Дата документу 07.07.2025 Справа № 334/4473/22
Єдиний унікальний №334/4473/22 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/495/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянула 07 липня 2025 року в м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має повну середню освіту, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, працює робітником зеленого будівництва 1 розрядку КП «Титан», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.2 ст.15, ч.1 ст.289, ч.2 ст.289 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 .
Прокурор у кримінальному провадженні прокурор Дніпровської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_9 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 09 січня 2025 року, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.2 ст.15, ч.1 ст.289, ч.2 ст.289 КК України, та призначено йому покарання:
- за ч.1 ст.162 КК України у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 грн 00 коп.
- за ч.2 ст.15, ч.1 ст.289 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч.2 ст.289 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
Покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн 00 коп., ухвалено виконувати самостійно.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки.
Згідно зі ст.76 КК України, протягом іспитового строку на ОСОБА_6 покладено обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Зараховано в строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_6 строк попереднього ув'язнення з моменту затримання 14 серпня 2022 року до 09 листопада 2022 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Скасовано арешт на ключі у кількості 4 штук зв'язані ціпкою, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 16 серпня 2022 року.
Скасовано арешт на велосипед марки «України» в рамі чорного кольору, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2022 року.
Скасовано арешт на мобільний телефон «Neffos C9a», імей НОМЕР_1 у корпусі чорно-сірого кольору, екран вказаного телефону має сліди розбиття (глибокі сколи та подряпини); запальнички пластикові у кількості 6 шт, пачки з цигарками у кількості 3 шт, ключ від замка циліндрового механізму, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 серпня 2022 року.
Скасовано арешт на автомобіль ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_2 у кузові зеленого кольору; чоловічу сумку - барсетку з ременем через плече, чорного кольору; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_2 , серія НОМЕР_3 ; паспорт громадянина України НОМЕР_4 , виданий 12 лютого 2004 року Дніпровським РВ УМВС України в Запорізькій області на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зв'язку ключів; маску для пірнання, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 серпня 2022 року.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави витрати за проведення експертиз у розмірі 6040 грн. 96 коп.
Вирішена доля речових доказів.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду стосовно ОСОБА_6 в частині призначеного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, вважати засудженим ОСОБА_6 до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнити від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
У решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування своєї скарги прокурор зазначає, що вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 є незаконним і таким, що підлягає зміні через неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність.
Вказує, що при призначенні остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень суд повинен обрати лише один з принципів: або шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, або шляхом складання (повне або часткове).
Визнавши ОСОБА_6 винуватим за ч.1 ст.162, ч.2 ст.15, ч.1 ст.289, ч.2 ст.289 КК України та призначаючи за кожне з цих кримінальних правопорушень покарання, суд прийшов до правильного висновку про необхідність призначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, відповідно до положень, передбачених ч.1 ст.70 КК України.
Проте, при призначенні остаточного покарання ОСОБА_6 за сукупністю кримінальних правопорушень суд першої інстанції неправильно застосував зазначені положення закону України про кримінальну відповідальність.
Так, суд ухвалив поглинути менш суворе покарання більш суворим покаранням, водночас не застосувавши положення ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді штрафу і ухвалив його до самостійного виконання.
Оскільки покарання у виді штрафу є менш суворим відносно покарання у виді позбавлення волі, то суд міг його поглинути або застосувати принцип складання, визначивши у подальшому до самостійного виконання.
Зазначене відповідало би положенням ч.1 ст.70, ч.3 ст.72 КК України.
Однак, обравши принцип визначення остаточного покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, суд не застосував цього принципу до покарання у виді штрафу, визначивши його до самостійного виконання. Тобто до покарання у виді штрафу положення ч.1 ст.70 КК України та принцип поглинення застосовано не було.
Згідно з вироком суду, 28 липня 2022 року, приблизно о 16 годині 25 хвилин, ОСОБА_6 знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна і проникнення для цього до житла, усвідомлюючи, що вказаними діями порушує права володільця майна, гарантовані ст.41 Конституції України, ст.316 Цивільного кодексу України, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переконавшись, що за його діями не спостерігають сторонні особи, заліз на козирок третього під'їзду зазначеного будинку та по газовій трубі, через відкрите вікно кухні незаконно, без згоди власника, проник до квартири АДРЕСА_4 , яка належить на праві власності ОСОБА_11 .
