Справа № 127/33136/24
Провадження № 33/801/680/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Борисюк І. Е.
Доповідач: Оніщук В. В.
17 липня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В., з участю секретаря судового засідання Кашпрук М. Г., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Бахура Олександра Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 10 червня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
У постанові суду зазначено, що 02 жотвня 2024 року о 19 год 11 хв у м. Вінниця по вулиці Келецька, 64, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «BMW Х6», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився. Велась безперервна відеофіксація на портативні відеореєстратори № 473691, № 472973, № 468866 та № 467766. Тим самим ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП доведена належними та допустимими доказами.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду, захисник Грачова А. С. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції та винесення її за неповного дослідження обставин справи, просив постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
У апеляційній скарзі адвокат зазначає, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, такий факт керування він повністю заперечує.
Склад інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення у протоколі не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Після складення адміністративних матеріалів ОСОБА_1 не було вручено копію протоколу, не було забезпечено право на допомогу адвоката, що є порушенням права на захист.
Також рішенням Вінницького міського суду від 04.11.2024 року було скасовано постанову від 02 жовтня 2024 року за порушення ОСОБА_1 ПДР, що свідчить про відсутність у поліцейських підстав для зупинки ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 не були повідомлені ознаки сп'яніння, порядок проходження огляду не роз'яснювався, направлення на проходження огляду не видавалося. ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом, не був доставлений у медичний заклад для проходження огляду, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит захисника.
ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду, а лише вимагав від поліцейських дотримання встановленої законом процедури його проведення.
У матеріалах справи міститься паперовий конверт з надписом «Грачов ЕПР1 №141983» (хоча на конверті запис номеру протоколу не відповідає номеру протоколу - ЕПР 1 № 141483) у якому міститься CD-диск з відеозаписом. Проте, прийняти, як належний доказ відеозапис з нагрудних камер поліцейських неможливо, оскільки він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, не містить зафіксованого моменту щодо зупинки транспортного засобу, а лише містить процесуальну послідовність дій поліцейських та складення адміністративного матеріалу.
Також, в протоколі відсутнє посилання на таке відео: не вказано ні назву, ні модель, ні серійний номер пристрою, який застосовувався для відеозйомки, не зазначено номер та серію диску, а також інші відомості та обставини для складання самого протоколу про адміністративне правопорушення, що є явно недостатнім для повного і об'єктивного встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні, проведеному 07.07.2025 року ОСОБА_1 та його захисник апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені у ній підстави, а також надали відповідні пояснення. У розгляді справи оголошено перерву до 10.07.2025 року.
Судове засідання, призначене на 10.07.2025 року, було відкладене відповідно до поданого адвокатом Бахуром О. В. клопотання.
В судове засідання, призначене на 17.07.2025 року, ОСОБА_1 не з'явився, при цьому його захисник вказав на можливість продовження розгляду справи у відсутність ОСОБА_1 , а також надав відповідні додаткові пояснення.
Суд вважає за можливе продовжити розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , оскільки він повідомлений про судове засідання, ним надано пояснення у справі, а також суд звертає увагу на визначені законом строки розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, доводи його захисника, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема, пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану сп'яніння.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до змісту статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Із аналізу вказаних норм слідує, що підставою для проведення огляду водія транспортного засобу на стан сп'яніння є наявність у поліцейського підстав вважати, що водій перебуває у такому стані на основі виявлених ознак сп'яніння.
Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно із вимогами пункту 7 Розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За частиною 2 статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.
Відповідно до протоколу від 02 жовтня 2024 року серії ЕПР1 № 141483, 02 жовтня 2025 року о 19 год 11 хв у м. Вінниці по вул. Келецька, 64 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMW Х6», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився. Велась безперервна відеофіксація на портативні відеореєстратори № 473691, № 472973, № 468866 та № 467766, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 2).
У направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції зазначено, що 02 жовтня 2024 року ОСОБА_1 був направлений на огляд до закладу охорони здоров'я КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР» (а. с. 4).
До матеріалів справи також долучені відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксовано, як о 19 год 13 хв поліцейський підходить до зупиненого іншим екіпажем поліції автомобіля «BMW Х6», д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебуває ОСОБА_1 . Автомобіль при цьому знаходиться на проїзній частині із увімкненою аварійною сигналізацією.
Працівники поліції запитують ОСОБА_1 чи вживав він алкоголь, просять вийти з автомобіля, пропонують пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки або у закладі охорони здоров'я, оскільки від нього чути запах алкоголю. ОСОБА_1 погоджується на проходження огляду у медичному закладі.
О 19 год 16 хв поліцейський запитує у працівника поліції охорони яким чином ним було виявлено правопорушення, на що той відповідає, що ним під час чергування біля «Книжки» було помічено як ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння сів за кермо автомобіля та поїхав, тому він зателефонував до поліції та вирушив за автомобілем «BMW Х6», д.н.з. НОМЕР_1 .
Поліцейський просить ОСОБА_1 зачинити автомобіль. ОСОБА_1 сідає у службове авто. Дорогою до закладу охорони здоров'я ОСОБА_1 комусь телефонує, повідомляє, що його зупинили і йому потрібна допомога. Пізніше ОСОБА_1 повідомляє поліцейським, що вони зупинили офіцера, який нічого не порушував. Поліцейський запитує чи він є військовослужбовцем, ОСОБА_1 відповідає, що так, просить вимкнути камери та поговорити по-нормальному. Знову повідомляє, що він нічого не порушував, просить поліцейських бути нормальними чоловіками, розповідає про свій військовий досвід.
