Справа № 125/2353/23
Провадження № 33/801/698/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Хитрук В. М.
Доповідач: Ковальчук О. В.
15 липня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі судді Ковальчука О.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Худої Ірини Романівни на постанову Барського районного суду Вінницької області від 10 червня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
10.06.2025 року постановою Барського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнено на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору.
Не погодившись з такою постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Худа І.Р. подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник, зокрема, посилається на те, що суд першої інстанції порушив принцип доступу до правосуддя, не допустивши до участі у справі нового захисника ОСОБА_1 .
Також адвокат Худа І.Р. зауважує, що судом першої інстанції було безпідставно поновлено провадження у даній справі, без з'ясування обставин перебування ОСОБА_1 на військовій службі.
При цьому, скаржник зазначає, що працівники поліції безпідставно зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 .
Водночас, із наявних у справі відеозаписів вбачається, що працівники поліції взагалі не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, а одразу вказали на необхідність пройти такий огляд у медичному закладі. За таких обставин, скаржник вважає, що порядок огляду ОСОБА_1 не є дійсним.
Крім того, посилається на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому процедура його огляду повинна була бути проведена відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП, чого зроблено не було.
До того ж, апелянт наголошує, що ОСОБА_1 працівниками поліції не було роз'яснено його права.
Разом з тим, зауважує, що суд першої інстанції, під час прийняття оскаржуваної постанови, не звернув увагу на те, що строки притягнення до адміністративної відповідальності закінчились.
Також 15.07.2025 року до апеляційного суду від захисника ОСОБА_1 - адвоката Худої І.Р. надійшли клопотання про повне дослідження матеріалів справи у судовому засіданні, клопотання про визнання доданих до справи відеозаписів недопустимими і недостовірними доказами та клопотання про долучення нових доказів.
Дослідивши клопотання про долучення нових доказів, суд дійшов висновку, що у його задоволенні необхідно відмовити з огляду на таке.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Враховуючи наведене, апеляційний суд, з огляду на положення ч. 7 ст. 294 КУпАП, не вправі досліджувати нові докази, оскільки за обставин цієї справи відсутні підстави для визнання обґрунтованим ненадання цих доказів (незаявлення такого клопотання для його надання) до місцевого суду або необґрунтованого їх відхилення цим судом.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що таке клопотання у суді першої інстанції ОСОБА_1 чи його захисником не заявлялось, відтак з огляду на те, що шляхом задоволення цього клопотання апеляційним судом можуть бути здобуті нові докази без законних для того підстав, таке клопотання задоволенню не підлягає.
Щодо клопотання про повне дослідження матеріалів справи у судовому засіданні, то таке клопотання є юридично не спроможним, оскільки відповідно до приписів ст. 279 КУпАП, яка визначає порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, якого апеляційний суд неухильно дотримується під час розгляду справ, на засіданні серед іншого заслуховуються особи, які беруть участь у справі, досліджуються докази і вирішуються клопотання, а тому окремо заявляти клопотання про вчинення цих процесуальних дій немає жодної необхідності.
Отже, апеляційний суд згідно з вимогами ст. 294 КУпАП, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з огляду на таке.
За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за:
1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;
3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 18.11.2023 року о 12 год. 20 хв. по вул. Буняковського в м. Бар Жмеринського району Вінницької області керував транспортним засобом марки «Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним і підтверджується такими доказами.
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 258968 від 18.11.2023 року, у якому зафіксовано вказані вище обставини (а.с. 3).
Направленням на огляд водія транспортного засобу до КНП «Барська міська лікарня» з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18.11.2023 року, в якому зафіксовано ознаки сп'яніння водія ОСОБА_1 та його відмову від проходження огляду (а.с. 5).
Актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено про ознаки сп'яніння водія ОСОБА_1 та його відмову від проходження огляду (а.с. 4).
Висновком КНП «Барська міська лікарня» щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 № 51 від 18.11.2023 року, в якому вказано про категоричну відмову ОСОБА_1 щодо проходження відповідного огляду (а.с. 6).
Відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксовано факт зупинки транспортного засобу, вимоги працівників поліції пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння, відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння (а.с. 7).
Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння має наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За ч. ч. 2-3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 256 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
За таких обставин та наведеного нормативно-правового регулювання вбачається, що суд першої інстанції, діючи у відповідності до вимог ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення, докази, які містяться в матеріалах справи на предмет їх належності, достатності та допустимості, за результатами чого дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції безпідставно зупинено транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , апеляційний суд відхиляє, оскільки вони спростовуються долученим до матеріалів справи відеозаписом, відповідно до якого, працівниками поліції оголошено причину зупинки.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі - Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція).
Так, згідно з пунктом 2 розділу І зазначеної Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного сп'яніння, згідно з п. 4 розділу І Інструкції, є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Пунктом 6 розділу І Інструкції передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Таким чином, твердження апелянта з приводу того, що працівники поліції не пропонували пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, а провели огляд у медичному закладі не ґрунтуються на наведених вище нормах закону, так як дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам Інструкції. Зокрема, вищенаведений пункт 6 розділу І Інструкції передбачає альтернативний порядок проведення огляду на стан сп'яніння, або на місці зупинки, або у закладі охорони здоров'я.
Відповідно до ст. 266-1 КУпАП військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Аналізуючи наведені положення закону, апеляційний суд визнає, що передбачений ст. 266-1 КУпАП окремий порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, стосується тих військовослужбовців, які виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
В той час, у даній справі відсутні будь які відомості, що, керуючи цивільним транспортним засобом, з ознаками наркотичного сп'яніння, ОСОБА_1 виконував обов'язки військової служби.
З огляду на наведене, в даному випадку, застосування ст. 266-1 КУпАП щодо проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 було безпідставним, а тому доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими.
Доводами апеляційної скарги також є те, що суд першої інстанції порушив принцип доступу до правосуддя, не допустивши до участі у справі нового захисника ОСОБА_1 .
Разом з тим, апеляційний суд оцінює такі посилання скаржника як безпідставне, враховуючи наступне.
Так, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції захисником ОСОБА_1 була адвокат Турчак М.В. (докази повноважень адвоката на а.с. 40). При цьому, 09.06.2025 року на адресу суду першої інстанції від адвоката Турчак М.В. надійшло повідомлення про те, що вона припинила представляти інтереси ОСОБА_1 і в подальшому його захист у цій справі нею здійснюватися не буде.
10.06.2025 року судом першої інстанції була прийнята оскаржувана постанова. Судове засідання у справі було призначене в цей день о 08:30 год., на яке ні ОСОБА_1 , ні його захисник не з'явились. Водночас, о 08:36 год., того ж дня, судом було зареєстровано заяву захисника ОСОБА_1 - адвоката Худої І.Р. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Також о 09:25 год. судом було зареєстровано клопотання адвоката Худої І.Р. про відкладення розгляду справи.
Таким чином, зазначені заяви адвоката Худої І.Р. надійшли до суду вже після проведеного судового засідання, що позбавило суд можливості надати їм оцінку.
Наведене підтверджується доповідною запискою, складеною секретарем судового засідання Ангеліною Іщук, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 56).
Така поведінка адвоката Худої І.Р. розцінюється апеляційним судом як намагання штучно створити докази порушення судом першої інстанції принципу доступу до правосуддя, зокрема не допуску до участі у справі нового захисника Загроцького Д.В., як підстави для послідуючого оскарження ухваленої судом постанови, тобто про недобросовісну її поведінку.
Між тим, доводи апелянта, що судом першої інстанції було безпідставно поновлено провадження у даній справі, без з'ясування обставин перебування ОСОБА_1 на військовій службі, також не заслуговують на увагу, оскільки на момент поновлення провадження у справі, доказів того, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазнавала якихось обмежень, а саме була позбавлена можливості подавати свої письмові пояснення щодо обставин справи чи брати учать в режимі відеоконференції, не надано, а тому суд першої інстанції обґрунтовано вважав за необхідне відновити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та призначив її до розгляду.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), що знайшла своє відображення зокрема у рішеннях у справах «Надточій проти України", "Енгель та інші проти Нідерландів", "Озтюрк проти Німеччини" та "Лутц проти Німеччини", справи про адміністративні правопорушення за своєю правовою природою, з огляду на характер правопорушення, його кваліфікацію та суворість передбаченого покарання, мають ознаки та критерії, достатні для віднесення їх до проваджень кримінально-правового характеру.