Здійснивши на території житла викрадення чужого майна на суму, яка на теперішній час не утворює склад кримінального правопорушення, ОСОБА_6 покинув місце вчинення кримінального правопорушення.
Вказаними діями ОСОБА_6 вчинив незаконне проникнення до житла, тобто кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.162 КК України.
Крім того, 11 серпня 2022 року, приблизно о 02 годині 22 хвилин, ОСОБА_6 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_5 , а саме навпроти першого під'їзду, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи умисно, побачив припаркований автомобіль марки «ГАЗ 3110», в кузові білого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , 1999 року випуску, який на праві власності належить потерпілій ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вартістю 58 509 гривень 76 копійок.
В той час у ОСОБА_6 виник раптовий умисел, спрямований на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом, а саме автомобілем марки «ГАЗ 3110», в кузові білого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , 1999 року випуску, з метою реалізації якого, останній, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи законних підстав та відповідних документів на право користуватися і розпоряджатися вказаним автомобілем, скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, відчинив своїм ключем передні двері водія, після чого, відчинив капот увімкнув масу, та пошкодивши кожух кермової колонки із замком запалення, шляхом демонтування електричних дротів з нього, та з'єднавши їх між собою, намагався привести у дію блок запалення, таким чином завести двигун даного автомобіля, однак свої дії не довів до кінця, з причин, що не залежали від його волі, в зв'язку з тим, що під час вказаних дій був виявлений працівниками поліції на місці вчиненого кримінального правопорушення, чим міг заподіяти потерпілій ОСОБА_12 матеріальної шкоду на вищевказану суму.
Вказаними діями, ОСОБА_6 вчинив закінчений замах на незаконне заволодіння транспортним засобом, тобто кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.15, ч.1 ст.289 КК України.
Крім того, 14 серпня 2022 року, приблизно о 17 годині 35 хвилин, ОСОБА_6 , маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, знаходячись біля домоволодіння за адресою: АДРЕСА_6 , побачив припаркований заведений автомобіль марки «ВАЗ 2106», в кузові зеленого кольору, державний номер НОМЕР_2 , 1978 року випуску, який на праві власності належить потерпілому ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вартістю 24 859 гривень 33 копійки.
В той же час у ОСОБА_6 виник раптовий умисел, спрямований на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом, з метою реалізації якого, останній, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом незаконного збагачення за рахунок чужого майна, не маючи законних підстав та відповідних документів на право користуватися і розпоряджатися вказаним автомобілем, скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, сів у заведений транспортний засіб та розпочав рух, тим самим незаконно заволодів автомобілем марки «ВАЗ 2106», в кузові зеленого кольору, державний номер НОМЕР_2 , 1978 року випуску, який на праві власності належить потерпілому ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим спричинив потерпілому матеріальний збиток на загальну суму 24 859 гривень 33 копійки.
Вказаними діями, ОСОБА_6 вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, тобто кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.289 КК України.
Заслухавши доповідь судді; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; обвинуваченого та його захисника, які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, однак у зв'язку з тим, що штраф було сплачено обвинуваченим одразу, просили його повернути; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції зазначених вимог закону в цілому дотримався при розгляді цього провадження і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень при викладених у вироку обставинах, правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження і правильно кваліфікував дії обвинуваченого.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень при обставинах, зазначених у вироку, та правильність кваліфікації дій останнього за ч.1 ст.162, ч.2 ст.15, ч.1 ст.289, ч.2 ст.289 КК України, в апеляційній скарзі не оспорюється, у зв'язку з чим, з огляду на положення ч.1 ст.404 КПК України, колегією суддів вирок суду в цій частині не переглядається.