О 19 год 29 хв поліцейські доставляють ОСОБА_1 до КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР». ОСОБА_1 намагається самовільно залишити місце події, поліцейські його зупиняють. ОСОБА_1 повідомляє, що він відмовляється від проходження огляду і йде додому.
О 19 год 31 хв до поліцейських під'їжджає невідомий автомобіль, у який ОСОБА_1 намагається сісти, щоб залишити місце події. Поліцейські знову його зупиняють.
О 19 год 32 хв поліцейський роз'яснює ОСОБА_1 , що за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння так само передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 повідомляє, що він стомився, знову намагається залишити місце події.
О 19 год 34 хв ОСОБА_1 знову відмовляється від проходження огляду. Поліцейський просить ОСОБА_1 зайти до лікаря-нарколога та відмовитись від проходження огляду у його присутності. ОСОБА_1 відмовляється, починає конфліктувати із поліцейськими.
О 19 год 36 хв поліцейський роз'яснює ОСОБА_1 його права, запитує ОСОБА_1 чи буде він надавати письмові пояснення, ОСОБА_1 відмовляється.
О 19 год 39 хв ОСОБА_1 знову намагається залишити місце події.
Далі поліцейський складає адміністративні матеріали та о 20 год 11 хв починає ознайомлювати із ними ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 запитує на підставі чого його було зупинено, поліцейський відповідає, що причиною зупинки було те, що ОСОБА_1 під час перестроювання по смугах не увімкнув покажчик повороту, за що на нього буде складено постанову. ОСОБА_1 відповідає, що увімкнув. Поліцейський заперечує. ОСОБА_1 відповідає, що визнає вину і готовий сплатити штраф на місці.
О 20 год 14 хв поліцейський ознайомлює ОСОБА_1 зі складеним протоколом за ч. 1 ст. 126 КУпАП. ОСОБА_1 відповідає, що він є особою з інвалідністю другої групи і приймає певні препарати, через що він має порушення мови. Поліцейський пропонує отримати копію протоколу. ОСОБА_1 відмовляється, знову починає сперечатися з поліцейськими, повідомляє, що він не під алкоголем чи наркотиками, а під дією своїх ліків.
О 20 год 17 хв поліцейський ознайомлює ОСОБА_1 зі складеною постановою за порушення ПДР України. ОСОБА_1 погоджується із порушенням, знову повідомляє, що готовий сплатити штраф.
Таким чином доводи апеляційної скарги повністю спростовуються наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами.
Факт керування ОСОБА_1 автомобілем неодноразово підтверджувався ним самим, що зафіксовано на відеозаписі. Апеляційний суд зауважує на тому, що жодних заперечень проти цього факту ОСОБА_1 при спілкуванні із поліцейськими не висловлював, жодних письмових або усних пояснень із цього приводу не надавав.
Поліцейський неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки або у медичному закладі. За таких обставин слід констатувати, що працівники поліції забезпечили реальну, об'єктивну можливість реалізувати свій обов'язок та пройти огляд у встановленому законом порядку, однак ОСОБА_1 такою можливістю не скористався.
Доводи апеляційної скарги про те, що склад інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення у протоколі не відповідає диспозиції с. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними.
Також суд відхиляє доводи скарги про те, що після складення адміністративних матеріалів ОСОБА_1 не було вручено копію протоколу та не було забезпечено право на допомогу адвоката, оскільки на відеозаписі зафіксовано відмову ОСОБА_1 від отримання копії протоколу та неодноразове роз'яснення поліцейськими йому його прав, зокрема, на захист, яким він вправі був безперешкодно скористатися.
Доводи апеляційної скарги про скасування постанови за порушення ОСОБА_1 ПДР жодним чином не спростовують факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на законну вимогу поліцейських.
Щодо викладених у апеляційній скарзі доводів про те, що ОСОБА_1 не були повідомлені ознаки сп'яніння, порядок проходження огляду не роз'яснювався, направлення на проходження огляду не видавалося. ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом, не був доставлений у медичний заклад для проходження огляду, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит захисника, то з приводу вказаних доводів, апеляційний суд зазначає, що вони є необґрунтованими.
Так, ознаки сп'яніння, а саме запах алкоголю були повідомлені ОСОБА_1 на місці зупинки о 19 год 14 хв. Видача направлення на проходження огляду водієві не передбачена Інструкцією, таке направлення передається безпосередньо лікарю у закладі охорони здоров'я. У медичний закладі ОСОБА_1 був доставлений о 19 год 29 хв, втім відмовився заходити у приміщення лікарні.
Твердження у скарзі про те, що у матеріалах справи міститься паперовий конверт з надписом «Грачов ЕПР1 №141983» (хоча на конверті запис номеру протоколу не відповідає номеру протоколу - ЕПР 1 № 141483) у якому міститься CD-диск з відеозаписом, апеляційний суд відхиляє, оскільки на відеозаписах зафіксовано відповідні події щодо ОСОБА_1 02 жовтня 2024 року.
Окрім того не відповідають дійсності доводи скарги про те, що у протоколі відсутнє посилання на відеозаписи, оскільки у протоколі вказані номери технічних засобів відеозапису, які долучені до справи.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд виснує, що жодні доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди із ними, та факту відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на законну вимогу поліцейського не спростовують.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 26 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовані повно та об'єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані правильно, тому твердження скаржника про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є надуманими та безпідставними.
Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП та відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення.
Строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, не пропущені.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 245, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу адвоката Бахура Олександра Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 10 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду В. В. Оніщук