Справа № 686/4427/25
Провадження № 1-кп/686/806/25
16 липня 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
представника цивільного позивача ОСОБА_8
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12024240000001337 про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Гута Бушинська Тиврівського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню та неповнолітню дітей, військовослужбовця, учасника бойових дій, раніше не судимого, за ст.348 КК України,
встановив:
Під час судового розгляду вказаного кримінального провадження прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про продовження на 60 діб строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , посилаючись, з-поміж іншого, й на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, а передбачені ст. 177 КПК України ризики: переховування від суду; незаконного впливу на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення інших кримінальних правопорушень, на теперішній час продовжують існувати. Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 заперечили щодо задоволення заявленого прокурором клопотання та просили застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення поданого прокурором клопотання з огляду на таке.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Частиною 2 ст.177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Частиною 1 ст.183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п.4 ч.2 ст.183 КПК України).
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На думку суду, наведені у клопотанні прокурора підстави для продовження строку дії застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу, у виді тримання під вартою, є обґрунтованими. Підстав для зміни обвинуваченому міри запобіжного заходу на інший, більш м'який запобіжний захід, на цей час суд не вбачає.
Так, ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02.06.2025 р. дію застосованого під час досудового розслідування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою було продовжено судом до 31.07.2025 р. включно. До спливу цього строку судове провадження завершити не представляється можливим, у тому числі з урахуванням обсягу пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення, проведених у кримінальному провадженні процесуальних (слідчих) дій (згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування), а також у зв'язку з задоволенням заявленого захисником клопотання, проти якого інші учасники судового провадження не заперечили, про відкладення судового засідання у зв'язку з зайнятістю в іншому процесі.
Також, суд ураховує, що ризики, наявність яких була доведена прокурором у суді при застосуванні відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також при продовженні строку тримання його під вартою, істотно не зменшились. Останній обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, передбаченого ст.348 КК України, який, за своїм характером, представляє особливу суспільну небезпеку та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до п'ятнадцяти років або довічне позбавленням волі, у справі не з'ясовані усі обставини, встановлені під час кримінального провадження, не перевірено їх доказами, у тому числі й не допитані всі свідки, а відтак обвинувачений, усвідомлюючи, яке покарання йому загрожує у разі засудження, знаходячись на волі, може незаконно впливати на учасників кримінального провадження, у тому числі й на допитаних свідків та потерпілих, з метою зміни наданих ними показань та їх повторного допиту, перешкоджати кримінальному провадженню, переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наведене свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, шляхом застосування інших, більш м'яких, запобіжних заходів та що такі заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ОСОБА_7 процесуальних рішень по справі.
Обставини, на які посилаються представники сторони захисту під час вирішення вказаного питання, зокрема й на те, що обвинувачений ОСОБА_7 , який є не судимою особою, не має наміру переховуватись від суду та перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки свою вину у вчиненні злочину частково визнає, вплив на свідків та потерпілих не здійснював, хоча мав можливість це зробити за допомогою телефонного зв'язку, а також бажання обвинуваченого перебувати дома, не є визначальними і такими, що б давали можливість скасувати або змінити запобіжний захід на інший, більш м'який запобіжний захід, зокрема й у вигляді домашнього арешту.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд також враховує, що своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховуються і вимоги дотримання розумного строку як застосування такого запобіжного заходу, так і продовження його дії. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України»).
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Оскільки обвинуваченому ОСОБА_7 інкриміновано вчинення злочину із застосуванням насильства до потерпілих, з урахуванням вищенаведених ризиків, суд, на підставі п.1 ч.4 ст.183 КПК України, вважає за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 331, 350, 392 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 13 вересня 2025 року включно.
Судовий розгляд відкласти до 10 год. 30 хв. 08 серпня 2025 року.
У судове засідання викликати учасників судового провадження та свідків.
Обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуває під вартою, доставити у судове засідання під конвоєм.
Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя
Судді