Перевіряючи доводи прокурора в апеляційній скарзі в частині неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання, колегія суддів доходить таких висновків.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.65 КК України - врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України, є проступком, нетяжким злочином та тяжким злочином, особу обвинуваченого, який офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, здійснює догляд за матір'ю - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_6 раніше засуджений не був, у вчиненому щиро розкаюється, відшкодував усім потерпілим завдану шкоду. ОСОБА_6 під наглядом лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, у 2022 році був неодноразово оглянутий лікарем - наркологом, діагноз: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, вживання зі шкідливими наслідками.
Врахував суд також наявність у обвинуваченого стійких соціальних зв'язків, характер та ступінь суспільної небезпечності скоєних кримінальних правопорушень, наявність обставин, що пом'якшують покарання та призначив обвинуваченому покарання: за ч.1 ст.162 КК України у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 грн 00 коп.; за ч.2 ст.15, ч.1 ст.289 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч.2 ст.289 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
Суд обґрунтовано застосував положення ч.1 ст.70 КК України та призначив остаточне покарання ОСОБА_6 за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання (яким в цьому випадку є штраф та позбавлення волі на строк 3 роки) більш суворим (яким є покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років), визначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна, та звільнив ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, з іспитовим строком тривалістю 2 роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Вирок суду в цій частині ніким не оспорюється.
Проте, суд, призначивши остаточне покарання ОСОБА_6 за сукупністю злочинів та застосувавши при цьому принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, суд помилково одночасно застосував положення ч.3 ст.72 КК України та ухвалив виконувати самостійно покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. 00 коп, чим неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, на що обґрунтовано вказує прокурор в апеляційній скарзі.
Так, за змістом ч.1 ст.70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», передбачені законом правила призначення покарання за сукупністю злочинів (ст.70 КК України) застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні санкції. Встановлений ст.70 КК України порядок, згідно з яким суд зобов'язаний призначити покарання окремо за кожний злочин, а потім остаточно визначити покарання за сукупністю злочинів, стосується як основних, так і додаткових покарань.
При вирішенні питання про те, який із передбачених ст.70 КК України принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо.
Суд вправі визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим при призначенні за окремі злочини, що входять у сукупність, покарання як одного виду, так і різних, (п.21 Постанови).
При призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів шляхом повного або часткового їх складання заміна покарань провадиться за правилами, передбаченими ст.72 КК України. Коли за злочини, що утворюють сукупність, призначено основні покарання різних видів, які не підлягають заміні (штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю), суд може застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим або призначити кожне з них до самостійного виконання (п.22 Постанови).
В свою чергу, частиною третьою статті 72 КК України, на яку послався суд у вироку, визначено, що основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають та виконуються самостійно.
Проте, в цьому випадку суд при призначенні остаточного покарання не застосовував принцип повного чи часткового складання призначених покарань, а застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Тому, застосування судом при цьому ще й положень ч.3 ст.72 КК України є зайвим.
З урахуванням викладеного, вирок суду в зазначеній частині підлягає зміні на підставі ст.ст.407,409,413 КПК України, з виключенням з вироку посилання суду на те, що покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн 00 коп. слід виконувати самостійно.
В свою чергу, питання про повернення суми сплаченого штрафу, про що просить сторона захисту, має вирішуватися в порядку, передбаченому ст.ст.537, 539 КПК України.
Керуючись ст.ст.404-405, 407-409, 413, 418-419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Дніпровської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2025 року, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.2 ст.15, ч.1 ст.289, ч.2 ст.289 КК України, змінити в частині призначеного покарання.
Виключити з вироку посилання суду на те, що покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн 00 коп., слід виконувати самостійно.
Вважати ОСОБА_6 засудженим за:
- ч.1 ст.162 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 грн 00 коп.
- за ч.2 ст.15, ч.1 ст.289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч.2 ст.289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк на 5 років без конфіскації майна,
з остаточним призначенням покарання на підставі ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна; на підставі ст.75 КК України - зі звільненням ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 2 роки; з покладенням протягом іспитового строку на ОСОБА_6 обов'язків, передбачених ст.76 КК України:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
У решті вказаний вирок суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4