У своєму рішенні у справі «Лучанінова проти України» (заява №16347/02) від 9 червня 2011 року, п. 39, ЄСПЛ визнав провадження у справі про адміністративне правопорушення, кримінальним.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 року у справі №2-591/11 відзначила, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві.
Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час прийняття закону.
Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.
Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права.
Таким чином, суд, враховуючи зазначений висновок Великої Палати Верховного Суду, вважає за доцільне застосувати у даній справі аналогію найбільш близьких законів - кримінального та кримінального-процесуального.
В п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» судам роз'яснено, що звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК України, у порядку, встановленому КПК України.
Статтею 49 КК України визначені строки давності у зв'язку із закінченням яких особа звільняється від кримінальної відповідальності, а також визначено порядок зупинення та переривання строків давності.
Згідно із ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду.
Відповідно до положень ст. 335 КПК України у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій шостій цієї статті.
Адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ст. 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення (ч. 6 ст. 38 КУпАП).
Під час судового розгляду встановлено, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, вчинене ОСОБА_1 18.11.2023 року.
27.05.2024 року постановою суду першої інстанції, за клопотанням захисника ОСОБА_1 - адвоката Пограничного А.М., зупинено провадження у даній справі до звільнення ОСОБА_1 із військової служби.
12.05.2025 року постановою суду першої інстанції відновлено провадження у даній справі.
Отже, як видно з матеріалів справи ОСОБА_1 , у вказаний період, не з'являвся до суду, знаючи про наявність щодо нього справи про адміністративне правопорушення, будучи призваним для проходження військової служби за призовом під час мобілізації.
Наведені обставини виключають закінчення строків давності й зупиняють строки, визначені ч. 1 ст. 49 КК України, а відтак і за аналогією закону - строки накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбачені ст. 38 КУпАП.
Тому доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції приписів ст. 38 КУпАП та необхідності закриття провадження у цій справі в зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення є необгрунтованими.
З відеозаписів із нагрудних камер поліцейських чітко вбачається, що в медичному закладі ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку, у зв'язку з виявленими ознаками сп'яніння, однак він відмовився пройти такий огляд (13:31 год. на відеозаписі). Після чого, працівниками поліції йому було повідомлено, що відносно нього буде складний протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При дослідженні матеріалів справи, у тому числі при перегляді відеозапису, порушень з боку поліцейських, які оформлювали протокол про адміністративне правопорушення, не встановлено.
Досліджені судом відеозаписи є інформативними і не вказують на упередженість чи суб'єктивне ставлення працівників поліції до ОСОБА_1 , поліцейські роз'яснили йому права, передбачені ст. 268 КУпАП, підстави для проходження огляду на стан сп'яніння і наслідки відмови від його проходження.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення, порушень працівниками поліції допущено не було. Ніяких доказів порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій тощо) апеляційному суду не надано.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази, зокрема відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП, а тому апеляційний суд доходить висновку, що у задоволенні клопотання про визнання доданих до справи відеозаписів недопустимими і недостовірними доказами необхідно відмовити.
На переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, а будь яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення матеріали справи не містять.
За таких обставин, наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності свідчать про доведеність «поза розумним сумнівом» наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, отже судом першої інстанції під час розгляду справи вимоги ст. ст. 279, 280 КУпАП дотримано, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.ст. 33-34 КУпАП України, з врахуванням його особи, ступеня та характеру вчиненого правопорушення.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 38, 247, 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Худої Ірини Романівни залишити без задоволення, а постанову Барського районного суду Вінницької області від 10 червня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ковальчук