Провадження № 2/742/1220/25
Єдиний унікальний № 742/2119/25
17 липня 2025 року м. Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого-судді Ільченка О.І., секретаря судового засідання Голушко Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У квітні 2025 року представник ТОВ «Споживчий центр» (далі - Позивач), через систему «Електронний суд», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №10003373535 від 16.03.2021 року у розмірі 37 228,17 грн, які просить стягнути разом з витратами по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн та правничою допомогою у розмірі 9 000 грн.
Позовну заяву мотивує тим, що 16.03.2021 між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №10003373535, за умовами якого позичальнику надано кошти у розмірі 8 700 грн, строком на 30 днів, процента ставка 2,71%, а позичальник зобов'язався повернути кредит у строк, визначений договором та сплатити відсотки за його користування.
05.09.2022 між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу№556/ФК-22, відповідно до умов якого право грошової вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача у сумі 37 228,17 грн, з яких 8 700 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 28 528,17 грн - сума заборгованості за відсотками
Таким чином, підставою для позову є невиконання відповідачем зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами. Позивач є правонаступником первісного кредитора, який надав кредит відповідачу, на підставі договору відступлення права вимоги
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 квітня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
Представник Позивача у судове засідання не з'явився. У позовній заяві просив розглядати справу його за відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, однак його представник надала відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що позивач не надав належних доказів перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, а також доказів, які б підтверджували, що саме відповідач використовувала електронний підпис або інші ідентифікаційні дані при укладенні договору. В матеріалах справи відсутні дані про реєстрацію відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, отримання логіну та паролю, подання заявки на кредит, а також ознайомлення з істотними умовами договору. Крім того, відповідач вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є необґрунтованим та не відповідає умовам договору і вимогам чинного законодавства. Зокрема, проценти за користування кредитом можуть бути нараховані лише в межах строку кредитування - з 16.03.2021 по 16.04.2021, а після цієї дати, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, підлягають нарахуванню лише річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як міра відповідальності. Отже, нарахування процентів після закінчення строку дії договору є неправомірним, а позовні вимоги в цій частині - безпідставними.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідачу було направлено одноразовий ідентифікатор (OTP) на номер телефону НОМЕР_1 , який він особисто вказав у договорі про надання споживчого кредиту № 10003373535 від 16.03.2021, а також цей номер зазначено представником відповідача у відзиві на позов, що підтверджує його належність відповідачу та засвідчує факт прийняття ним умов договору. У матеріалах справи міститься інформаційна довідка № 62/5988/12 від 14.12.2022, яка є належним і допустимим доказом перерахування кредитних коштів відповідачу ТОВ «ФК "ІНВ ФІНАНС» відповідно до умов вказаного договору. Переказ коштів здійснювався із дотриманням міжнародного стандарту безпеки платіжних даних PCI DSS. Згідно з наданою інформацією, кошти були зараховані на картковий рахунок № НОМЕР_2 , емітований АТ КБ «ПриватБанк», платіжна система VISA, тип карти - дебетова, категорія - Classic, країна випуску - Україна. Водночас відповідачем не надано жодних доказів того, що зазначений рахунок йому не належить або що кредитні кошти на нього не надходили. Таким чином, твердження відповідача про неотримання кредиту є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, що підтверджують факт укладення договору та виконання позивачем своїх зобов'язань.
Згідно ч.1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.
Також суд керувався листом Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від 29.01.2025 №231/0/208-25, згідно з п. 5 якого у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд ухвалює судове рішення (скорочене або/та повне), підписує його, але не проголошує. За таких умов відмінність між датою судового засідання, про час та місце якого учасники справи були належним чином повідомлені, та датою складання повного судового рішення не свідчить про порушення порядку повідомлення учасників про час та місце проведення судового засідання та не є підставою для скасування судового рішення.
Відтак, 08.07.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши всі матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 16.03.2021 між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №10003373535, за умовами якого позичальнику надано кошти у розмірі 8 700 грн, строком на 30 днів, процента ставка 2,71%, а позичальник зобов'язався повернути кредит у строк, визначений договором та сплатити відсотки за його користування (а.с. 23-28).
До Договору позивачем також надано пропозицію укласти електронний договір (оферту), заяву про прийняття оферти (акцепт), які містять відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем на вказаних умовах (а.с. 45-46).
За умовами договору базова процентна ставка становить 2,71% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
На виконання умов кредитного договору 16.03.2021 ОСОБА_1 перераховано 8 700 грн, що підтверджується інформаційною довідкою вих. № 62/5988/12 (а.с. 38).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №10003373535 від 16.03.2021 року станом на 23.08.2021 становить 37 228,17 грн, з яких за тілом кредиту - 8 700 грн, по відсоткам - 28 528,17 грн (а.с. 18-20).
05.09.2022 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» укладено договір факторингу № 556/ФК-22, відповідно до умов Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з п. 4.1 зазначеного Договору Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку № 1 до цього Договору.
Згідно з платіжним дорученням № 2474 від 06.09.2022 ТОВ «Діджи Фінанс» здійснив платіж на користь ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» згідно з договором факторингу № 556/ФК-22 від 05.09.2022 у сумі 1488000 грн. (а.с. 47).
Згідно з платіжним дорученням № 2493 від 12.09.2022 ТОВ «Діджи Фінанс» здійснив платіж на користь ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» згідно з договором факторингу № 556/ФК-22 від 05.09.2022 у сумі 744000 грн. грн. (а.с. 47).
Згідно з платіжним дорученням № 2544 від 12.09.2022 ТОВ «Діджи Фінанс» здійснив платіж на користь ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» згідно з договором факторингу № 556/ФК-22 від 05.09.2022 у сумі 744000 грн. грн. (а.с. 47 на звороті).
30.10.2023 представником ТОВ "Діджи Фінанс" на адресу ОСОБА_1 за вих.№3490206899-АВ була надіслана досудова вимога про сплату заборгованості за кредитним договором №10003373535 від 16.03.2021 у загальному розмірі 37 228,17 грн (а.с. 39).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язання вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст.205 ЦК України).
За приписами ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами ч.1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч.3 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Положення ч.6 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Суд враховує, що договір про споживчий кредит №10003373535 від 16.03.2021 був укладений між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису.
ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого на номер телефону НОМЕР_1 , який він особисто вказав було надіслано одноразовий ідентифікатор (OTP), який заявник використав для підтвердження підписання договору позики.
Оферта та акцепт містять особисту та контактну інформацію, в твуож адресу офіційного веб-сайту де було подано заявку на отримання кредиту, а саме: cashberry.com.ua/.(а.с. 45-46).
Під час укладення договору ОСОБА_1 зазначено його персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, електрону адресу, адресу місця реєстрації (проживання), номер телефону.
Відповідачем не доведено, що його персональні дані були використані первісним кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від його імені. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій ОСОБА_1 не звертався. Також відповідачем не спростовано факт отримання ним коштів у розмірі 8 700 грн на його банківський рахунок.
У кредитному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов для даного виду договорів, договір підписаний сторонами. Отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання. Підписавши кредитний договір, відповідач надав свою згоду на оплату усіх зазначених у ньому платежів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.514 ЦК України).
Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №10003373535 від 16.03.2021 року станом на 23.08.2021 становить 37 228,17 грн, з яких за тілом кредиту - 8 700 грн, по відсоткам -28 528,17 грн (а.с. 18-20).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв'язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки: припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України;
- якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України;
- у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором;
- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ "Прикінцеві та перехідні положення"Цивільного кодексу Українипунктом 18.
Зокрема, вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У п.1.3 кредитного договору №10003373535 від 16.03.2021 узгодили, що кредит надається строком на 30 днів. (а.с. 23 на звороті).
Вказане вище нарахування позивачем процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування як міри відповідальності на підставі статті 625 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у задоволенні вимоги щодо процентів, нарахованих після закінчення строку кредитування, а саме після 15.04.2021.
З урахуванням наведеного, встановивши факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором №№10003373535, приймаючи до уваги набуття позивачем права вимоги заборгованості за вказаним договором на підставі договору відступлення прав вимоги №556/ФК-22 від 05.09.2025, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за сумою кредиту в розмірі 8 700 грн та відсотки за користування кредитом у визначений умовами договору строк (30 днів) та процентну ставку (2.71%), що становить: 8700?0,0271?30=7072,5 грн. Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем, що підлягає стягненню становить: 15 772,50 грн.
Суд звертає увагу, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
Таким чином, відповідач, діючи свідомо та добровільно, уклав кредитний договір, надав усі необхідні персональні та контактні дані, чим підтвердив своє волевиявлення на укладення зобов'язального правочину, та отримав грошові кошти в узгодженому розмірі. Проте, після отримання коштів, не виконав взяті на себе зобов'язання щодо їх повернення у встановлений строк. Такі дії свідчать про очевидне намагання ухилитися від виконання умов договору та уникнути відповідальності за порушення взятих на себе зобов'язань. Поведінка відповідача є прикладом недобросовісного здійснення цивільних прав, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, а отже, порушує норми чинного законодавства та права позивача, який змушений звертатися до суду з метою захисту своїх прав.
Щодо вимоги позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 9 000 грн позивачем надано: Акт про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 02.04.2025, детальний опис робіт виконаних адвокатом від 02.04.2025, договір про надання правової допомоги № 42649746 від 01 січня 2025, додаткову угоду до договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01 січня 2025, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 5619/10.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України.
При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часткове задоволення позову, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам: 9000?0,4235=3811,50 грн.
Відповідно до приписів ст.141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 422,40 грн покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам: 2422,40?0,4235 = 1025,94 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 279, 354, 355 ЦПК України,
Позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" заборгованість за кредитним договором № 10003373535 від 16.03.2021 року у загальному розмірі 15 772,50 грн (п'ятнадцять тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 50 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8 700 грн, заборгованість за відсотками - 7072,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" судовий збір у розмірі 1025 (одна тисяча двадцять п'ять) грн. 94 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3811 (три тисячі вісімсот одинадцять) грн. 50 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено: 17.07.2025.
Суддя Олександр ІЛЬЧЕНКО