Справа № 686/15679/25
Провадження № 1-кп/686/1126/25
17 липня 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_8 за ст.ст. 189 ч. 4, 307 ч. 2, 307 ч. 3, 317 ч. 1 КК України, ОСОБА_12 за ст.ст. 263 ч. 1, 307 ч. 2, 307 ч. 3, 311 ч. 3 КК України, ОСОБА_10 за ст. 307 ч. 3 КК України, ОСОБА_11 за ст. 307 ч. 3 КК України, ОСОБА_9 за ст. 307 ч. 2 КК України,
встановив:
Ухвалою суду від 20 червня 2025 року дію обраних під час досудового розслідування щодо обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 запобіжних заходів у виді тримання під вартою продовжено до 19 серпня 2025 включно. До спливу цього строку судове провадження завершити не представляється можливим.
Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Прокурор заявив клопотання про продовження відносно обвинувачених дії запобіжних заходів у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що на цей час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку клопотання прокурора задовольнити. Підстав для скасування та зміни застосованих до обвинувачених запобіжних заходів на інший, більш м'який запобіжний захід, суд не вбачає.
При цьому суд враховує, що ризики, які були доведені прокурором в суді при обранні обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшились. Останні офіційно не працевлаштовані, не мають постійного джерела доходу, обвинувачуються у вчиненні, в тому числі організованою групою, умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин, які за своїм характером представляють особливу суспільну небезпеку та за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти (ч. 2 ст. 307 КК) та дванадцяти років (ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 189 КК), у справі не з'ясовані обставини, встановлені під час кримінального провадження, не перевірено їх доказами, в тому числі не допитані свідки. В разі застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, обвинувачені, усвідомлюючи можливу міру і строк покарання, можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків задля зміни їх показань, перешкоджати кримінальному провадженню, продовжити займатись злочинною діяльністю.
Наведене свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, в тому числі у виді домашнього арешту, про що заявили обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник, та що такі заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених та виконання ними процесуальних рішень по справі.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд також враховує, що своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховуються і вимоги дотримання розумного строку як застосування такого запобіжного заходу, так і продовження його дії. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України»).
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Керуючись ст.ст. 331, 350, 392 КПК України,
ухвалив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Дію обраних щодо обвинувачених ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжних заходів у виді тримання під вартою продовжити до 16 вересня 2025 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя: