Справа 688/3010/25
№ 1-кп/688/216/25
Вирок
Іменем України
17 липня 2025 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в місті Шепетівка кримінальне провадження №12025244000000475 по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Глеваха Васильківського району Київської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, на утриманні 8 неповнолітніх дітей, проживаючого по АДРЕСА_1 , без реєстрації місця проживання, непрацюючого, в силу ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України,
встановив:
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, стаття закону про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається ОСОБА_5
19 січня 2025 року близько 14 год 00 хв ОСОБА_4 , маючи в користуванні автомобіль марки «Fiat» моделі «Doblo», 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , з номером кузова « НОМЕР_2 », який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на праві власності належить ОСОБА_7 , з метою проведення ремонтних робіт, передала даний транспортний засіб ОСОБА_5 , доставивши його до місця проживання останнього по АДРЕСА_1 .
В свою чергу ОСОБА_5 , не провівши всіх необхідних ремонтних робіт, 22 січня 2025 року близько 21 год 00 хв сів за кермо вказаного автомобіля, запустив двигун та, не маючи дозволу володільця чи власника автомобіля на користування, здійснив ним рух із вул. Митрополита Шептицького, 27, в м. Шепетівка Хмельницької області до с. Зелений Бір Фастівського району Київської області, де, продовжуючи свої протиправні дії, направлені на незаконне заволодіння транспортним засобом, всупереч волі користувача ОСОБА_4 та власника ОСОБА_7 , передав вищезазначений автомобіль в користування своєму брату ОСОБА_8 , який в його протиправних діях обізнаний не був. ОСОБА_8 , в свою чергу, 25 січня 2025 року (точний час досудовим слідством не встановлено) здійснив ним рух із с. Зелений Бір Фастівського району Київської області до м. Богодухів Харківської області, де користувався ним до 19 березня 2025 року, після чого, у зв'язку з неодноразовою вимогою та зверненням в правоохоронні органи ОСОБА_4 , 20 березня 2025 року ОСОБА_5 автомобіль повернув.
Своїми умисними діями, які виразились незаконному заволодінні транспортним засобом, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України.
Показання обвинуваченого, потерпілої та обгрунтування недоцільності дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 ствердив, що в повному обсязі розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, зазначеним в обвинувальному акті, беззастережно визнає свою вину у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення. Вказав, що потерпіла ОСОБА_4 надала йому автомобіль марки «Fiat» моделі «Doblo», д.н.з. НОМЕР_1 , для проведення ремонтних робіт. Однак, він без її дозволу вирішив ним користуватися. 25.01.2025 вказаним автомобілем здійснив поїздку до брата ОСОБА_8 в с. Зелений Бір, а в подальшому брат ним поїхав до м. Богодухів Харківської області. Оскільки потерпіла звернулась в поліцію, 20.03.2025 автомобіль повернув останній. Також зазначив, що він цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, під час якого прокурор має довести усі обставини кримінального правопорушення, і що він при цьому має право мовчати, допитати під час такого розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь, просив не досліджувати докази обвинувачення, оскільки не оспорює фактичних обставин, встановлених стороною обвинувачення, у вчиненому щиро розкаюється, просив суворо не карати.
Захисник ОСОБА_6 зазначив, що обвинувачений ОСОБА_5 правильно розуміє зміст фактичних обставин і їх не оспорює, просив визнати недоцільним їх дослідження, вказуючи на те, що внаслідок розгляду справи, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, не будуть порушені права обвинуваченого.
Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні не оспорила фактичних обставин, встановлених стороною обвинувачення, вважала недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, вважала достатнім обмежитись допитом обвинуваченого, потерпілої та дослідженням письмових матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого. Ствердила, що була знайома з обвинуваченим, знала, що він здійснює ремонт автомобілів, а тому автомобіль марки «Fiat» моделі «Doblo», д.н.з. НОМЕР_1 , якого придбала, надала останньому для проведення ремонтних робіт та залишила техпаспорт на нього. На вимогу ОСОБА_5 надавала йому грошові кошти для проведення таких робіт. 19.02.2025 на СТО дізналась, що автомобіль на ремонті не знаходиться, а тому звернулась до обвинуваченого з вимогою його повернути. Оскільки на неодноразові вимоги про повернення автомобіля ОСОБА_5 не реагував, вимушена була звернутись в поліцію з відповідною заявою. Обвинуваченого пробачила, претензій до нього не має, оскільки заподіяну шкоду він їй відшкодував, а тому просила його суворо не карати.
Прокурор ОСОБА_3 , посилаючись на те, що обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, фактичні обставини не оспорює, не заперечив проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілої та вважає необхідним дослідити письмові матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, речові докази та заходи забезпечення кримінального провадження.
Після з'ясування чи правильно розуміє обвинувачений ОСОБА_5 та потерпіла ОСОБА_4 зміст фактичних обставин, враховуючи, що сумнівів у добровільності їх позицій немає та, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку, суд розглянув справу відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, тобто за правилами, передбаченими даною нормою.
Враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорюються доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та потерпілою змісту цих обставин, суд дійшов висновку, що обвинувачення, яке пред'явлене ОСОБА_5 знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі, а його дії органом досудового розслідування кваліфіковані правильно за ч. 1 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом.
Відомості, які характеризують особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання
ОСОБА_5 в силу ст. 89 КК України не судимий, одружений, має на утриманні 8 неповнолітніх дітей, за місцем фактичного проживання характеризується як такий, на якого скарг чи зауважень від сусідів не надходило, місця реєстрації не має, офіційно не працевлаштований, під динамічним спостереженням у лікаря психіатра та лікаря нарколога в КНП «Шепетівська багатопрофільна лікарня» Шепетівської міської ради Хмельницької області не знаходиться, на обліку в Шепетівському РВ №2 філії ДУ «Центр пробації» у Хмельницькій області не перебуває.
Згідно даних досудової доповіді про обвинуваченого, Шепетівський РВ №2 філії ДУ «Центр пробації» у Хмельницькій області вважає, що виправлення ОСОБА_5 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, в т.ч. для окремих осіб, оцінюється як середній. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, проведення профілактичних бесід щодо недопущення вчинення нових кримінальних правопорушень та виконання обов'язків, покладених судом.
В судовому засіданні обвинувачений висловив щирий жаль щодо вчиненого діяння та осуд власної поведінки.
Обставинами, які згідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання є щире каяття, відшкодування завданої шкоди, повне визнання вини.
Обставин, які згідно ч. 1 ст. 67 КК України обтяжують покарання не встановлено.
Мотиви призначення покарання
Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України є нетяжким злочином.
Положеннями статтей 50, 65 КК Українипередбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» висновки з усіх питань, пов'язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку. Суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу. Судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання - особам, які вперше вчинили злочини і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Призначаючи покарання ОСОБА_5 , керуючись положеннями ст. 65 КК України, принципом справедливості та індивідуалізації покарання, суд враховує, що обвинувачений вчинив нетяжкий злочин. Приймаючи до уваги характер діяння, спосіб його вчинення, суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, має на утриманні 8 неповнолітніх дітей, щире розкаяння обвинуваченого, його задовільну характеристику за місцем проживання, наявність декількох обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які його обтяжують, позицію потерпілої, яка претензій до обвинуваченого не має, відшкодування шкоди, досудову доповідь, для досягнення мети покарання, передбаченої ч. 2 ст. 50 КК України, суд дійшов висновку призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, проте в мінімальному розмірі в межах санкції ч. 1 ст. 289 КК України, зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, поклавши на останнього обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не вбачає, з огляду на відсутність у справі достатньої кількості обставин, які пом'якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України
Документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на майно, підлягають скасуванню відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України.
Запобіжний захід ОСОБА_5 під час проведення досудового розслідування не обирався, підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 373-374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_5 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили до ОСОБА_5 не застосовувати.
Речові докази: автомобіль марки «Fiat» моделі «Doblo», 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , з номером кузова « НОМЕР_2 », білого кольору, який зберігається в потерпілої ОСОБА_4 - залишити у останньої, скасувавши накладений на нього арешт ухвалою слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 березня 2025 року в частині заборони його власнику та володільцям розпоряджатися та відчужувати вказаний транспортний засіб.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області.
Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
В умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Суддя: ОСОБА_9