБА_1 заподіяно тілені ушкодження середньої тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров'я, що тверджується висновком судово - медичної експертизи №43/21 від 16 березня 2021 року.
19 лютого 2021 року за фактом ДТП внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021141240000056 в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 135 КК України.
Вироком Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 8 листопада 2022 року встановлено, що на момент вчинення наїзду ОСОБА_2 здійснював керування автомобілем марки «ГАЗ 3110», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , власником транспортного засобу є КНП «Кам'янка-Бузька ЦРЛ».
Відповідно до характеристики ОСОБА_2 , виданої КНП «Кам'янка-Бузька ЦРЛ», що міститься в матеріалах кримінального провадження №12021141240000056, відповідач працював на посаді водія КНП «Кам'янка-Бузька ЦРЛ» з 26 грудня 2011 року (наказ №145 від 26 грудня 2011 року), з якої звільнений 4 лютого 2021 року.
З листа-відповіді КНП «Кам'янка-Бузька ЦРЛ» від 17 вересня 2021 року, вбачається, що ОСОБА_2 на час ДТП здійснював керування транспортним засобом відповідно до його посадової інструкції.
Завдана позивачу внаслідок ДТП майнова шкода у виді витрат на її лікування повністю відшкодована ОСОБА_2 , що позивач не заперечує. Вона оцінила моральну шкоду у 100 000 грн.
Оскаржуване рішення мотивоване наступним.
В ідповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно із п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно із п.п. 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього у її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до ч. 6 ст 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Вироком Кам'янка-Бузького районного суду Львівської оболасті ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 135 КК України.
ОСОБА_2 повністю відшкодував ОСОБА_1 завдану внаслідок ДТП майнову шкоду у виді витрат на лікування.
Встановлено, що позивачу внаслідок ДТП спричинено фізичні та душевні страждання. Факт заподіяння моральної шкоди є доведеним, оскільки є наслідком вчинення ОСОБА_2 ДТП, у якій постраждала позивач.
Судом встановлено, що причетний до ДТП автомобіль належить відповідачу.
Моральна шкода не має чітких матеріальних ознак, а тому потребує її обґрунтування, яке б підтверджувало моральні страждання потерпілої, втрату нормальних життєвих зав'язків і необхідність докладати нею додаткових зусиль для організації свого життя. У повному тексті оскаржуваного рішення зазначено, що суд прийшов до висновку про доведену моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
При вирішенні цього спору апеляційний суд виходить із наступного.
Згідно із ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей.
Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Зі змісту наведених норм випливає цілком однозначний висновок: шкоду, заподіяну майну чи здоров'ю іншій особі унаслідок ДТП на службовому автомобілі з вини водія, який під час виконання трудових (договірних) обов'язків керував автомобілем, що належить роботодавцеві (замовнику), відшкодовує власник (володілець) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винний водій. Причому, якщо водій юридичної особи, скоївши ДТП, заподіяв потерпілому ушкодження здоров'я, а той, своєю чергою, вимагає відшкодування моральної шкоди, таку відповідальність також нестиме юридична особа - власник автомобіля (п. 8 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року).
Згідно протоколу судового засідання від 30 травня 2024 року цього дня судом першої станції проголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення (т.1 а.с.209-210.). Такий текст рішення в матеріалах справи відсутній.
Прослухавши технічний запис фіксації судового засідання у суді першої інстанції, апеляційний суд встановив, що судом першої інстанції проголошено про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача в користь позивача 10 000 грн. моральної шкоди (45 хвилина 54 секунда технічного запису).
Згідно довідки керівника апарату Кам'янка-Бузького районного суду від 6 травня 2025 року вступна та резолютивна частини рішення цього суду у автоматизованій системі документообігу не опублікована (т.2 а.с.55). Апеляційним судом встановлено, що оголошене у судовому засіданні 30 травня 2024 року рішення (вступна та резолютивна частини) не зареєстровано у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
У повному тексті оскарженого рішення суду (т.1 а.с.211-215) зазначено про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача в користь позивача 50 000 грн. моральної шкоди. Тобто, встановлена невідповідність у резолютивній частині оголошеного рішення суду першої інстанції та у його повному тексті в частині розміру моральної шкоди, яка стягнута судом першої інстанції; що апеляційний суд вважає порушенням норм процесуального права.
Відтак, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів прийшла до висновку що позивачу заподіяна моральна шкода працівником відповідача під час виконання ним своїх трудових обов'язків, яка підлягає стягненню з відповідача.
Визначаючи розмір моральної шкоди, колегія суддів враховує, що позивачу завдано тілесні ушкодження, унаслідок чого вона тривалий час терпіла фізичний біль, мала зміни у своєму звичному укладі життя та для організації свого життя та побуту змушена була докладати додаткових зусиль (тривале лікування, зміни у способі життя тощо). Апеляційний суд, з урахуванням засад співмірності, розумності та доцільності, прийшов до висновку, що розмір моральної шкоди, завданої позивачу, належить визначити у 10 000 грн., що буде достатнім для відшкодування її втрат немайнового характеру та не стане джерелом збагачення.
Керуючись: ст. 367, п. 2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Кам'янка-Бузька Центральна районна лікарня», яка підписана представником Школьною Аллою Вікторівною, задовольнити частково.
Рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 30 травня 2024 року скасувати та прийняти нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Кам'янка-Бузька Центральна районна лікарня» ( м.Кам'янка-Бузька, вул. Героїв Небесної Сотні, 29 а, Львівська область, код ЄДРПОУ 01996326) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) 10 000 (десять тисяч) грн. моральної шкоди.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 8 липня 2025 року.
Головуючий -______________________Т. І. Приколота
Судді: ___________ Ю.Р. Мікуш _______________Р. В. Савуляк